ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6

ТЕМА: Товари народних художніх промислів декоративного ткацтва та килимарства

Мета: вивчити основні матеріали, асортимент та вимоги до якості товарів народних художніх промислів декоративного ткацтва.

Матеріальне забезпечення: довідкові, навчальні та наукові джерела інформації; ДСТУ 1647-97 «Вироби українського народного ткацтва метражні та штучні. Загальні технічні умови»; ДСТУ 2589-94 «Килимарство і ткацтво народних художніх промислів. Терміни та визначення»; ДСТУ 2197-93 «Вироби декоративно-ткані. Терміни та визначення»; зразки товарів народних художніх промислів декоративного ткацтва та ін.

Теоретичні відомості

Художні тканини, один з видів декоративно-прикладного мистецтва - ткані вироби (ручні або машинні), які відрізняються художнім виконанням, наявністю майстерно виконаних орнаментальних й інших прикрас, гармонійністю колірних поєднань. Прикраса художніх тканин відбиває стилістичну своєрідність мистецтва різних епох, національних шкіл.

За призначенням художні тканини поділяються на: оздоблення житла: настінні, столові, постільні, кухонні приналежності; культові приналежності: одіяння священиків, покрова, плати, корогви тощо; обрядові приналежності: прапори, вимпели, стрічки тощо; одяг; речі особистого призначення. За характером виготовлення, прийомами художньої обробки, виділяють 2 основні групи тканих виробів: візерункове ткацтво й художнє шиття. До першої групи відносяться: килими, гобелени, тканні прямі вироби - рушники, покривала, скатертини, серветки. З виробів художнього шиття - предмети культового призначення, художні тканини, вишивка, народний одяг тощо.

Нитки, яким користуються майстри - ткачі, рослинного і тваринного походження, прядені і кручені, а також металеві. Металева нитка виготовлялася із срібла й найчастіше золотилася (золотная нитка), червоної міді, латуні і алюмінію. Вона могла мати вигляд тонкого як волосся дроту. Тоді вона називалася тягненою або волокою. Розплющений дротик, що здобував вид вузенької стрічечки, називався биттю, або плющенкою. Кручена металева нитка, яка має в основі шовкову нитку, щільно оповиту найтоншою металевою стрічечкою, називається прядиво.

На основі трьох основних видів переплетень ниток: полотняного, саржевого і сатинового, створювалася велика кількість більш складних комбінованих переплетень. Ці основні види характерні як для ручного ткання, так і для машинного.

Орнамент на тканині міг бути отриманий або переплетінням ниток основи й піткання – тканий орнамент, або шляхом нанесення візерунків фарбою. Тканий орнамент створювався двома способами: з нитки одного кольору із тлом та з ниток різних кольорів.

Набивний візерунок наносився на тканину за допомогою різьблених дерев'яних дощок – “манер” (у ручному набиванні) або гравірованих валів (у машинному виробництві). Кількість дощок або валів відповідає кількісті кольорів, які наносяться на тканину.

Тканину, набиту ручним способом легко відрізнити від тканини, набитої механічним способом (за допомогою вала). При ручному набиванні звичайно помітні границі набивної дошки; малюнок іноді зміщений.

Серед предметів з візерунковим ткацтвом виділяють килими і гобелени.

Килими – це предмети художнього ткацтва, призначені для прикраси, утеплення житлових або суспільних приміщень. Найбільш відомі килими Сходу: перські, туркменські, азербайджанські, таджицькі, вірменські. Пізніше вони були поширені й у слов'ян. Виготовляють килими вручну або на верстаті з вовняної, бавовняної, шовкової, лляної, прядив'яної, джутової пряжі в найрізноманітніших комбінаціях. Вони бувають безворсові й ворсові.

Гобелен – витканий ручним способом килим-картина; складний поліфункціональний твір художнього ткацтва.

Серед виробів ручного візерункового ткацтва можна виділити групу так званих прямих тканин - скатертин, покривал (рядно), серветок і рушників.

Рушники – велика група виробів декоративно-прикладного мистецтва, народного промислу, що мала поліфункціональне значення й різноманітні способи декорування – візерункове ткацтво й ручна вишивка.

