Лекція 13. Види збору твердих побутових відходів (ТПВ), їх характеристика

13.1. Організація збору та видалення твердих побутових відходів (ТПВ)

13.2. Валовий збір твердих побутових відходів

13.3. Розподільний (селективний) збір твердих побутових відходів

13.4. Технологія й організація вивезення відходів

13.1. Організація збору та видалення твердих побутових відходів (ТПВ)

Найбільш раціональної є планово-регулярна організація збору й видалення побутових відходів, яка передбачає регулярний вивіз побутових відходів з домоволодінь з установленою періодичністю.

Організація планово-регулярної очистка та режиму видалення побутових відходів визначаються на основі рішень виконкомів міських Рад за поданням органів комунального господарства та установ санітарно-епідеміологічної служби. У цих ж рішеннях вказуються організації, на які покладають контроль за дотриманням встановленого порядку проведення робіт.

Організація планово-регулярної очистки включає наступні заходи:

- встановлення періодичності видалення відходів;

- обстеження об'єктів і визначення кількості підлягаючих видаленню відходів;

- призначення режиму роботи спецмашин;

- укладання договору на збір і видалення побутових відходів з житлово-експлуатаційними організаціями (власниками особистих будинків);

- складання маршрутних графіків роботи спецмашин.

Періодичність видалення ТПО встановлює санепідемстанція виходячи з місцевих умов, відповідно до правил утримання територій населених місць.

Накопичення відходів по об'єктах визначають на підставі санітарних паспортів, що містять кількість розрахункових одиниць і затверджених міськвиконкомами норм накопичення.

13.2. Валовий збір твердих побутових відходів

У наш час найпоширенішим способом збору ТПВ в містах України є валовий збір. Збір ТПВ без поділу на окремі складові називається валовим збором.

Тип і ємність сміттєзбірників, які застосовуються, залежить від кількості відходів, що накопичуються (розраховуються виходячи з норми накопичення ТПВ), типу та поверховості забудови, способу навантаження і вивантаження ТПВ.

У малоповерховій забудові всі ТПВ збирають у сміттєзбиральники. Потім вручну або механізоване завантажують у кузов сміттєвоза. Для багатоповерхових або групи малоповерхових будинків установлюють стандартний контейнер на колесах, відходи з якого механізованим способом вивантажують у сміттєвоза. У місцях великого скупчення ТБО встановлюють з’ємні контейнери-кузови.

У малоповерховій забудові для валового збору ТПВ використовуються бачки ємністю 70дм³, 110–120дм³ і 210–220дм³. В індивідуальній забудові застосовуються бачки меншої ємності, наприклад, по 35дм³. До приходу сміттєвоза бачки виставляються населенням до проїзної частини.

Бачки виготовляють із листової сталі, алюмінію, пластмас. Найбільш кращими є бачки із пластмас. Маса й вартість таких бачків порівняно невисока, термін служби в 2- 3 рази більше сталевих і становить 5-6 років. Пластмасові бачки зручні в експлуатації, мають гарний зовнішній вигляд. Вологі відходи до їхніх стінок не прилипають і не примерзають, що полегшує їх мийку та дезінфекцію. При використанні пластмасових збірників необхідно дотримуватися протипожежних заходів.

У ряді країн використовують збірники одноразового користування – паперові, картонні або пластмасові, що виключає операцію перевантаження й мінімізує контакт обслуговуючого персоналу з відходами. Ємність одноразових збірників коливається в межах
70–200дм³. Такі збірники встановлюються на спеціальні контейнери певних розмірів, відповідних до завантажувального обладнання сміттєвозів.

Сміттєзбірники всіх типів повинні встановлюватися на бетонованому або асфальтованому майданчику, як правило, з огородженням із стандартних залізобетонних виробів або інших матеріалів з насадженням навколо майданчика чагарникових насаджень.

Під'їзди до місць, де встановлені контейнери й стаціонарні сміттєзбірники, повинні освітлюватися і мати тверді покриття з урахуванням розвертання машин і випуску стріли підйому контейнеровоза або маніпулятора.

Сміттєзбірники необхідно розміщувати на відстані від вікон та дверей жилих будинків не менш 20м, але не більш 100м від вхідних під'їздів.

Сміттєпроводи

У будинках підвищеної поверховості влаштовуються сміттєпроводи різної конструкції. Звичайно вони складаються з вертикального стовбура, відводів із прийомними обладнаннями, камер для збору ТБО й вентиляційного каналу.

Стовбур сміттєпроводу являє собою трубу діаметром 400-600мм, виготовлену з азбестоцементу, бетону або стали із гладкою внутрішньою поверхнею. Сталеві труби повинні мати вібропоглинаюче покриття на внутрішній поверхні.

