1.1. Методика
викладання економіки (МВЕ) як галузь педагогічної науки
1.2. Методика
викладання економіки в системі психолого-педагогічної підготовки майбутнього
викладача економічних дисциплін
1.3. Основні вимоги до знань та вмінь з курсу «Методика викладання
економіки»
1.1. Методика викладання економіки (МВЕ) як галузь
педагогічної науки
Методика викладання економіки – це галузь педагогічної науки, яка визначає завдання, зміст і методи
вивчення економічних дисциплін відповідно до загальних цілей і завдань освіти в
сучасних навчальних закладах.
МВЕ є складовою педагогічної науки і практики та
забезпечує реалізацію на практиці освітніх цілей:
– розвиток МВЕ як прикладної дисципліни проходив у
безпосередньому зв’язку з розвитком економічної науки та збільшенням
економічних знань;
– як відокремлена дисципліна МВЕ виникла в другій
половині ХХ ст.;
– як складова професійної підготовки викладачів, домашніх
учителів та священиків нараховує близько 1000 років
Предметом вивчення МВЕ – є організація навчання з економічних дисциплін у навчальних закладах
різних рівнів і типів залежно від мети економічної освіти.
Економіка – складова суспільного механізму, сфера життя
суспільства, яка охоплює виробництво продуктів і послуг, обмін ними, розподіл
створених у суспільстві благ, а також споживання їх.
Економіка,
як наука, вивчає як суспільства використовують
обмежені ресурси для виробництва товарів та послуг і розподіляють їх для
задоволення потреб різних груп людей.
Економіка як навчальна
дисципліна – це широкий комплекс різнопланової інформації, що має поняттєвий
апарат, свої категорії й закони, власну систему алгоритмів розв’язування
найрізноманітніших завдань.
Економічні знання – сукупність
категорій і понять, що стосуються становлення, розвитку й функціонування
економіки. Економічні знання є підґрунтям для розуміння економічних явищ і
прийняття доцільних рішень.
Освіта – це процес перетворення засвоєних у навчанні знань умінь і навичок у
психічні властивості людини за умов, що:
– знання стають переконаннями і визначають спрямованість
особистості;
– обсяг знань стає ознакою компетентності, як здатності
до виконання конкретних професійних умінь;
– навички та вміння доводяться до автоматизму і стають
основою професійної майстерності.
Освіта може розглядатися:
– як спосіб формування людини;
– як організований процес
навчання та розвитку;
– як здійснення завдань з
навчання та виховання;
– як система закладів для виконання специфічних
функцій.
Рівні економічної освіти:
І-й
рівень: початковий, емпіричний – економічна освіта має
розвиваючий характер;
2-й
рівень: репродуктивний – економічна освіта має адаптивний,
орієнтуючий характер;
3-й
рівень: професійний (алгоритмічно-дійовий) – економічна освіта
має характер професійної спеціалізації;
4-й
рівень: творчий (академічний) – економічна освіта сприяє
збагаченню та вдосконаленню економічної практики.
Специфічні функції освіти:
–
професійна підготовка фахівців;
–
відтворення соціальної структури суспільства;
–
вплив на духовне життя людей, на формування еліти.
Таблиця 1.1. – Структура основних вимог до
фахівця на сучасному ринку праці в Україні
|
Особистісні риси (задатки,
здібності, навички, уміння) |
Інтелектуальні риси |
Загальна освіченість, аналітичне мислення, наявність
власної думки, ерудиція, гнучкість розуму, швидкість мислення, здатність до
сприйняття нового, до навчання, винахідливість, уміння бачити проблему,
новаторство, прагнення до самовдосконалення. |
|
Навички міжособистісної комунікації |
Уміння чіткого усного і письмового викладу думок,
моральність, вміння зрозуміло викласти інформацію, уважність у спілкуванні з
клієнтами, уміння вислухати, уміння ставити запитання, повага до
співрозмовника, готовність до взаємодії ввічливість. |
|
|
Ділові якості |
Працьовитість, відповідальність, наполегливість,
ентузіазм, захопленість, ініціативність, організованість, дисциплінованість, цілеспрямованість
пунктуальність, порядність, впевненість в собі, старанність, амбіції,
відданість, швидка реакція на проблеми, здатність до аналізу комплексних
проблем, воля, самоконтроль. |
|
|
Спеціальні професійні якості (компетентності) |
Сприйняття корпоративної культури |
Визнання цінностей інших людей, терпимість до
відмінностей, вміння конструктивно працювати в команді, визнання загальних
інтересів колективу, дипломатичність, здатність до компромісу, надійність,
стриманість, неконфліктність, вміння підкорятися. |
|
Специфічні для певного виду діяльності |
Знання ринкової
ситуації і тенденцій, спеціальні знання, які потребують постійного
удосконалення (наприклад, у галузі фінансів, податків, права, технологій
тощо). |
|
|
"вузлові" компетентності |
Володіння комп’ютерною технікою, інформаційними
технологіями, розрахункові уміння, техніка персональних продажів. організація
бізнесу, планування, техніка прийняття рішень, допоміжні знання (наприклад,
іноземна мова, водіння автомобіля). |
1.2. Методика викладання економіки в системі
психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача економічних дисциплін
Дисципліна
«Методика викладання економіки» (МВЕ) є завершальною в циклі
психолого-педагогічної підготовки бакалавра з економіки. У процесі її вивчення розглядаються
зміст, форми і методи викладання економічних дисциплін.
