ТЕМА 1

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ ТА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.            Основні поняття та визначення

2.            Мета і задачі технічного регулювання в Україні у відповідності до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"

3.            Нова політика якості

4.            Загальні питання оцінки відповідності

5.            Складові технічного регулювання. Метрологія – наука про вимірювання

6.            Основні етапи розвитку метрології

7.            Основні поняття і визначення у мерології.

1. Основні поняття та визначення

10 лютого 2016 року набув чинності Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"[1]. Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності. Закон визначає технічний регламент як це нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, в тому числі відповідні процедурні положення, дотримання яких є обов'язковим. Оцінка відповідності, згідно з законом, це процес доказу того, що певні вимоги, що стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи або органу, були виконані. Оцінка відповідності органу здійснюється шляхом акредитації органів з оцінки відповідності.

У Законі відповідно до вимог Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (яка є невід'ємною частиною Угоди про заснування СОТ) консолідовані правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і процедур оцінки відповідності. Це повинно усунути протиріччя між ними, дозволити більш якісно адаптувати національне законодавство до законодавства Євросоюзу. Зміни дозволять підприємцям самостійно проводити оцінку відповідності технічним регламентам. Закон дає визначення нижченаведеним поняттям:

випробування - визначення однієї чи кількох характеристик об’єкта оцінки відповідності згідно з процедурою;

виробник - будь-яка фізична чи юридична особа (резидент чи нерезидент України), яка виготовляє продукцію або доручає її розроблення чи виготовлення та реалізує цю продукцію під своїм найменуванням або торговельною маркою. Положення цього Закону щодо виробників також застосовуються до монтажників ліфтів;

гармонізований європейський стандарт - стандарт, який прийнятий однією з європейських організацій стандартизації на основі запиту, зробленого Європейською Комісією, та номер і назву якого опубліковано в

"Офіційному віснику Європейського Союзу";

декларування відповідності - підтвердження відповідності першою стороною (особою, що надає об’єкт оцінки відповідності);

документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), протокол (у тому числі протокол випробувань), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання визначених вимог, які стосуються об’єкта оцінки відповідності; заінтересована сторона - будь-яка фізична чи юридична особа або громадське об’єднання без статусу юридичної особи (резидент чи нерезидент України), що має безпосередній або опосередкований інтерес стосовно діяльності з розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності та/або використання результатів оцінки відповідності вимогам технічних регламентів;

знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає вимогам, які застосовуються до зазначеної продукції та визначені в технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування;

імпортер - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни;

інспектування - перевірка продукції, процесу, послуги чи установки або їх проектування та визначення їх відповідності конкретним вимогам або, на основі професійного судження, загальним вимогам;

модуль оцінки відповідності - уніфікована процедура оцінки відповідності чи її частина, визначена згідно з відповідним актом законодавства Європейського Союзу;

надання на ринку - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності;

об’єкт оцінки відповідності - конкретний матеріал, продукція, установка, процес, послуга, система, особа чи орган, до яких застосовується оцінка відповідності;

орган з інспектування - орган з оцінки відповідності, який здійснює інспектування;

орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ, що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи випробування, сертифікацію та інспектування;

орган із сертифікації - орган з оцінки відповідності, який є третьою стороною та управляє схемами сертифікації;

орган, що призначає - центральний орган виконавчої влади, уповноважений призначати органи з оцінки відповідності (в тому числі визнані незалежні організації), обмежувати сферу їх призначення, тимчасово припиняти чи поновлювати дію рішень про призначення або анулювати ці рішення;

оцінка відповідності - процес доведення того, що визначені вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані. Оцінка відповідності органу здійснюється шляхом акредитації органів з оцінки відповідності;

підтвердження відповідності - видача документа про відповідність, яка ґрунтується на прийнятому після критичного огляду рішенні про те, що виконання визначених вимог було доведене;

