ТЕОРІЯ РОЗЧИНІВ

За гідратною теорією розчинів Д.І.Менделєєва під час розчинення відбувається хімічна взаємодія розчиненої речовини і розчинника з утворенням сольватів (у водних розчинах – гідратів). Такий процес називається сольватацією (гідратацією). Якщо ці сполуки виділяються з розчинів у твердому стані, то вони називаються кристалогідратами.

До складу кристалогідратів входить певне число молекул хімічно зв’язаної кристалізаційної води:

– мідний купорос;     

– гіпс.

Гідратна теорія розчинів Менделєєва та теорія електролітичної дисоціації Арреніуса є основою сучасної теорії розчинів.

Утворення багатьох розчинів супроводжується тепловими ефектами. Так, під час розчинення у воді кислот або лугів тепло виділяється, а під час розчинення багатьох солей – поглинається.

Сучасна теорія розчинів розглядає розчинення як сукупність таких процесів:

- взаємодія розчинника з частинками розчиненої речовини – сольватація;

- руйнування структури розчиненої речовини – руйнування кристалічних граток – іонізація.

При утворенні зв’язків енергія виділяється, а при їх руйнуванні – поглинається. Тому перший процес – сольватація – супроводжується виділенням тепла, , а другий процес – іонізація – відбувається з поглинанням тепла, . Залежно від співвідношення значень цих теплових ефектів процес розчинення речовини може бути екзо- або ендотермічним. Кількість теплоти, яка виділяється або поглинається при розчинені 1 моля речовини називають теплотою розчинення
 (кДж/моль). Процес розчинення самочинний, ізобаро-ізотермічний потенціал системи зменшується, .