ЛЕКЦІЯ 3.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ КНИЖКОВИХ ВИДАНЬ

 

3.1. Товарознавча класифікація друкованих видань

3.2. Класифікація книг для дітей

3.3. Класифікаційні індекси друкованих видань

3.4. Кодування друкованих видань

 

Ключові слова: класифікація, друковані видання, класифікаційні ознаки, індекси видань, кодування, книга, буклет, листівка

Товарознавча класифікація друкованих видань

 

Друковані видання класифікують за рядом ознак, основними з яких є: конструкція видання, цільове призначення, обсяг, структура, періодичність, склад основного тексту, знакова природа інформації, вид обкладинки (рис. 3.1).

 

 

Рис. 3.1. Ознаки класифікації друкованих видань

 За цільовим призначенням усі друковані видання поділяються на 13 груп:

1.Офіційне видання.

2.Наукове видання.

3.Науково-популярне видання.

4.Науково-виробниче видання.

5.Виробничо-практичне видання.

6.Нормативне виробничо-практичне видання.

7.Виробничо-практичне видання для аматорів.

9.Навчальне видання.

10.Громадсько-політичне видання.

11.Довідкове видання.

11. Видання для організації дозвілля.

12. Рекламне видання.

13. Літературно-художнє видання.

Офіційні видання містять матеріали законодавчого, директивно­го або нормативного характеру та видаються від імені державних орга­нів, підприємств і відомств. До них відносять кодекси, статути, про­грами тощо.

Наукові видання містять матеріали теоретичних та експериментальних досліджень і призначені для наукової та науково-дослідницької роботи. Це монографії, збірники наукових праць, тези доповідей нау­кових конференцій.

Науково-популярні видання є результатом наукових досліджень у різних галузях діяльності (науки, культури), викладені в доступній для широкого загалу читачів формі.

Навчальні видання містять систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення, розраховані на школярів різного віку та ступеня підготовленості. Це навчальні програми, підручники, навчальні посібники, практикуми та інші матеріали для курсів, шкіл, виробничих технічних училищ, технікумів, коледжів, інститутів, університетів і академій.

Виробничо-практичні видання розраховано на фахівців різної кваліфікації. Вони містять відомості про технологію, техніку, організацію виробництва. Прикладами таких видань є практичні рекомендації, посібники, самовчителі (гри на баяні, акордеоні, вишивання тощо).

Масово-політичні видання містять твори суспільно-політичної тематики, агітаційно-пропагандистського і виховного характеру, розраховані на широкий загал читачів. Наприклад, це статті, доповіді політичного характеру тощо.

Довідникові видання містять короткі відомості наукового або прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для їх швидкого знаходження. Прикладами є словники, каталоги, енцикло­педії, різноманітні довідкові посібники з різних галузей науки та ін.

Рекламні видання друкуються гарно оформленими, містять відомості стосовно послуг, товарів тощо. До них відносять рекламні проспекти нових товарів, видів послуг, аукціонів, каталоги виставок або товарів.

Видання для відпочинку містять відомості про організацію побу­ту, різноманітні форми самодіяльної творчості, різні види захоплень, розраховані на широкий загал читачів, збірники народних пісень, літературу з домогосподарства, посібники з трикотажного в'язання, виши­вання тощо.

Літературно-художні видання включають твори художньої літератури в прозі або віршах вітчизняних та зарубіжних авторів.

За адресністю читача книжкові товари поділяють на 6 груп.

Видання для широкого кола читачів (масове ви­дання): цей тип видання розрахований практич­но на необмежене ні віковими, ні професійними, ні освітніми рамками коло чи­тачів чи споживачів, як правило, друкується значними накладами. У нинішніх умовах масовими стали видання від 20-ти і більше тисяч примірників.

Видання для дітей та юнацтва: відповідно до специфіки читацької ауди­торії ці видання потребують особливого ху­дожнього оформлення, поліпшеного полігра­фічного виконання (шрифт, папір, ілюстрації) та специфічного формату. Це можуть бути каз­ки, художні, науково-популярні твори тощо.

Видання для дітей, залежно від вікової категорії читачів, поділяються на чотири групи:

– І група – видання для дітей віком до 5 років включно;

– II група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;

– III група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;

– IV група – видання для підлітків від 15 до 18 років включно.