презумпція відповідності - припущення, яке визнається достовірним, поки не буде доведено інше, про те, що продукція, пов’язаний з нею процес або метод виробництва чи інший об’єкт відповідає вимогам відповідного технічного регламенту, що визначені в ньому, а орган з оцінки відповідності відповідає спеціальним вимогам до призначених органів з оцінки відповідності (далі - призначений орган) чи визнаних незалежних організацій;

призначення - надання органом, що призначає, органу з оцінки відповідності (в тому числі визнаній незалежній організації) права виконувати як третій стороні певні завдання з оцінки відповідності згідно з відповідним технічним регламентом;

продукція - речовина, препарат або товар, виготовлений у ході виробничого процесу;

процедура оцінки відповідності - будь-яка процедура, яка безпосередньо чи опосередковано використовується для визначення того, що визначені вимоги виконуються;

ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного періоду часу;

розповсюдження - надання продукції на ринку України після введення її в обіг;

розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України;

сертифікація - підтвердження відповідності третьою стороною (особою, яка є незалежною від особи, що надає об’єкт оцінки відповідності, та від особи, що заінтересована в такому об’єкті як споживач чи користувач), яке стосується продукції, процесів, послуг, систем або персоналу;

система оцінки відповідності - правила, процедури та управління для проведення оцінки відповідності;

суб’єкти господарювання - виробник, уповноважений представник, імпортер та розповсюджувач;

сфера призначення - перелік процедур оцінки відповідності та видів продукції, стосовно яких згідно з відповідним технічним регламентом призначено орган з оцінки відповідності;

технічна специфікація - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна задовольняти продукція, процес або послуга;

технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю);

технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов’язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні процедурні положення, додержання яких є обов’язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва;

2. Мета і задачі технічного регулювання в Україні у відповідності до Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"

Мета технічного регулювання в Україні сьогодні полягає у створенні протягом декількох років адаптованої до вимог СОТ і ЄС сучасної системи технічного регулювання та захисту прав споживачів, що сприятиме розвитку економіки, підприємництва, забезпеченню добросовісної конкуренції, захисту життя, здоров’я людини, навколишнього природного середовища, прав споживачів, усуненню технічних бар’єрів у торгівлі [1, 2].

Для реалізації цієї мети, а також забезпечення захисту прав споживачів необхідно розв’язати такі основні завдання:

•              удосконалення законодавчої бази з питань технічного регулювання та захисту прав споживачів відповідно до вимог Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі, директив ЄС;

•              удосконалення процедури надання вітчизняним та іноземним користувачам інформації з питань

стандартизації, метрології, оцінки відповідності;

•              забезпечення переходу від системи обов’язкової сертифікації до системи оцінки відповідності згідно з вимогами міжнародних стандартів;

•              удосконалення національної еталонної бази, метрологічного забезпечення виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг;

•              впровадження міжнародних стандартів та стандартів держав - членів ЄС відповідно до потреб національної економіки;

•              сприяння впровадженню суб’єктами господарювання сучасних систем управління якістю у виробництві товарів, виконанні робіт і наданні послуг;

•              запровадження державного ринкового нагляду за безпекою товарів, робіт і послуг;

•              створення ефективного механізму фінансування та матеріально-технічного забезпечення розвитку сфери технічного регулювання та захисту прав споживачів.

Технічне регулювання та захист прав споживачів повинні здійснюватися за такими принципами:

•              відкритість і прозорість процесу розроблення та прийняття технічних регламентів і застосування процедур оцінки відповідності;

•              застосування інноваційних підходів до розв’язання проблем;

•              забезпечення рівності щодо захисту прав вітчизняних та іноземних виробників;

•              адаптація національного законодавства до вимог законодавства ЄС, Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі, запровадження міжнародних і європейських стандартів.

Для досягнення певного рівня якості важливе значення має наукове обґрунтування і точне визначення вимог до об'єкту. Рекомендується, що перш ніж укладати контракт на постачання продукції, здійснювати операцію купівлі-продажу, виробник і покупець повинні погоджувати рівень вимог до якості. Якість досягнута, якщо вимоги будуть задоволені через властивості об'єкту. Таким чином, якість – це ступінь задоволення вимог через властивості продукції.

