Практична робота №2

 

Плазмоліз та деплазмоліз в рослинних клітинах.

Наочним проявом осмотичних і життєздатних властивостей рослинних клітин є властиве їм явище плазмолізу та деплазмолізу. Плазмоліз можна спричинити, помістивши клітини в гіпертонічний розчин, тобто розчин, концентрація якого більша, ніж у вакуолярного соку. Внаслідок цього більш концентрований зовнішній розчин відбирає воду від вакуолі, об’єм якої зменшується, і шар цитоплазми, що був притиснутий вакуолею до оболонки, відстає від неї.Плазмоліз найкраще спостерігати у рослин із забарвленим клітинним соком, оскільки сама цитоплазма безбарвна. Тому для роботи краще використовувати епідерму синьо забарвлених лусок цибулі, червоної капусти, традесканції, листки елодеї та валіснеріїМета роботи.Ознайомитися з явищем плазмолізу й деплазмолізу, визначити потрібні для цього умови і значення цих явищ у процесах життєдіяльності рослинних клітин.Матеріали,обладнання.Цибуля ріпчаста або листки інших об’єктів, скальпелі, препарувальні голки, предметні та накривні скельця, мікроскопи, 1М розчин плазмолітиків (кухонна сіль або сахароза) в крапельницях, скляні палички, стаканчики з водою, фільтрувальний папір,пінцети.Хід роботи.З луски цибулі або листка традесканції знімають пінцетом шматочки забарвленої епідерми і швидко кладуть у краплину відстояної водопровідної води на предметному склі і накривають накривним скельцем. На малому збільшенні знаходять місцяпрепарату, де клітини найкраще забарвлені і не деформовані. Замальовують їх стан і форму. Після цього смужкою фільтрувального паперу відтягують з-під накривного скельця воду, а з протилежного боку наносять краплини 1М розчину кухонної солі або сахарози, який замінює воду.  З  декілька  хвилин  спостерігають  відставання  цитоплазми  від  оболонок  в  зафарбованих  клітинах. Насамперед відставання спостерігається в кутках  клітини,  потім  збільшується,  поки  весь  протопласт  не перетворюється на кулясте утворення в центріабо біля однієї з оболонок клітин. Замальовують почергово всі стадії настанні плазмолізу. %. За певних умов освітлення препарату можна спостерігати тоненькі тяжі її, що тягнуться від поверхні протопласта до пор в оболонці. Це так звані плазмодесмові нитки(нитки Хета), які свідчать про в’язкість та еластичність цитоплазми. Залежно від цього і настають різні форми плазмолізу: куточковий,  увігнутий, опуклий, судорожний, ковпачковий. На форму плазмолізу впливають також іони плазмолітика. Так, іони калію зменшують, а іони кальцію підвищують в’язкість цитоплазми. Навіть в суміжних клітинах можуть спостерігатися різні форми плазмолізу. Здатність клітини до плазмолізу є достовірним показником  життєздатності  її  і  структурно-функціональної  цілісності.  Через  деякий  час  після  настання плазмолізу в вакуолях підвищується концентрація клітинного соку. Тоді клітина може осмотично поглинати воду. Об’єм плазмолізованого протопласта поступово збільшується, цитоплазми наближається до оболонки і відбувається деплазмоліз. Це спостерігається при заміні плазмолітика на воду. Стадії деплазмолізу теж необхідно замалювати. Необхідно також сформулювати висновок про причини і наслідки плазмолізу та деплазмолізу в рослинних клітинах.