Бібліотечні видання: ці видання розраховані на поповнення фондів існую­чої мережі державних і відомчих бібліотек. Формуються відповідно до наявних чи но­вих бібліотечних серій. З-поміж найпопулярніших –  «Бібліотека школяра» (художні твори за шкільною програмою), «Золота бібліотека школяра» (науково-популярні та пізнавальні твори), книги за держзамовлен­ням, включені до Національної програми соціально значущих видань, ювілейні ви­дання тощо.

Видання для службового користування: значний за обсягом масив друкованої продукції передусім відомчого характеру, який містить у собі інформацію, призначену для певної категорії користувачів (фізичних осіб чи закладів, установ). Замовники таких видань не зацікавлені в їхньому поширенні, про що зазначається відповідним грифом на титульній сторінці чи її звороті. Видання цього виду оформляються довільно, без до­тримання вимог державних стандартів, з поміж яких – ISBN, ББК, УДК тощо.

Бібліофільні видання: здебільшого це репринтне відтворення раритетних видань або поліпшені художнім і поліграфічним виконанням із специфічним форматом видання окремих книжкових ше­деврів, їхній наклад є незначним, а ціна – малодоступна для пересічного читача. Показовими прикладами є відтворення першого видання «Енеїди» І. Котляревського, «Кобзаря» Т. Шевченка, Острозької Біблії, Пересопницького Євангелія.

Видання для сліпих: специфічний вид видань, призначений для сприйняття незрячими текстів завдяки рельєфно-крапковій системі письма, так званого шрифту Брайля, який читається з допомогою дотику пальцями рельєфно-крапкового зображення літер і малюнків. Для цієї категорії читачів видаються також рельєфно-графічні посібники, в яких мето­дом пресування полімерної плівки створю­ються рельєфні рисунки, карти, плани і схе­ми. В Україні підготовку та видання цієї літе­ратури здійснює спеціально створене дер­жавне видавництво.

За аналітико-синтетичною переробкою інформації друковані видання поділяють на:

–         інформаційні;

–         бібліографічні;

–         реферативні;

–         оглядові видання;

–         дайджест. 

За інформаційними знаками:

–       текстові;

–       нотні;

–       картографічні;

–       образотворчі.

За основу цієї класифікації взято знакову природу інформації, тобто харак­тер знаків, якими фіксується інформація в друкованих видан­нях. У текстовому виданні найбільшу частку обсягу займає сло­весний, цифровий, формулярний або змішаний текст. У нотному – ­нотний вираз музичного твору, у картографічному – географічні кар­ти, в образотворчому виданні – відтворення живописного, скульп­турного зображення, спеціальної або художньої фотографії та інших графічних робіт (діаграм, схем, креслень).

За матеріальною конструкцією виділяють 10 різновидів видань: книжкове, журнальне, аркушеве, газетне, карткове, комплектне видання, а також, плакат, поштова картка та книжка-іграшка.

Книжкове видання – видання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці або палітурці.

Журнальні видання – видання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання, в обкладинці або палітурці.

Листкове видання – видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення.

Газетне видання – видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.

Буклет – листове видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два або більше згинів.

Карткове видання – листове видання у вигляді картки встановленого формату, віддруковане на матеріалі підвищеної щільності.

Плакат – листове видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, віддруковане з одного або обох боків аркуша, призначене для експонування.

Листівка – карткове видання, віддруковане з однієї або з обох сторін.

Комплектне видання – сукупність видань, зібраних у папку, футляр, бандероль або укладених у обкладинку.

Книжка-іграшка – видання, що має незвичайну конструктивну форму, призначене для розумового та естетичного розвитку дітей.

Класифікація видів видань за обсягом пропонує визначен­ня трьох основних різновидів: книга, брошура, листівка. В основу цієї класифікації покладені кількісні показники, тобто обсяг видань: книга – книжкове видання обсягом понад 48 сторінок, брошура – ­книжкове видання обсягом від 5 до 48 сторінок, а листівка – аркушеве видання обсягом від 1 до 4 сторінок.

За складом основного тексту:

–       моновидання – видання, що містить один твір;

–       збірник – видання, що містить ряд творів.

За структурою: серія, однотомне видання, багатотомне видання, зібрання творів, вибрані твори.

За періодичністю: неперіодичне, серіальне, періодичне і продов­жуване видання.

