Тема 1. Організація праці: сутність, зміст, мета і завдання

 

Цілі та завдання: набуття знань з теоретичних засад організації праці (зокрема, визначення економічної та соціальної сутності поняття “праця”; змісту, мети, завдань, предмета та об’єкта організації праці, основних елементів, напрямків організації праці та законів її розвитку).

 

План

1.1. Поняття про працю.

1.2. Економічна та соціальна сутність процесу праці.

1.3. Сутність та зміст поняття “організація праці”.

1.4. Мета, завдання, предмет та об’єкт організації праці.

1.5. Основні елементи та напрямки організації праці.

1.6. Закони розвитку організації праці.

 

1.1.       Поняття про працю

Праця – цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

В економічній науці прийнято розглядати щонайменше п’ять елементів процесу праці: предмети праці – речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ; засоби праці – провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості; технологія діяльності – визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми; організація праці – система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці; сама праця (жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знання, вміння та навички на предмети праці задля досягнення конкретного результату.

Основні форми прояву праці:

1.            Психофізіологічна – витрати людської енергії (енергії мускулів, мозку, нервів, органів почуттів). Це – витрата життєвої енергії людини для перетворення предметів праці, що потребує періодичного відновлення, із чого випливає чергування праці і відпочинку, обмеження часу роботи.

2.            Організаційно-технічна – взаємодія робітника з засобами виробництва: предметами і засобами праці (технічна оснащеність, механізація, автоматизація, організація робочого місця тощо).

3.            Організаційно-економічна – діяльність по зміні (перетворенню) предметів праці для задоволення потреб (одержання конкретних результатів).

4.            Соціальна – взаємодія робітників у процесі трудової діяльності (адаптація, поділ, кооперація, керівництво, соціально-психологічний клімат тощо).

 

1.2.        Економічна та соціальна сутність процесу праці

З економічної точки зору праця – це процес свідомої і цілеспрямованої діяльності людей, за допомогою якої вони перетворюють природну речовину та пристосовують її для задоволення своїх потреб.

Як самостійній економічній категорії „праці” притаманні кількісні й якісні характеристики.

Кількісна характеристика праці полягає у тому, що вона є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору, кількісна характеристика проявляється в таких поняттях як: чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці.

Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці (продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність.

Праця – це соціальне явище. В процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які визначають взаємовплив суспільства та індивідуума (інтересів, потреб, поведінки).

Визнання особистих інтересів працівника – це визначення важливості проблем мотивації трудової діяльності, стимулювання праці, підвищення соціального статусу робітника в системі СТВ.

Найбільш повно соціальна сутність праці розкривається в категоріях “характер праці” і “зміст праці”.

Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття “зміст праці” включає в себе ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій, ступінь різноманітності трудових функцій, монотонності, самостійності і т.д.

Слід розрізняти соціальний та функціональний зміст праці.            Соціальний зміст праці виявляється у доцільності діяльності працівника, мотивації, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні.

Функціональний зміст праці виявляється у конкретних ролях, функціях, які виконує працівник.

Характер праці – соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці. Він залежить від рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу.

Характер праці виражає соціально-економічні відмінності між простою та складною, фізичною та розумовою, кваліфікованою та некваліфікованою працею. Відмінності у складності і, відповідно, у продуктивності праці є соціально значимими, а виконання роботи певної складності дає соціально-економічну характеристику (кваліфікацію) працівникові. Відмінності у кваліфікації виступають однією з форм прояву соціальної неоднорідності праці. Характер праці задає параметри і межі кваліфікаційних відмінностей у праці.

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях: створення матеріально-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, які задовольняють потреби людини; забезпечення матеріального добробуту працівника і членів його сім’ї; соціально-диференційна функція праці; статусна функція праці; формування особистості; ціннісна функція праці.

 

1.3.        Сутність та зміст поняття “організація праці”

Багато вчених зробили  свій внесок  у розвиток  та формування поняття  "організація  праці".

