Тема: ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ І МІКРОСТРУКТУРИ СПЕЦІАЛЬНИХ
СПЛАВІВ.
Мета: ознайомитись з основними групами деяких спеціальних
матеріалів, отриманих методом порошкової металургії; вивчити їх властивості та
мікроструктуру; ознайомитись з технологією отримання металокерамічного сплаву
САП-1.
Теоретичні відомості:
Розвиток
нових видів техніки, наприклад, літальних апаратів з надзвуковими швидкостями,
атомних реакторів, приладів радіотехніки і т.п.,
вимагає розробки нових металів і сплавів, що володіють визначеними фізичними
властивостями, більш високою міцністю, жаростійкістю і корозійною стійкістю.
З
найбільш розповсюджених нових матеріалів слід відмітити такі: титан і його
сплави, САП-1, вольфрам, молібден, тантал, ніобій, мідно-вольфрамовий сплав і
ферити.
Титан і його сплави. Титан і титанові сплави є новими
конструкційними матеріалами, що одержали широке застосування в різних галузях
техніки: у літакобудуванні, суднобудуванні, а також у машинобудівній і хімічній
промисловості.
Технічний
титан марок ВТ1-1 і ВТ1-2 має високу міцність, твердість і пластичність при
малій густині. Титан марки ВТ1 має високу корозійну стійкість. За стійкістю на
повітрі й у морській воді він не поступається платині, що пояснюється
утворенням на поверхні деталі тонкої окисної плівки, яка має високу густину.
Зварюваність титану хороша, оброблюваність різанням задовільна.
Титан
має дві алотропні форми: нижче 882°С існує а-титан
з гексагональною граткою, вище 882°С – β-титан з кубічною
об’ємноцентрованою граткою.
У
рівноважному (відпаленому) стані титан має поліедричну
структуру а-твердого розчину. При
швидкому охолодженні (литво, гартування) має голкову структуру (подібну до
мартенситу в сталях), що називається а-фазою.
До
недоліків титану як конструкційного матеріалу відносяться: низький модуль
пружності (у 2 рази менший, ніж у заліза), повзучість, зношування при терті. З
технічного титану виготовляють деталі, які працюють у різних середовищах, що кородують:
вентилі, помпи, реактори, теплообмінники і т.д., а
також внутрішні частини хімічної апаратури, обшивки корпусів гідролітаків,
кораблів. Застосовується технічний титан і для виготовлення деталей, що
працюють при температурах до 350°С.
Основним
легуючим елементом титанових сплавів є алюміній, що підвищує жароміцність і
утворює з титаном сплави, придатні для зварювання. Хром, марганець, залізо
дозволяють одержувати високоміцні матеріали з титанових сплавів при збереженні
хорошої пластичності. Недоліком цих легуючих добавок є те, що при тривалій
витримці при температурі вище 400°С, вони надають сплавам здатність окрихчуватись. Молібден, ванадій, а також олово (разом з
алюмінієм) є легуючими добавками, що стабілізують сплави, які схильні до окрихчення.
Основними
перевагами титанових сплавів є мала густина, високі механічні властивості й
опір корозії. Корозійна стійкість титанових сплавів близька до стійкості
технічного титану ВТ1. Це дозволяє використовувати титанові сплави для роботи в
різних агресивних середовищах. Основа сплавів – титан – має високу температуру
плавлення (1660°С), що є необхідною умовою одержання жароміцних сплавів. Малий
коефіцієнт лінійного розширення забезпечує роботу титанових сплавів в умовах
теплових змін. Разом з тим титанові сплави володіють низькими антифрикційними
властивостями, тому для виготовлення деталей, що працюють в умовах зносу вони є
непридатними.
Хімічний склад,
фізичні і механічні властивості титанових сплавів приведені в таблицях 9.1,
9.2, 9.3.