Неперіодичне видання – видання, що виходить одноразово, що не має продовження.

Серіальне видання – видання, що виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не встановлена, як правило, нумерованими та / або датованими випусками (томами), що мають однакову назву.

Періодичне видання – серіальне видання, що виходить через певний проміжок часу, постійним для кожного року числом номерів (випусків), які не повторюються за змістом, однотипно оформленими нумерованими та/або датованими випусками, що мають однакову назву.

Продовжуване видання – серіальне видання, що виходить через невизначені проміжки часу, у міру накопичення матеріалу, що не повторюються за змістом, однотипно оформленими нумерованими та/або датованими випусками, що мають загальне зведення.

За інформаційними ознаками розрізняють 45 видів друкованих видань. Нижче наведені деякі основні.

Прейскурант – нормативне виробничо-практичне та / або довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, устаткування, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді  коротких характеристик.

Посібник – видання, призначене на допомогу практичній діяльності або оволодіння навчальною дисципліною.

Навчальний посібник – навчальне видання, що доповнює або частково/повністю замінює підручник, офіційно затверджене як даний вид видання відповідними організаціями.

Довідник – довідкове видання, що носить прикладний, практичний характер, що має систематичну структуру, або побудоване за алфавітом заголовків статей.

Путівник – довідкове або рекламне видання, яке містить відомості про будь-який географічний пункт або культурно-освітню установу (захід).

Проспект – довідкове та/або рекламне видання, що містить систематизований перелік послуг, предметів (опис одного предмета), призначених до випуску, продажу або експонування.

Каталог – нормативне виробничо-практичне, довідкове та/або рекламне видання, що містить систематизований перелік наявних предметів і послуг.

Альбом – книжкове або комплектне аркушеве видання, що має, як правило, пояснювальний текст.

Атлас – альбом, що містить зображення різних об'єктів (карти, креслення, малюнки тощо), що служать для навчальних і практичних цілей.

Афіша – рекламне або довідкове видання, яке повідомляє про будь-який культурний захід і призначене для розклеювання.

Інформаційний листок – реферативне неперіодичне видання, що відображає відомості про передовий виробничий досвід або науково-технічне досягнення.

Альманах – збірка, що містить літературно-художні та/або науково-популярні твори, об'єднані за певною ознакою.

Газета – періодичне газетне видання, що виходить через короткі проміжки часу, містить офіційні матеріали, оперативну інформацію та статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори та рекламу.

Журнал – періодичне журнальне видання, що містить статті або реферати з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, має постійну рубрикацію, офіційно затверджене як даний вид видання.

Бюлетень – періодичне видання, що випускається оперативно, містить короткі офіційні матеріали з питань, які входять до певного професійного чи виробничого кола ведення, випускає його організації. 

За рівнем художнього оформлення і способом поліграфічного виконання книжкові видання поділяються на: звичайні, мініатюрні, подарункові та факсимільні видання.

Мініатюрне видання випускається нестандартними форматами. Відповідно до світової книговидавничої прак­тики, такими книгами прийнято вважати ви­дання, висота і ширина яких менше 80 мілі­метрів, у Росії – у межах 100 мм. Найменша на земній кулі книга – українська, її створив київський майстер Микола Сядристий: його «Кобзар», скріплений звичайною павутиною, має розмір 0,6 мм2. Перегортати її можна кінчиком загостреної волосинки, а прочитати – з допомогою мікроскопа. Мініатюрна книга, як вид видання, особливо популярна серед бібліофілів.

Подарункове видання випускається в поліпшеному художньо­му і поліграфічному оформленні та призна­чається для подарунків. Часто буває нестан­дартних форматів і дорогим за ціною.

Факсимільне видання – це перевидання відомої історичної чи художньої пам'ятки в такому варіанті, який по­вторює всі особливості оригіналу: формат, ґатунок паперу, обкладинку, граматично-стилістичну специфіку тексту. Подібним до цього є репринтне видання, яке здійснюється шляхом фотографічного відтворення всіх сторінок видання без найменшого ре­дакторського втручання в текст.

Видавнича продукція за належністю до видавця, автора чи спонсора поділяється на власне, спільне та піратське видання.

Власне видання – це видання, випущене у світ коштом видавництва. У випадку, коли видання фінан­сується автором, або спонсором, причетність їх до появи друкованого продукту, згідно із договором, обумовлюється на вихідних да­них. Зміст цієї інформації є довільним. Для прикладу: «Видання здійснено коштом авто­ра» або «Видання здійснено за сприяння спонсора».