3. Нова політика якості

Якість можна представити у вигляді піраміди (додаток 1). У верхній частині піраміди знаходиться якість усієї роботи, що виконується для досягнення певного рівня якості всієї продукції. Нижче – якість підприємства, що пов'язана із забезпеченням організаційно-технічного рівня виробництва і необхідних умов праці. Ще нижче – якість роботи, що включає систему планування, прийняття рішень, контроль якості, навчання і мотивація персоналу, якість технологічних процесів і т.п. В основі піраміди – якість продукції, що є наслідком якості всієї роботи і визначається перерахованими вище складовими піраміди. [6]

Економічний ріст багатьох країн на сьогодні відбувається завдяки запровадженню нового стилю управління, спрямованого на підвищення якості праці і управління з використанням систем управління якістю (СУЯ), на які розроблені міжнародні (ISO) і гармонізовані з ними національні (ДСТУ ISO) стандарти.

Управління якістю виконує головну роль для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції в секторі експорту. Декларація відповідності повинна прийматись ринком, куди попадає українська продукція, повинні бути доступними консультації, з допомогою яких можна покращити потенційну експортну продукцію, щоб вона відповідала особливостям ринку, на який експортується.

Політика якості Європейського союзу заснована на загальних підходах до створення загальноєвропейської економіки й покликана забезпечити умови для розвитку «нової культури якості». Така політика спрямована на споживача з урахуванням інтересів економічних партнерів і звернення на єдиному ринку тільки високоякісних товарів. [3]

Мета «нової культури якості» як складової загальної економічної політики ЄС така:

•   узгодження вимог до якості національних та єдиного ринків для розробки спільних цілей в цій галузі;

•   забезпечення умов для постійного покращення якості;

•   підвищення якості внаслідок гармонізації вимог до якості державного і приватного секторів виробництва;

•   зміна структури виробництва відповідно до світових тенденцій для посилення впливу на якість відповідних організацій (інститутів якості), для повнішого задоволення споживчих переваг;

•   зміцнення позицій європейської економіки і підвищення її конкурентоспроможності за рахунок більшої доступності різних методів управління якістю для підприємств країн ЄС;

•   поліпшення використання промислового потенціалу, підтримка інноваційної діяльності і науково-технічного розвитку підприємств. Створюючи свою політику за якістю, ЄС визначив роль органів влади у ній.

Органи влади координують свої дії в різних галузях та спрямовують на покращення якості. Кожна компанія вносить практичний вклад і представляє окрему ланку в загальній черзі завдань. Споживач є цінним джерелом нових ідей, тому необхідно посилити інформованість споживачів у всіх аспектах якості і підтримувати зворотний зв’язок. А це у свою чергу пов’язано із завданням досягнення більшої соціальної прийнятності діяльності фірм, зокрема, більш високих характеристик економічності виробництв. Основні принципи європейської політики з якості:

•   кооперація й взаємодоповнення;

•   базовий підхід, соціальність;

•   структуризація;

•   використання нового підходу до якості;

•   інтернаціоналізація.

Принцип кооперації і взаємодоповнення зводиться до того, що ефективний правовий і технічний простір, який зможе гарантувати безперебійність функціонування внутрішнього ринку, не може бути створений, якщо політика за якістю не враховує заходи, що реалізовуються на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Базовий підхід заснований на усвідомленні того, що політика за якістю складає один із стратегічних елементів промислової політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності в широкому аспекті, а не в окремих сферах. Принцип соціальності розкриває необхідність стимулювання підходів до досягнення необхідного рівня якістю, заснованих на використанні ключового - людського - чинника.

У цьому плані вимагаються гнучка інтеграція різних національних культур країн співтовариства, а також поліпшення виробничої атмосфери, що можливо при забезпеченні взаєморозуміння між керівними і виконавчими ланками.

