Тема 1. Загальні відомості про стандартизацію

План

1.1. Народногосподарське значення стандартизації.

1.2. Сутність стандартизації.

 

1.1. Народногосподарське значення стандартизації.

Сучасне виробництво, експлуатація та ремонт виготовленої продукції, впровадження принципів взаємозамінності, уніфікації й агрегатування є неможливими без достатнього рівня розвитку стандартизації та сертифікації.

На сьогоднішній день стандартизація та сертифікація, управління якістю складають взаємопов'язану систему і є невід'ємною частиною ринку.

Стрімкий розвиток національної стандартизації та сертифікації супроводжується її прониканням у різні галузі людської діяльності, що зумовлює зростання промислового виробництва.

Джерела витоків стандартизації сягають товщі віків. Першими її проявами були писемність, створена 60 віків тому, будівництво, знаряддя праці і побуту, зброя, транспортні засоби, грошові одиниці тощо. Величними пам’ятками людської праці, думки, винахідництва є піраміди, храми, інженерні комунікації, інші об’єкти, під час створення яких широко використовували принципи стандартизації.

Якісно новими темпами починає розвиватися стандартизація із розвитком промисловості - появою фабрик і заводів, що випускають продукцію однакового призначення: вводяться єдина система різей (Англія, 1841 р.) та єдиний розмір цегли для будівництва (Німеччина, 1845 р.), встановлюється сортамент прокату металу, приймається Міжнародна метрична конвенція, створюється Комітет технічної стандартизації (Великобританія, 1901 р.). У 1904 р. для проведення галузевих робіт із стандартизації було створено міжнародну електротехнічну комісію - ІЕС. Із розвитком міжнародних економічних взаємовідносин та промисловості, для координації робіт зі були створені національні організації із стандартизації у Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), США, Франції (1918 р.).

Діюча система стандартизації постійно зміцнює пріоритети, які пов’язані із оцінкою якості об’єктів стандартизації та методів їх випробувань. Узгодження національних стандартів із провідними світовими системами стандартизації є необхідним, перш за все, для забезпечення взаєморозуміння між партнерами різних сфер промисловості, а також в торгівельно-економічних зв’язках. Існуюча система стандартизації надає можливість прийняти участь в процесі створення стандарту всіх зацікавлених сторін (це зумовлено правом виробника продукції, споживачів, розробників проектів, представників громадських організацій та окремих фахівців брати участь у роботі технічних комітетів).

Слід зазначити, що діяльність із стандартизації є динамічною та завжди відповідає змінам, які відбуваються в різних сферах життя суспільства, перш за все, в економічній, повинна прагнути встигати й передбачати їх, щоб стандарти сприяли розвитку економіки, а не відставанню вітчизняного виробництва.

Фонд стандартів, який є базою для інформаційного забезпечення робіт не тільки із стандартизації, але також і з сертифікації, метрології та керування якістю, набув міждержавного значення.

Для організації та координації стандартизації і суміжних видів діяльності в кожній країні створюють спеціальний орган — національний орган стандартизації, основною функцією якого є розроблення та прийняття національних стандартів, доступних широкому колу користувачів. Національний орган має право бути членом міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації та представляти інтереси країни в цих організаціях.

Національна інфраструктура з стандартизації, управління якістю, сертифікації та метрології відіграє головну роль для забезпечення конкурентоспроможності в секторі експорту. Вона повинна вчасно надавати експортерам адекватну інформацію про технічні регламенти і стандарти та повідомляти їм про зміни, що передбачаються. Сертифікат відповідності, який отриманий за помірну плату та в короткі терміни, повинен прийматись ринком, куди поступає продукція. Повинні бути доступними консультаційні послуги, за допомогою яких можна переробити або покращити потенційну експортну продукцію для того, щоб вона відповідала особливостям ринку, на який експортується.

Стандартизація акумулює найновіші досягнення науки і техніки, органічно з’єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни. Вона поєднує науку, техніку і виробництво, сприяє забезпеченню єдиної технічної політики в різних галузях народного господарства, технічному переозброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і технологій, інтенсифікації виробництва, механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості товарів. Усе це сприяє розвитку економіки країни.

Покращення якості та підвищення конкурентоспроможності товарів (процесів, робіт. послуг) можливе тільки на основі стандартизації. Вона дозволяє регламентувати вимоги до якості продукції, більш ефективно вирішувати проблеми спеціалізації, визначати найбільш раціональні способи виробництва продукції і переробки сировини, здійснювати управління якістю товарів в виробництві та сфері обігу тощо.

