ПЛАСТМАСИ

Пластмаси – це матеріали, що містять полімер, який при формуванні виробу перебуває у в’язкотекучому стані, а при його експлуатації – в склоподібному. Всі пластмаси поділяють на реактопласти і термопласти. При формуванні реактопластів проходить необоротня реакція тверднення, яка полягає в утворенні сітчатої структури полімера. До реактопластів відносяться матеріали на основі фенолоформальдегідних, сечовиноформальдегідних, епоксидних та інших смол. Термопласти здатні багаторазово переходити у в’язкотекучий стан при нагріванні і в скловидний –  при охолодженні. Форма виробу із термопласту фіксується при охолодженні. До термопластів відносяться матеріали на основі поліетилену, політетрафторетилену, поліпропілену, полівінілхлориду, полістиролу, поліамідів та інших полімерів.

Крім полімерів, до складу пластмас можуть входити пластифікатори, стабілізатори, барвники і наповнювачі. Пластифікатори знижують температуру склування і підвищують текучість полімера. Антиоксиданти уповільнюють деструкцію полімерів. Стабілізатори зв’язують низькомолекулярні продукти розкладу. Наповнювачі покращують фізико-механічні властивості полімерів. Як наповнювачі застосовують порошки (графіт, сажа, крейда, метал і т. д.), папір, тканини.

Особливу групу пластмас складають композиційні матеріали – композити. Вони складаються з полімерної основи, армованої волокнами чи кристалами – металічними, полімерними, неорганічними. Наприклад, склопластики мають високу механічну міцність, боропластики – високу твердість.

Переваги пластмас:

- простота технологічного процесу виготовлення;

- висока стійкість до агресивних середовищ і атмосферостійкість;

- мала питома вага виробів;

- високі діелектричні і теплоізоляційні властивості;

- здатність змінювати в широких межах свої механічні властивості.

Ряд пластмас мають хорошу механічну міцність, антифрикційні власивості, зносостійкість.

До недоліків пластмас відносяться невисока теплостійкість, низькі модуль пружності й ударна в’язкість, а для деяких – схильність до старіння.