Тема 4. Методичні основи стандартизації.

План

4.1. Методи та принципи стандартизації

4.2. Систематизація, класифікація та кодування.

4.3. Єдині міжгалузеві системи стандартів.

 

4.1. Методи та принципи стандартизації

Згідно з методологією та практичною діяльністю стандартизації для вирішення поставлених перед нею завдань слід виділити низку методичних принципів, а саме:

•    принцип плановості;

•    принципи перспективності;

•    принцип оптимальності;

•    принцип динамічності;

•    принцип системності;

•    принцип обов'язковості

Принцип плановості

Забезпечується шляхом складання перспективних і поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації. Планування в галузі стандартизації є складовою частиною системи державного планування.
Планування слід здійснювати для послідовного, системного розвитку народного господарства, правильного розподілення ресурсів. Ефективність планування є однією з ланок управління народним господарством, засобом забезпечення темпів розвитку економіки країни, гарантією успішного створення матеріально-технічної бази промисловості.

Планування здійснюється шляхом складання на науковій основі перспективних і поточних планів для усіх рівнів народного господарства, координування і контролю за виконанням, досягнення високих кінцевих результатів при правильному розподіленні матеріальних і грошових ресурсів. Об’єм і спрямованість планів зі стандартизації визначається завданнями, які стоять перед народним господарством на конкретний період. Плани включають програми комплексної стандартизації та метрологічного забезпечення

Принципи перспективності

Забезпечуються розробкою і випуском випереджаючих стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об’єктів стандартизації відносно досягнутого рівня. До того ж норми та вимоги, які запроваджуються у стандартах, будуть оптимальними в майбутньому. Випереджаючі стандарти містять норми і вимоги, шо перевищують існуючий рівень, і тим самим орієнтують науку і виробництво на динамічний розвиток науково-технічного прогресу. Базою для розробки випереджаючих стандартів є науково-технічні прогнози.

Випереджаючі стандарти дають змогу планувати процес підвищення якості, надають розробникам і споживачам інформацію щодо параметрів виробів у майбутньому. Ці стандарти являють собою, якоюсь мірою, програму організації виробництва щодо випуску продукції підвищеної якості. У той же час на розробників випереджаючих стандартів покладено велику відповідальність за правильність прогнозування розвитку науки та техніки на визначений період

Принцип оптимальності

Передбачає вироблення й прийняття таких норм, правил та вимог, шо забезпечують народному господарству оптимальні втрати ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних. Під час вирішення різних завдань та проблем найвища результативність буде досягнута тоді, коли із великої кількості можливих варіантів рішень будуть відібрані найбільш раціональні та економічні, тобто оптимальні варіанти. А це, своєю чергою, сприяє підвищенню ефективності виробництва та продуктивності праці

Принцип динамічності

Передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а також своєчасний перегляд і відміну стандартів. Чинні стандарти підлягають перевірці згідно з рядком в інформаційних даних. Під час перевірки визначають науково-технічний рівень стандартів, за потребою розробляють пропозиції шодо оновлення застарілих показників, норм, характеристик, вимог, термінів, визначень, позначень, одиниць фізичних величин. Результати перевірки можуть слугувати підставою для перегляду стандарту.

Під час періодичного оцінення та перегляду стандартів важливо визначити їх відповідність існуючим і можливим потребам споживачів, врахувати зміни вимог споживачів. Якщо стандарти не будуть враховувати потреби суспільства, то вони виявляться непотрібними, більш того — вони будуть перешкодою для подальшого прогресу.

Наприклад, особливо швидко застарівають стандарти на товари народного
споживання, що пов’язано зі зміною вимог споживачів, їх матеріальним становищем, рівнем та відношенням роздрібних цін на різні товари, швидкоплинністю моди тощо. Цими обставинами пояснюється те, що одні товари користуються підвищеним попитом, а інші залежуються, уціняються, але однаково не знаходять споживача. Тому основне завдання стандартизації – розробляти такі стандарти на товари народного споживання, які б сприяли усуненню подібних диспропорцій у реалізації виробів і давали змогу більш гнучко регулювати якість продукції, що значно підвищить попит на неї.