Зокрема, Арон Е. І. трактує організацію праці як сукупність заходів, спрямованих на раціональне поєднання праці працівників із засобами виробництва з метою досягнення високої продуктивності праці і збереження здоров'я та працездатності працюючих.

Білоконенко В. І. під організацією праці розуміє систему заходів, що забезпечує раціональне використання робочих кадрів, яка включає відповідне розміщення людей у процесі виробництва, поділ на ланки, методи виконання робіт, нормування й стимулювання праці, організацію робочих місць, їх обслуговування й необхідні умови праці.

На думку Золотаревої Т.Н., організація праці – це впорядкована система взаємодії працівників із засобами виробництва та один з одним в єдиному виробничому процесі.

Пашуто В.С. розуміє під поняттям “організація праці” систему заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання трудових процесів шляхом їх впорядкування

На думку Чигринова О.В., організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих  кінцевих соціально-економічних результатів.

На наш погляд, найбільш виважено та обґрунтовано до трактування поняття  “організація праці” підходять Виноградський М.Д. та Шканова О. М., які під організацією праці розуміють приведення трудової діяльності у визначену систему, що характеризується внутрішньою упорядкованістю, погодженістю і спрямованістю взаємодії людей для реалізації спільної програми чи мети.

Організація праці на підприємстві — це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання та здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців і їх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої предметної мети спільної діяльності і забезпечення заданого соціально-економічного ефекту.

Організація  праці  на  підприємствах  здійснюється  в  конкретних  формах,  різноманітність  яких  залежить  від наступних основних факторів.

1) Науково-технічний  прогрес.  Розвиток  науково-технічного  прогресу  приводить  до  вдосконалення  засобів  виробництва  і,  відповідно, методів  управління  персоналом.  Тому  організація  праці  повинна  постійно  вдосконалюватися,  використовуючи набутий досвід і сучасні технології.

2) Система організації  виробництва, яка включає в себе оптимізацію та координацію всіх матеріальних  і  трудових  ресурсів  у  просторі  і  часі.  Тобто  система  організації  виробництва  виступає  засобом організації праці на підприємстві.

3) Умови зовнішнього та внутрішнього середовищ. До внутрішніх умов  відносять  освітленість,  виробничий  шум,  вібрації,  забруднення  повітря  та  інші  чинники,  нормування  яких призводить до покращення організації праці на підприємстві. До зовнішніх умов середовища належить нестабільність  економіки, зміни у законодавчій базі, від яких залежать теоретичні основи організації праці.

4) Психофізіологічні фактори – збереження в процесі праці здоров'я людини, підвищення  культури  та  естетики  праці  позитивно  впливають  на  покращення  організації  праці  на  підприємстві.

 

1.4.        Мета, завдання, предмет та об’єкт організації праці

Можна виокремити три основні компоненти мети організації праці:

— предметний — забезпечення заданого обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) необхідної якості в необхідний строк;

— економічний — досягнення предметної мети діяльності за максимальної економічної віддачі кожної одиниці використовуваної живої праці (оцінюваної як продуктивність праці чи зарплатомісткість реалізованої продукції) і сукупних витрат на виробництво (оцінюваних через показник рентабельності);

— соціальний — у загальному значенні — гуманізація праці (удосконалення її умов і змістовне підвищення якості трудового життя, розвиток і реалізація трудового потенціалу працівника, оптимізація особистісних взаємин у процесі трудової діяльності і, зрештою, формування задоволення працею).