Споживачі та суспільство очікують на те, що продукція та товари повсякденного попиту на ринку будуть безпечними, не нанесуть шкоди їх здоров'ю. Суспільство також розраховує на те, що продукція та товари повсякденного попиту не будуть шкідливо впливати на навколишнє середовище. Проте, на ринки поступає продукція, яка має попит, але не є безпечною, а часто є небезпечною для здоров'я і навколишнього середовища. Нещодавні приклади таких значних невдач: продаж червоного м'яса (баранина, свинина, яловичина) в Європі, яке призводить до захворювання коров'ячим сказом, продаж шин для чотириколісних автомобілів в Америці, які розривалися на середній швидкості руху, що призвело до фатальних випадків, тощо. Тому уряд повинен втручатись у ринок, вимагаючи, щоб споживчі товари відповідали мінімальним стандартам - технічним регламентам, які були зроблені обов'язковими за допомогою певного законодавчого механізму.

Подібна ситуація існує стосовно місцевих рослин та тварин, які піддають небезпеці людське життя через внесені пестициди, іноземні рослинні матеріали, бактерії, хвороби тощо. Тому уряд застосовує заходи, щоб захистити рослинний та тваринний світ, а також здоров'я людини проти таких негараздів.

Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали. напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію: на технологічні вимоги до найважливіших процесів і показників якості, а також на єдині методи випробування та вимірювання, засоби контролю та оцінювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виготовлення, скорочують строки освоєння продукції.

В даний час вже очевидно, що конкурентноздатність будь-якого підприємства залежить, у першу чергу, від якості його продукції або послуг як сукупності властивостей і характеристик, що володіють здатністю задовольняти реально існуючі і прогнозовані потреби споживача.

Якість – це показник, що відбиває не тільки властивості і здатність продукції задовольняти споживача, але і показник економічної складової підприємства, що випускає цю продукцію. При цьому підприємство повинне забезпечити сукупність усіх витрат, зв'язаних з випуском якісної продукції, що відповідає вимогам споживачів.

Стандарти встановлюють однозначну термінологію, системи одиниць, познак, вимоги до метрологічного забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідної для оцінювання та вибору ними продукції. Очевидно, що наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості.

Завдяки торгівлі та іншим чинникам, установи метрології, стандартизації, сертифікації, управління якістю досягли більш тісного співробітництва на регіональному та міжнародному рівнях. Як результат цього — краще розуміння атрибутів системи метрології, стандартизації, сертифікації, управління якістю, а також вищий рівень гармонізації питань, пов'язаних з метрологією, стандартами та оцінкою відповідності. Завдяки регіональним та міжнародним системам існують засоби визнання довіри, яка виходить далеко за рамки національних кордонів. Неспроможність стати частиною цих регіональних та міжнародних організацій зазвичай призводить до тяжких наслідків для промисловості країни, а також до створення основних бар’єрів у торгівлі.

Проте, доречно наголосити, у певних умовах застосування принципу обов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосування лише визначених матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції. Негативний вплив стандартизації на розвиток виробництва і якість готових виробів відчувається у тому випадку, коли стандарти та інші нормативні документи будуть розроблені без урахування досягнень науки і техніки. або вони не будуть своєчасно переглянуті з урахуванням цих досягнень і з деяким випередженням.

 

2. Сутність стандартизації.

Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних і можливих задач з метою досягнення оптимального рівня упорядкованості у визначеній сфері, результатом якої є підвищення рівня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усунення технічних бар'єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.

Результатом діяльності стандартизації – є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі та сприянню науково-технічному співробітництву. Іншими словами, стандартизація – це встановлення і застосування правил з метою упорядкування діяльності в певній галузі на її користь за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної оптимальної економії під час дотримання умов експлуатації (використання) та вимог безпеки.

Стандартизація базується на об’єднаних досягненнях науки і техніки за умови використання їх передового досвіду, визначає основу не тільки дійсного, але й майбутнього розвитку галузі та здійснюється нерозривно з науково-технічним прогресом.

Об'єкти стандартизації це – продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, їхні складники, устаткування, системи, їхня сумісність, правила, процедури функції, методи чи діяльність.