Спільна мета - поліпшення якості життя людей в об'єднаній Європі - повинна сприяти цьому.

Принцип структуризації спрямований на посилення взаємодії усіх елементів в інфраструктурі якості і тісніша і ефективніша їх співпраця з компаніями в цілях пристосування до нових вимог європейської економіки.

Використання нової концепції якості припускає зміну підходу до якості: формування нової філософії в стратегії управління фірмами, заснованою на включенні усього персоналу в процес постійного поліпшення діяльності усіх підрозділів компанії з метою повнішого задоволення запитів споживачів. Слід зазначити, що нормативно-технічна документація є вихідним моментом виробництва якісної продукції, засоби праці – базою, а людський фактор у процесі праці – фундаментом. [3]

4. Загальні питання технічного регулювання [6]

Введення в обіг продукції, що підпадає під дію Технічних регламентів (ТР), можливо за умови: виконання декларантом вимог, викладених у відповідних розділах ТР. Виробник продукції або уповноважений ним представник – резидент України повинен оформити декларацію про відповідність згідно з вимогами ТР. Декларація про відповідність має містити посилання на відповідні національні стандарти. ЦС має потужну матеріально-технічну базу для проведення випробувань з метою підтвердження відповідності продукції вимогам нормативних документів з урахуванням національних особливостей.

Декларація про відповідність та технічна документація повинні зберігатися у виробника або його уповноваженого представника не менше 10 років після випуску останнього виробу. Відповідно до Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” перевірку виконання вимог технічних регламентів здійснюють органи державного ринкового нагляду. Статтею 23 цього Закону визначено, що у разі, якщо суб’єктом господарювання надано висновки експертизи, протоколи випробувань продукції або сертифікати відповідності, видані акредитованими органами з оцінки відповідності, органи ринкового нагляду беруть до уваги ці документи при проведенні перевірок характеристик продукції.

Позитивний результат підтвердження відповідності продукції у ЦС УДЦР є достатнім доказом її відповідності вимогам Технічних регламентів. Державний ринковий нагляд, при виконанні своїх повноважень, приділяє особливу увагу Деклараціям про відповідність, які не підтверджені Сертифікатом експертизи типу (СЕТ), виданим уповноваженим органом з оцінки відповідності. У разі встановлення невідповідностей, до постачальників застосовуються економічні санкції, які набагато перевищують вартість робіт з підтвердження відповідності продукції із залученням ЦС УДЦР, як третьої сторони.

5. Складові технічного регулювання.

Метрологія – наука про вимірювання

Метрологія (від гpеч. "метро" - міра, "логос" - вчення) – наука про виміри, методи і засоби забезпечення їхньої єдності і необхідної точності. Вимірювання допомагають пізнавати матеріальний світ і природні закономірності. Вони поєднують теорію з практичним життям суспільства і використовуються усюди: у науці, у будь-якому виробництві, для обліку матеріальних цінностей, забезпечення стандартних параметрів якості, удосконалювання технологічних процесів, автоматизації виробництв, стандартизації й інших видів діяльності. [4-6]. Значення метрології в економіці будь-якої країни дуже велике, тому що від обліку матеріальних цінностей багато в чому залежить добробут суспільства. Стан засобів вимірювання визначає стабільність роботи підприємства і якість продукції, що випускається. Так, за висновком метрологічних служб близько 50 % неякісної продукції випускається внаслідок незадовільного стану вимірювальних приладів.

Неточність вимірювань, відсутність належної вимірювальної техніки або незадовільна організація метрологічної служби можуть нанести непоправні втрати. Наприклад, відхилення у визначенні вологості зерна або хліби на 1 % викликає неточне визначення економічних показників по країні. Підтримка необхідні температури і вологості в сховищах дозволяє знизити втрати зерна на 1...3 %, картоплі на 6...16 %, а капусти на 20%. На підприємствах харчової промисловості і ресторанного господарства необхідні добре налагоджені системи обліку і контролю якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції, що засновані на використанні досить точних засобів вимірювання.