Принцип системності

Забезпечується розробкою нормативних документів на об’єкти стандартизації, шо належать до певної галузі та встановлюють взаємопогоджені вимоги до усіх об’єктів на підставі загальної мети. Цей принцип визначає розробку стандартів чи іншої нормативної документації як елемента системи і приводить до упорядкування закономірно розташованих і взаємопов’язаних конкретних об’єктів стандартизації в єдину систему. При цьому вони пов'язані між собою внутрішньою сутністю.

Для вивчення об’єкта у цілому слід знайти загальні закономірності, які об’єднують у ньому різні властивості. Не менш важливою передумовою розвитку системних досліджень є створення укрупнених комплексів. До них належать автоматизовані потокові технологічні лінії, комплексні системи управління, міжгалузеві системи стандартів тощо.

Успішна розробка великих комплексних проблем суспільства, системний підхід до їх вирішення та впровадження отриманих результатів у народне господарство сприяє подальшому науково-технічному прогресу і розвитку економіки країни

Принцип обов'язковості

Визначає законодавчий характер стандартизації. В Україні стандарти та інша нормативна документація мають обов’язковий характер, їх повинні додержуватись усі підприємства і організації незалежно від форми власності. За порушення вимог стандартів, іншої нормативної документації передбачена юридична відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридична відповідальність залежно від виду порушення може бути дисциплінарна, матеріальна чи кримінальна.

Відповідальність за випуск у продаж неякісних, нестандартних чи некомплектних товарів наступає незалежно від того, чи вони надійшли у такому виді від виробника або постачальника, чи зіпсовані у магазині, або під час зберігання на складі, чи базі. Кримінальним визнається вже сам випуск таких товарів у продаж. Тому, торговельні робітники, а саме товарознавці, повинні брати на реалізацію тільки якісний товар і не допускати до продажу зіпсовані та некомплектні вироби, тим самим захищаючи інтереси споживача

На основі принципів стандартизації була сформована система її методів. Стандартизація в своїй діяльності використовує різноманітні методи, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегатування, типізація, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

–         уніфікація – це метод стандартизації, який спрямований на вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів. Уніфікація є одним з найпоширеніших і ефективних методів стандартизації, вона полегшує виробництво, експлуатацію і ремонт машин за рахунок зменшення номенклатури запасних частин;

Уніфікація дає змогу знизити вартість виробництва нових виробів, підвищити серійність та рівень автоматизації виробничих процесів, знизити трудомісткість виготовлення. організувати спеціалізовані виробництва.

Основою уніфікації є систематизація та класифікація.

Види уніфікації представлені на рис. 4.1.

Основними напрямами уніфікації є: розробка типорозмірних рядів виробів, машин, обладнання, приладів, вузлів, деталей; розробка типових виробів з метою створення уніфікованих груп однорідної продукції; розробка уніфікованих технологічних процесів; доцільне обмеження номенклатури виробів та матеріалів для використання.

 

Рис. 4.1. Види уніфікації

 

Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація – усунення невиправданої різноманітності однойменних об’єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно і економічно необхідної з точки зору задоволення існуючих потреб суспільства. Симпліфікація використовується для раціонального обмеження номенклатури об’єктів при розробці обмежувальних стандартів. Робота з симпліфікації основана на статистиці, яка виявляє типорозміри і типові конструкції виробів, що найчастіше використовуються. Симпліфікація веде до спрощення виробництва шляхом виключення зайвих типорозмірів деталей, особливо в галузі технологічного оснащення, зайвих видів звітів та документації, об’єднання норм запасів матеріалів та інше.

Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального призначення. які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра.

Внутрішньотипова уніфікація здійснюється у виробах одного й того ж функціонального призначення, що мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструктивним виконанням складових частин.

Внутрішньотипова уніфікація поділяється на внутрішньорозмірну і міжрозмірну. Внутрішньорозмірна уніфікація - уніфікація всіх модифікацій певного об'єкта з базовою моделлю чи між собою на основі одного типорозміру. Такою уніфікацією є уніфікація автомобілів «Жигулі». Спочатку вона проводилася на основі базової моделі ВАЗ 2101 (2102, 2103, 2111, 2106), потім – на основі ВАЗ 2105 і 2108. Автомашина кожної модифікації має своє призначення, значно відрізняючись за експлуатаційними якостями, але має ті ж самі базові розміри і велику кількість спільних вузлів і деталей.

