Тема 23. Документальна експертиза
Документальна експертиза включає
в себе експертизу митної документації. Митне оформлення та митний контроль
можна вважати частинами документальної експертизи.
Система митного контролю та
митного оформлення – це адміністративні заходи, які здійснює держава при
регулюванні ЗЕД.
Комплекс заходів митного
оформлення можна поділити на три групи:
- митне оформлення – це засвідчення правдивості відомостей
одержаних під час здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів,
які переміщуються через митний кордон України;
- юридичне оформлення результатів митного контролю;
- ведення статистичного обліку ввезення на митну територію
України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і
транспортних засобів (ТЗ).
Операції митного оформлення,
порядок їх здійснення, оформлення митних декларацій, порядок їх заповнення,
вимоги до оформлення інших документів визначаються ДМСУ, а правовою базою є такі
документи:
- Митний кодекс України р. ІІІ, гл. 10 – 11, ст. 70 – 90.
- Інструкція “Про порядок заповнення
вантажно-митної декларації” від 9.07.1997 р. №307 зі
змінами і доповненнями.
- Положення “Про вантажно-митну
декларацію”, затверджену Постановою Кабміну
від 9.06.1997 р. №574 зі змінами і доповненнями.
- Порядок здійснення митного контролю і митного оформлення
товарів та інших предметів із застосуванням
ВМД, затверджений ДМСУ 14.10.2002 р.
- Наказ ДМСУ від 17.11.1998 р. №723
“Про затвердження порядку замовлення, видачі, зберігання,
обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів”.
Порядок здійснення митного
контролю та митного оформлення застосовується під час здійснення митного
контролю у всіх митних режимах.
Порядок складається з 9 розділів:
І розділ містить загальні
положення і визначення основних понять;
ІІ розділ визначає список
документів, які визначені для подання під час митного оформлення;
ІІІ, ІV, V розділи містять порядок
проведення митного контролю і митного оформлення;
VІ розділ визначає порядок
відмови у митному оформленні;
VІІ розділ – внесення
виправлень до вантажно-митної декларації;
VІІ розділ – виявлення
ознак контрабанди та ПМП;
ІХ розділ враховує різні випадки
митного контролю.
Порядок
митного оформлення включає в себе:
-
прийом ВМД до оформлення;
- статистичний контроль відомостей, заявлених в
ВМД;
- форматологічний контроль (правильність
заповнення граф ВМД і відповідних товарно-супровідних документів);
- контроль застосування засобів тарифного
регулювання ЗЕД;
- контроль правильності нарахування сплати
митних платежів:
- догляд вантажів та транспортних засобів;
- повне оформлення митної декларації.
За необхідності додаткових
досліджень або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів
співробітниками митниці можуть бути направлені запити до митних лабораторій або
до відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості та експертизи
сертифікатів.
Завершення митного оформлення
фіксується проставленням відтисків штампів і контрольних відміток на зворотному
боці ВМД.
Результати митного оформлення з
метою недопущення підробок, фальсифікації потребують спеціального захисту.
Такий захист передбачений на особистому митному забезпеченню особового складу.
В митній системі Україні
використовуються 4 типи митних забезпечень:
- особиста номерна печатка
інспектора;
- штамп
“Під митним контролем”;
- пломбір для накладання
спеціальних пломб;
- особиста печатка.
Документи, що використовуються під час митного контролю і
митного оформлення
Згідно з п. 2 зазначеного порядку,
для здійснення митного контролю та митного оформлення декларант подає митному
органу такі документи:
- облікову
картку суб’єкта ЗЕД;
- ВМД,
заповнену згідно з вибраним митним режимом;
-
рахунок-фактуру;
-
товарно-транспортні та товарно-супровідні
документи;
- дозволи і
сертифікати уповноважених державних органів;
- інші документи,
зазначені в графі 44 ВМД.
В графі 44
зазначаються такі документи: ліцензії, договори, дозволи та сертифікати,
документи, що свідчать про надання пільг, комерційні документи.
