ГЛОСАРІЙ

Аксіоми - найбільш загальні, очевидні і тому в конкретній галузі людської діяльності узагальнення (положення), що не можна довести.

Алогізм — порушення послідовності, логіки в міркуванні, що веде до викривлення думки і можливості зловживання довірою аудиторії. Виникає як наслідок логічних помилок.

Аргументи - справжні вихідні теоретичні чи фактичні положення, якими користуються при відтворенні мови.

Аргументація – обґрунтування будь-якого положення, судження.

Архітектоніка – структура (будова) виступу.

 

Види красномовства — сфери застосування ораторського слова в суспільній ситуації (школа, церква, суд, політика, побут). 

 

Гіпербола -  грец. − перебільшення − художнє перебільшення, укрупнення.

Дедукція (від лат. deductio — виведення) — метод умовиводу за типом: від загального до конкретного.

Еквівокація - логічна помилка, що виникає в результаті використання ритором багатозначного слова в різних значеннях.

Елокуція - словесне оформлення думки, власне красномовство; процес перетворення задуму мови, її змісту в реальний текст.

Емпіричні узагальнення - результати висновків по фіксації первинних стійких зв'язків між зафіксованими властивостями предметів дослідження, отримані на основі методів емпіричного дослідження (спостереження, вивчення документів, опитування фахівців) і виражені в формі суджень.

Закон тотожності - необхідність зберігати тотожність думки про предмет, а також тотожність вже сформульованих думок, яких потрібно дотримуватися протягом усього міркування про предмет конкретної мовної взаємодії співрозмовників.

Інверсія (від лат. inversio — перестановка) — стилістична фігура: незвичний, нехарактерний порядок розташування слів.

Інвенція - процес розвитку думки про предмет мовної взаємодії; випробувана часом традиція розвитку думки про кожен конкретний предмет в конкретній мовній  ситуації.

Індукція (від лат. inductio —°- впровадження) — спосіб мислення від конкретного до загального. І. завжди протиставляється дедукції.

 

Індивід (індивідуум) - окрема людина в групі або суспільстві в цілому, якому притаманні властивості і риси цієї спільноти.

Індивідуальність - поняття, що характеризує єдність біологічного і соціального в людині.

Красномовство - певний вид говоріння, або мовної діяльності оратора, якому притаманні такі ознаки, як високий рівень вираження сутності предмета думки; адекватність трактування предмета думки слухача і мовця; свобода оратора в спілкуванні зі слухачами та ін.

Літота - від грец. − простота −  троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє зменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища.

Метафора - вид тропа, перенесення ознак з одного предмета на інший на основі схожості обраних ознак зіставлення предметів.

Метонімія - вид тропа, перенесення ознак з одного предмета на інший  на основі суміжності або близькості ознак зіставлення предметів.

Мова - сукупність і система знакових одиниць спілкування в відволікання від різноманіття конкретних висловлювань окремих людей, яка дозволяє фіксувати знання про предметах реального світу, про саму людину, зберігати їх і передавати поколінням, зберігаючи при цьому сенс висловлювань і точність знань.

Оратор, ритор (лат. orator від ого — промовляю) — особа, яка виголошує промову.

Особистість - людина, що займає в спільності конкретний статус, виконує відповідно до нього певні функціональні обов'язки і здатна нести відповідальність за свої вчинки і дії.

Правило - вироблене на основі узагальнення досвіду або наукових знань вимога до суб'єкта, яке визначає черговість і послідовність його пізнавальних дій.

Риторичний вигук — стилістична фігура, що являє собою гасло в чистому вигляді.

Риторичне запитання — стилістична фігура: запитання, відповідь на яке вже закладено в ньому самому, або ж відповідь не потрібна.

 

Риторичне звертання — стилістична фігура, що виражає емоційне ставлення оратора до об'єкта його промови. Оратори звертаються часто не тільки до людей, а й до неживих предметів або абстрактних понять. До Р. з. можна віднести й етикетні формули.

 

Синекдоха

Від грец. − співвідношення − різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількісних відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, однина замість множини, множина замість однини.

Софізми - міркування, які за формою здаються логічно правильними, але містять приховану логічну помилку.

Суперечка – це боротьба двох протилежних думок. Іноді навіть з малозначимих питань. Вона розглядається як загальне родове поняття, що передбачає дискусію, полеміку, тобто дискусію й полеміку можна розглядати як особливі види суперечки.

Теза -  судження, істинність якого потребує доведення