ВАЛЕНТНІСТЬ І СТУПІНЬ ОКИСНЕННЯ

Валентність атома – це число зв’язків, які може проявляти атом, утворюючи хімічні сполуки. Валентність елемента визначається числом неспарених електронів у основному і збудженому станах (див. лекцію 2).  Наприклад, число неспарених електронів у  атома Сульфуру в основному і у збуджених станах – 2, 4 або 6. Відповідно такою ж є валентність, яку проявляє Сульфур у сполуках. Для атома Оксигену збудження неможливе, тому Оксиген, на відміну від Сульфуру, проявляє тільки валентність 2.

Ступінь окиснення (ст. ок.) – це число, яке показує, скільки електронів може приєднати (від’ємний ст. ок.) або втратити (додатній ст. ок.) атом даного елемента, якщо уявити повне зміщення електронів при взаємодії атомів. Для елементів головних підгруп модуль ступеня окиснення співпадає з валентністю.

Можливі ступені окиснення елемента визначаються його місцем у періодичній системі.

Для елементів головних підгруп вищий додатній ст. ок. рівний номеру групи. Можливі також нижчі додатні ступені окиснення: парні, якщо номер групи парний і непарні, якщо група – непарна. Виняток – елементи Оксисен і Флуор, які додатніх ступенів окиснення не виявляють через максимально високу електронегативність. Від’ємний ст. ок. характерний для елементів головних підгруп, р-неметалів. Він обчислюється різницею: номер групи – 8.

Для елементів побічних підгруп найвищий додатній ст.ок. рівний, як правило, номеру групи, а найменший – ; від’ємний – не проявляється.