Документи, зазначені
в графі 40, – це попередня, періодична і загальна декларації.
За бажанням
декларанта можуть подаватися пакувальні листи, технічні описи.
Копії поданих для
оформлення документів засвідчуються написом
“Копія. Звірено з оригіналом”, підписом і печаткою
декларанта.
Вантажно-митна декларація – основний документ під час
митного оформлення
Основним документом, на базі
якого здійснюється перевезення вантажів, є вантажна митна декларація (ВМД),
оформлення якої є обов’язковою умовою допуску вантажів до процесу розмитнення.
ВМД є уніфікованим документом і
оформляється відповідно до міжнародних стандартів. Форма декларації розроблена
Радою митного співробітництва на підставі бланка, прийнятого як уніфікований
документ ЄС. ВМД містить дані про мету переміщення через митний кордон товарів
та інших предметів, інформацію про самі товари, про відправника, про
декларанта, умови поставки, спосіб розрахунку. ВМД заповнюється на кожну партію
товару за умови, що до цих товарів встановлено один і той самий митний режим.
Крім класичної ВМД, є ще
тимчасова або неповна, періодична і попередня.
Тимчасова оформляється, якщо на
момент надходження транспортних засобів подання належним чином оформленої ВМД з
об’єктивних причин неможливе. У разі видачі тимчасової митної декларації
заповнення звичайної необхідно здійснити до 30-ти днів з дня випуску товарів у
вільний обіг.
Періодична оформляється при
регулярному переміщенні через митний кордон тією ж самою особою однорідних
товарів на одних і тих самих умовах, за одним контрактом, в незмінному митному
режимі. Оформляється на певний, погоджений з митним органом період.
Попередня може використовуватись
перед застосуванням до транспортних засобів і товарів відповідного митного
режиму.
На товари, вартість яких менша
100 доларів, митна декларація не заповнюється.
Декларація вважається прийнятою
до митного оформлення після присвоєння їй реєстраційного номера та прийняття
під митний контроль проставляння штампа «Під митним контролем». З моменту
прийняття ВМД до оформлення декларант несе відповідальність за відомості,
зазначені в ній. З метою прискорення проведення митного оформлення митному
органу подається електронна копія ВМД. Інформація, занесена в електронну копію,
повинна співпадати з інформацією в оригіналі. Проте електронна копія має суто
інформаційний характер і права юридичного значення не має.
Відмова у митному оформленні
Митний орган має
право не приймати декларації до оформлення. Відмова застосовується посадовою
особою митного органу, коли:
-
ВМД подається без повного комплекту
документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;
- подається пакет документів поза часом,
встановленим до митного оформлення;
- подається не за місцем визначеним, митним
органом;
- використовуються не передбачені положенням
бланки декларацій;
- декларація оформлена з порушенням вимог;
-
в інших випадках, передбачених діючим
законодавством.
У разі відмови
прийняття документів до оформлення заповнюється картка відмови у пропуску на
митну територію України товарів та інших предметів.
За наявності
достатніх підстав на кожному з етапів може бути відмовлено у митному
оформленні. При цьому оформляється картка відмови і реєструється в журналі
реєстрації карток відмов, згідно з яким їй присвоюється відповідний номер.
Реєстраційний номер ВМД при цьому анулюється.
Посадовою особою, яка прийняла
рішення про неможливість продовження митного оформлення, в лівому верхньому куті
аркуша контролю записується: “Оформленню не підлягає, реєстраційний номер ВМД
№… анульований. Картка відмови …”, також зазначаються посада, прізвище,
ініціали посадової особи, дата. Запис засвідчується підписом посадової особи.
У справах митного органу
залишається картка відмови, перший аркуш ВМД, копії документів, що
підтверджують аргументованість відмови.
Посадова особа, яка прийняла
рішення про відмову, повідомляє про це посадову особу, котра прийняла документи
до оформлення. Вона, в свою чергу, в журналі обліку ВМД записує:
“Реєстраційний номер анульовано”, – і цей номер не може бути присвоєний іншій декларації.
