3 ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО
ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
Текст робіт (проектів)
необхідно оформляти відповідно ГОСТ 2.105–95.
При використанні комп’ютерного набору
текст роботи оформлюють у текстовому редакторі Word 7.0 (або вищої версії) з
використанням шрифтів розміру 14 пт з полуторним міжрядковим інтервалом. Текст
необхідно друкувати, залишаючи поля (від країв сторінки) наступних розмірів:
ліве – 30 мм, праве –
За встановленими вище вимогами до
друкування тексту курсових робіт та прийнятим положенням кафедри
М та ПФКМ основна частина пояснювальної записки роботи (проекту) має
бути викладена на 35...40 сторінках.
Відстань від верхнього
або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки має бути не менше
Абзаци в тексті
починають відступом, рівним п'яти символам, або 15…17 мм.
Абзацний відступ
повинен бути однаковим впродовж усього тексту пояснювальної записки.
Друкарські помилки,
описки і графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа,
допускається виправляти стиранням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням
на тому ж місці виправленого тексту (графіка) машинописним способом або чорним
чорнилом, пастою або тушшю рукописним способом.
Пошкодження листів
текстових документів, помарки і сліди не повністю видаленого колишнього тексту
(графіка) не допускаються.
3.2 Вимоги до текстових документів, що містять суцільний текст
3.2.1
Побудова пояснювальної записки
Зміст містить
найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та
пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів,
загальних висновків, додатків, списку використаної літератури.
Текст документа
розділяють на розділи і підрозділи. Кожен розділ текстового документа
починається з нової сторінки.
Розділи повинні мати
порядкові номери в межах всього документа, позначені арабськими цифрами без
крапки і записані з абзацного відступу. Підрозділи повинні мати нумерацію в
межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і
підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться.
Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів.
Якщо документ не має
підрозділів, то нумерація пунктів в ньому має бути в межах кожного розділу, і
номер пункту повинен складатися з номерів розділу і пункту, розділених крапкою.
В кінці номера пункту крапка не ставиться.
Перед кожною позицією
переліку слід ставити дефіс або малу літеру, після якої ставиться дужка. Для
подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри,
після яких ставиться дужка. Переліки першого рівня деталізації друкують малими
літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця
розташування переліків першого рівня.
Перед переліком
ставлять двокрапку.
Приклад
2) неживі включення
протопластів;
Кожен пункт, підпункт і
перелік записують з абзацного відступу.
Розділи, підрозділи
повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають.
Заголовки повинні чітко
і коротко відображати зміст розділів, підрозділів.
Заголовки слід
друкувати з прописної букви без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення
слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх
розділяють крапкою.
Відстань між заголовком
і текстом при виконанні документа машинописним способом має дорівнювати 3 - 4 інтервалам.
Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 2 інтервали.
Не допускається
розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній
частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
До змісту включають: перелік
умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; передмову; вступ;
послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів
(якщо вони мають заголовки) суті звіту; висновки; рекомендації; список
літератури; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.
Слово "Зміст" записують у вигляді заголовка (симетрично тексту) з
великої букви. Найменування, включені в зміст, записують малими літерами,
починаючи з великої літери.
У кінці текстового
документа приводиться список літератури, яка була використана при його
складанні, у порядку появи посилань на неї у тексті. Список літератури
включають в зміст документа. Відомості про джерела, включені до списку,
необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту ГОСТ 7.1-2003 з
обов’язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення бібліографічного опису
у списку джерел наведено у додатку Д.
Матеріал, який доповнює
текст документа, допускається розміщувати в додатках. До додатків за
необхідності доцільно включати наступний допоміжний матеріал: проміжні
математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових
даних; протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного
ефекту; інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на
ЕОМ, розроблених у дисертаційній роботі; допоміжні ілюстрації.
Додаток оформляють як
продовження даного документа на подальших його листах або випускають у вигляді
самостійного документа. Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними.
Він повинен мати
заголовок, який записують симетрично щодо тексту з прописної букви окремим
рядком.
Додатки позначають
великими літерами українського алфавіту, починаючи з А, за винятком букв Ґ, Є,
З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова "Додаток" йде літера, що позначає
його послідовність. Якщо в документі один додаток, то він позначається
"Додаток А".
Нумерація сторінок
документа і додатків, що входять до складу цього документа, має бути наскрізна.
3.2.2
Виклад тексту документа
Повне найменування
виробу на титульному листі, в основному написі і при першій згадці в тексті
документа має бути однаковим з найменуванням його в основному конструкторському
документі.
Найменування, що
приводяться в тексті документа і на ілюстраціях, мають бути однаковими.
Текст документа має
бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень. При викладі обов'язкових
вимог в тексті повинні застосовуватися слова "повинен",
"слід", "необхідно", "потрібно, щоб",
"дозволяється тільки", "не допускається",
"забороняється", "не слід". При викладі інших положень слід
застосовувати слова - "можуть бути", "як правило",
"при необхідності", "можливо", "у випадку" і так
далі.
При цьому допускається
використовувати оповідну форму викладу тексту документа, наприклад
"застосовують", "указують" і тому подібне.
У документах повинні
застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені
відповідними стандартами, а при їх відсутності - загальноприйняті в
науково-технічній літературі.