Всі рушники можна підрозділити на два типи - утилітарні, призначені для витирання рук, обличчя (утиральники) і посуду (прання), - і інший тип - обрядові і настінно-декоративні. Саме останні ошатно прикрашалися або під час ткацтва, або наступною вишивкою.

Найдавнішнім видом прикрашення тканин є вишивка. Вишивка виникла з появою шиття на примітивному одязі людини. Вже в 1-му тисячоріччі до н.е. вишивка досягла високого художнього рівня у народів Древнього Вавилона, Греції, Рима, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відрізнялася вишивка Візантії.

Техніка вишивки була дуже різноманітна. В Україні використали біля ста різних швів. Серед них виділяються основний, допоміжний, рахункові й шви вільного малюнку.

Вишивки по рахунку ниток тканини, так звана рахункова (лічильна) вишивка (до них ставляться більшість стародавніх народних швів) розділяється на: 1) наскрізну, або строчеву, яка виконувалася на тканині, розрідженії шляхом висмикування ниток, і 2) вишивку по цілій тканині, так називану глуху. До наскрізних рахункових вишивок відносяться мережка, гіпюри – строчеві вишивки по великій сітці тощо. Рахункові вишивки по цілій тканині – хрестик простий, хрестик подвійний, рахункова гладь, набір, косе стьобання й ряд інших швів.

Вільні вишивки – ці види вишивок, які виконуються за малюнком, нанесеному на тканину. До цього виду вишивок відносяться: гладь – однобічна (верхошов) – стібки лягають цілком по лицьовій стороні, широко застосовується у володимирських швах; білизняна гладь – застосовується для прикраси білизни – контур малюнка наноситься швом «уперед голку». Атласна гладь – вишивається стібками, що лягають праворуч ліворуч; російська гладь – вишивається швом «уперед голку». Рушниковий шов – вишивка стебловим швом за контуром й заповнення оконтурених площ косою або прямою гладдю, хрестиком, суцільною гладдю.

Орнамент - це самостійна категорія мистецтва, тому що оперує власними відмітними засобами створення художнього образа, історично й географічно є найпоширенішим проявом художньої творчості, завжди був найхарактернийшим елементом стилю мистецтва окремих народів, регіонів або епох.

За характером мотивів орнамент розділяють на геометричний, рослинний, зооморфний, антропоморфний, космогорический (солярні знаки - зображення сонця, планет, уявлень про їхній рух і про конструкцію й функціонування миру), епіграфічний (орнаментовані написи: слов'янська в'язь, арабське письмо). Мотивами також бувають зображення окремих предметів - атрибутів професії - якір, книга; побутових речей (стрічок, бантів, драпірувань, ваз).

Для різних районів України характерні різні орнаменти. Наприклад, для Поділля характерні поперечні смуги на кінцях. Поряд з геометричним, здебільшого, ромбовидними мотивами простої і складної форми, зустрічаються зображення тварин, стилізованих жіночих фігур з піднятими руками, вершників, які тримають за вуздечки коней. Для полтавської вишивки, де зосереджені риси, характерні мистецтву всієї Лівобережної України, властиві вишуканість колориту, вишивка білим по білому - геометризовані рослинні мотиви найрізноманітнішої композиції, особливо на жіночих сорочках. Колористичними особливостями полтавської вишивки було співвідношення пастельних кольорів - блакитного, охристого, коричнюватого, зеленуватого й відтінків сірого й білого. На початку ХХ ст. поширюється контрастне з'єднання червоного й чорного. Орнамент - рослинний, рослинно-геометричний і геометричний. Елементами геометричного візерунка є хрест - косой та прямий, квадрат, ромб, трикутник, прямі й зиґзаґоподібні лінії, зірчастий мотив, розетка. Мотивами рослинно-геометричного орнаменту були кашка, дубові листи, шовковиця, барвінок, колоски, гречка, виноград, огірки й т.д. Характерними є мотиви тваринного миру - метелика, жабки, заячі вушка, баранячі ріжки тощо. Характерний мотив - дерево, що виростає з вазона або, що виходить від рослинного стилізованого мотиву.