Мета організації праці досягається у процесі вирішення таких основних груп завдань:

— економічних: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу (включаючи вирішення завдань скорочення його резервоутворюючих прямих і прихованих втрат), зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання устаткування за часом і потужністю, підвищення якості продукції;

— організаційних: визначення порядку і послідовності виконання робіт, створення умов для високоефективної, безперервної роботи виконавців, забезпечення повного і рівномірного їх завантаження, індивідуальної і колективної відповідальності за результати діяльності, створення дієвої системи стимулювання праці, а також системи його нормування, що відповідає специфіці виробничої діяльності;

— психофізіологічних: оздоровлення і полегшення праці, усунення зайвих витрат енергії працівників, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їхніх психофізіологічних характеристик особливостям трудової діяльності;

— соціальних: підвищення змістовності і привабливості праці, створення умов для розвитку працівників, підвищення їх кваліфікації та розширення професійного профілю, реалізації їх трудової кар'єри і зростання їх добробуту.

 

Об’єкти організації праці:

1)           трудовий процес та його елементи;

2)           порядок та умови виконання часткових трудових процесів;

3)           взаємодія виконавців та їх груп із засобами праці та між собою.

Предметом організації праці є інформація про об'єкти організації праці та зовнішнє середовище.

 

1.5.        Основні елементи, напрямки організації праці

Зміст організації праці за її основними елементами (напрямками):

1)        розробка та впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці;

2)        поліпшення організації добору, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

3)        удосконалення організації й обслуговування робочих місць;

4)        удосконалення трудового процесу, впровадження передових прийомів та методів праці;

5)        удосконалення нормування праці;

6)        впровадження раціональних форм матеріального і морального стимулювання;

7)        забезпечення здорових та безпечних умов праці, поліпшення умов праці;

8)        зміцнення дисципліни праці та розвиток свідомого ставлення до неї.

 

1.6. Закони розвитку організації праці

Є низка загальних законів розвитку організації праці. Відповідно до досліджень Р. М. Черкасова, їх суть полягає в наступному.

1) Закон кооперування праці, який відбиває перехід від індивідуальної праці до спільної праці багатьох працівників, зайнятих планомірно та у взаємодії щодо одного й того самого чи різних, але пов'язаних між собою трудових процесів.

Економічне значення розвитку організації праці на основі її кооперування полягає:

-          в докорінній зміні матеріальних умов трудового процесу навіть за незмінних технічної бази і методів праці. При кооперованій праці досягається економія коштів виробництва та витрат, з'являється можливість суміщення у часі різних стадій виробничого процесу та ін.;

-          у досягненні принципово нових результатів, які можна отримати (особливо це стосується складних видів праці, які передбачають одночасний перебіг різних підвидів цього процесу).

Найважливіший соціальний результат кооперованої праці — збільшення індивідуальної дієздатності окремих працівників з урахуванням стихійної появи конкурентного духу і «підвищення життєвої енергії» внаслідок суспільно значимої комунікації.

2) Закон поділу праці. Його сутність залежить від виділення і відокремлення специфічних трудових функцій, виконуваних у межах технологічного процесу, і закріпленні їх як самостійних в окремі періоди (фази) праці чи окремими виконавцями.

Економічне значення цього закону — в спеціалізації персоналу та коштів виробництва, у кар'єрному зростанні, інтенсивності праці та зменшенні непродуктивних витрат робочого дня.

3) Закон свідомої підтримки та розвитку організації праці. Його сутність залежить від свідомої підтримки та усвідомлення об'єктивної необхідності розвитку організації праці. Адже стихійний розвиток праці та наявність складних форм її організації неминуче призведе до  низької продуктивності та ефективності праці. Тому процес розвитку організації праці повинен бути свідомим, планомірним та науково обґрунтованим.

4) Закон відповідності матеріально-технічної бази й форм організації праці. Впровадження нових видів техніки і нових технологій у виробництві зумовлює різні види й режими праці та відпочинку працівників, різні форми нормування і оплати праці працівників різноманітних спеціальностей і кваліфікацій. Без відповідних форм організації праці можливості, надані новою технікою і технологією, не будуть виявлені чи належним чином реалізовані.

5) Закон зміни праці. Значення закону — в найтісніших зв'язках зміни праці з формами її поділу, з рівнем й потенційними можливостями зростання продуктивності праці, з досягнутим рівнем і змінами загальної культури та кваліфікації працівників, з раціональним використанням життєвих сил працівників.