Сертифікат походження як основний документ визначення
митного тарифу
Сертифікат походження – це
документ, який необхідний для визначення походження країни товарів та
відповідно для надання пільг, якщо ці пільги передбачені для конкретного
випадку.
У сертифікаті повинні бути
вказані такі відомості:
- найменування і адреса експортера;
-
найменування і адреса імпортера;
- засоби транспортування і
маршрут проходження вантажу;
- кількість місць, вид
упакування, опис товару.
Опис повинен містити всі
необхідні для ідентифікації відомості.
Сертифікат про походження повинен
однозначно засвідчувати факт того, що товар походить з відповідної країни,
тобто він має містити письмову декларацію експортера про те, що товар
задовольняє відповідний критерій походження, письмове посвідчення компетентного
органу, який видав сертифікат, про те, що надані документи про походження
товарів відповідають дійсності.
У разі виникнення сумнівів
відносно сертифіката митний орган звертається до уповноваженої організації з
проханням надати додаткові відомості або уточнити надані.
Існують такі форми сертифікатів
походження:
-
форма А;
-
текстильний;
-
форма СТ-1;
-
загальна форма;
-
форма
ESCS;
-
форма
EUR-1;
-
сертифікат товарів власного виробництва.
Сертифікат походження форми А –
пільговий сертифікат, використовується в
рамках Генеральної системи преференцій всіма країнами – донорами
преференцій. Видається англійською мовою. Оформляється на українські товари, що
підпадають під пільговий тариф.
Оформляється у Бельгії, Данії,
Франції, Німеччині, Греції, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах,
Португалії, Іспанії, Великобританії, Австрії, Фінляндії, Швеції, Канаді, США,
Японії.
Для видачі сертифіката форми А
торгово-промислова палата повинна з’ясувати, чи користується товар пільгами при
нарахуванні мита. З цією метою визначаються код за ТНЗЕД, перевіряється його
наявність у переліку преференційних товарів, підтверджується походження товару
з урахуванням вимог країни-донора. При цьому повинна виконуватись умова прямої
доставки.
Текстильний сертифікат
підтверджує походження українських текстильних товарів у рамках угоди між
країнами Європейської Співдружності і Україною про торгівлю текстильною
продукцією. Видається англійською мовою тільки на текстильні товари.
Визначаючи походження текстильної
продукції:
-
визначають код продукції;
- встановлюють, до якої категорії належить товар;
- з’ясовується необхідність оформлення експортної ліцензії;
- якщо має місце обробка давальницької сировини,
встановлюється її походження.
Сертифікат походження СТ-1
видається на українські товари, які експортуються до країн СНД згідно з угодою
про зони вільної торгівлі, підписаною 15.04.1995 р. главами держав СНД.
Видається російською мовою.
Товари повинні задовольняти умови
правил визначення країни походження, затверджених рішенням глав урядів країн
СНД 30.11.2000 р.
Сертифікат походження загальної
форми виписується англійською мовою, видається на всі товари, які мають
українське походження, при експорті в країни з якими не обумовлені правила
визначення країни походження, а також у разі відсутності пільг на українські
товари.
Другий варіант виписується російською
мовою, для країн СНД.
Сертифікат походження на
металопродукцію (ESCS)
видається англійською мовою, на металопродукцію, яка експортується тільки до
країн ЄС відповідно до положень угоди між Кабміном України та Європейським
Співтовариством щодо вугілля та сталі “Про торгівлю деякими сталеливарними
виробами”. Відповідно до положень цієї угоди визначається походження товару та
оформляється відповідний сертифікат, при цьому визначається код товару і
з’ясовується необхідність оформлення експортної ліцензії.
Пільговий сертифікат форми
EUR-1 видається англійською мовою для експорту в країни
Балтії (Латвія, Литва, Естонія). Згідно з відповідними угодами, укладається між
Україною та цими країнами. При визначенні походження товару керуються
положеннями відповідних угод.