Спільне видання – це результат співпраці двох або кількох видавництв. Міра участі кожного з них у ство­ренні спільного продукту може бути різною: поступка авторських прав на перевидання, переклад, фінансова допомога, підготовка певної частини тексту. Зовнішньою ознакою спільного видання є обов'язкове зазначення відповідної інформації у вихідних і реквізит­них даних. Форма співробітництва щодо ви­пуску спільного видання і всі деталі оформ­лення вихідних даних обумовлюються у дво- чи тристоронньому договорі.

Піратське видання – це видання, що з'являється у світ із порушенням законодавства про авторські та суміжні права. Поширений приклад: вида­на одним видавництвом популярна книга з'являється на книжковому ринку з вихідними даними іншого видавництва, яке змінило у виданні лише обкладинку, оперативно і з найменшими витратами розтиражувавши готовий книжковий блок. Часто видавці додруковують наклад видання, що користується попитом у читачів, без інфор­мування про це автора і виплати йому до­даткової авторської винагороди. Такі пору­шення можуть ставати предметом судових позовів.

До цього блоку варто додати ще відомче видання (випускається відомством для своїх потреб, в якому переважає інформація про діяльність цього відомства), посмертне ви­дання (здійснюється незабаром після смерті автора), прижиттєве видання (з'являється у світ за життя автора), ювілейне видання (приурочене конкретній ювілейній даті), ме­моріальне видання (друкується на відзна­чення пам'ятної події в житті держави). Характерним прикладом останнього виду видання є багатотомна «Книга пам'яті Ук­раїни», в якій, у межах кожної області, пода­но прізвища всіх громадян України, які заги­нули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Дана класифікація друкованих видань є стандартизованою, проте багато науковців книгознавців не згідні з нею, вважаючи, що деякі критерії класифікації є необґрунтованими, а іноді і зовсім не зрозумілими (зокрема, такі як інформаційні знаки чи інформаційна ознака).

Питання класифікації друкованих видань залишається насьогодні відкритим для товарознавців та поліграфістів і потребує всебічного вивчення.

 

3.2. Класифікація книг для дітей

 

Особливу окрему групу книжкових видань для дітей становлять книжки-іграшки, які об’єднують властивості як іграшки, так і друкованого видання. Існування  книжки-іграшки  серед  масиву  друкованих  видань  для  дітей  обумовлено  особливостями початкового періоду розвитку дитини. За свідченням психологів, у цей період дитина жадібно ловить зовнішні  подразнення,  а  отже,  видавець,  створюючи  книгу,  інстинктивно  прагне  посилити  її ефективність  звуконаслідуванням,  театралізованою  або  конструктивною  грою,  зв'язком  книжки  з іграшкою.

Книжка-іграшка  як  оригінальний  за  конструктивним  вирішенням  різновид  дитячих  видань  є  доволі ефективним  засобом  розумового  та  естетичного  розвитку  дітей. Книжки-іграшки  дозволяють збагачувати заняття дітей, поєднувати гру із читанням, сприяють розумовому та естетичному розвитку дитини. 

http://machaon.net/img/book/razvoroty/978-5-389-02507-3_r2.jpg     

 

 

13076407293454315654         89296-3_enl

 

kniga_igruschka_2         m13975u_moiigrushki

 

 

Рис. 3.2. Види книжок для дітей

 

Вивченням проблем типології книжки-іграшки у системі дитячих видань присвячували свої праці такі науковці, як Огар Е., Антонова С., Карайченцева С., Болховітінова С., Валуєнко Б.

Передусім  варто  зазначити,  що  за  Державним  стандартом  книжка-іграшка  –  це  видання  особливих конструктивних форм,  призначене  для  розумового  та  естетичного  розвитку  дітей  [ДСТУ 3017  –  95]. Книжка-іграшка  як образотворче видання  оригінальної форми, обов’язково має особливі  зовнішні подразники (слухові, оптичні, конструктивні), що стимулюють ігрову діяльність дитини. 