Міжрозмірна уніфікація – це уніфікація базових моделей або їх модифікацій між різними розмірами параметричного ряду об'єктів, але одного типу. Стосовно до автомобілів це серія автомобілів БеЛаз різної вантажопідйомності, але одного призначення (самоскиди). Кількість уніфікованих деталей у подібних випадках знаходиться в межах 35%.

Міжтипова уніфікація уніфікація об'єктів, що відносяться до різних параметричних рядів і різних типів (наприклад уніфікація поздовжньо-фрезерних, стругальних, шліфувальних станків між собою). Для автомобілів - це спільні деталі для автомашин різного призначення і різної вантажопідйомності (електролампи, дзеркала, прилади ,тощо).

Робота з уніфікації може здійснюватись на різних рівнях: міжгалузевому, галузевому і заводському. Міжгалузева уніфікація проводиться в масштабі декількох галузей промисловості; галузева – в рамках однієї галузі промисловості; заводська – проводиться в рамках одного підприємства. Останнім часом успішно розвивається міжнародна уніфікація.

Робота з уніфікації виконується у певній послідовності. У першу чергу слід визначити напрямок, вид і рівень об’єкта уніфікації, потім провести збір і аналіз уніфікованих виробів, класифікувати елементи відповідно до поставлених завдань. Далі розробляються: нова конструкція чи вибирається одна з існуючих уніфікованих конструкцій якості, яка може замінити всі раніше використовувані; стандарт на необхідні елементи чи деталі. Завершальним етапом роботи з уніфікації є організація спеціалізованого виробництва згідно з розробленим стандартом.

Рівень уніфікації виробів або їх складових частин визначається за допомогою системи показників, із яких обов'язковим є коефіцієнт застосування на рівні типорозмірів.

Під коефіцієнтом застосування розуміють відношення кількості запозичених, купованих і стандартизованих типорозмірів до загальної кількості типорозмірів виробу.

Коефіцієнт застосування по типорозмірах К^Т_зс розраховується за формулою, %:

де n — загальна кількість типорозмірів виробу; n_о — кількість оригінальних типорозмірів.

До оригінальних належать складові частини. розроблені для одного виробу.

–         типізація – це різновид стандартизації, під час якої відбувається розробка та встановлення типових рішень (конструктивних, технологічних, організаційних) на основі найбільш прогресивних методів і режимів роботи. Типізацію прийнято поділяти на:

ü   типізацію конструкцій виробів – обґрунтоване зведення різноманітних виробів (машин) до невеликої кількості типів (базових), яка здійснюється на основі аналізу спільних для них технічних характеристик. Типізація конструкцій виробів дозволяє відібрати зразки з найкращими експлуатаційними показниками, які називають базовими конструкціями. Під час типізації аналізуються не тільки типи виробів, які уже існують, але й розробляються нові, перспективні, які враховують досягнення науки і техніки та розвиток промисловості.

ü   типізацію технологічних процесів – розроблення і встановлення типових (базових) технологічних процесів для виготовлення однотипних деталей, їх відновлення або ремонту. Це дає можливість скоротити число різноманітних технологічних операцій, застосувати механізацію та автоматизацію виробничих процесів, збільшити продуктивність праці та знизити собівартість продукції.

Типізація є одним з різновидів стандартизації, який дає змогу запобігти розробленню та застосуванню в народному господарстві великої кількості різних машин, подібних за призначенням і конструкцією.

–     агрегатування – це метод стандартизації спрямований на створення нових машин, приладів та іншого обладнання шляхом компонування кінцевого виробу з обмеженого набору стандартних і уніфікованих вузлів та агрегатів, які володіють геометричною та функціональною взаємозамінністю.

Можливість багаторазового застосування елементів набору в різних модифікаціях машин і приладів одного класу або близьких за призначенням забезпечує конструктивну спадковість під час створення нових виробів, дозволяє використовувати освоєні у виробництві вузли та агрегати, значно скорочує трудомісткість проектування, виготовлення і ремонту виробів, підвищує рівень взаємозамінності продукції, сприяє спеціалізації підприємств, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшує якість продукції, а також полегшує переналагодження виробництва в процесі освоєння підприємством нової продукції.

