Тема 21. Технологія проведення митної експертизи

Порядок призначення експертизи

Експертиза призначається за необхідності додаткових досліджень товарів або для більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів.

Необхідність проведення експертизи визначає посадова особа, яка здійснює митне оформлення на відповідному етапі, або посадова особа, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил.

Експертиза може бути призначена:

під час проведення митного контролю чи митного оформлення – посадовою особою митного органу, що здійснює митний контроль чи митне оформлення, за згодою начальника цього органу чи його заступника або відповідного начальника відділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил чи його заступника;

під час провадження справ про ПМП – посадовою особою митного органу, у провадженні якого перебуває справа про ПМП, за згодою начальника цього органу чи його заступника або начальника відповідного відділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил чи його заступника.

Посадова особа приймає рішення про необхідність призначення митної експертизи в таких випадках:

- визначення коду товару згідно з УКТЗЕД;

- ідентифікації (визначення фізичної та хімічної структур і складу) товару, а також сировини після проведення операцій з її переробки;

- визначення належності товарів до наркотичних засобів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

- віднесення товарів до контрольних списків, що обмежують імпорт або експорт цих товарів (товари подвійного або військового призначення);

- належності товару до предметів, що мають художню, історичну та археологічну цінність;

- достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України.

Проведення митних експертиз здійснюється відповідно до вимог діючого на території України митного законодавства. Порядок призначення експертизи встановлений ст. 381 Митного кодексу України: "Визнавши необхідним проведення експертизи, посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, в якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування митної лабораторії чи іншої відповідної установи, у якій має проводитись експертиза. У тій же постанові ставляться питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта".

За рішеннями митних органів України експертизи проводяться митними лабораторіями, що знаходяться на території України, а також особами, які мають необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі, у тому числі штатними працівниками митних органів України.

Рішення митних органів про проведення експертиз оформляються у вигляді доручень про проведення експертиз та у вигляді постанов про призначення експертиз.

Доручення про проведення експертизи оформляється до порушення справи про порушення митних правил (ПМП), якщо у процесі проведення митного контролю чи митного оформлення виникла необхідність у проведенні експертизи.

Постанова про призначення експертизи виноситься у процесі провадження справ про ПМП після порушення митним органом такої справи. У дорученні чи постанові про призначення експертизи вказуються:

- дата і місце складання доручення (постанови) про призначення експертизи;

- найменування митного органу, який призначив експертизу, і його адреса;

- номер справи про порушення митних правил чи кримінальної справи, за якою призначена експертиза;

- посада і прізвище особи, котра призначила експертизу;

- найменування експертизи;

- підстави для призначення експертизи;

- найменування експертної установи, у якій повинна бути здійснена експертиза, а якщо її проведення призначене поза експертною установою, то прізвище, ім'я, по батькові, спеціальність і посада особи, якій доручається проведення експертизи;

- питання, поставлені перед експертом;

- матеріали, подані в розпорядження експерта (об'єкти експертного дослідження – предмети, документи, у тому числі проби і зразки товарів із прикладеною до них супровідною документацією, вантажні митні декларації, ДСТ, технічні умови, сертифікати і паспорти якості, технологічні регламенти, креслення, фотографії, зразки для порівняльного дослідження і документи, що містять зведення, які відносяться до предмета експертизи, інші матеріали, що мають значення для проведення експертизи);

- у випадку додаткової чи повторної експертизи – висновки попередніх експертиз (або повідомлення експерта про неможливість надання висновку) із усіма додатками, а також матеріали, що відносяться до предмета експертизи і надійшли після надання первинного висновку.

Митні органи України можуть залучати фахівців будь-яких державних і недержавних підприємств, установ і організацій не залежно від форм власності, відомчої приналежності та підпорядкованості, включаючи експертів експертних установ, для сприяння в проведенні митного контролю чи митного оформлення.

Порядок та нормативи відбору проб і зразків

Взяття проб і зразків товарів, а також вилучення речовинних доказів проводиться відповідно до вимог митного законодавства. Ним визначається порядок взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їхнього митного оформлення, а також розпорядження зразками.

Зразок товару – це одиниця продукції, що є тотожною за структурою, складом і властивостями усій серії (партії) продукції.