Таблиця 9.1
Хімічний склад титанових сплавів
Марка
сплаву |
Основні компоненти, % (Ті-решта) |
||||
А1 |
Сr |
Мо |
Мn |
V |
|
ВТ3
|
4-6,2 |
2-3 |
– |
– |
– |
ВТ3-1 |
4-6,2 |
1,5-2,5 |
1-2,8 |
– |
– |
ВТ4 |
4-5 |
– |
– |
1-2 |
– |
ОТ4 |
2-3,5 |
– |
– |
1-2 |
– |
ОТ4-1 |
1-2,5 |
– |
– |
0,8-2,0 |
– |
ВТ5 |
4-2,5 |
– |
– |
– |
– |
ВТ5-1 |
4-5,5 |
– |
– |
Sn2-3 |
– |
ВТ6 |
5-6,5 |
– |
– |
– |
– |
ВТ8 |
5,8-6,8 |
– |
2,8-3,8 |
– |
3,5-4,5 |
Таблиця 9.2
Фізичні властивості титанових сплавів
Марка сплаву |
Густина г/см3,
(´103 кг/м3) |
Коефіцієнт теплопровідності при 25°-500°С, кал/см´с´°С (´418,68 Вт/м´°С) |
Коефіцієнт лінійного розширення 20-1000С´106,
1/°С |
ВТ3 |
4,46 |
0,017 |
8,4 |
ВТ3-1 |
4,5 |
0,019 |
8,6 |
ВТ4 |
4,6 |
0,020 |
8,4 |
ОТ4 |
4,55 |
0,020 |
8,0 |
ВТ5 |
4,4 |
0,018 |
8,3 |
ВТ6 |
4,43 |
0,020 |
8,41 |
ВТ8 |
4,48 |
0.017 |
8,4 |
Таблиця 9.3
Механічні властивості титанових сплавів
Марка сплаву |
sВ |
s0,2 |
d,% |
НВ, МПа |
МПа |
||||
ВТ3
|
1050 |
950 |
13 |
2600-3400 |
ВТ3-1 |
1070 |
970 |
13 |
2600-3400 |
ВТ4 |
850 |
750 |
18 |
– |
ОТ4 |
770 |
600 |
27 |
HRB 60-70 |
ВТ5 |
870 |
770 |
18 |
– |
ВТ6 |
950 |
850 |
10 |
3200-3600 |
ВТ8 |
1110 |
1020 |
12 |
3100-3500 |
Титанові сплави залежно від структури
розділяються на три види:
а-сплави (рис. 6.1,а),
а+β -сплави (рис. 6.1,б) і β-сплави.
З найбільш розповсюджених промислових а-титанових сплавів слід відзначити сплави марок ВТ5, ВТ5-1.
До
титанових сплавів з а+β
-структурою відносяться сплави ВІД4, ВТ4, ВТЗ, ВТЗ-1, ВТ6 і ВТ8.
За
призначенням титанові сплави підрозділяють на сплави загального призначення
(ВТ6), сплави для листів (ОТ4, ВТ4. ВТ5) і жароміцні сплави (ВТЗ, ВТЗ-1 і ВТ8).
Сплав
ВТ6 застосовується для виготовлення кріпильних і інших деталей, що працюють при
температурі до 400–450°С, а також для виготовлення зварних деталей з наступною
термічною обробкою.
Сплави
ОТ4 і ВТ4 застосовуються для листових напівфабрикатів деталей, що працюють при
температурах до 350°С і піддаються зварюванню, штампуванню, гнуттю. Сплав ВТ5
відрізняється від сплавів ВІД4 і ВТ4 кращою зварюваністю. Застосовується як
листи для виготовлення деталей, що піддаються зварюванню і експлуатуються при
температурах до 400°С.
Сплав ВТЗ
застосовується як конструкційний матеріал для деталей, що працюють при температурах
до 350°С. Сплав ВТЗ-1 є модифікацією сплаву ВТЗ (з добавкою молібдену),
застосовується для виготовлення кованих і штампованих деталей, що працюють при
температурах до 500°С.
Сплав
ВТ8 має підвищену жароміцність порівняно з іншими титановими сплавами.
Застосовується для виготовлення, катаних і штампованих деталей, що працюють при
температурах до 600°С.
Спечені порошкові сплави. Спечений порошковий сплав САП-1 – тепломіцний матеріал, виготовлений з алюмінієвої пудри
марки АПС-1 шляхом брикетування, спікання і потім гарячого пресування при
питомому тиску 350–650МПа і температурі 450-550°С. САП-1 виготовляють у вигляді
прутків, смуг, профілів, труб, дроту, листів, фольги, штамповок і широко
застосовують у різних галузях промисловості. Хімічний склад САП-1: 6–9% Аl2О3; Fе<0,25%; інше Аl. Фізичні і механічні властивості САП-1 приведені в таблицях 9.4
і 9.5.
