Тема 5.
Національна система стандартизації в Україні.
План
5.1. Структурна будова Національної системи стандартизації.
5.2. Структура органів Національного органу стандартизації.
5.1. Структурна будова
Національної системи стандартизації.
Національна стандартизація
України — це система, яка визначає
мету, принципи управління, основні завдання та загальні організаційно-технічні
правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс
взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок
проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації
країни.
Становлення України як суверенної правової держави,
її послідовна інтеграція до світового економічного товариства потребують
здійснення цілеспрямованої політики щодо утворення національної стандартизації
з наближенням до міжнародних вимог на основі ринкової економіки.
Мета національної стандартизації — це встановлення
положень, що забезпечують відповідність об'єкта стандартизації своєму призначенню
та безпечність його для життя, здоров'я, манна людей, збереження тварин і
рослин, охорону природного довкілля, що створює умови для раціонального
використання всіх видів національних ресурсів, і сприяє усуненню технічних
бар'єрів у торгівлі та підвищує конкурентоспроможність продукції, робіт та
послуг до рівня розвитку науки, техніки і технологій. Мети національної
стандартизації досягають розробляючи, упроваджуючи та засновуючи НД.
Державна політика у сфері стандартизації
визначається законом України "Про стандартизацію" (№2408-111 від
17.05.2001 р. із змінами) і базується на таких принципах:
— забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в
розробленні НД та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи
постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;
— відкритості та прозорості процедур розроблення і
прийняття НД відповідно до інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення
конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
— доступності НД та інформації про них для користувачів;
— відповідності НД до законодавства;
— адаптації до сучасних досягнень науки і техніки,
враховуючи стан національної економіки;
— пріоритетності прямого впровадження в Україні
міжнародних та регіональних НД;
— дотримання міжнародних та європейських правил і
процедур стандартизації;
— участі у міжнародній (регіональній)
стандартизації;
— прийняття і застосування органами стандартизації
на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і
застосування стандартів відповідно до Угоди COT про технічні бар'єри в
торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової
організації торгівлі в 1994 р.
З метою виконання політики у сфері стандартизації
перед нею поставлені різні завдання, основними з яких є:
— забезпечення безпечності продукції, процесів і
послуг для життя, здоров'я та майна людей, для тварин, рослин та охорона
природного довкілля;
— захист та збереження майна і продукції, зокрема
під час їх транспортування чи зберігання;
— підвищення якості продукції, процесів та послуг
відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб людей;
— реалізація прав споживачів;
— забезпечення відповідності об'єктів
стандартизації своєму призначенню;
— забезпечення технічної та інформаційної
сумісності і взаємозамінності;
— забезпечення збіжності та відтворюванності
результатів контролювання;
— установлення оптимальних вимог до суспільно
важливої продукції, процесів та послуг;
— заощадження всіх видів ресурсів та поліпшення
техніко-економічних показників виробництва;
— забезпечення безпеки господарських об'єктів,
складних технічних систем, враховуючи допустимий ризик виникнення природних і
техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
— розвиток міжнародного та регіонального
співробітництва; — усунення технічних бар'єрів у торгівлі.
Нині чинна Національна стандартизація України
затверджена і введена в дію у 2002 р. Вимоги до Національної стандартизації
України та правил її функціонування наведені в комплексі основоположних
стандартів…..
Найважливіші структурні
елементи Національної стандартизації України:
1. Органи та служби стандартизації.
2. Комплекс НД.
3. Система контролю за впровадженням і виконанням
НД.
До основних положень Національної стандартизації
України належать:
— основна мета та завдання;
— суб'єкти та об'єкти стандартизації;
— організація робіт зі стандартизації;
— види НД;
— порядок розробки, затвердження, перегляду та
використання НД;
— державний нагляд за додержанням НД;
— міжнародне співробітництво.
У Національній стандартизації України особливо
підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль у
підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність
досягнення високого світового рівня продукції, процесів, робіт, послуг. У
зв'язку з цим до НД як носія передового світового досвіду висуваються високі
вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної
продукції, процесів, послуг, раціональне використання всіх ресурсів, охорону
зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист його
від шкідливих дій тощо.
