Валентна зона – це найвища заповнена електронами зона основного стану фізичної системи.

Вектор намагнічення – це магнітний момент одиниці об'єму речовини.

Вироджений напівпровідник – напівпровідник із високою концентрацією носіїв заряду, властивості якого схожі на властивості металу.

Діамагнетики – речовини, які намагнічуються протилежно напруженості зовнішнього магнітного поля і дещо послаблюють його.

Діелектрики – речовини, що не проводять електричний струм і питомий опір яких становить 10⁸...10¹⁷Ом·см.

Діелектр́ична прон́икність середовища – безрозмірна величина, що характеризує ізоляційні властивості середовища.

Екситон – зв’язаний стан електрона й дірки, що мігрує по кристалу

Ефект Мейснера – це явище витіснення магнітного поля з об’єму надпровідника

Ефект Холла – явище, при якому виникає поперечна різниця потенціалів під час розміщення провідника з постійним струмом у магнітному полі.

Ефективна маса – це величина, яка характеризує інерційні властивості квазічастинок в кристалі

Зона провідності – це найнижча незаповнена електронами зона у випадку, коли фізична система перебуває в основному стані.

Квантова точка – напівпровідниковий нанокристал, розмір якого є порядок декількох нанометрів.

Коефіцієнт поглинання – кількісна характеристика зменшення інтенсивності випромінювання при проходженні через середовище.

Критична температура – температура переходу речовини в надпровідний стан

Магнітна проникність – характеристика магнітних властивостей матеріалу, в якому магнітна індукція лінійно залежить від напруженості магнітного поля.

Надпровідність – квантове явище протікання електричного струму у твердому тілі без втрат, тобто при строго нульовому електричному опорі тіла.

Наноматеріали – матеріали, створені з використанням наночасток та/або за допомогою нанотехнологій, що мають певні унікальні властивості, зумовлені присутністю цих частинок у матеріалі.

Напівпровідники – це матеріали, електропровідність яких має проміжне значення між провідностями провідника та діелектрика.

Оптична кабельна лінія – лінія оптичних сигналів і складається з одного або декількох паралельних кабелів із з'єднувальними, стопорними та кінцевими муфтами (ущільненнями) та кріпильними деталями.

Оптичне волокно – це технічний виріб, що складається з оптичного світловоду і захисних покриттів та маркуючої кольорової оболонки.

Оптичний діапазон випромінювань – діапазон електромагнітного випромінювання з довжинами хвиль від 10 пм до 1 мм.

Оптичний зв’язок – це зв'язок за допомогою електромагнітних коливань оптичного діапазону від 10¹³ до 10¹⁵ Гц.

Оптичний світловод – є фізичним середовищем транспортування оптичного сигналу і складається із серцевини та оболонки, що мають різні величини показників заломлення.

Оптоволоконний кабель – конструкція з одного або кількох ізольованих один від одного оптичних волокон (оптоволокно), укладених в оболонку.

Оптоелектроніка – це розділ науки і техніки, що вивчає, як оптичні, так і електронні явища в речовинах, їх взаємні зв'язки і перетворення, а також прилади, схеми і системи, створені на основі цих явищ.

Парамагнетики – речовини, які у зовнішньому магнітному полі намагнічуються вздовж поля і дещо підсилюють його.

Рівень Фермі – значення електрохімічного потенціалу при нульовій температурі.

Феромагнетики – речовини, елементарні структурні складові яких (атоми, іони ядра або колективізовані електрони) мають власні магнітні моменти, спонтанно орієнтовані паралельно один до одного або складнішим чином, внаслідок чого утворюються макрообласті (домени) з відмінним від нуля сумарним магнітним моментом.

Фонон – квазічастинка в кристалічному твердому тілі, яка за своєю природою є хвилею коливань атомів навколо їхніх рівноважних положень.

Фотон – квант електромагнітного випромінювання.