Таблиця 9.4
Фізичні властивості САП-1
Густина, г/см3 (´103
кг/м3) |
Коефіцієнт теплопровідності при
25-500°С, кал/см´с´°С (´418,68 Вт/м´°С) |
Коефіцієнт лінійного розширення, 20-1000С´106,
1/°С |
2,73 |
0,4-0,36 |
21,2 |
Таблиця 9.5
Механічні властивості САП-1
Температура випробування, °С |
Е |
s0,2 |
sВ |
d,% |
НВ, МПа |
МПа |
|||||
20 |
66000 |
230 |
330 |
6 |
95-1000 |
500 |
37000 |
80 |
100 |
1 |
– |
САП-1
має таку ж корозійну стійкість, як і алюміній А00. Матеріал задовільно
деформується в гарячому стані. Температура гарячої деформації 450-570°С.
Оброблюваність різанням хороша. Матеріал характеризується стабільністю
властивостей після нагрівання до 500°С. При перегріві до 600°С на деталях зі
сплаву САП-1 з’являються тріщини.
Структура
сплаву складається з механічної суміші алюмінію з оксидами алюмінію.Застосовується
для виготовлення деталей, що довго працюють при температурах 350-500°С.
Тугоплавкі метали. До найбільш розповсюджених тугоплавких
металів відносяться вольфрам, молібден, тантал і ніобій. Ці метали отримують
методом порошкової металургії.
Тугоплавкі
метали характеризуються високою температурою плавлення і високою жароміцністю,
великою густиною і малим коефіцієнтом термічного розширення.
Тугоплавкі
метали мають об’ємноцентровану кубічну гратку. Їх
недолік – легка окислюваність при високих
температурах. Основні фізичні і механічні властивості тугоплавких металів
приведені в таблицях 9.6 і 9.7.
Таблиця 9.6
Фізичні властивості тугоплавких металів
Метал |
Температура плавлення, °С |
Густина, г/см3 (´103кг/м3) |
Коефіцієнт теплопровідності, кал/см´с´°С (´418,68 Вт/м´°С) |
Коефіцієнт лінійного розширення, 20°С´106,
1/°С |
W |
3410 |
19,3 |
0,48 |
4,5 |
Мо |
2610 |
10,2 |
0,35 |
5,4 |
Та |
2996 |
16,6 |
0,13 |
6,6 |
Nb |
2415 |
8,56 |
0,125 |
7,1 |
Таблиця 9.7
Механічні властивості тугоплавких металів
Метал |
sв |
s0,2 |
d,% |
НV, МПа |
МПа |
||||
W |
600 |
– |
2 |
4000-5000 |
Мо |
475 |
446 |
46 |
1870 |
Та |
320-460 |
— |
25-40 |
880-1100 |
Nb |
250 |
170 |
60 |
1150 |
Структура
вольфраму, молібдену, танталу і ніобію в рівноважному (відпаленому) стані поліедрична. Тугоплавкі метали використовуються в техніці у
вигляді чистих металів у сплавах. Вольфрам застосовують у виробництві
електроламп, рентгенівської апаратури, високовакуумних
підсилювачів, випрямлячів високої напруги, в радіотехніці та ін. Вольфрамовий
дріт, прутки, листи і труби використовують як нагрівальні елементи
високотемпературних печей, що працюють при температурах до 3000°С.
Молібден
у вигляді дроту чи стрічки використовують у виробництві електроламп і в
електровакуумній техніці (радіолампи, генераторні лампи, рентгенівські трубки).
Молібден широко використовується як нагрівальний елемент для
високотемпературних печей (1700-1800°С) і т.д.
Тантал
і ніобій використовують для виготовлення електродів лампових випрямлячів,
анодів, та інших деталей електронних ламп. Завдяки високій антикорозійній
стійкості тантал знаходить застосування в хімічній промисловості й у медицині
(хірургії).
Мідно-вольфрамовий
сплав. Мідь і вольфрам
взаємно нерозчинні один в одному і не утворюють сплавів у прямому змісті цього
слова, але суміш цих двох металів має промислове застосування і тому їх
відносять до сплавів. Один з методів одержання мідно-вольфрамового сплаву
полягає в тому, що на першій стадії пресується і спікається тільки
порошкоподібний вольфрам з утворенням спеченого пористого тіла, що потім
нагрівається до 1200-1800°С у водні в контакті з розплавленою міддю. Мідь
всмоктується в пори за рахунок капілярних сил і підвищує міцність і в’язкість
матеріалу, що отримується. Вольфрам здатний
у такий спосіб всмоктувати близько 10% міді. Вольфрам забезпечує твердість, тепло і корозійну стійкість. Мідь додає сплаву високої електропровідності і теплопровідності.