Проба – оптимально необхідна частина зразка товару, тотожна за складом і властивостям всьому об'єкту дослідження (експертизи).

Посадова особа митного органу, на розгляді якого перебуває справа про порушення митних правил, виносить постанову про узяття проб і зразків. Про взяття проб і зразків складається протокол. Подані для експертних досліджень проби і зразки товарів направляють на експертизу разом із протоколами взяття проб і зразків.

Проби і зразки товарів беруть для:

- митного контролю і митного оформлення товарів, переміщуваних через митний кордон України;

- підготовки висновків щодо експертиз, призначених у процесі митного контролю і митного оформлення;

- забезпечення захисту інтересів споживачів.

Процедура взяття (надання) проб і зразків товарів для митного оформлення проводиться уповноваженою посадовою особою митного органу на підставі вмотивованого письмового розпорядження керівника цього митного органу або його заступника за умови обов'язкової присутності власника товару, або декларанта, чи уповноваженої ним особи.

У разі відсутності громадянина чи уповноваженої особи взяття (надання) проб і зразків може здійснюватися у присутності двох понятих.

Взяття (надання) проб і зразків товарів здійснюється з дозволу керівника митного органу або його заступника у присутності посадової особи митного органу і власника товару, або декларанта, чи уповноваженої ним особи.

За дорученням інших органів державного контролю відбір проб і зразків може проводити власник товару, або декларант, чи уповноважена ним особа у присутності посадової особи митного органу з дозволу керівника митного органу або його заступника.

У складних випадках (невідомий об'єкт дослідження, необхідність застосування спеціальних пристроїв або спеціальних знань тощо) керівник митного органу або його заступник може залучати до взяття (надання) проб і зразків спеціалістів та експертів відповідних митних лабораторій та інших організацій в установленому порядку.

Кількість товару, необхідна для готування проби, визначається оптимальною кількістю речовини, яка забезпечує можливість проведення її дослідження з урахуванням наступного поділу її на три рівні частини (аналітичну, контрольну й еталонну) і можливості проведення повторного дослідження. Це не стосується технічно складних та великогабаритних товарів).

Нормативи відбору проб і зразків товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями затверджені наказом Державної митної служби України від 23 грудня 2002 року №719. Вони подані у вигляді таблиці, в якій подано найменування товару, одиниці вимірювання і максимальна норма відбору. Товари поділені на 4 основні групи:

1. Хімічна продукція та товари народного споживання.

2. Нафтопродукти.

3. Харчові продукти та компоненти для їх виготовлення.

4. Мінерали, метали, сплави, вироби з них.

Для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) можна вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності надання тільки техніко-технологічної документації. Достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні стандарти, каталоги і паспортні дані на вироби фірм-виробників, креслення виробів з підписами виконавців та посадових осіб.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у документах, митні органи можуть вимагати від підприємств-виробників, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян надання техніко-технологічної документації на ці товари для проведення дослідження (аналізу, експертизи), зокрема оригіналів або завірених (одержувачем) копій матеріалів про фізико-хімічні властивості, основні технологічні стадії виробництва (використання) товарів.

На взяті (надані) проби і зразки накладається митне забезпечення.

Взяття (надання) проб і зразків оформляється актом за формою, затвердженою Держмитслужбою. Цей акт складається в трьох примірниках, які підписуються посадовою особою митного органу, яка взяла проби і зразки, власником товару або декларантом чи уповноваженою ним особою, спеціалістом лабораторії, якщо він бере участь у процедурі взяття проб і зразків, і залученими до процедури понятими.

Акт складається в трьох примірниках, один з яких додається до взятих проб і зразків, другий видається власнику товару, або декларанту, чи уповноваженій ним особі, третій залишається в справах митного органу.

Взяття (надання) проб і зразків здійснюється з обов'язковим дотриманням правил техніки безпеки.

Взяті (надані) проби і зразки під митним забезпеченням разом з актом про їхнє взяття доставляють посадовою особою митного органу до митної лабораторії або лабораторії іншої установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертизи).

Порядок та терміни проведення митних експертиз

Митні експертизи здійснюють співробітники (експерти) митних лабораторій, які мають вищу чи середню фахову освіту, підготовлені у відповідній галузі митної експертизи і допущені до проведення митних експертиз за результатами атестації.