Як правило, вимоги, що запроваджуються у НД, мають
бути підвищеними відповідно до вже досягнутого на практиці рівня і відповідати
перспективному світовому рівню техніки і технології, вимогам зовнішнього та
внутрішнього ринків, рекомендаціям міжнародних організацій зі стандартизації.
Органи стандартизації — це підрозділи, які виконують функції державного
управління всіма підприємствами й організаціями з питань стандартизації,
здійснюють координуючу діяльність і діють від імені держави.
З набуттям незалежності в Україні виникла потреба у
створенні національної стандартизації та визначенні суб'єктів стандартизації.
До суб'єктів стандартизації згідно із законом України "Про
стандартизацію" та ДСТУ 1.0:2003 належать:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері стандартизації;
2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері стандартизації;
3) національний орган стандартизації;
4) технічні комітети стандартизації;
5) підприємства, установи та організації, що здійснюють
стандартизацію.
Рис. 5.1. Схема
Національної системи стандартизації
Центральний орган
Центральним органом виконавчої влади з питань
стандартизації є Міністерство торгівлі та економічного розвитку
(Мінекономрозвитку).
Центральний орган
виконавчої влади в області стандартизації передав свої повноваження в області
будівництва і промислових будівельних матеріалів Міністерству будівництва
України, в області оборони – Міністерству оборони України.
До повноважень
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері стандартизації, належить:
1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері
стандартизації;
2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері
стандартизації;
3) інформування та надання роз’яснень щодо реалізації
державної політики у сфері стандартизації;
4) узагальнення практики застосування законодавства у
сфері стандартизації, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та
внесення на розгляд в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів
Президента України, Кабінету Міністрів України;
5) погодження програми робіт з національної
стандартизації.
До повноважень
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
стандартизації, належить:
1) вжиття обґрунтованих заходів для прийняття і
дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки,
прийняття та застосування стандартів відповідно доУгоди Світової організації
торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської
Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994
року;
2) здійснення контролю за дотриманням національним
органом стандартизації процедур у сфері стандартизації відповідно до принципів,
норм і вимог, установлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Національний
орган стандартизації
Функції національного органу стандартизації виконує
державне підприємство, що не підлягає приватизації, утворене центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації,
на сьогодні це Державне підприємство «Український науково-дослідний і
навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП
«УкрНДНЦ»).
Національний орган стандартизації не може мати на меті
одержання прибутку від своєї діяльності.
До повноважень національного органу стандартизації
належить:
1) організація та координація діяльності щодо
розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії
національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно
до цього Закону;
2) прийняття, скасування та відновлення дії національних
стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього
Закону;
3) вжиття заходів щодо гармонізації національних
стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними,
регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;
4) розроблення за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації,
національних стандартів та змін до них щодо:
процедур розроблення, прийняття, перевірки, перегляду,
скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної
практики та змін до них;
критеріїв, форми і процедур розгляду пропозицій щодо
проведення робіт з національної стандартизації;
процедур створення, діяльності та
припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;
5) забезпечення відповідності
національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;
6) забезпечення адаптації
національних стандартів та кодексів усталеної практики до сучасних досягнень
науки і техніки;
7) підготовка та затвердження
програми робіт з національної стандартизації;
8) прийняття рішень щодо створення
та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери
їх діяльності;
9) координація діяльності
технічних комітетів стандартизації;
10) участь у підготовці
міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики, що розробляються
відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, членом
яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює згідно з
положеннями таких організацій або відповідними договорами, а також забезпечення
врахування інтересів України під час провадження зазначеної діяльності;
11) забезпечення та сприяння
співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками,
споживачами продукції та відповідними державними органами;
12) заохочення суб’єктів малого і
середнього підприємництва до участі в розробленні національних стандартів та
кодексів усталеної практики, забезпечення доступу зазначених суб’єктів до
текстів таких документів;
13) підготовка щорічного звіту про
свою діяльність, внесення його після схвалення керівною радою на розгляд до
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері стандартизації, та оприлюднення на офіційному веб-сайті не
пізніше п’яти робочих днів з дня схвалення цього звіту керівною радою, але не
пізніше 1 квітня наступного за звітним року.