Орієнтиром
цілеспрямованого відбору змісту МВЕ стали вимоги до основних умінь викладача,
які були визначені на основі моделювання заданого рівня необхідної майбутньої
професійної кваліфікації спеціаліста із врахуванням нормативно-методичних
матеріалів з атестації педагогічних працівників навчально-виховних закладів та
установ освіти України та результатів експертного опитування щодо найважливіших
професійно-педагогічних умінь викладача економіки.
Необхідність зростання ролі викладача економічних
дисциплін:
– посилення конкуренції на
ринку економічної освіти;
– зростання вимог до майбутніх
фахівців з боку економіки та бізнесу і зумовлена цим необхідність підвищення
якості навчання;
– впровадження інновацій у
навчальний процес, застосування інтенсивних технологій навчання;
– зміни соціально-психологічних
особливостей навчальних груп, необхідність формування світогляду і життєвої
позиції активних суб’єктів господарювання, які причетні до організації та
управління економічними процесами.
При усій різноманітності й складності інноваційних
підходів в економічній освіті головними
суб’єктами навчального процесу залишаються Викладач і Студент, їх взаємодія.
Ефективність впровадження педагогічних інновацій
визначається педагогічною майстерністю викладача, що стає однією з
найважливіших конкурентних переваг навчального закладу.
Педагогічна майстерність – вищий рівень досконалості
педагогічної діяльності, що проявляється у реалізації наперед запланованих
цілей через відповідну організацію навчального процесу і вирішення педагогічних завдань.
Вона перш за все пов’язана з
особистістю викладача і характеризується наявністю цілого комплексу якостей,
які забезпечують високий рівень організації професійної діяльності.
Із впливом викладача у ході навчання безпосередньо або
опосередковано пов’язані близько 90
% факторів успішності студентів.
Таблиця
1.2. – Карта рівнів
сформованості педагогічних умінь, що забезпечують майстерність праці викладача
|
Рівні сформованості |
Короткий опис критеріїв
результативності педагогічної діяльності |
|
1 |
2 |
|
1. Дуже низький (репродук- тивний) |
Викладач здатний розповісти студентам те, що знає сам.
Мета заняття визначена стихійно без врахування рівня підготовленості студентів.
Мінімальне використання навчальної літератури. Зміст навчального матеріалу
вибраний стихійно і являє собою просту концентрацію інформації. Переважають
традиційні методи одностороннього пояснення, коли студент пасивно сприймає
інформацію. Елементи організаційної структури заняття не обґрунтовані, не
чіткі. Спроектована модель заняття має декларативний характер. |
|
2. Низький (адаптивний) |
Викладач уміє пристосувати своє повідомлення до
особливостей аудиторії. Мета і структура заняття визначені адекватно рівню
підготовки студентів, однак відсутні навики варіативності методів та способів
навчально-пізнавальної діяльності. Методи активізації застосовуються рідко. |
|
3. Посередній. (локально-моделюючий) |
Викладач володіє головними стратегіями навчання студентів
знанням, умінням і навичкам з окремих розділів курсу (дисципліни). Мета і
завдання роботи обґрунтовані, однак невизначені рівні засвоєння бази знань та
відповідні їм форми і методи роботи. Переважають традиційні методи і прийоми
організації навчально-пізнавальної діяльності та контролю знань. Активізація
діяльності студентів відбувається без відповідного дидактичного
обґрунтування. |
|
4. Високий (системно-моделюючий) |
Викладач володіє технологіями навчання студентів. Мета,
завдання і структура заняття обираються обґрунтовано, відповідно до
особливостей групи, аналізу майбутньої професійної діяльності, ролі
навчального матеріалу в курсі з урахуванням міжпредметних зв’язків.