Сертифікат походження
EUR-1М видається для
експорту в Республіку Македонія згідно з положенням “Про вільну торгівлю між Республікою
Македонія та Україною”. Під час визначення
країни походження товару керуються положеннями цієї угоди.
Сертифікат походження форми У-1
застосовується в межах митної території України у випадках, коли необхідно
підтвердити українське походження товарів, які знаходяться в обігу в межах
митної території України під час здійснення підприємницької діяльності
іноземними суб’єктами господарської діяльності.
Сертифікат про походження послуг
застосовується на внутрішньому ринку для підтвердження того, що послуга
виконується українськими підприємцями. Застосовується в межах митної території
України.
Порядок визначення країни походження
Сертифікат походження видає ТПП
України, в тому числі і ВТПП. Для одержання будь-якого сертифікату зацікавлена
організація подає до ТПП заявку-декларацію. Письмове звернення повинно містити
інформацію щодо походження товару і підтвердження чинності поданих разом з
заявкою документів. Замовник подає документи тільки в оригіналі. Експерт у
процесі перевірки ознайомлюється з документами уточнює основні етапи
технологічного процесу виробництва. За необхідності експерт має право запитати
додаткові відомості щодо походження вказаного в заявці товару і перевірити
виробництво.
Разом із заявкою-декларацією
подаються:
- документи, що підтверджують факт експорту, тобто
контракти, рахунки, транспортні документи;
- документи, що підтверджують походження товару: для
виробників – довідка про порядок виготовлення, для посередників – документ про
придбання товару та підтвердження виробника.
Державою походження товару
вважається (згідно зі статтями 278, 279 МКУ) країна, де товар був повністю
виготовлений або зазнав достатньої переробки.
Товарами, повністю виготовленими
в країні, вважаються:
1. Корисні копалини, видобуті на території країни, або в її
територіальних водах, або на континентальному шельфі, якщо країна має виключне
право на розробку надр.
2.
Рослинна продукція, вироблена та зібрана на території
країни.
Якщо у виробництві товару беруть
участь дві або більше країн, походження товару визначають згідно з критерієм
достатньої переробки.
Цей критерій визначається
декількома правилами:
1.Правилом, яке потребує в результаті переробки товару
зміни класифікації коду за УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох
знаків.
2. Правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості
товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не
менше як 50% від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка
використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менше
ніж 50% від вартості товару, одержаного в результаті переробки.
3.
Або переліком виробничих чи технологічних операцій, які
хоч і не ведуть до зміни коду чи вартості товару, але з дотриманням певних умов
вважаються доступними. Перелік таких операцій затверджується постановою Кабміну
України.
Якщо стосовно конкретного товару
або конкретної країни критерію достатньої переробки окремо не обумовлено, то
зазвичай використовується перше правило.
Правдивість сертифіката про
походження товару визначається Порядком верифікації сертифікатів про походження
товарів з України, затвердженим Постановою КМУ від 12.12.2002 р. №1861.
Зокрема перевірка на
автентичність здійснюється шляхом отримання:
- підтвердження уповноваженим органом видачі цього
сертифіката;
- перевірки даних, наведених у сертифікаті, за інформацією,
поданою уповноваженим органом;
- проведенням у встановленому порядку експертизи бланка
сертифіката, відбитків печаток та підписів.
Перевірка достатності даних, що
містяться в сертифікаті, здійснюється шляхом встановлення відповідності
зазначених товарів критерію достатньої переробки, порівняння товару, на який
видавався сертифікат, з ідентичним або використання фотокопії цього товару.
Якщо в результаті перевірки країна походження не встановлена, то дається
висновок або рішення про те, що визначити країну походження для цього товару
неможливо.
Контрольні
запитання
1.
Характеристика системи
митного контролю.
2.
Документи, що
використовують при здійсненні митного контролю, митного оформлення.
3.
ВМД як основний документ
під час митного оформлення.
4.
Порядок визначення країни походження.
5.
Відмова у митному оформленні.
6.
Види сертифікатів
походження.