Тема 1

Теоретичні основи звітності підприємства

1. Сутність звітності та її значення

Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку – завершальний етап фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку. Вона призначена для використання як зовнішніми (держава, власники, партнери по бізнесу, інвестори), так і внутрішніми користувачами і є джерелом різноманітної інформації для прийняття рішень на внутрішньому і зовнішньому рівнях.

Звітність – це система показників, що характеризують діяльність підприємства за певний період.

Значення різних видів звітності полягає в наступному.

Податкові органи використовують податкову звітність для контролю за правильністю та своєчасністю розрахунків за податками, внесками та зборами.

Статистичні органи на основі даних статистичної звітності групують показники діяльності підприємств різних галузей, формуючи загальнодержавну статистику, визнають макроекономічні показники (валовий національний продукт. валовий внутрішніх продукт, національний дохід та інші), показники, що входять в систему національних рахунків. Це дозволяє аналізувати стан розвитку економіки країни, окремих галузей, стимулювати інвестування в ті чи інші види господарської діяльності, змінювати податкову політику та багато іншого.

Показники фінансової звітності використовують для аналізу господарської діяльності підприємств з метою прийняття рішень на мікрорівні:

- власники та керівники підприємств при прийнятті управлінських рішень;

- інвестори при вкладанні інвестицій;

- банки та фінансово-кредитні установи при наданні кредитів;

- державні установи та організації при прийнятті рішення щодо участі в тендерах;

- особи, відповідальні за ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності – при розрахунку податку на прибуток та складанні податкової звітності, нарахуванні дивідендів та інше.

Управлінська звітність використовується управлінським персоналом, керівниками та власниками підприємств для прийняття як короткострокових, так і дострокових управлінських рішень щодо господарської діяльності.

2. Види звітності підприємства

Порядок створення та подання звітності зумовлюють її класифікацію за наступними ознаками:

1) залежно від користувачів – внутрішня (управлінська) та зовнішня (фінансова, податкова та статистична).

Внутрішня (управлінська) звітність складається для передачі керівництву з метою прийняття на її основі управлінських рішень. Обсяг, показники, періодичність та форма надання внутрішньої звітності регламентуються внутрішніми нормативними документами з урахуванням оперативних, тактичних і стратегічних потреб окремого підприємства.

Зовнішня звітність передається органам управління підприємством, податковим, статистичним та іншим органам і користувачам, визначеним законодавчо-нормативними актами України.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Методологічне керівництво як бухгалтерським обліком, так і фінансовою звітністю підприємств (суб’єктів підприємницької діяльності) здійснює Міністерство фінансів України. Щодо бюджетних установ методологічне керівництво бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю здійснює Державна казначейська служба України, а щодо банків – Національний банк України.

Податкова звітність – звітність про нарахування та сплату суб’єктами господарської діяльності і фізичними особами податків, внесків та зборів, визначених законодавством України. Регламентування податкової звітності здійснює Державна фіскальна служба України.

Статистична інформація – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ і процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Нормативні документи з питань звітності, що використовуються в державній статистиці, затверджуються Державною службою статистики України.

2) за часовим фактором – оперативна (переважна це управлінська звітність), періодична (наприклад, декларація з податку на додану вартість), річна (наприклад, баланс (звіт про фінансовий стан), разова.

3) за ступенем узагальнення – первинна, яка подається окремим підприємством, та зведена за даними первинної звітності (корпорація, регіон, міністерство тощо).

4) за обсягом – повна (річна фінансова звітність) та коротка (фінансова звітність малого підприємства).

5) за способом відправки – за належністю, електронна, поштова.

3. Регламентування звітності різних видів

Регламентування звітності суб’єктів господарювання передусім залежить від її класифікації за призначенням. За цією класифікаційною ознакою виділяють наступні види звітності:

- фінансова;

- податкова;

- статистична;

- управлінська.

Фінансова звітність – звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Користувачі фінансової звітності – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (далі – Закон про бухгалтерський облік) підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону склад та форми фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави підприємств (крім банків та суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях), фінансової звітності про виконання бюджетів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (Міністерство фінансів України), за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (Державна служба статистики України).

Склад та форми звіту про платежі на користь держави для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, установлюються відповідно до Закону України «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях».

Склад та форми фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та звіту про управління банків установлюються Національним банком України.

Регулювання питань методології фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до пп. 46.1. Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику – Державною фіскальною службою.

Статистична звітність – це форма звітності державного статистичного спостереження, за якою респонденти подають інформацію органам державної статистики під час збирання державної статистичної звітності у вигляді звіту затвердженого зразка та за підписом посадових осіб, які відповідають за достовірність наданої інформації.

Відповідно до Закону України «Про державну статистику», статистична інформація – документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Регулювання питань методології статистичної звітності здійснюється Державною службою статистики України.

1.4. Основні принципи формування звітних показників

Складність формування та забезпечення достовірності звітних показників зумовлюють необхідність визначення і дотримання принципів складання звітності.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» фінансова звітність ґрунтується на таких основних принципах:

1) повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

2) автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

3) послідовність – постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

4) безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

5) нарахування – доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

6) превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

7) єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

8) інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

На сьогодні чітко виділених принципів підготовки податкової та статистичної звітності підприємств не існує. Проте, до їх складу окрім певних принципів фінансової звітності (обачність, повне висвітлення, послідовність, безперервність, періодичність) повинні також відноситись: достовірність, аналітичність, нормативна обґрунтованість та конфіденційність (за винятком знеособленої статистичної інформації).