Метод агрегатування використовується при створенні контрольно-вимірювальних приладів, які можуть компонуватись із уніфікованих блоків, датчиків, вимірювальних головок, елементів пневматичних приладів; у радіоелектроніці — при проектуванні різноманітної радіоелектронної апаратури на основі прогресивного функціонально-вузлового методу.

 

4.2. Систематизація, класифікація та кодування

Систематизація – це основа будь-якої уніфікації, основною метою якої є розташування матеріалу в певному порядку та послідовності, яка є зручною в користуванні (рис. 4.2).

Найпростішою формою систематизації є розташування систематизованого матеріалу за алфавітом. Таку систематизацію застосовують в довідниках, бібліографіях, стандартах на позначення понять тощо.

Рис. 4.2. Приклади систематизації та кодування

 

В техніці широко застосовують цифрову систематизацію за порядком номерів або в хронологічній послідовності. Наприклад, стандарти реєструються за порядком їх номерів, після чого вводять цифри, які вказують рік їх затвердження.

Класифікація як різновид систематизації набула широкого розповсюдження в різних галузях промисловості. При класифікації предмети і поняття розташовують за класами, підкласами та розрядами залежно від їх загальних ознак.

Для класифікації та кодування інформації у міжнародній системі застосовують універсальну десяткову систему класифікації (УДК), яка використовується з метою присвоєння класифікаційних номерів для книжок, журналів, наукових публікацій тощо. Числа, які присвоюють згідно із системою УДК, розміщують за класами, підкласами, розрядами тощо. Ліва цифра позначає найширше поняття (клас), а наступна та подальші цифри – поняття, що є складовою частиною попереднього. Наприклад, УДК 6 – це позначення прикладних наук, медицини, техніки тощо; УДК 62 – техніки; УДК 621 – загального машинобудування; УДК 621.3 – електротехніки; УДК 621.39 – електричної техніки зв’язку.

Взаємопов’язані поняття позначають за допомогою двокрапки, наприклад, якщо УДК 389.6 – стандартизація, а УДК 621.3 – електротехніка, то УДК 389.6:621.3 – стандартизація в електротехніці. Щоб указати будь-які задані показники інформації, ставлять крапку, два нулі, а потім цифри, якими позначені ці показники. Наприклад, УДК 621.4.003 – економічність двигунів внутрішнього згорання, де 621.4 – двигуни внутрішнього згорання, а «003» – економічність. Для позначення виду публікації число складається з першої цифри «нуль» і береться у круглі дужки. Наприклад, (05) – журнали, (038) – словники, (088) – патенти, УДК 621.3 (05) – електротехнічні журнали.

Розвиток науки, техніки та матеріального виробництва пов’язаний з нагромадженням і опрацюванням великої кількості інформації для обліку й оперативного управління. Вирішити таке завдання можна тільки за допомогою автоматизованих систем управління. Однак це можливо лише за наявності в усіх галузях єдиної мови, зручної для введення інформації, збереження і видачі її. Такою мовою є мова цифрових кодів.

Державна система класифікації та кодування складається з комплексу взаємопов’язаних класифікаторів промислової та сільськогосподарської продукції, конструкторської документації і технологічного класифікатора.

Класифікатор – це різновид систематизації, розташування предметів за класами, підкласами, розрядами.

В кожному класифікаторі дві частини – назва об’єкту і відповідний назві код. Назва потрібна для обміну інформацією між людьми та переведення природної мови в мову числових кодів, яка використовується в обміні інформацією на рівні документів, а також при обробленні інформації.

Під час видачі інформації числові коди за потреби замінюються словами.

При створенні класифікатора продукції прийнятий принцип послідовної конкретизації групувань.

Вищим класифікаційним групуванням є клас, до якого входить продукція, яка характеризується комплексом однорідних ознак.

Для класифікації промислової і сільськогосподарської продукції використовують Єдину десяткову систему класифікації продукції (ЄДСКП), за якою всю різноманітність продукції поділяють на 100 класів відповідно до галузей виробництва і конкретизують за властивостями і призначенням продукції.