Митні експертизи можуть проводити також фахівці, котрі не є штатними співробітниками. Позаштатні фахівці мають право на винагороду за виконання ними обов'язків експерта і на відшкодування витрат щодо явки в митні органи в зв'язку з проведенням експертизи в тому ж порядку й у таких же розмірах, як штатними працівниками, які проводять аналогічні експертизи.

Митні експертизи, як правило, здійснюються у приміщеннях митних лабораторій. У разі потреби з дозволу керівництва митної лабораторії і органу, що призначив експертизу, митні експертизи можуть проводитися в інших місцях (наприклад у наукових установах).

Процесуальні права, обов'язки і відповідальність експертів під час здійснення митних експертиз, а також порядок попередження експерта про кримінальну відповідальність за відмову, відхилення від надання висновку чи за надання свідомо помилкового висновку визначаються митним кодексом України.

На експертизу має бути подана постанова (доручення, напрямок) про призначення експертизи. У необхідних випадках направляються також інші матеріали справи: акти документальних ревізій; неофіційна документація, залучена до справи як доказ, висновки експертів; протоколи опитувань і допитів та інші матеріали, що містять зведення, котрі відносяться до предмета митної експертизи.

У разі подання на експертизу матеріалів, оформлених з порушенням вимог процесуального законодавства, начальник митної лабораторії (її структурного підрозділу) протягом доби сповіщає про це митному чи іншому правоохоронному органу, який її назначив. Якщо орган, що призначив експертизу, не вживає необхідних заходів усунення недоліків, керівник установи вправі після закінчення 1 місяця повернути матеріали без виконання разом з повідомленням експерта про неможливість надання висновку.

У ході дослідження на начальника митної лабораторії покладається відповідальність за забезпечення високої якості і науково-технічного рівня експертиз і своєчасного їх проведення на основі точного дотримання вимог законодавства, положень та інструкцій, що регулюють експертну діяльність.

Якщо експертиза призначена з питань, вирішення яких у цій МЛ неможливе, керівник негайно повідомляє про це посадову особу митного органу, що призначив експертизу, а товари, зразки, проби й інші об'єкти дослідження або повертає, або направляє, відповідно до письмової вказівки, в іншу митну лабораторію.

Експерт приступає до проведення експертизи після одержання письмової вказівки начальника митної лабораторії (структурного підрозділу) разом з постановою (дорученням, визначенням) про призначення експертизи і всіма матеріалами, що надійшли на експертизу.

Дослідження (аналізи, експертиза) проб і зразків здійснюється протягом терміну, який не повинен перевищувати одного місяця з дня надходження проб і зразків до лабораторії, а також терміну зберігання товару.

Дослідження проб і зразків швидкопсувних товарів здійснюється невідкладно.

Якщо надані матеріали недостатні для надання висновку й усунення цієї перешкоди виявилося неможливим або поставлене питання виходить за межі спеціальних знань, експерт повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість надання висновку щодо поставленого питання.

У випадку недостатньої ясності чи повноти висновку експерта митним органом (посадовою особою) може бути призначена додаткова експертиза для уточнення процесу дослідження і змісту висновку, а також для більш повної його аргументації.

При цьому перед експертом можуть бути поставлені питання або нові, або запропоновані раніше, але не вирішені експертом у повному обсязі.

Повторна експертиза може бути призначена як у випадку сумнівів у правильності висновку, так і у випадку його необґрунтованості.

Експертиза нових об'єктів, що не були предметом дослідження попередньої експертизи, наприклад знову узятих проб і зразків, призначається за загальними правилами – як нова експертиза – і не є ні додатковою, ні повторною.

При проведенні експертизи декількома експертами вони до надання висновку радяться між собою. Якщо експерти зроблять спільний висновок, останній підписується всіма експертами. У випадку розбіжності кожен експерт дає свій висновок окремо.

Якщо з метою всебічного дослідження обставин справи потрібне залучення експертів, які спеціалізуються у різних галузях знань, для формулювання спільного висновку (висновків) на основі спільного узагальнення й оцінки результатів проведених ними досліджень організовується комплексна експертиза.

В такому випадку керівник митної лабораторії (структурного підрозділу) призначає провідного експерта, який забезпечує організацію і координацію діяльності комісії експертів.

