РОЗЧИННІСТЬ

Розчинність – це властивість речовини розчинятись в тому або іншому розчиннику. Здатність до розчинення залежить від природи розчинника, розчиненої речовини, температури, а для газів – і від тиску.

Залежність розчинності речовин від їх природи можна описати емпіричним правилом: подібне розчиняється в подібному. Речовини іонної природи (солі, луги) або речовини, молекули яких є полярними (спирти, карбонові кислоти), добре розчиняються у полярних розчинниках, наприклад, у воді. Речовини молекулярної неполярної будови розчиняються у неполярних розчинниках.

Розчинність більшості твердих речовин у воді з підвищенням температури збільшується, хоч і різною мірою. Наприклад розчинність  з підвищенням температури зростає незначно,  – більш помітно, а  – значно. Взаємна розчинність рідин також зростає з підвищенням температури. Розчинність газів у рідинах зростає, навпаки, з пониженням температури і з підвищенням тиску. Відповідно до  закону Генрі-Дальтона: маса газу, що розчиняється, при сталій температурі в даному об’ємі рідини прямо пропорційна його парціальному тиску:

,

де    – масова концентрація газу у насиченому  розчині;

        – парціальний тиск газу у газовій суміші;

       – коефіцієнт Генрі (характеризує природу компонентів).

Розчинення – оборотній процес, тому для певних умов встановлюється рівновага:

Наприклад,

    

Розчини бувають насиченими, ненасиченими і перенасиченими.

Насиченим називається такий розчин, який перебуває у рівновазі з речовиною, яка розчиняється, . Концентрація насиченого розчину у грамах розчиненої речовини на 100  грам розчинника є мірою розчинності (при даній температурі) і називається коефіцієнтом розчинності або розчинністю.

За розчинністю у воді (див. додаток 2) всі речовини поділяються на три групи:

1) добре розчинні (>10  г в 100  г Н₂О);

2) малорозчинні (<1  г в 100  г Н₂О);

3) практично нерозчинні (<0,01  г в 100  г Н₂О).

Абсолютно нерозчинних речовин немає.

У ненасиченому розчині міститься менше речовини, ніж потрібно для насичення при даній температурі.

У перенасиченому розчині міститься більше речовини, ніж потрібно для насичення при даній температурі.

Перенасичені розчини нестійкі, внесення затравки сприяє виділенню надлишку розчиненої речовини в осад і розчин стає насиченим.