Сучасна метрологія класифікується трьома головними областями: наукова метрологія, промислова метрологія і законодавча метрологія. Наукова метрологія - це частина метрології, що вивчає загальні метрологічні питання, незалежно від величин, що виміряються. Вона охоплює загальні теоретичні і практичні проблеми, що стосуються одиниць вимірювання, у тому числі застосування і забезпечення єдності вимірювань, використовуючи наукові методи, проблеми помилок і погрішностей під час вимірювань і проблеми метрологічних властивостей засобів вимірювань. Промислова метрологія займається вимірюваннями на виробництві і контролем якості. Вона охоплює методи повірки, періодичність повірок, контроль процесу вимірювання і контроль засобів вимірювань у промисловості з метою забезпечення того, щоб їх стан відповідало вимогам до їх використання.

Законодавча метрологія охоплює сукупність взаємообумовлених норм, вимог і правил, спрямованих на забезпечення метрологічної єдності вимірів, що набувають правову обов'язкову силу. Це частина метрології, що підпадає під законодавчий/регуляторний контроль, тобто знаходиться під контролем відповідних органів державної влади. Основні етапи розвитку метрології. Метрологія як наука й область практичної діяльності виникла в стародавні часи. Кожна система мір відрізнялася своїми особливостями, зв'язаними не тільки з епохою, але і з національним менталітетом. Найменування одиниць і їхніх розмірів відповідали можливості здійснення вимірювань "підручними" способами, не удаючись до спеціальних пристроїв. Так, у Київській Русі основними одиницями довжини були п'ядь і лікоть. П'ядь означала відстань між кінцями великого і вказівного пальця дорослої людини. Міра лікоть означала відстань від згину ліктя до кінця середнього пальця руки (іноді - стиснутого кулака або великого пальця).

Особою мірою був сажень, що дорівнював трьом ліктям (близько 152 см) і косий сажень (близько 248 см). Ця міра згадується, ще в "Слові про зачав Києво-Печерського монастиря" літописця Нестора, у якому за 1017 рік повідомляється, що чернець Іларіон "іскопав себе печерку малу дву сажень". Сажень походить від дієслова, досягати й означає можливість розмірів частин людського тіла. Сажень зокрема відповідає відстані розмаху рук дорослої людини. [5, 6] Метрична система мір була уведена у Франції в 1840 р.

З розвитком науки і техніки були потрібні нові виміри і нові одиниці вимірювання, що стимулювало у свою чергу удосконалювання фундаментальної і прикладної метрології. Спочатку прототип одиниць вимірювання шукали в природі, досліджуючи макрооб'єкти і їхній рух. Так, секундою стали вважати як частину періоду обертання Землі навколо осі. Поступово пошуки перемістилися на атомний і внутрішньоатомний рівень. У результаті уточнювалися "старі" одиниці (міри) і з'явилися нові.

У 1960 р. прийнята Міжнародна система одиниць СІ (SI), де метр як одиниця довжини, що дорівнює 1650763,73 довжини хвилі випромінювання у вакуумі (криптоновий еталон метра). У 1983 р. було прийнято нове визначення метра: це довжина шляху, що проходить світло у вакуумі за 1/299792458 частку секунди. Це стало можливим після того, як швидкість світла у вакуумі (299792458 м/с) метрологи прийняли як фізичну константу. Цікаво відзначити, що тепер з погляду метрологічних правил метр залежить від секунди. У 1988 р. на міжнародному рівні були прийняті нові константи в області вимірів електричних одиниць і величин, а в 1989 р. прийнята нова Міжнародна практична температурна шкала МТШ-90. Метрологія як наука динамічно розвивається, що, природно, сприяє удосконалюванню практики вимірів у всіх інших наукових і прикладних областях. Якістю і точністю вимірів визначається можливість розробки принципово нових приладів, вимірювальних пристроїв для будь-якої сфери техніки, що свідчить на користь випереджальних темпів розвитку науки і техніки вимірів, тобто метрології.