Моделюється рівень засвоєння знань з теми та відповідні форми і методи навчально-пізнавальної
діяльності та контролю. Зміст викладається у логічній структурі, що
відповідає меті. Переважають проблемні (частково-пошуковий, проблемного
викладу, дослідницький) методи навчання, що відповідають потребам активізації
діяльності студентів, їх мотивам та інтересам. |
Продовження табл. 1.2
|
1 |
2 |
|
5. Дуже високий (творчий) |
Викладач використовує зміст свого предмету як спосіб
формування особистості студента. Мета, завдання і структура заняття
відповідають потребам формування економічного мислення та економічної
поведінки студентів. Використовується диференційований підхід до розробки
системи завдань. Форми і методи навчально-пізнавальної діяльності групи
підпорядковані цілям реалізації алгоритмічно-дійового та творчого рівнів
засвоєння знань. Переважають активні методи навчання. Проектується діяльність
та поведінка студентів у конкретних економічних ситуаціях. |
Характер факторів, які визначають успішність навчання і якість
економічної освіти (за умовами їх впливу на діяльність студентів): мотиваційного
(68,70%), методичного (20,70%), організаційного (10,64%) характеру.
Серед усіх факторів успішності найважливішими визначено такі:
1) зацікавленість
студента у ході навчання – 10,65 %;
2) актуальність і
корисність навчального матеріалу – 9,4 %;
3) особистісні риси і
проблеми студентів – 7,7 %;
4) допомога студентові
концентруватися у процесі вивчення теми – 7,5 %;
5) подолання пасивності
під час навчання – 7,4 %;
6)
відповідне
інформаційно-методичне забезпечення – 4,9 %;
7) доступність викладання
– 3, 6 %.
МВЕ пов’язана з іншими навчальними предметами:
педагогікою, дидактикою, психологією, педагогічною психологією, логікою. Дамо
коротке визначення даних дисциплін.
Педагогіка – наука про виховання, освіту і навчання.
Педагогіка озброює МВ загально педагогічною теорією при дослідження цілей,
завдань, змісту навчального матеріалу, організаційних форм, методів та засобів
навчання.
Дидактика – частина педагогіки, теорія освіти і навчання,
що обґрунтовує і розкриває зміст освіти, методи й організаційні форми навчання.
Психологія – наука про психіку живих істот, про психічні
процеси і властивості, психічну діяльність людини. Допомагає викладачу
зрозуміти і врахувати в процесі навчання закономірності розвитку психіки
студентів, їх індивідуальні особливості, закономірності самого процесу навчання
– процесу засвоєння знань, формування навиків, активного самостійного та
творчого мислення. Знання психології необхідне і при вихованні.
Педагогічна психологія – галузь психологічної науки,
предметом якої є психічна діяльність студентів в умовах шкільного навчання і
виховання.
Логіка – наука про закони і форми людського мислення.
Процес навчання економіці здійснюється на підставі принципів та закономірностей
діалектичної та формальної логіки. В процесі навчання викладач використовує
логічні прийоми аналогії, порівняння, аналіз, синтез, формує світогляд.
1.3. Основні вимоги до знань та вмінь з курсу «Методика
викладання економіки»
Вивчення МВЕ має
забезпечити засвоєння основних методів, прийомів і засобів викладання,
застосування яких може бути доцільним у навчально-виховному процесі, й особливо
на перших етапах практичної діяльності.
Засвоєння курсу МВЕ має дати
відповідь на питання: в який спосіб повинен діяти викладач, щоб економічні
знання стали надбанням тих, хто вчиться.
Після завершення цього курсу студент має:
Знати:
– базові поняття та принципи методики викладання економічних дисциплін;
– основні методичні засоби та прийоми викладання.
Набути:
– певний педагогічний досвід викладання економічних дисциплін.
Уміти:
– планувати викладання економічної дисципліни: розробити навчальну програму
курсу, скласти модель засвоєння бази знань (до курсу загалом і до окремої
теми);
– підготувати й провести уроки, лекції, тренінги, навчальні ігри, практичні
або семінарські заняття з економіки для різних вікових груп за власною
методикою, ґрунтуючись на прийнятих стандартах викладання економіки;
– використовувати методи активізації навчальної діяльності тих, хто
вчиться, під час вивчення економічних наук;
– розробляти й застосовувати наочні методи навчання, зважаючи на
особливості економічних знань як предмета навчання;
– створювати умови для ефективної самостійної навчальної діяльності тих,
хто навчається, з урахуванням вікових особливостей їх;
– планувати й організовувати самостійну роботу студентів у процесі вивчення
економіки;
– контролювати й оцінювати знання, вміння і готовність до професійної
діяльності тих, хто навчається.
Із
метою індивідуалізації процесу навчання й надання студентам можливості самим обрати види
самостійної навчальної діяльності, курс «Методика викладання економіки»
(МВЕ) передбачає різнопланові завдання, завдяки чому урізноманітнюється
комплекс виконуваних робіт.
Питання для самоконтролю:
1. Методика викладання економіки – це.
2. Предмет вивчення методики викладання економіки.
3. Для чого потрібні економічні знання?
4. В чому полягає сутність освітніх процесів?
5. Освіта – це…
6. Охарактеризуйте рівні економічної освіти.
7. Функції освіти.
8. Основні вимоги до фахівця на сучасному ринку праці.
9. Місце МВЕ серед інших дисциплін.