ТЕМА 14
ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ
ПРОГРАМИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ У
ЄВРОПІ [13]
1.
Якість та безпечність Qualitatät
& Sicherheit (Німеччина)
2.
Система ІКВ (Голландія)
3.
Програма Certus (Бельгія)
4.
Label Rouge (Франція)
5.
Галузева організація Danske Slagterier (Данія)
1. Якість та безпечність Qualitatät & Sicherheit
(Німеччина)
У жовтні
2001 року було створено QS Qualität und Sicherheit GmbH, логотип зображений. Організації та спілки з усіх
етапів виробництва, переробки та збуту м’яса об’єднались під одним знаком з
метою створити союз із безпечності харчових продуктів і активного захисту
споживачів через прозорість виробничих процесів від поля/корму і ферми до
прилавку.
Німецькі
компаньйони (Німецький союз райффейзеновських товариств
(зареєстроване об’єднання) від харчової промисловості; Союз німецьких селян
(зареєстроване об’єднання) від сільського господарства; Об’єднання м'ясної
промисловості (зареєстроване об’єднання) від підприємств із забою та розробки;
Федеральний союз німецької м’ясної промисловості (зареєстроване об’єднання) від
м’ясної промисловості; Торгівельне об’єднання ринкової економіки (зареєстроване
об’єднання) від торгівлі харчовими продуктами; Центральне товариство маркетингу
німецького аграрного господарства з використання торгівельних знаків та
інформації cтворили надрівневу
систему забезпечення якості, починаючи з м’ясної промисловості.
Всі
економічні кола під час виробництва і збуту (від виробників кормів до
роздрібної торгівлі харчовими продуктами) продуктів повинні перевірятись
акредитованими інститутами на дотримання вимог QS і отримувати дозвіл QS.
Основою
дієвої системи забезпечення якості є контроль. Система QS створила триступеневу
систему контролю. Першим рівнем є виробничий власний контроль: кожен партнер
системи створює для свого підприємства систему власного контролю, яка
забезпечує надійне виробництво. Критерії на окремих рівнях, зрозуміло,
охоплюють законодавчі вимоги, але окрім цього, враховують інші аспекти
забезпечення якості.
На
другому етапі систему власного контролю регулярно перевіряють незалежні заклади
контролю.
На
третьому етапі перевіряються вся система QS і робота контрольних органів. Отже,
відбувається контроль самого контролю. У такий спосіб QS безперервно встановлює
працездатність всієї системи на випробувальному стенді. Наразі є посібники,
контрольні списки і чинна документація для таких галузей: велика рогата худоба;
свині; птиця; кормова промисловість; фрукти й овочі; картопля; злаки й
коренеплоди. Ці документи можна знайти на домашній сторінці QS Qualität und Sicherheit GmbH.
Частота
аудиту випливає з результату і похідного від цього аналізу ринків незалежного
контролю. Відсотковий рівень виконання вимог QS визначає рівень результату QS.
У системі QS можливі такі результати: QS-статус І відповідає рівню виконання
90-100%; QS-статус II відповідає рівню виконання 80- <90%; QS-статус III
відповідає рівню виконання 70% - <80%; За рівня виконання <70% отримання
дозволу у системі QS неможливе.
2. Система ІКВ (Голландія)
У вересні 1992 року стартувала нідерландська система
забезпечення якості для сектора тваринництва, м’яса та яєць «Інтегрований
контроль ланцюга» – «Integrierte Kettenüberwachung»
(ІКВ) – економічної групи з питань тваринництва, м’яса та яєць (PVE) і з того
часу постійно поширювалась і поглиблювалась. З 1995 року у системі бере участь
увесь виробничий ланцюг «свинина» від підприємства розведення молодняку до
роздрібної торгівлі.