3. Національний орган
стандартизації виконує інші функції та повноваження згідно із законами та
статутом.
4. Статут національного органу
стандартизації та зміни до нього затверджуються центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.
5.2. Структура органів
Національного органу стандартизації.
Мережа представництв національного органу зі
стандартизації України функціонує на всій території країни. До її структури входять
центральні й територіальні органи, рада, ТК та відомчі служби (рис. 5.2).
До центральних органів належать органи управління,
Державна метрологічна служба України, науково-дослідні інститути, центри і
відділи наукової, техніко-економічної та нормативної інформації, навчальні
заклади. Національний орган з стандартизації України (НОСУ) організовує,
координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття,
перегляду, зміни, розповсюдження національних НД і як національний орган
стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях
із стандартизації, організовує навчання та професійну підготовку спеціалістів у
сфері стандартизації.
Рис. 5.2. Структура органів НОС України
Керівна рада
1. Керівна рада є дорадчо-наглядовим
органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах
з представників:
1) центрального органу виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації,
інших центральних органів виконавчої влади та державних органів;
2) наукових установ, навчальних
закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок);
3) громадських об’єднань суб’єктів
господарювання (у тому числі суб’єктів малого і середнього підприємництва),
організацій роботодавців та їх об’єднань;
4) громадських організацій
споживачів (об’єднань споживачів);
5) інших громадських об’єднань та
професійних спілок.
Члени керівної ради виконують свої
обов’язки на громадських засадах.
Голова керівної ради та його
заступники обираються керівною радою.
До повноважень керівної ради
належить:
1) підготовка пропозицій щодо:
формування державної політики у
сфері стандартизації;
здійснення контролю за дотриманням
національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації;
процедур у сфері стандартизації;
приєднання до міжнародних та
регіональних організацій стандартизації, укладення договорів про
співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними
органами стандартизації інших держав;
рішень щодо створення та
припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх
діяльності;
програми робіт з національної
стандартизації;
щорічного звіту про діяльність
національного органу стандартизації;
3) моніторинг та оцінка діяльності
технічних комітетів стандартизації;
4) здійснення нагляду за
виконанням національним органом стандартизації його повноважень.
4. Організаційне забезпечення
діяльності керівної ради здійснюється національним органом стандартизації.
5. Положення про керівну
раду та її склад затверджуються центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.
Комісія з
апеляцій
Будь-яка заінтересована сторона
або технічний комітет стандартизації має право звернутися до комісії з апеляцій
шляхом подання апеляції, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю
національного органу стандартизації були порушені процедури у сфері
стандартизації.
Предметом апеляції не може бути
зміст національного стандарту, кодексу усталеної практики чи його проекту.
Подання апеляції не обмежує права
заявника на звернення до суду.
У разі якщо комісія з апеляцій
визнає, що рішення, дія чи бездіяльність національного органу стандартизації
порушує процедури у сфері стандартизації, вона приймає рішення про підтримання
апеляції, в якому рекомендує національному органу стандартизації усунути
виявлені порушення.
Рішення комісії з апеляцій
надається сторонам у письмовій формі.
Рішення комісії з апеляцій може
бути оскаржене в судовому порядку.
Комісія з апеляцій не має статусу
юридичної особи.
До складу комісії з апеляцій не
можуть входити працівники національного органу стандартизації. Член комісії з
апеляцій не може брати участь у розгляді апеляції в разі, якщо він перебував
або перебуває у службовій чи іншій залежності від осіб, які є сторонами
апеляції, або за наявності інших обставин, що викликають сумнів у
неупередженості такого члена.
Комісія з апеляцій подає на
розгляд керівної ради щорічний звіт про свою діяльність.
Положення про комісію з апеляцій,
її склад та порядок розгляду апеляцій затверджує центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
стандартизації.
Технічні комітети стандартизації
Технічні комітети (ТК) створюються центральним
органом виконавчої влади з питань стандартизації, на які покладаються функції з
розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних
стандартів.