У розвитку вітчизняної метрології виділяють декілька етапів. Перший етап (до 1892 р.) охоплює період від стихійного зародження метрологічної діяльності до створення єдиних еталонів. Для цього періоду характерна централізація метрологічної діяльності, участь вчених у роботі міжнародних метрологічних організацій. Другий етап охоплює проміжок часу 1892-1917р.р. У цей період в Україні впроваджується метрична система мір.

Третій етап розвитку метрології охоплює період 1918-1945 рр. і називається нормативним етапом. У цей період створюється нормативно-технічна документація різного рівня з метрології; вся інформація зосереджується у Головній палаті мір і ваг; здійснюється комплекс заходів щодо створення державної метрологічної служби. Починається впровадження Міжнародної метричної системи мір. Впровадження метричної системи мір було пов'язано з проведенням метричної реформи, яка здійснювалася протягом 9 років.

Четвертий етап розвитку метрології охоплює період з 1945 р. по 1980р. Цей післявоєнний етап характеризується інтенсивним розвитком метрологічної діяльності. З 1963 р. Міжнародна система одиниць фізичних величин почала впроваджуватися як обов'язкова в усіх галузях науки, техніки та в народному господарстві. У 1967 р. відбувається зародження кваліметрії. Відмінною особливістю четвертого етапу є повсюдне впровадження стандартизації як головної організаційно-правової форми забезпечення єдності вимірювання в країні.

На п'ятому етапі розвитку метрології, який охоплює 1980-1991 рр. приділяється значна увага проблемам вимірювання якості продукції. У цей період розвивається кваліметрія як розділ метрології. Кваліметрія вивчає питання, пов'язані з вимірюванням якості продукції. Метрологічні методи починають впроваджувати і використовувати при управлінні якістю продукції, вимірюванні нефізичних величин.

Шостим етапом розвитку метрології в незалежній Україні є розвиток метрології з 1992 р. Він пов'язаний зі створенням національної метрологічної системи, еталонної та вимірювальної бази. Здійснюється удосконалення кваліметрії, зароджується і впроваджується система відповідності продукції (сертифікації). Метрологічна наука спрямована на удосконалення стандартизації й управління якістю продукції в Україні. Разом з розвитком фундаментальної і практичної метрології відбувалося становлення законодавчої метрології.

Законодавча метрологія є засобом державного регулювання метрологічної діяльності за допомогою законів і законодавчих положень, що вводяться в практику через Державну метрологічну службу, метрологічні служби державних органів управління і юридичних осіб. Метрологічні правила і норми законодавчої метрології гармонізовані з рекомендаціями і документами відповідних міжнародних організацій. Тим самим законодавча метрологія сприяє розвиткові міжнародних економічних і торговельних зв'язків і допомагає взаєморозумінню в міжнародному метрологічному співробітництві.

6. Основні поняття і визначення у метрології

Розглянемо зміст основних понять фундаментальної і практичної метрології. Вимірювання як основний об'єкт метрології зв'язані як з фізичними величинами, так і з величинами, що відносяться до інших наук (математики, психології, медицині, суспільним наукам і ін.). Далі будуть розглядатися поняття, що відносяться до фізичних величин.

Фізичною величиною називають властивість фізичного об'єкта (явища, процесу), що є загальним у якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів, відрізняючись при цьому кількісним значенням. Так, властивість "міцність" у якісному відношенні характеризує такі матеріали, як сталь, дерево, тканина, скло і багато інші, у той час як ступінь (кількісне значення) міцності - величина для кожного з них зовсім різна.