У свою чергу, книжка-іграшка поділяється на підвиди, що сформувалися під впливом функцій, які вони виконують. За стандартом ДСТУ 3017 – 95 Видання. Основні види. Терміни та визначення розрізняють такі види книжок-іграшок:  книжка-ширмочка,  книжка-вертушка,  книжка  з  ігровим  задумом,  книжка-панорама, книжка-витівка, книжка-фігура. 

Книжки-забавки мають форму подушок і є значно ближчими до іграшок, ніж до традиційного паперового видання. Такі книги можна навіть випрати,  адже вони  створені  з натуральної тканини  і  стійких,  екологічно чистих, нетоксичних фарб. Поролон робить  таку книжечку м'якою, що дозволяє  їй бути  і подушкою  для дитини.  Інтерактивні  елементи  роблять  книжку  «живою»,  спонукають  до  гри,  а  водночас  і  до навчання.  Дитина  вчиться  за  її  допомогою  одягатися,  шнурувати  черевики,  зав'язувати  стрічки  на волоссі, защіпати ґудзики.

Музична книжка – це книжка, у якій верхня частина розвороту відводиться для тексту, а на нижній – розташовується клавіатура, часто з цифрами для відтворення мелодій. Серед переваг такого видання: короткі  пісеньки,  які  гарно  запам’ятовуються    дітьми, пронумеровані  нотні  клавіші, якими неважко керувати. Музична книжка містить змінні батарейки і підходить для дітей віком від 1 до 7 років. 

Мініатюрні  книжки-розкладанки  з  яскравими  картонними  сторінками  різноманітних  кишенькових форматів найчастіше мають традиційний вигляд «ширмочок», «гармошок». Серед незвичних конструкцій  –  розкладанки,  в  яких  книжкові  сторінки  розгортаються  не  в  одній  площині,  а  в  різних напрямках,  у  результаті  чого  створюється  аркуш  великого  розміру.  Розгорнута  частина  являє  собою ілюстрацію до нерозгорнутої сторінки, де вміщено текст  і стрілки – позначки напрямків розкладання.

Інколи  конструкція  «розкладанки»  ускладнюється  вирубками.  Розкладні  книжечки  про  тварин, фрукти та овочі, розвивають у малят логічне мислення і вчать їх розрізняти протилежності. 

Своєрідний «мінітеатр на столі» створюють книжки-шопки, книжки-куліски, особливістю яких є рухомі вставні елементи, а також книжки з розсувними сторінками, у яких наступна сторінка складається в попередню. 

Постійно  ускладнюється  конструкція  книжок-вирубок.  Коли  на  всіх  сторінках  книжки вирубки роблять  в  одному  місці,  то на  оправі виникає  стереоефект  –  об'ємне  озеро,  сонце  тощо.  Вирубки  використовують  і  для  рубрикації  (подібно  до  алфавіту  в  записнику).  Герої  деяких  книжок-вирубок насправді  виглядають  як живі. 

Оригінальна  ідея  втілена  в  серії  книжок  «доторкнися  і  відчуй». У  створенні  ілюстрацій  тут  беруть участь непаперові матеріали, якими заповнюють частини зображення. Такі книжки-фігури, виготовлені з твердого ламінованого картону, мають вставки справжнього хутра, до якого буде приємно доторкнутися не тільки малюкам, але й дорослим.

Для пізнавальних видань часто застосовують форму книжки-панорамки портативних форматів, яка розгортається  або  у вертикальній,  або  у  горизонтальній площині. Ігровий  елемент  у  таких  книгах  розташований  на  кожній  сторінці.

Пальчикові книжки-іграшки створені спеціально для дітей віком від року до двох. З їх допомогою можна розширити уявлення про емоції і жести, розвинути уяву, цілеспрямовану увагу, просторове мислення, формування активної мови.

Варто  зазначити,  що  найчастіше  в  одному  виданні  поєднуються  декілька  ігрових  елементів,  які складають матеріальну конструкцію сучасної дитячої книжки-іграшки. 

Таким  чином,  виражальні  властивості  книг  для  найменших  читачів  та  образність  їх  архітектури,  які складають матеріальну конструкцію книжок,  можна забезпечити за рахунок незвичайної форми книги, введенням нових матеріалів та окремих ігрових модулів. Кожен різновид книжки-іграшки покликаний виконувати свою індивідуальну функцію, яка пов’язана з розвитком окремих навичок у дитини. До того ж, зв’язок книги з іграшкою допомагає дитині швидше звикнути до процесу читання. 

