ТЕОРІЯ ХІМІЧНОЇ БУДОВИ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

 

Органічна хімія – це хімія сполук Карбону (органічних сполук). Предметом органічної хімії є вивчення складу, будови, властивостей та різноманітних перетворень органічних речовин. Основою органічної хімії є теорія хімічної будови органічних сполук О.М. Бутлерова (1861 р.).

Основні положення:

1. У молекулах атоми сполучені один з одним у певній послідовності відповідно до їх валентності.

2. Хімічні та фізичні властивості речовини залежать не лише від кількісного і якісного складу, але й від будови молекули.

3. Атоми або групи атомів у молекулах взаємно впливають один на одного безпосередньо або через інші атоми.

4. Валентність Карбону у органічних сполуках (число можливих зв’язків) рівна чотирьом. Атом Карбону знаходиться у збудженому стані і має електронну конфігурацію .

5. Атоми Карбону здатні сполучатись один з одним, утворюючи карбонові ланцюги необмеженої довжини.

Між атомами Карбону  у молекулах можуть існувати одинарні , подвійні  або потрійні  зв’язки. Ланцюги з атомів Карбону можуть бути відкритими, розгалуженими, замкнутими.