Потім кожний клас поділяють на 10 підкласів, кожний підклас на 10 груп, кожну групу на 10 підгруп, кожну підгрупу на 10 видів. Кожний різновид може включати до 9999 конкретних назв продукції.

Наприклад, прилади та засоби автоматизації загальнопромислового призначення віднесено до класу 42, а ті ж самі прилади та засоби спеціального призначення – до класу 43. Підклас 421 000 представляє прилади контролювання та регулювання технологічних процесів, група 421 100 – прилади для вимірювання та регулювання темпе- ратури, підгрупа 421 110 – термометри манометричні, вид 421 111 – термометри манометричні без відліку з електричним вихідним сигналом.

Систематизація, класифікація і кодування є попередніми, але абсолютно необхідними елементами для виконання робіт із стандартизації.

 

4.3. Єдині міжгалузеві системи стандартів

З метою забезпечення найвищої ефективності проведення найважливіших робіт загальнодержавного значення створюються системи взаємопов’язаних стандартів. Зокрема до таких систем належать:

–     Державна система стандартизації України (ДССУ), яка встановлює мету, основні принципи та об’єкти стандартизації, категорії нормативних документів із стандартизації та види стандартів, організацію робіт із стандартизації, основні положення щодо застосування стандартів і технічних умов, державного нагляду за додержанням стандартів, міжнародного науково-технічного співробітництва України в галузі стандартизації;

–     Єдина десяткова система класифікації промислової і сільської господарської продукції (ЄДСКП);

–     Єдина система конструкторської документації (ЄСКД) – комплекс державних стандартів, які встановлюють взаємопов’язані правила і положення про порядок розроблення, оформлення і обліку конструкторської документації, яка розробляється і застосовується організаціями та підприємствамию. Усі види конструкторських документів будуються за єдиними правилами, що забезпечує єдність змісту конструкторських документів.  Стандарти системи ЄСКД поділяють на дев'ять груп, які встановлюють:

-     нульова група – призначення, галузь розповсюдження і склад комплексу;

-     перша група – порядок організації конструкторських робіт, вимоги до конструкторської документації;

-      друга група – класифікують і позначають вироби і конструкторські

документи;

-     третя група – загальні правила виконання креслень, масштаби, формати креслень;

-      четверта група – правила виконання креслень виробів машиноприладобудування;

п'ята група – загальні правила зберігання і обліку конструкторських документів;

-      шоста група – правила виконання і внесення змін до експлуатаційної і ремонтної документації;

-     сьома група – класифікацію і правила виконання різних схем;

-     восьма група – загальні правила макетного методу проектування.

Стандарти системи ЄСКД позначаються перед номером стандарту цифрою 2.

–     Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ) – система, встановлена державними стандартами, з організації і управління процесом технологічної підготовки виробництва, що передбачає широке застосування прогресивного технологічного оснащення і обладнання, засобів механізації і автоматизації виробничих процесів, інженерно-технічних і управлінських робіт. Стандарти системи ЄСТПВ позначаються перед номером стандарту цифрою 14.

–     Єдина система технологічної документації (ЄСТД) являє собою комплекс стандартів, які встановлюють обов’язковий порядок розробки, оформлення і обліку всіх видів технологічної документації на машино- і приладобудівних підприємствах для виготовлення, транспортування, встановлення (монтажу) і ремонту виробів інших підприємств. Стандарти системи ЄСТД позначаються перед номером стандарту цифрою 3.

–     Єдина система допусків і посадок (ЄСДП), якою встановлені терміни, визначення та позначення допусків та посадок, а також формули розрахунку допусків та основних відхилень розмірів та їх числові значення.

–     Державна система забезпечення єдності вимірювань передбачає встановлення: одиниць фізичних величин, методів і засобів їх відтворення; раціональної системи передачі одиниць фізичних величин від еталонів до робочих засобів вимірювань. єдність вимірювань в країні забезпечується завдяки єдиній метрологічній службі НОС України. Стандарти ДСВ позначаються перед номером стандарту цифрою 8.