Для поглиблених досліджень технологічних особливостей тканини можна використати текстильне вічко, лупу, мікроскоп, іноді - лабораторний аналіз, що дозволяє уточнити природу волокна, види барвників.

При встановлені способу виготовлення нитки звертають увагу на те, що прядена нитка виходить при скручуванні окремих волокон, а кручена нитка утворюється при з'єднанні двох або декількох прядених ниток.

Відрізнити нитку, спрядену ручним способом, від нитки машинного прядіння можна за характерними при ручному прядінні нерівностям і ступеню скрутки волокна, звичайно, більш слабкої.

Тканина, зроблена із прядених ниток, пухкіше за своєю структурою, чим тканина із крученої нитки.

Можна бути впевненим, що тканина виткана на ручному верстаті, якщо виготовлена вона з нитки ручного прядіння або є точні відомості, що тканина створена до винаходу ткацького верстата.

Для уточнення складу барвників необхідний лабораторний аналіз, але для встановлення, чи природним барвником пофарбована тканина або синтетичними, які почали застосовувати в другій половині ХІХ ст. можна. Природні барвники, як правило, мають більш чистий тон, дають більш м'які сполучення кольорів.

У деяких випадках, особливо при дослідженні шовкових тканин, елементом, що дозволяє визначити місце й час виробництва тканини, може служити бічна крайка тканини, яка має характерні ознаки для того або іншого виробництва. Так, наприклад, у французьких тканин XVIII ст. часто зустрічається рубчаста, репсова крайка, виконана з великою майстерністю.

Найбільш точне виробництво тканини за часом, місцем й навіть підприємством визначається при наявності так званого заробленого кінця із клеймом.

Хід роботи

ЗАВДАННЯ 1. Вивчення матеріалів виготовлення декоративно-тканих виробів.

Користуючись ДСТУ 2589-94 «Килимарство і ткацтво народних художніх промислів. Терміни та визначення», вивчити основну сировину, яка використовується під час виробництва декоративно-тканих виробів. Результати роботи оформити у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1

№ з/п	Термін	Визначення
1	Натуральне волокно
2	Волокнистий матеріал
3	Пряжа
4	Текстильна нитка
5	Волокнистий настил
6	Барвник
7	Сода
8	Сіль
9	Олія
10	Кислота

ЗАВДАННЯ 2. Вивчення основних термінів декоративно-тканих виробів.

Користуючись ДСТУ 2197-93 «Вироби декоративно-ткані. Терміни та визначення», запишіть основні поняття декоративного ткацтва. Результати роботи оформіть у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2

№ з/п	Термін	Визначення
1	Декоративно-ткані вироби
2	Доріжка
3	Запаска
4	Крайка
5	Кутасик
6	Портьєра
7	Ламбрекен
8	Рушник
9	Тайстра
10	Чільник

ЗАВДАННЯ 3. Вивчення основних термінів та визначення основних понять щодо килимів та килимових виробів.

Користуючись ДСТУ 2199-93 «Килими та килимові вироби. Терміни та визначення», вивчити основні терміни та їхні визначення. Результати роботи оформити у вигляді таблиці 3.

Таблиця 3

№ з/п	Термін	Визначення
1	Килим
2	Гобелен
3	Верета
4	Ліжник
5	Доріжка
6	Накидка
7	Налавник
8	Килимок
9	Покривало

ЗАВДАННЯ 4. Користуючись ДСТУ 1157-91 «Вироби вишиті. Загальні технічні умови» вивчіть класифікацію вишитих виробів. Результати роботи оформіть у вигляді таблиці 4.

Таблиця 4

Вироби фігурного крою

Вироби прямого крою

ЗАВДАННЯ 5. Користуючись ДСТУ 1157-91 «Вироби вишиті. Загальні технічні умови», вивчіть техніки виготовлення вишитих виробів. Результати роботи оформіть у вигляді табл. 5.

Таблиця 5

Ручна вишивка

Машинна вишивка

Комбінована вишивка

Оформити звіт про виконання роботи.