Завантажувальні клапани повинні запобігати проникненню газів зі сміттєпроводу при закритім положенні, а також забезпечувати захист від шуму.

Вхід у сміттєзбірну камеру, розташовувану, як правило, у підвалі або на першому поверсі будинку, ізолюється від входу в житло. Клапани виготовляють із листової сталі, покритою антикорозійною фарбою. Камера обладнається водопроводом і каналізацією. Ревізійні отвори для чищення, дезінфекції й дезодорації стовбура сміттєпроводів звичайно влаштовують у верхній його частині.

В останні роки розроблені інші способи видалення ТПВ. Для великопанельних багатоповерхових будинків застосовують конструкції блоків, що включають елементи сміттєпроводу. У ряді випадків застосовують систему, при якій ТПВ по коридорах на візках доставляють до піднімальних обладнань, які подають їх, до камер-сміттєзбиральну. Такі системи видалення відходів створюються в медичних установах, готелях, гуртожитках.

13.3. Розподільний (селективний) збір твердих побутових відходів

Розподільна, або селективна, система збору окремих складових ТПВ забезпечує одержання відносно чистих вторинних ресурсів від населення й зменшення кількості відходів, що вивозяться. Ця система вимагає від населення свідомого підходу до видалення ТПВ, збільшення числа обслуговуючого персоналу, тари, спец транспорту для вивозу кожного виду вторинної сировини. Ці додаткові витрати цілком окупаються за рахунок утилізації вторинних ресурсів. В Україні селективний збір ТПВ поки не одержав практичного розвитку.

У США відбір населенням утильних фракцій ТПВ (макулатура, текстиль, пластмаси, пляшки й ін.) виконують по спеціальних програмах, фінансованих і розроблювальних штатами. Практика розподільного збору ТПВ розвивається і у ряді європейських країн. Звичайно в основу таких технологій покладене принцип збору населенням ТПВ в окремі ємності (контейнери або мішки) для різних видів відходів. Зазначені ємності розташовують як у домашніх умовах, так і у під'їздах або коло будинків. Існують різні модифікації такої технології.

Наприклад, у Німеччині накопичений досвід збору ТПВ у два види ящиків – зелені (макулатура, метал, скло, полімери, тканини) і сірі (інші відходи) з вивозом їх на переробку. В останні роки в Німеччині роздільний збір ТПВ проводиться по п'ятьох і більше видах.

Один з варіантів технології селективного збору припускає організацію пересувних установок, що включають кілька видів контейнерів. Рух установок здійснюється за графіком, а населення забезпечено пакетами для окремих складових ТПВ. При цьому здійснюється економічне стимулювання за здані види вторинної сировини.

Збір і видалення великогабаритних відходів

До великогабаритних відносяться відходи, які за габаритами не вміщуються в стандартні контейнери. У великих містах за рік на кожну людину накопичується до 40 кг великогабаритних ТПВ з питомою масою 0,2т/м³. У Луцьку для мешканців будинків місцевих рад, будинків ЖБК, а також підвідомчих будинків – 0,15м³ для мешканців приватних будинків – 0,22м³

Великогабаритні відходи збирають на спеціальних майданчиках, розташованих поряд з житловими будинками. Вивіз їх проводиться за графіком або заявці ЖЕО.

13.4. Технологія й організація вивезення відходів

Сміттєвозний транспорт

Для збору й транспортування ТПВ застосовуються сміттєвози місткістю від 6 до 60 м3. Для ущільнення відходів, що транспортуються, використовують обладнання для ущільнювання зворотно-поступальної дії із системою плит, у вигляді обертового барабана і шнекові. Ущільненням досягається зниження об’єму ТПВ в 1,5- 2 рази.

У важкодоступних місцях застосовуються невеликі сміттєвози місткістю від 1 до 6 м³. Їх влаштовують:

- на самохідні шасі або моторолерах із самоскидним кузовом відкритого або закритого типу;

- з комірками для малих сміттєзбиральників (контейнерні сміттєвози);

- у вигляді контейнерів на колесах, які буксують тягачами.

Випускаються також малі електросміттєвози, які можуть працювати без підзарядки протягом зміни. З малих сміттєвозів відходи перевантажуються у великовантажний транспорт для вивозу до місць знешкодження.

З ростом міст місця знешкодження ТПВ усе більш віддаляються.

Збільшується вартість транспортування відходів, тому економічно обґрунтованим буде обладнання сміттєпервантажувальних станцій (СПС).