Під час запуску системи якості ІКВ спеціально було ухвалене
рішення про основну роль забійного підприємства. Підприємство із забою худоби
як останній етап первинного виробництва дуже зацікавлене у доброму контролі
якості попередніх учасників ланцюга. За керування учасниками ланцюга відповідає
незалежна організація (Організаційна структура ІКВ). Метою системи ІКВ є тісна
співпраця між окремими учасниками виробничого ланцюга, аби створити продукт,
який відповідатиме бажанням споживачів.
Також робота ветеринара й вимоги, що висуваються до кормів,
ветеринарних препаратів і здоров’я тварин, є складовими частинами системи ІКВ.
Підприємства зобов’язані обмінюватись інформацією з іншими учасниками ланцюга
під час укладання угод між собою, які, наприклад, зобов’язують їх передавати
дані про тварин або продукт наступному учаснику. Отже формується «ланцюгове
мислення», і ІКВ стає всеохоплюючою, безперервною системою. За її допомогою всі
учасники ланцюга можуть підтвердити, що вони справді виконують взяті на себе
зобов’язання. Для контролю дотримання вимог ІКВ незалежні акредитовані
організації проводять додаткові перевірки для всіх учасників.
Очевидна динаміка системи ІКВ віддзеркалюється також у
збільшенні кількості учасників: якщо у рік заснування тільки 5%
сільськогосподарських підприємств відгодівлі свиней були сертифіковані, то
сьогодні їх уже більше 92%.
3. Програма Certus (Бельгія)
«Certus» – це бельгійська печатка
підтвердження перевірки ІКВ для якості м’яса свинини. У цій системі
наголошується на відстежуваності і перешкоджанні
появи залишкових речовин ветеринарних препаратів у м’ясі. Поряд із ветеринарним
обслуговуванням сільськогосподарського підприємства частину цієї системи ІКВ
складають також вимоги до тваринних кормів, запобігання стресу тварин та їх
утримання. Тільки виробники комбікормів, які мають визнання GМР, можуть
поставляти корми; до того ж будь-яке застосування ветеринарних лікарських
засобів на сільськогосподарському підприємстві слід задокументувати найточніше.
М’ясо є відстежуваним від роздрібної торгівлі
харчовими продуктами до відгодівельників тварин і навпаки.
Незалежний контрольний інститут проводить аудит кожного
підприємства, щоб з'ясувати, чи виконуються вимоги Certus.
Тільки після проходження перевірки м’ясо отримує печатку перевірки Certus. Отримувачі ліцензії (бійні і підприємства розробки)
проходять перевірку двічі на місяць без попереднього повідомлення. Свиноферми
та точки продажу перевіряються контрольним інститутом раз на рік без
попереднього повідомлення. Незалежні лабораторії постійно контролюють корм,
тварин і м'ясо на наявність ветеринарних лікарських засобів.
Як експортер м’яса Бельгія зібрала великий досвід стосовно
забезпечення якості. Органи влади гарантують стандартизацію і повний контроль.
За контроль безпечності харчових продуктів у Бельгії відповідає єдина
федеральна інстанція: Федеральна агенція з безпечності харчових продуктів
(FAW). Саме так забезпечується інтегрований державний контроль від сировини до
кінцевого споживача.
Ініціативи походять не тільки від органів влади. Безпечність у
ланцюгу харчових продуктів вимагає від кожного учасника ланцюга
відповідальності; від виробника кормів, фермера і підприємства забою до
постачальника кінцевого продукту. Інші Бельгійські печатки підтвердження
перевірки IKB: для бельгійської яловичини «Meritus»;
для бельгійської телятини «BCV» (Бельгійська контрольована телятина); для
бельгійських якісних м’ясних виробів «Meesterlyck».
4. Label Rouge
(Франція)
Label Rouge,
або Червоний знак якості, є знаком якості для високоякісних харчових продуктів
із Франції. Його створили у 1965 році за ініціативою французьких виробників
птиці, які надають більшого значення традиційному і наближеному до природного
утриманню тварин. Знак надається за дорученням французького Міністерства
сільського господарства. Поряд з птицею під цей знак якості також вво- диться інша
сільськогосподарська і риболовецька продукція (ковбасні вироби, яловичина,
телятина, баранина, свинина, сир та інші молочні продукти, фрукти, овочі, риба
й морепродукти).