ТК є робочими органами у сфері стандартизації і
формуються за принципом представництва всіх зацікавлених сторін. До роботи у ТК
залучають на добровільних засадах уповноважених представників органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання,
науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів,
відповідних громадських організацій, провідних науковців і фахівців. Членство в
ТК є добровільним.
До повноважень технічних комітетів стандартизації
належить:
1) участь у роботі відповідних
технічних комітетів стандартизації міжнародних і регіональних організацій
стандартизації;
2) розроблення і погодження
національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
3) участь у формуванні програми
робіт з національної стандартизації;
4) перевірка і перегляд
національних стандартів та кодексів усталеної практики, розробниками яких вони
є;
5) погодження і надання пропозицій
щодо скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної
практики та змін до них.
У разі відсутності технічного
комітету стандартизації, сфера діяльності якого поширюється на певні об’єкти
стандартизації:
1) робочі групи, утворені
національним органом стандартизації, до складу яких входять представники
заінтересованих сторін, розробляють міжнародні, регіональні, національні
стандарти та кодекси усталеної практики на відповідні об’єкти стандартизації;
2) національний орган
стандартизації погоджує, проводить перевірку, переглядає, розробляє зміни до
національних стандартів та кодексів усталеної практики і приймає рішення щодо
їх скасування та відновлення дії.
Роз’яснення щодо положень
національних стандартів та кодексів усталеної практики надають відповідні
технічні комітети стандартизації, а в разі їх відсутності - національний орган
стандартизації.
Положення про технічні комітети
стандартизації затверджує національний орган стандартизації.
Організаційне забезпечення
діяльності технічних комітетів стандартизації здійснюють їх секретаріати.
Функції секретаріату технічного
комітету стандартизації покладаються національним органом стандартизації на
організацію, що є юридичною особою - резидентом України та офіційно заявить про
намір виконувати функції секретаріату і підтвердить спроможність організаційно,
технічно та фінансово забезпечити його діяльність.
Національний орган стандартизації
може виконувати функції секретаріату технічних комітетів стандартизації.
Технічні комітети стандартизації
не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.
Залежно від об'єктів стандартизації здійснюється
спеціалізація ТК. За рішенням НОСУ створено 137 ТК з різних галузей економіки.
Наприклад: ТК8 — "Труби та сталеві балони" (на базі Державного
трубного інституту, м. Дніпропетровськ), ТК41 — "Зернові культури та
продукти їх переробки" (на базі Київського інституту хлібопродуктів).
Підприємства, громадські об'єднання й організації та інші суб'єкти
господарської діяльності, які розробляють НД, погоджують їх з відповідними ТК.
З метою розвитку національної стандартизації послуг
на базі Київського національного торговельно-економічного університету
створений ТК 118 — "Послуги торгівлі, громадського харчування та
туризму", який здійснює роботи з розроблення, експертизи та підготовки до
затвердження НД в сфері послуг торгівлі, громадського харчування та туризму.
Територіальні органи
НОСУ має розгалужену мережу територіальних органів,
які об'єднують 35 центрів стандартизації, метрології та сертифікації (ЦСМ). Ці
центри від імені НОСУ виконують практичну і методичну роботу зі стандартизації,
метрології та сертифікації на території України і розташовані в обласних
містах. До складу ЦСМ входять лабораторії Державного нагляду.
До основних функцій діяльності ЦСМ належать:
контроль за додержанням НД та єдністю вимірювань у даному регіоні;
розповсюдження інформації про НД; організаційно-методична і технічна діяльність
зі стандартизації, метрології, управління якістю та сертифікації, оцінки якості
продукції (процесів, послуг), її випробування тощо.
Територіальні органи систематично аналізують
інформацію щодо якості продукції, яку виробляють підприємства регіону і яка
реалізується на ринку, подають цю інформацію до відповідних центральних органів
управління.
Підприємства,
установи та організації, що здійснюють стандартизацію
Підприємства, установи та
організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх
господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із
стандартизації, зокрема:
1) розробляти, приймати,
перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики,
технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення,
прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;
2) застосовувати прийняті ними
стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови;
3) брати участь у роботі
спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій стандартизації відповідно
до положень про такі організації;
4) створювати та вести фонди
нормативних документів і видавати каталоги нормативних документів для
забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;
5) видавати і розповсюджувати
прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови,
документи відповідних спеціалізованих міжнародних організацій стандартизації,
членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про такі
організації або відповідних договорів.