Для перевезення на далекі відстані застосовують в основному автомобільний транспорт, рідше – залізничний і водний (наприклад, у Нью-Йорку). Досить перспективним є використання мережі міського електротранспорту з вивозом ТПВ в нічний час.

Великовантажні сміттєвози з ущільнювальними обладнаннями, використовувані в ряді країн, мають корисний обсяг 20–50м³ і більш і можуть уміщати 100–200м³ не ущільнених ТПВ. Застосовують також автопоїзди, що складаються із вантажного автомобіля та автофургона.

Сміттєперевантажувальні станції (СПС)

Із розвитком міст зростають обсяги накопичення ТПВ і збільшуються відстані від міст їх збирання до місць знешкодження. У містах значно зростають транспортні витрати на санітарне очищення, потреби в сміттєвозах, пальному та мастильних матеріалах для них, а також у трудових ресурсах.

Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є перехід до технології, яка здійснюються у два етапи вивезення відходів з застосуванням сміттєперевантажувальних станцій (СПС) та транспортних сміттєвозів, які мають переваги порівняно з прямим транспортуванням відходів. Пряме транспортування стає неекономічним при відстанях понад 20км, оскільки потребує постійного та значного збільшення витрат на санітарне очищення міст, які включають додаткові витрати пального та мастильного матеріалів з залученням нових трудових ресурсів та парку сміттєвозного транспорту.

На СПС здійснюється вивантаження ТПВ з малих сміттєвозів, їх ущільнення з наступним завантаженням у великовантажні транспортні засоби.

Конструкція СПС залежить від продуктивності та типу транспортних засобів, що використовуються. Стаціонарні СПС продуктивністю більш
100 тис. м³/рік включають естакаду, на яку в'їжджає, збираючий сміттєвоз, і потужні ущільнюючі пристрої (рис. 13.1). Сміттєвози розвантажуються в бункер-накопичувач, з якого відходи надходять в ущільнюючий пристрій.

Ущільнююча плита робить зворотно-поступальний рух і запресовує ТПВ у великовантажні транспортні засоби для подальшого перевезення.

СПС обладнають дробильними пристроями, обладнаннями для пресування ТПВ в тюки або пакети з наступним транспортуванням у спеціальних контейнерах. Для ущільнення ТПВ застосовуються трактори й спеціальні трамбувальники.

Рис. 13.1. Схема сміттєперевантажувальної станції

Подрібнення ТПВ і видалення в каналізацію

Такий метод із санітарної точки зору має переваги перед вивізною системою, тому що дозволяє видаляти швидкорозчинну частину ТПВ відразу ж після утворення, без накопичення та зберігання.

Дроблені ТПВ разом з водою сплавляються по каналізаційним мережам і знешкоджуються разом зі стічними водами на очисних каналізаційних спорудах. У ряді країн широко застосовують сплав у каналізацію дроблених ТПВ із квартир, ресторанів, готелів, їдалень та інших об'єктів.

Сміттєдробарка встановлюють або під кухонною мийкою, або під спеціальним бункером для збору ТПВ у квартирах. Існує два типи дробарок: порціонні та безперервного дії. Основні параметри звичайних дробарок, якими користуються у квартирах: маса ~ 15 кг, продуктивність ~ 20 кг/год, потужність ~ 1,2 кВт×год. У дробарках не подрібнюються ганчірки, пластмасові вироби, металеві предмети, скляні пляшки.

Незважаючи на те, що при сплаві відходів у каналізацію потрібне значне збільшення потужності очисних споруд, цей метод уважається більш економічним у порівнянні із звичайним способом видалення та знешкодження ТПВ. Такий спосіб видалення відходів існує в одному з найбільших міст США – Чикаго. Але розглянутий варіант збору й видалення ТПВ є допоміжним і не знімає основних проблем санітарного очищення міст від ТПВ.

Контрольні запитання

1. Які заходи включає організація планово-регулярної очистки?

2.   Хто встановлює періодичність видалення ТПВ?

3.   Вкажіть найпоширеніший спосіб збору ТПВ в містах України.

4.   Від чого залежить тип і ємність сміттєзбірників?

5.   Як повинні встановлюватися сміттєзбірники всіх типів?

6. Чим характеризуються сміттєпроводи?

7.   Охарактеризуйте системи збору ТПВ.

8. Чим характеризується розподільна, або селективна, система збору окремих складових ТПВ?

9. Як відбувається збір і видалення великогабаритних відходів?

10. Що являє собою сміттєвозний транспорт?

11. Що являють собою сміттєперевантажувальні станції (СПС)?

12. Як відбувається подрібнення ТПВ і видалення в каналізацію?

13.   Що таке сміттєдробарка, та як вона працює?