6. Радіоактивне забруднення навколишнього середовища.

Радіоактивне забруднення характеризується збільшенням природного радіоактивного фону в результаті використання людиною природних і штучних радіоактивних речовин, які переносяться повітряними потоками, водними течіями, та живими організмами.

Радіоактивні матеріали небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням.

Іонізуюче випромінювання буває:

1. альфа-випромінювання є потоком ядер гелію,

2. бета-випромінювання – потік швидких електронів

3. гама-випромінювання – короткохвильове випромінювання, близьке до рентгенівських променів.

Завдяки високій енергії радіоактивне випромінювання здатне відривати електрони з їх орбіталей та створювати позитивно та негативно заряджені іони.

У природі є багато джерел природного випромінювання. Радіацію породжують радіоактивні ізотопи багатьох елементів, що знаходяться в складі гірських порід та мінералів. Головними з них є калій-40 та вуглець-14. Несприятливість біологічної дії радіоактивних речовин пов’язана не тільки з їхньою разовою дією. Велика кількість радіонуклідів можуть акумулюватися в організмах на тривалий час. Так, стронцій-90 накопичується в кістках, йод-131 – в щитовидній залозі, цезій-137 включається в активний метаболізм, витісняючи азот. У тварин та людей найбільш чутливі до радіоактивного випромінювання кровотворні тканини та залози внутрішньої секреції..

Біологічна дія випромінювання залежить від розміру дози, що діє за одиницю часу. Високі дози опромінення, що діють одноразово, менш шкідливі, ніж низькі дози, що діють тривало.

Середня доза іонізуючого випромінювання в сучасних індустріальних країнах в середньому дорівнює 2,4 мзв/рік.(мілізіверт) Загальний фон радіоактивного випромінювання на території України складає 70 – 100 мбер/рік. На поверхні землі до 50% загального природного фону радіоактивного випромінювання дає радон-222, що утворюється при розпаді урану-238. Він є в ряді гірських порід. Їхнє використання при виготовленні будівельних матеріалів призвело до зростання концентрації радону в житлових приміщеннях. Звичайна концентрація радону в повітрі лежить в межах від 1 до 20 Бк/м²,(беккерель) але в міських помешканнях при використанні будівельних матеріалів, що вміщують радон, вона підвищується до 20 – 69 Бк/м². Припустимий рівень радонового опромінення складає 220 Бк/м². Перебування в зоні цього випромінювання викликає руйнацію тканин легенів та створює умови для розвитку ракових захворювань. Зниження дози опромінення радоном досягається досить легко – частими та активними провітрюваннями житлових та виробничих приміщень.

Проблема радіоактивного забруднення природного середовища загострилася після винаходу ядерної зброї та розвитку атомної енергетики. Антропогенне радіоактивне забруднення довкілля починається з урановидобувних та переробних підприємств, які спричиняють забруднення ураном-238 та торієм-232. При виробництві ядерної зброї та роботі АЕС накопичуються відходи.