 

3.3.Класифікаційні індекси друкованих видань

З метою покращення системи обліку та пошуку кожному друкованому видання присвоюються класифікаційні індекси систем УДК та ББК.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) – система класифікації інформації, яка широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек. Розроблена Міжнародним бібліографічним інститутом у 1895–1905 рр. на основі «Десяткової класифікації» американського бібліотекаря Дьюї.

УДК використовується для організації як вузькоспеціалізованих довідково-інформаційних, так і багатогалузевих фондів. Можливість єдиної систематизації інформаційних матеріалів робить систему УДК найзручнішою у процесі обміну інформацією між країнами. УДК охоплює всі галузі людських знань. Її розділи органічно пов’язані між собою, і зміни одного розділу вимагають змін в інших розділах.

В основі структури УДК – принцип десяткових дробів. Для позначення рубрик застосовують арабські цифри, зрозумілі в усіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою. Десятковий принцип структури дає змогу безмежно розширювати її за допомогою приєднання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи загалом.

Індекси УДК побудовані так, що кожна наступна цифра, що приєднується до індексу, не змінює попереднє значення, а лише уточнює, позначаючи конкретніше поняття.

Таблиці УДК розподілені на основні та допоміжні. Крім того, до УДК належать алфавітно-предметний покажчик, методичні вказівки до багатьох розділів, а також знаки, за допомогою яких здійснюється побудова індексу. Розподіл таблиць на основні та допоміжні базується на особливостях понять, які у них відображені. Основна таблиця містить поняття з усіх галузей науки, техніки, мистецтва тощо. До допоміжних таблиць належать поняття, що повторюються, спільні для всіх чи багатьох розділів (загальні визначники), або ті, що застосовані лише в одному розділі (спеціальні визначники). Визначники використовують для подальшої деталізації індексу, відображаючи якісні характеристики документів або властивості предмета з певної точки зору, вони уточнюють, звужують ту чи іншу тему. Визначники приєднують до основного індексу за допомогою знаків (символів),  характерних для конкретного визначника (крапка, дужки, дефіс, лапки тощо).

Таблиця 3.2

Основна таблиця УДК

Номер групи

Назва групи

0

Загальний відділ

1

Філософія. Психологія

2

Релігія. Теологія

3

Суспільні науки

4

(вільний)

5

Математика. Природничі науки

6

Прикладні науки. Медицина. Техніка. Сільське господарство

7

Мистецтво. Архітектура. Ігри. Спорт

8

Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство

9

Географія. Біографії. Історія

 

 Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) – класифікація друкарських видань, заснована на системі таблиць ідентифікаторів. Основна таблиця класифікації визначає області знань, до яких можна віднести ті, або інші видання і побудована за ієрархічним принципом: основні розділи включають загальне і міждисциплінарне знання, природничі, прикладні, суспільні та гуманітарні науки, а також літературу універсального змісту. Додаткові таблиці визначають територіальні та інші спеціальні типові ділення. Основні розділи представлені двома системами нумерації: для масових бібліотек використовуються цифри, перший і другий ряди класифікації, для наукових, один ряд букв.

Таблиця 3.3

Основна таблиця ББК

Загальна

Наукова

Область

1

А

Загальнонаукове та міждисциплінарне знання

2

Б

Природничі науки

22

В

Фізико-математичні науки

24

Г

Хімічні науки

26

Д

Науки про Землю (геодезичні, геофізичні, геологічні та географічні науки)

28

Е

Біологічні науки

3

Ж

Техніка. Технічні науки

31…32

З

Енергетика. Радіоелектроніка

33

И

Гірнича справа

34

К

Технологія металів. Машинобудування. Приладобудування

35…36

Л

Хімічна технологія. Хімічні та харчові виробництва

37

М

Технологія деревини, легкої промисловості, поліграфія, фотокінотехніка

38

Н

Будівництво

39

О

Транспорт

4

П

Сільське і лісове господарство. Сільськогосподарські та лісогосподарські науки

5

Р

Охорона здоров'я. Медичні науки

6

С

Суспільні науки в цілому

63

Т

Історія. Історичні науки

65

У

Економіка. Економічні науки

66

Ф

Політика. Політичні науки

67

Х

Держава і право. Юридичні науки

68

Ц

Військова справа. Військова наука

70…79

Ч

Культура. Наука. Освіта

80…84

Ш

Філологічні науки. Художня література

85

Щ

Мистецтво

86

Э

Релігія. Містика. Вільнодумство

87…88

Ю

Філософія. Психологія

9

Я

Література універсального змісту

 