Провідний експерт чи керівник комісії (групи) експертів має такі ж процесуальні права й обов'язки, як і будь-який експерт у справі про ПМП, і не користується ніякими перевагами. Завдання провідного експерта – організація найбільш ефективного використання досвіду і знань колективу експертів.

Висновок митної експертизи, його структура, вимоги до викладу розділів

Висновок експерта складається з трьох частин: вступної, дослідницької і висновків.

У вступній частині висновку вказують:

- найменування експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комісійною чи комплексною;

- найменування органу, що призначив експертизу;

- дані про експерта (експертів): посаду, прізвище, ім'я, по батькові, організацію, спеціальність (загальну й експертну), учений ступінь;

- дату надходження матеріалів на експертизу в МЛ і дату підписання висновку, підстави для проведення експертизи (доручення чи постанова, коли і ким воно складено чи винесене);

- найменування матеріалів, що надійшли на експертизу, та інших об'єктів дослідження, спосіб їхньої доставки в митну лабораторію і вид упакування, а також наявність або відсутність на упакуванні ярлика забезпечення, збереженість упакування об'єктів дослідження і їхніх реквізитів;

- обставини справи і вихідні дані, що мають значення для надання висновку, з обов'язковим посиланням на джерела одержання;

- клопотання про надання додаткових матеріалів, заявлені експертом, результати їхнього розгляду;

- місце проведення експертизи; питання, поставлені на дозвіл експерта.

Питання експертом наводяться в тому ж формулюванні, у якому вони дані в дорученні, постанові про призначення експертизи; зміна формулювань не допускається.

При необхідності уточнення експерт повинен викласти питання посадовій особі митного органу, слідчого (суду), а потім вказати, як він розуміє завдання відповідно до своєї компетенції.

Якщо експерт вважає, що деякі з питань виходять за межі його спеціальних знань, він відзначає це у висновку.

Експерт вправі також згрупувати питання, викласти їх у такій послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження.

При проведенні повторної чи додаткової експертизи у вступній частині викладаються також дані про первинні експертизи.

Якщо комплексній експертизі передувало виробництво окремих експертиз, результати яких мають значення для рішення спільного питання, у вступній частині висновку наводяться дані про ці експертизи.

У дослідницькій частині висновку описують процес дослідження і його результати, а також дають наукове пояснення встановленим фактам.

Кожному питанню, що розв’язується експертом, повинен відповідати визначений розділ дослідницької частини. За необхідності одночасного дослідження двох і більше питань, тісно пов'язаних між собою, результати викладають в одному розділі.

У дослідницькій частині викладаються: стан об'єктів експертного дослідження; методи і прийоми досліджень, що описуються доступно для розуміння особами, які не мають спеціальних знань, докладно, щоб за необхідності можна було перевірити правильність висновків експерта, повторивши дослідження; довідково-нормативні матеріали (інструкції, постанови, накази), якими експерт керувався при вирішенні поставлених питань, із указівкою дати і місця їхнього видання; результати процесуальних дій (опитувань, допитів, обстежень, оглядів, експериментів та ін.), прийняті як вихідні дані, а також результати інших експертиз, якщо вони використовувалися для обґрунтування висновків, з посиланням на аркуші справи; посилання на додатки і необхідні пояснення до них; експертна оцінка результатів дослідження з розгорнутим мотивуванням судження, що обґрунтовує висновок щодо питання, яке розв’язується.

Якщо на деякі з поставлених питань не має можливості дати відповідь у дослідницькій частині, експерт (експерти) указує причини цього. У дослідницькій частині висновку повторної експертизи вказуються причини розбіжностей висновків з результатами попередніх експертиз, якщо такі мали місце (відступ від методики дослідження, прийняття інших кількісних і вартісних величин, помилки в розрахунках і т. п.).

У дослідницькій частині висновку комплексної експертизи дослідження, проведені експертами різних спеціальностей, викладають у формі окремих розділів із зазначенням прізвищ експертів. За результатами досліджень можуть бути сформульовані проміжні висновки, які підписують експерти (експерт), які проводили цю частину дослідження. Узагальнення і спільна оцінка результатів, зроблені на підсумковій нараді комісії експертів, наводяться в синтезованому розділі дослідницької частини. Тут вказується обґрунтування спільного висновку (висновків).