Стандарти, кодекси усталеної
практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та
організаціями, застосовуються на добровільній основі.
Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики
і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і
видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та
організаціям.
Відомчі служби
Відомчі служби зі стандартизації координують роботу
підрозділів стандартизації, які діють у рамках міністерств (відомств),
об'єднань, організацій. Головна ознака цих служб стандартизації — відомча, вони
здійснюють свою діяльність від імені міністерства (відомства).
Держспоживстандарт України координує і скеровує
діяльність відомчих служб, до складу яких входять управління (служби)
стандартизації міністерств (відомств), головні та базові організації.
Головні завдання управлінь (служб) стандартизації міністерств (відомств):
керівництво діяльністю служб у системі міністерства (відомства); вивчення
основних напрямів розвитку відомчої стандартизації; організація впровадження НД
і здійснення контролю за їх упровадженням. Відомчі управління реєструють,
розмножують і розповсюджують НД у своєму відомстві.
Головні організації
Головні організації – це
самостійні науково-дослідні чи проектно-конструкторські, технологічні організації,
що виконують найважливіші роботи зі стандартизації продукції, процесів, послуг,
яка відповідає їхньому профілю; науково-методичне керівництво і координацію
робіт відомчих базових організацій зі стандартизації; готують експертизу
проектів НД до затвердження; вивчають науково-технічний рівень продукції та
послуг, які виробляють і надають в Україні та за кордоном; перевіряють та
переглядають чинні НД; здійснюють контроль за впровадженням і використанням НД.
Базові організації
Базові організації ведуть роботи зі стандартизації
певної групи продукції та послуг. Це можуть бути науково-дослідні,
проект-но-конструкторські організації (спілки), фабрики та заводи. Базові
організації розробляють основні напрямки розвитку стандартизації закріпленої за
ними групи продукції та послуг, проекти національних НД та НД організацій на
конкретний вид продукції, процес чи послуги, здійснюють перевірку технологічних
розробок, експертизу нових товарів та послуг з метою визначення рівня
уніфікації та взаємозамінності тощо.
На окремих підприємствах і в організаціях створені
відділи зі стандартизації чи спеціальні бюро, головним завданням яких є
науково-технічне й організаційно-методичне керівництво роботами зі
стандартизації на підприємстві, а також безпосередня участь у виконанні цих
робіт. Відділи зі стандартизації — самостійні підрозділи, вони
підпорядковуються безпосередньо головному інженеру підприємства. Начальник
відділу нарівні з керівником підприємства несе відповідальність за додержання
стандартів і ТУ, їх техніко-економічне обґрунтування, якість і відповідність
показників стандартів до сучасного рівня науки і техніки, а також за своєчасний
перегляд НД з метою приведення їх у відповідність до зростаючих вимог економіки
та споживачів.
До основних функціональних обов'язків відділів
стандартизації на підприємствах належать: систематичний контроль за
впровадженням і дотриманням стандартів та інших НД; забезпечення відділів,
цехів та лабораторій необхідними НД та інформацією щодо змін у них; контроль
якості продукції; забезпечення єдності та точності вимірювань тощо.
До інших суб'єктів, що займаються стандартизацією,
належать центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування,
суб'єкти господарювання, громадські організації. Вони в межах повноважень, враховуючи
свої господарські та професійні інтереси, можуть організовувати і виконувати
роботи зі стандартизації, а саме:
–
розробляти, схвалювати,
приймати, переглядати НД відповідного рівня та припиняти їхню дію,
встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;
–
представляти Україну у
відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях
стандартизації, виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці
організації;
–
створювати і вести реєстри
нормативно-правових актів та НД для забезпечення своєї діяльності та
інформаційного обміну;
–
видавати і розповсюджувати
свої стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та
регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими
співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів,
а також делегувати названі повноваження іншим юридичним особам;
–
інформувати Держспоживстандарт
України про роботи зі стандартизації за своїми напрямами.