6) Закон відповідності форм організації праці психофізіологічним можливостям людини. Закон визначає необхідність враховувати в процесі організації праці більш-менш точну величину її інтенсивності, обов'язкове проектування й використання науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку, а при нормуванні трудового навантаження — величини витрат нервової і фізичної енергії людини у робочий час. Інший аспект цього закону пов'язаний із ергономічними вимогами.

Резюме. Таким чином, роль організації праці для підприємств у сучасних умовах важко переоцінити. Адже в умовах сьогодення вітчизняна економіка потребує ефективної системи організації праці, що дасть змогу підвищити результативність діяльності працівників та сприяти раціональному розвитку підприємств усіх форм власності. Відтак, вивчення сутності, змісту, мети, завдань, предмета та об’єкта організації праці, основних елементів, напрямків організації праці та законів її розвитку є важливими завданнями для фактичних та потенційних керівників, фахівців з управління персоналом і економіки праці.

 

Питання для самоперевірки:

1.       Що відображає економічна та соціальна сутність процесу праці?

2.       Визначте поняття “організація праці”.

3.       Назвіть предмет та об’єкт організації праці.

4.       Які основні цілі та завдання постають на всіх рівнях управління в процесі організації праці?

5.       Які Ви знаєте загальні та спеціальні принципи організації праці?

6.       Назвіть елементи процесу організації праці на підприємстві.

7.       Охарактеризуйте основні напрямки організації праці на підприємстві.

8.       Які є основні закони розвитку організації праці та в чому полягає їх зміст?

9.       У чому полягає відмінність організації праці від організації виробництва?

10.   Яке значення має ефективна організація праці для підприємств, що працюють у сучасних ринкових умовах господарювання?

11.   Яку роль відіграє ефективна організація праці у вирішенні соціально-економічних завдань регіонів та держави в цілому.

 

Рекомендована та використана література до теми 1:

1.      Арон  Е.И.  Методы  исследования  и  проектирования  организации  труда  на  предприятии  / Е. И. Арон.  –  М.  : Экономика, 2001. – 112 с.

2.       Білоконенко В.І. Організація праці: конспект лекцій. – Харків: Харк. держ. екон. ун-т: вид. ХНЕУ, 2004. – 136 с.

3.Виноградський М.Д. Організація праці менеджера: навч. посібн. / М. Д. Виноградський, О. М. Шканова. – К. : Кондор, 2002. – 518  с.

4.Гриньова В.М. Організація виробництва: підручник / В.М. Гриньова, М.М.Салун. — К.: Знання, 2009. — 582 с.

5.Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: підручник / О.А. Грішнова.  – К.: Знання, 2004. – 535 с.

6.Економіка праці і соціально-трудові відносини: навчальний посібник / В. М. Ковальов, В. С. Рижиков, О. Л. Єськов та ін; Мін-во освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 255 с.

7.Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносин: навч. посібник / Н.І. Єсінова. – К.: Кондор, 2004. – 432 с.

8.Золотарева  Т. Н.  Организация  труда  менеджера:  теория,  методика,  практика:  монография  /  Т. Н.  Золотарева,  Г. И. Бритченко. – Донецк : ДГУЭТ, 2003. – 100 с.

9.Крушельницька О.В. Організація праці: навчальний посібник / О.В. Крушельницька, Д.П. Мельничук. – Житомир: ЖДТУ, 2007 – 355 с.

10.   Пашуто В.С. Организация и нормирование труда на предприятии / В. С. Пашуто. – Мн. : Новое знание, 2001. – 202 с.

11.   Черкасов Р.М. Організація праці в підприємстві / В.М. Черкасов. – М.: Економіст, 2004. – 449 с.

12.   Чигринов О.В. Организация производства: учебно-метод. пособ. / О. В. Чигринов, В. И. Белоконенко. – Х. : ХИБМ, 2001. – 278 с.