Механічні властивості мідно-вольфрамового сплаву за назвою
альконіт приведені в таблиці 9.8.
Таблиця 9.8
Механічні властивості міді і мідно-вольфрамового сплаву
Матеріал |
σв, МПа |
НВ, МПа |
Відпалена мідь |
220 |
300 |
Нагартована
мідь |
450 |
820 |
Альконіт |
400 |
2250 |
Мідно-вольфрамові
сплави легко піддаються механічній обробці. Структура такого сплаву складається
з темних включень міді на світлому тлі вольфраму, що залишився непротравленим
під дією реактиву.
Альконіт застосовується для точкового зварювання і контактів для перемикачів і переривачів.
Ферити. Ферити – керамічні матеріали, виготовлені з оксидів металів методом порошкової металургії. Вони володіють високим електроопором r=1010 ом/см
(r=108 ом/м),
тому мають малі теплові втрати при високих частотах, що дозволяє використовувати їх у високочастотній техніці (табл. 9.9).
Таблиця 9.9
Властивості феритів
Густина, г/см3 (´103 кг/м3) |
Коефіцієнт теплопровідності, кал/см´с´°С (´418,68 Вт/м´°С) |
Коефіцієнт лінійного розширення, 20°С´105, 1/°С |
3,5-5,0 |
0,01 |
1 |
Ферити
– це складні оксиди заліза, близькі за своєю будовою до залізної руди Fе3O4
(чи FеО-Fе2O3) – магнетиту, у якій частина іонів
двовалентного заліза заміщена іонами легуючого металу, наприклад, Ni, Мn, Мg,
Zn, Сu, Ва та ін.
У
цьому випадку формула фериту приймає вигляд МеО-Fе2O3, і
ферит називають з вказуванням металу – нікелевий, марганцевий і т д
Значно
кращі магнітні властивості спостерігаються у складних феритів, легованих
декількома елементами (нікель-цинком, марганець-цинком і ін
).
За
діелектричними властивостями ферити є напівпровідниками з дірковою провідністю.
Їх недоліки – порівняно невисока індукція, погана оброблюваність через високу
твердість і крихкість, менша стабільність магнітної проникності в порівнянні з
магнітодіелектриками.
Усі ферити
можна розділити на дві групи:
1. Магнітом’ягкі ферити, що відповідають формулі МеО-Fе2O3
з кубічною ґраткою, що мають вигляд щільного
керамічного матеріалу.
2. Магнітотверді чи магнітожорсткі,
що мають відхилення від стехіометричного складу
вищенаведеної формули, з гексагональною граткою,
пористі.
Ферити знайшли широке застосування в радіотехніці, електроніці й
обчислювальній техніці. Феритові сердечники найрізноманітнішої конфігурації
використовуються для котушок індуктивності. трансформаторів, магнітних антен,
для перемикаючих пристроїв і елементів пам’яті в електронно-обчислювальних
машинах і автоматиці.
Прилади та матеріали:
1.
Колекція протравлених
шліфів титанових сплавів ВТ3, ВТ6, ВТ8.
2.
Спечений порошковий сплав
САП-1 на різних стадіях виготовлення листа.
3.
Мікроскоп МІМ-7.
4.
Алмазна паста.
5.
Шліфувальний папір.
Порядок виконання роботи:
1. Вивчити
і замалювати мікроструктури а- і а+β-титанових сплавів. Вказати
марки, хімічний склад, властивості і область застосування сплавів.
2. Вивчити
і замалювати мікроструктури сплаву САП-1:
а) у стані постачання;
б) після нагрівання при робочій температурі 500°С;
в) після перегрівання при 600°С.
3. Вивчити
і замалювати мікроструктури тугоплавкого металу і мідно-вольфрамавого
сплаву. Вказати властивості і застосування.
4. Вивчити
будову феритів. Вказати область застосування.
Контрольні питання:
1.
Титан і сплави на його основі (властивості, область застосування).
2.
Мікроструктура титанових сплавів.
3.
Технологія отримання, властивості та область застосування сплаву САП-1.
4.
Тугоплавкі метали, їх область застосування.
5.
Властивості та область застосування мідновольфрамового
сплаву.
6.
Ферити, їх властивості та мікроструктура.