3.4. Кодування друкованих видань

 

Друковані видання (книги,  газети, журнали, друковані ноти) кодуються та маркуються  для автоматизації  касових  операцій, процесів сортування та обліку. Окрім того, наявність штрихових кодів дозволяє повністю автоматизувати і прискорити процес проходження видавничої продукції через усі ланки її реалізації в Україні,  експорту та імпорту. Для маркування книг та періодичних видань  введено альтернативні варіанти:

1) варіант EAN-типу;

2) варіант, який включає існуючі міжнародні системи нумерації книг та періодичних видань (ISBN, ISMN або ISSN).

 Ідентифікаційний номер на друкованих  виданнях  завжди повинен забезпечувати однозначну ідентифікацію.

 Додаткова інформація  стосовно  видання (наприклад,  варіант перевидання  без  змін,  перевидання  із збільшенням ціни і т.п.), передається номером, що складається з  двох  або  п'яти  цифр та кодується   за   допомогою  додаткового символу,  що  називається «розширення» («add–on»).  Опис логічної   структури   розширення, розміри,   допуски  та  розміщення  розширення  по  відношенню  до основного символу визначено в специфікаціях «ЄАН–УКРАЇНА».  Розширення ні в якому разі не повинно містити інформацію, яка може бути належним чином показана в основному номері EAN-13,  який ідентифікує товар однозначно. Використання розширення на  книгах,  брошурах  та  друкованих нотах залишається під відповідальність кожного видавця.

ISBN-13 представлений у вигляді штрих-коду EAN-13 .

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/28/EAN-13-ISBN-13.svg/220px-EAN-13-ISBN-13.svg.pngISBN (з англ. International Standard Book Number – міжнародний стандартний номер книги) універсальний ідентифікаційний номер, що присвоюється книзі або брошурі з метою їх класифікації. ISBN призначений для ідентифікації окремих книг або різних видань та є унікальним для кожного видання книги крім репринтного. Виходячи з того, яким є ISBN, будують штрихові коди для книжкових видань. Разом з індексами УДК, ББК та авторським знаком, ISBN є частиною так званого видавничого пакету.

ISBN був створений в 1966 в Великобританії та з 1970 року був прийнятий як міжнародний стандарт ISO 2108. З 1 січня 2007 року набрав чинності новий стандарт ISBN, що додав п'яту групу цифр і ще раз подовжив номер до 13 цифр. Зміна знадобилося для того, щоб ISBN міг бути безпосередньо використаний як стандартний штрих-код товару. Зміна виразилася в тому, що до початку ISBN були додані цифри 978 чи 979 і змінився алгоритм розрахунку контрольної цифри. Префікс 978 в системі EAN позначає «книги», а 979 – «книги і ноти».

Код ISBN є обов’язковим елементом вихідних даних для переважної більшості друкованих видань (необов’язковим є присвоєння даного коду для видань, що друкуються невеликим тиражем, для видань особистого використання та деяких інших).

ü  Видання, яким присвоюється ISBN:

Друковані видання:

–          книги і брошури всіх видів і типів;

–          датовані щорічники;

–          препринти;

–          ізовидання книжкової, журнальної форми, що містять, крім зображення, текст, в тому числі календарі книжкової та журнальної форми, перекидні календарі;

–          картографічні видання (атласи та карти);

–          нормативні виробничо-практичні видання;

–          видання на мікроформах;

–          видання зі шрифтом Брайля.

Електронні видання:

–          текстові локальні та мережеві електронні видання, в тому числі публікації в Інтернеті;

–          електронні аналоги друкованих видань;

–          навчальні, виробничо-практичні програмні продукти;

–          мультимедійні електронні видання;

Комбіновані і комплектні видання:

–          комбіновані видання в цілому, що складаються з окремих видань на різних матеріальних носіях;

–          комплектні видання, містять текст;

–          аудіовидання: аудіокниги на всіх видах носіїв;

–          відеовидання: навчальні, виробничо-практичні.

Міжнародній стандартній книжковій нумерації підлягають всі перераховані вище види видань, незалежно від їх тематики, способу розповсюдження.