Висновки експерта (експертів) викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, у якій питання викладені у вступній частині висновку. На кожне з поставлених питань повинна бути дана відповідь або зазначена неможливість його вирішення з тих чи інших причин.

Висновки про обставини, через які експерту (експертам) не були поставлені питання, але які були встановлені ними у процесі дослідження, викладаються наприкінці висновку.

Висновки викладають чіткою і ясною мовою, що не допускає різних тлумачень. У виняткових випадках, якщо висновок не може бути сформульований без докладного опису результатів дослідження, викладених у дослідницькій частині, допускається посилання на дослідницьку частину висновку.

Під час проведення комплексної експертизи загальний висновок (висновки) підписують експерти, які брали участь у спільній оцінці результатів досліджень і прийшли до єдиної думки. Якщо експерти не прийшли до спільного висновку, вони формулюють самостійні висновки в загальному висновку. Кожен експерт зобов'язаний обґрунтувати причини своєї незгоди з думкою інших членів комісії. При формулюванні самостійних висновків експерти вправі враховувати результати, отримані іншими членами комісії, указавши на це в обґрунтуванні своїх висновків.

Висновок підписує експерт (експерти), який проводив експертизу, це засвідчується печаткою МЛ і направляється особі чи органу, що призначив експертизу, керівником МЛ (структурного підрозділу).

У разі проведення комісійної експертизи висновок підписують усі експерти.

Якщо до висновку даються додатки у вигляді таблиць, графіків і т. п., вони також підписуються експертом (експертами) і завіряються печаткою МЛ. На них проставляються номер і дата висновку, до якого вони складені.

Висновок і додаток до нього складають у двох екземплярах, перший з який направляють органу, що призначив експертизу, а другий залишають у МЛ.

Під час проведення комісійних чи комплексних експертиз висновок складається в кількості екземплярів, достатніх для направлення органу, що призначив експертизу, і кожної МЛ (експертній установі чи структурному підрозділу), що брав участь у проведенні експертизи.

При проведенні експертизи в суді під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі складається висновок за правилами, викладеними у дійсному розділі, і після оголошення передається суду чи посадовій особі, що розглядає справу про порушення митних правил.

Якщо експертиза здійснюється в суді чи під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі з тих же питань і тим же експертом, що й у стадії провадження у справі про порушення митних правил чи дізнання попереднього наслідку і якщо висновки залишаються колишніми, експерт вправі обґрунтувати їх результати раніше проведених досліджень, оформивши це самостійним висновком.

Повідомлення (акт) про неможливість надання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної і заключної.

У вступній частині викладаються ті ж результати, що й у висновку. У мотивувальній частині – причини неможливості надання висновку. У заключній частині вказується, що неможливо дати відповідь на кожне питання, поставлене перед експертом.

Повідомлення про неможливість надання висновку підписує експерт (експерти), підпис засвідчується печаткою МЛ, після чого один екземпляр керівник МЛ (структурного підрозділу) направляє органу, що призначив експертизу, а інший залишає в МЛ.

Порядок списання митними лабораторіями проб і зразків

Проби і зразки товарів, за якими не звернувся власник або уповноважена ним особа після проведення досліджень і закінчення терміну зберігання, списується митними лабораторіями.

Списання проводиться комісією, склад якої затверджується начальником митної лабораторії. Контрольні проби і зразки з обмеженим терміном зберігання перебувають у лабораторії протягом строку, що не перевищує терміну їхнього зберігання. Термін зберігання може визначатися ДСТУ, ТУ, змістом паспортних даних, інформацією на маркуванні.

Якщо встановлені законодавством терміни, проби і зразки не були затребувані власником, то вони знищуються митною лабораторією. Складається акт про знищення пошкоджених проб і зразків. Акт зберігається в митній лабораторії. Копія може видаватися на письмову вимогу власникові товару.

Контрольні запитання

1. Порядок призначення експертизи.

2. Порядок та нормативи відбору проб і зразків.

3. Порядок та терміни проведення митних експертиз.

4. Висновок митної експертизи, його структура, вимоги до викладу розділів.

5. Порядок списання митними лабораторіями проб і зразків.

6. Документальна експертиза.