Label Rouge
є не торговою маркою, а відомчим знаком якості, який надається незалежно від
яких-небудь торгових марок. Оскільки цей знак якості визначає не окремого
виробника, а певний продукт, то жодна фірма не має виняткового права вимагати Label Rouge. Підприємство
нагороджується Label Rouge
тільки після згоди державної комісії (Національної комісії зі знаків якості
сільськогосподарських і харчових виробів).
Для всіх продуктів, які мають право носити Label
Rouge, базовими є три основні ознаки: бездоганна
якість з погляду дієтології, смаку і гігієни; суворий контроль на всіх стадіях
виробництва підприємства-виробника, від виробництва кормів до появи продукції
на прилавку; максимальна безпека для споживача.
Наприклад, для птиці ця якість забезпечується директивами «Volailles fermières Label Rouge». Якщо хоча б одна з
умов не виконується, присудження знаку якості негайно відкликається. Птиця, яку
вирощують за директивами «Volailles fermières Label Rouge», приблизно вдвічі старша за «звичайну» птицю. Її
шкіра особливо ніжна, її м’ясо пружне і нежирне; регулярні бактеріологічні
перевірки на підприємствах із забою гарантують безпечність щодо гігієни. Дата
споживання визначена законом. Дотримання також суворо контролюється
5. Галузева організація Danske Slagterier (Данія)
Датське свинарство є провідним у світі стосовно якості,
безпечності харчових продуктів і відстежуваності, що
значно сприяло визнанню Данії як найбільшого у світі експортера свинини. Цей
успіх насамперед належить кооперативному руху, який відстежує все виробництво
«від лану до столу».
Суттєва частина співпраці відбувається у галузевій організації Danske Slagterier. Співпраця не
обмежується бійнями, а охоплює також первинне виробництво, тобто
сільськогосподарське виробництво у садибах, дбаючи водночас про дослідження і
консультації, що є корисними для всіх фермерів. Всі бійні, що входять до Danske Slagterier, створили
систему забезпечення якості, щоб уникнути продукції з відхиленням якості.
Керівництво DS складається з 10 членів – підприємства зі забою
представлені своїми керівниками, а інші члени призначаються на рік в залежності
від потужності підприємства. Найважливіші цілі DS коротко сформульовані: DS
докладає зусиль задля того, щоб виробництво свинини досягло оптимальних
результатів; DS – це рупор виробництва свинини і публічно представляє його
інтереси; DS визначає основну політику галузі виробництва свинини у співпраці з
фаховими комітетами і наглядовою радою; DS має розробляти і впроваджувати нові
ідеї щодо сервісу і продукції на користь виробників свиней; DS має підтримувати
і використовувати тісну співпрацю розведення свиней, забою, переробки і збуту.
Отже, національні програми з якості у Європі, контролюють кожен
етап виробництва харчових товарів. Прописуються найретельніші вимоги як до
роботи самого підприємства (місце розташування; кількість перевірок і ін.) так
і до товару, що випускається. Виробник повинен декларувати, що вихідний
матеріал (корм, тварини для отримання м’яса) походить з підприємств,
перевірених заводів з виробництва кормів, сільськогосподарські підприємства,
підприємства забою, розробки й переробки). Також підприємство, яке хоче збувати
свою продукцію, має дотримуватись критеріїв прописаних в певній програмі із
наданням підтвердження нейтральної перевірки.
Запитання для самоперевірки
1.
Як регулюється
якість та безпечність товарів в Німеччині?
2.
Як функціонує
система ІКВ? В чому особливості Label Rouge (Франція)?
3.
Основні завдання
галузевої організації Danske Slagterier
(Данія)?