Найважливіші об'єкти стандартизації такі:

а) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти зокрема

1) організація провадження робіт зі стандартизації;

2) термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

3) класифікація та кодування інформації;

4) методи випробовування (аналізування), системи та методи забезпечування якості, контролювання якості та керуванння якістю;

5) метрологічне забезпечення (захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання);

6) системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

7) стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;

8) системи технічної та іншої документації загального застосовування;

9) типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загальномашинобудівного використовування;

10) умовні познаки, зокрема, графічні та їхні системи, розмірні геометричні системи і допуски, посадки, геометрія поверхні тощо) та їх контролювання;

11) інформаційні технологи, зокрема програмні та технічні засоби інформаційних систем загальної призначеності;

б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності продукція для державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використовування природних ресурсів тощо;

г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля;

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні споруди та методи контролювання у будівництві;

е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

Суб’єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

3) національний орган стандартизації;

4) технічні комітети стандартизації;

5) підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.

Метою стандартизації в Україні є:

1) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;

2) керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;

3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;

4) забезпечення охорони життя та здоров’я;

5) забезпечення прав та інтересів споживачів;

6) забезпечення безпечності праці;

7) збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;

8) усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

Стандартизація відповідно до основної мети має різні завдання:

1)   забезпечення безпечності продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я та майна людей, тварин, рослин та охорони природного довкілля

2)   створення нормативних вимог до якості сировини, продукції, процесів, послуг

3)   створення єдиної системи показників якості продукції, способів її випробувань та контролю

4)   забезпечення єдності і правильності вимірювань в країні

5)   удосконалення систем термінології і позначень в різних галузях

6)   створення системи нормативної документації

Головним завданням стандартизації є створення системи нормативної документації, яка визначає прогресивні вимоги до продукції, що виготовляється для потреб народного господарства. населення, оборони держави та експорту, до її розробки, вироблення та застосування. а також забезпечення контролю за правильністю використання цієї документації.

Цілі стандартизації можна підрозділити на загальні і конкретні, що стосуються забезпечення відповідності.

Загальні цілі випливають насамперед зі змісту поняття. Конкретизація загальних цілей для української стандартизації пов'язана з виконанням тих вимог стандартів, що є обов'язковими.

До них відносяться розробка норм, вимог, правил, що забезпечують: безпеку продукції, робіт, послуг для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна; сумісність і взаємозамінність виробів; якість продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науково-технічного прогресу, єдність вимірювання; економію усіх видів ресурсів; безпеку господарських об'єктів, яка пов'язана з можливістю виникнення різних катастроф (природного і техногенного характеру) і надзвичайних ситуацій; обороноздатність і мобілізаційну готовність країни.

Конкретні цілі стандартизації відносяться до визначеної області діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, того або іншого виду продукції підприємства.

Основні функції стандартизації:

Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;

3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;

4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;

5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;

8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;

9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації;

Стандартизація здійснюється на різних рівнях. Рівень стандартизації розрізняється в залежності від того, учасники якого географічного, економічного, політичного регіону світу приймають стандарт. Так, якщо участь у стандартизації відкрито для відповідних органів будь-якої країни, то це міжнародна стандартизація.

Регіональна стандартизація - діяльність, відкрита тільки для відповідних органів держав одного географічного, політичного або економічного регіону світу. Регіональна і міжнародна стандартизація здійснюється фахівцями країн, представлених у відповідних регіональних і міжнародних організаціях, задачі яких будуть розглянуті нижче.

Національна стандартизація - стандартизація в одній конкретній державі. При цьому національна стандартизація також може здійснюватися на різних рівнях: на державному, галузевому рівні, у тому або іншому секторі економіки (наприклад, на рівні міністерств), на рівні асоціацій, виробничих фірм, підприємств (фабрик, заводів) і установ.

Стандартизацію, що проводиться в адміністративно-територіальній одиниці (провінції, краї і т.п.), прийнято називати адміністративно - територіальною стандартизацією.

Орган стандартизації – орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному і міжнародному рівні, основними функціями якого є: розробка, узгодження і затвердження стандартів.

Отже, стандартизація — незамінний і практично єдиний засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки та інформаційних мереж, норм безпеки та екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей, якості продукції. Розвиток стандартизації нерозривно пов'язаний з удосконаленням управління якістю виробництва, зокрема, з впровадженням систем керування якістю, систем екологічного керування та інтегрованих систем.