–     Система розробки і постановки продукції на виробництво – це система правил, основне призначення яких полягає у встановленні організаційно-технічних принципів і порядку проведення робіт по створенню продукції високої якості, запобіганню постановки на виробництво неефективної і невідпрацьованої продукції, скороченню строків розробки і освоєння, своєчасному оновленню продукції. Стандарти СРПВ позначаються перед номером стандарту цифрою 15.

–     Система стандартів безпеки праці орієнтована на забезпечення
зменшення впливу шкідливих виробничих чинників на працівників. Стандарти системи безпеки праці встановлюють вимоги, які забезпечують безпеку виробничих процесів і обладнання, створення ефективних засобів захисту працівників. Стандарти ССБП позначаються перед номером стандарту цифрою 12.

–     Система стандартів у галузі охорони природи і покращання використання природних ресурсів передбачає комплекси стандартів, згідно з якими проводяться роботи з збереження та раціонального використання земельних та водних ресурсів, захисту атмосфери, охорони фауни і флори, надр.

–     Комплекс стандартів на штрихове кодування є результатом реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку та статистики. Програма передбачала створення Національної нумераційної організації, розробку стандартів, технічних і програмних засобів нанесення штрихових кодів, науково-технічної документації, що регламентують її застосування. Держстандарт України в 1995 р. видав такі нормативні документи стосовно штрихового кодування:

ДСТУ 3144-95. Штрихове кодування. Терміни та визначення.

ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування. Загальні вимоги.

ДСТУ 3146-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації, штрих-кодові позначення ЕАК

ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування, маркування об'єктів ідентифікації. Форми та розташування штрих-кодових позначок ЕАК на тарі та пакуванні товарної продукції.

ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування. Система електронного обміну документами на постачання продукції.

КНД 50-051-95. Штрихове кодування. Вибір і застосування штрихових кодів. Основні положення.

Згідно з цими нормативними документами, в Україні можуть використовуватися такі штрихові коди: ЕАМ-13 (ЕА1М-8), ІТР, 128; 39. Характеристика їх детально наведена в КНД 50-051-95.

Віднедавна всі товари, що реалізуються через роздрібну торгівлю, повинні маркуватися штрих-кодами — тринадцяти- або восьмирозрядними. Восьмирозрядні присвоюються тільки у виняткових випадках для малих товарів, поверхня упаковки яких не перевищує 40 см².

Штрих-код ЕАК містить наступну інформацію. Перші дві або три цифри називаються префіксом і позначають країну виробника продукції. Країни, які вступили в ЕАК першими (Бельгія, Великобританія, Данія, Франція та інші), одержали дворядні префікси, а коли штрих-кодування стало поширюватися в усьому світі, було вирішено економити номери і присвоювати трирозрядні префікси. Так, Україні присвоєно префікс 482. Остання цифра штрих-коду є контрольною. Вона служить для того, щоб після зчитування коду апарат міг додатково його перевірити. В її розрахунку використані всі цифри коду, і тому, якщо хоч одна з них зчитана неправильно, результат не розпізнається і апарат подасть сигнал про те, що необхідно поновити зчитування.

Всі інші цифри позначають підприємство і товар. Система кодування розроблена таким чином, що кожний товар, виготовлений будь-де, має свій власний неповторний код і не може бути сплутаний ні з яким іншим. Міжнародний товарний код ЕАК присвоюється продукції Асоціацією товарної нумерації України відповідно до рекомендацій Міжнародної асоціації товарної нумерації і державних стандартів України.

Існують також внутрішні коди, призначені для товарів, що не мають єдиної ціни. Так, якщо в магазині розвішують яку-небудь продукцію (наприклад, ковбасу), то їй присвоюють внутрішній код, декілька розрядів якого передбачені для зазначення маси. За допомогою спеціальних пристроїв маркується кожний кусок. Тоді касовий апарат може відповідно до маси розраховувати ціну покупки, однак експортувати товар з таким кодом не можна.

На сьогодні штрих-кодами ЕАК користуються близько ста країн світу. Штрихові коди, залежно від їх структури поділяються на: цифрові й буквено-цифрові; дискретні; безперервні; двонаправлені; з фіксованою й змінною довжиною коду; з різною інформаційною щільністю.