У тексті документа не допускається:
- застосовувати обороти
розмовної мови, техніцизми,
професіоналізми;
- застосовувати для
одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом
(синоніми), а також іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і
термінів в українській мові;
- застосовувати
довільні словотворення;
- застосовувати
скорочення слів, окрім встановлених правилами української орфографії,
відповідними державними стандартами, а також в даному документі;
- скорочувати
позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком
одиниць фізичних величин в головках і боковиках
таблиць, і в розшифровках буквених позначень, що
входять у формули і малюнки.
У тексті документа, за
винятком формул, таблиць і малюнків, не допускається:
- застосовувати
математичний знак мінус (–) перед негативними значеннями величин (слід писати
слово "мінус");
- застосовувати знак
"Ø" для позначення діаметру (слід писати слово
"діаметр"). При вказуванні розміру або граничних відхилень діаметру
на кресленнях, поміщених в тексті документа, перед розмірним числом слід писати
знак "Ø";
- застосовувати без
числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), =
(рівно), ≥ (більше або рівно), ≤ (менше або рівно), ≠ (не
рівно), а також знаки № (номер), % (відсоток);
- застосовувати індекси
стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номера.
Найменування команд,
режимів, сигналів і тому подібне в тексті слід виділяти лапками, наприклад,
"Сигнал +27 включено".
У документі слід
застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і
позначення ГОСТ 8.417.
Разом з одиницями
системи СІ (SI), при необхідності, в дужках указують одиниці систем, що раніше
застосовувалися, дозволених до застосування. Застосування в одному документі
різних систем позначення фізичних величин не допускається.
Неприпустимо
відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх
на різні рядки або сторінки), окрім одиниць фізичних величин, що поміщаються в
таблицях, виконаних машинописним способом.
Дробові числа необхідно
приводити у вигляді десяткових дробів, за винятком
розмірів в дюймах, які слід записувати 1/4"; 1/2" (але не 
).
3.2.3
Оформлення формул
У формулах як символи
слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами.
Формула розташовується по центру стрічки, а номер формули по правому краю в
дужках. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо
вони не пояснені раніше в тексті, мають бути приведені безпосередньо під
формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка з абзацним
відступом в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок
пояснення повинен починатися із слова "де" без двокрапки після нього.
Приклад
Щільність кожного
зразка, кг/м, обчислюють за формулою:
, (1)
де m - маса зразка, кг;
V - об'єм зразка, м.
Формули, які
приводяться одна за одною і не розділені текстом, розділяють комами.
Переносити формули на
наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому
знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку
множення застосовують знак "×".
Формули, за винятком
тих, що поміщаються в додатку, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією
арабськими цифрами, які записують на рівні формули справа в круглих дужках.
Одну формулу позначають - (1).
Посилання в тексті на
порядкові номери формул дають в дужках, наприклад ... у формулі (1).
Допускається нумерація
формул в межах розділу. В цьому випадку номер формули складається з номера
розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1).
3.2.4
Оформлення ілюстрацій
Кількість ілюстрацій
має бути достатньою для пояснення висловлюваного тексту. Ілюстрації можуть бути
розташовані як по тексту документа (можливо ближче до відповідних частин
тексту), так і в кінці його. Ілюстрації мають бути виконані відповідно до вимог
стандартів ЄСКД і СПДБ. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, слід
нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він
позначається "Рисунок 1".
Ілюстрації кожного
додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед
цифрою позначення додатку. Наприклад - Рисунок А.3.
Допускається нумерувати
ілюстрації в межах розділу. В цьому випадку номер ілюстрації складається з
номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад -
Рисунок 1.1.
Ілюстрації, при
необхідності, можуть мати найменування і дані пояснень (підрисунковий текст). Слово "Рисунок" і
найменування поміщають після даних пояснень і розташовують таким чином:
Рисунок 1 – Деталі
приладу.
Якщо ілюстрація не
вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи
назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і
під ними позначають: "Рисунок ___, лист ___".
3.2.5
Побудова таблиць
Таблиці застосовують для
кращої наочності і зручності порівняння показників. Назва таблиці, при його
наявності, повинна відображати її зміст, бути точним, коротким. Назву слід
поміщати над таблицею. При перенесенні частини таблиці на інші сторінки назву
поміщають тільки над першою частиною таблиці. Цифровий матеріал, як правило,
оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 1.
Рисунок 1
Таблиці, за винятком
таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією.
Таблиці кожного додатку
позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою
позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, вона має бути позначена
"Таблиця 1" або "Таблиця В.1", якщо вона приведена в
додатку В.
Допускається нумерувати
таблиці в межах розділу. В цьому випадку номер таблиці складається з номера
розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.
На всі таблиці
документа мають бути приведені посилання в тексті документа, при посиланні слід
писати слово "таблиця" з вказівкою її номера.
Висота рядків таблиці
має бути не менше
Таблицю, залежно від її
розміру, поміщають під текстом, в якому вперше дано посилання на неї, або на
наступній сторінці, а при необхідності, в додатку до документа.
Допускається поміщати
таблицю уздовж довгої сторони листа документа.
Слово
"Таблиця" указують один раз зліва над першою частиною таблиці, над
іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" з вказівкою
номера (позначення) таблиці відповідно до рисунка 2.
Таблиця...