Характеристиками фізичних величин є розмір, тобто кількість одиниць фізичної величини в даному об'єкті, виявлене вимірювальними випробуваннями, і розмірність – вираження, що зв'язує вимірювану величину з основними одиницями системи вимірювання при коефіцієнті пропорційності, рівному одиниці. Розмірність має національне або міжнародне буквене написання з урахуванням масштабу. Фізична величина може мати безумовне (m – маса) або умовне, тобто не є обов'язкове застосування (m – число студентів), літерне написання з урахуванням масштабу і позначення фізичної величини. Фізичні величини прийнята поділяти на основні і похідні.

Основні величини не залежні одна від одної, але вони можуть бути основою для встановлення зв'язків з іншими фізичними величинами, що називають похідними від них. Згадаємо формулу Ейнштейна – якої входить основна одиниця - маса, а енергія - це похідна одиниця, залежність між якою й іншими одиницями визначає дана формула. Основним величинам відповідають основні одиниці вимірювання, а похідним - похідні одиниці вимірювання. Сукупність основних і похідних одиниць називається системою одиниць фізичних величин.

Першою системою одиниць вважається метрична система, де, як уже відзначалося вище, за основну одиницю довжини був прийнятий метр, за одиницю ваги - вага 1 см3 хімічно чистої води при температурі біля +40С – грам (пізніше - кілограм). У 1799 р. були виготовлені перші прототипи (еталони) метра і кілограма. Крім цих двох одиниць метрична система у своєму первісному варіанті включала ще й одиниці площі (ар - площа квадрата зі стороною 10 м), об'єму (стер, дорівнює об'єму куба з ребром 10 м), місткості (літр, дорівнює об'єму куба з ребром 0,1 м).Таким чином, у метричній системі ще не було чіткого підрозділу одиниць величин на основні і похідні. Поняття системи одиниць як сукупності основних і похідних уперше запропоновано німецьким ученим К.Ф. Гаусом у 1832 р. Основними у цій системі були прийняті: одиниця довжини - міліметр, одиниця маси - міліграм, одиниця часу - секунда. Цю систему одиниць назвали абсолютною.

У 1881 р. була прийнята система одиниць фізичних величин СГС, основними одиницями якої були:

сантиметр - одиниця довжини,

грам - одиниця маси,

секунда - одиниця часу.

Похідними одиницями системи вважалися одиниця сили - кілограм-сила й одиниця роботи - ерг. Незручність системи СГС полягала в труднощах перерахування багатьох одиниць в інші системи для визначення їхнього співвідношення.

На початку ХХ століття італійський учений Джорджі запропонував ще одну систему одиниць, що одержала назву МКСА (у російської транскрипції) і що досить широко розповсюдилася у світі. Основні одиниці цієї системи: метр, кілограм, секунда, ампер (одиниця сили струму), а похідні: одиниця сили - ньютон, одиниця енергії - джоуль, одиниця потужності - ват. Були й інші пропозиції, що вказує на прагнення до єдності вимірювання у міжнародному аспекті. Але навіть сьогодні деякі країни не відійшли від історично сформованих у них одиниць вимірювання. Відомо, що Велика Британія, США, Канада основною одиницею маси вважають фунт, причому його розмір у системі "британських імперських мір" і "старих винчестерских мір" різний. Найбільш поширена в усім світі Міжнародна система одиниць СІ.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке «технічне регулювання»?

2. Назвіть три складові технічного регулювання.

3. Вкажіть мету, завдання і принципи розвитку сфери технічного регулювання.

4. Як співвідноситься оцінка відповідності з іншими категоріями технічного регулювання

5. Що таке Декларація про відповідність

6. Поясніть принцип піраміди якості

7. На чому базується європейська політика з якості?

8. Які основні зміни в політику технічного регулювання вносить Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"

9. Які складові частини об'єднує сучасна метрологія?

10.       В чому сутність законодавчої метрології?

11.       Охарактеризуйте етапи розвитку метрології?

12.       Які особливості розвитку метрології в різних країнах світу?

13.       Чому виникла потреба у точності та єдності вимірювань?

14.       Які характеристики має фізична величина?