ü  Видання, яким не присвоюється ISBN:

Друковані видання:

–          періодичні та продовжувані видання (крім датованих щорічників) – цим виданням присвоюють Міжнародний стандартний номер серіального видання – ISSN;

–          книжкові серії в цілому – цим виданням присвоюють Міжнародний стандартний номер серіального видання – ISSN;

–          окремі публікації в збірниках і серіальних виданнях;

–          ізовидання книжкової, журнальної форми, що не містять текст;

–          комплектні образотворчого мистецтва, що не містять текст;

–          листові образотворчі видання;

–          нотні видання – цим виданням присвоюють Міжнародний стандартний музичний номер ISMN ;

–          видання, призначені для тимчасового користування, програми нарад, календарні плани;

–          бланки, грамоти, форми для заповнення, етикетки і т.п.;

–          службові документи організації, призначені для розповсюдження серед співробітників цієї організації;

–          навчальні плани та програми, навчально-методичні видання, призначені для розповсюдження серед учнів даного навчального закладу;

–          ігри.

Аудіовидання:

–          музичні аудіовидання;

–          аудіовидання, що містять звуки природи, навколишнього середовища.

Відеовидання: які не є навчальними, виробничо-практичними.

Електронні видання:

–          програмні продукти, які не є навчальними, виробничо-практичними;

–          електронні листи та інша електронна кореспонденція;

–          веб-сайти;

–          комп'ютерні ігри.

На виданні може вказуватись два чи більше номери ISBN у випадках:

-       багатотомного видання (номер тома та номер видання);

-       спільного видання (номер кожного видавця з вказуванням в круглих дужках їх найменування після номера);

-       видання, яке вперше виходить в перекладі (номер перекладу та номер оригіналу з обов’язковим вказуванням в круглих дужках даних про мову оригіналу);

-       комплектного видання (тобто видання, яке зібране в папку, футляр чи об’єднане спільною обкладинкою – у цьому випадку вказується окремо номер книги та номер комплекту).

Міжнародний стандартний номер книги слід розміщувати в нижньому лівому кутку звороту титульного аркуша книги, а у разі відсутності титульного аркуша – під випускними даними.

Міжнародний стандартний номер книги повторюють у нижній частині четвертої сторінки обкладинки (суперобкладинки) чи палітурки у поєднанні зі штрихкодовою позначкою.

У комплектному виданні Міжнародний стандартний номер книги, спільний для всього комплекту, слід розміщувати внизу зворотної сторони папки, футляра чи обкладинки.

У комбінованому виданні (згідно з ДСТУ 3017) Міжнародний стандартний номер книги наводять на кожному компоненті цього видання.

На мікроформі Міжнародний стандартний номер книги розміщують на кадрі, що містить прізвище автора твору та його назву, і повторюють на будь-якому пакованні, в якому знаходиться мікроформа.

На платівках (комп’ютерних дискетах, компакт-дисках, аудіо -  та відеокасетах)  Міжнародний стандартний номер книги проставляють на ярлику, повторюють його на пакованні чи на будь-якому супровідному документі.

Структура ISBN – міжнародний стандартний номер книги складається з абревіатури ISBN, яка записується латинськими літерами незалежно від мови видання книги, та номеру довжиною 10 або 13 цифр.

Мета впровадження 13-значних номерів нового формату, це збільшення ємності системи ISBN та використання штрих-кодів для ідентифікації видань. Для цього до 10-значного номеру ISBN попереду додається префікс 978 або 979 та виконується відповідне перерахування контрольної цифри.

Десятизначний номер поділяється на чотири частини (відповідно 13-значний поділяється на п’ять) змінної довжини, котрі відокремлюються одна від іншої дефісом.

 

Питання для самоконтролю

 

1.           Які основні ознаки класифікації книжкових товарів?

2.           Назвіть основні відмінності сучасних систем класифікації книг.

3.           За якими ознаками класифікують книги для дітей?

4.           Класифікація книг за ознакою «адресність читача».

5.           Класифікація книг за віковою ознакою.

6.           У чому полягає відмінність між товарознавчою та торговельною класифікацією книг?

7.           Призначення систем УДК та ББК.

8.           Який порядок присвоєння індексу книжковому виданню?

9.           Правило перевірки правильності коду ISBN.

10.      Відмінність між кодами ISSN та  ISBN.

11.      Що  таке видавничий пакет?