Тема 1

Основи побудови системи фінансового обліку в Україні

1. Зміст та завдання фінансового обліку в управлінні підприємством

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі – Закон про бухгалтерський облік) бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Визначення поняття «фінансовий облік» в законодавстві України відсутнє. Виходячи з теорії та практики обліку, основним завданням фінансового обліку є забезпечення користувачів фінансової звітності зрозумілою, достовірною та доречною інформацією про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Звідси, фінансовий облік – це сукупність принципів та методів відображення інформації про активи, власний капітал, зобов’язання та господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку з метою складання фінансової звітності та прийняття рішень.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону про бухгалтерський облік «Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Інформація, отримана в системі фінансового обліку та звітності є універсальною та використовується користувачами для:

-оподаткування господарської діяльності (наприклад, інформація зі Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) безпосередньо використовується для оподаткування податком на прибутком підприємства);

-управління підприємством (наприклад, визначення наявності та стану дебіторської заборгованості та вибору стратегії роботи з покупцями, обсягу товарних запасів, стану та руху основних засобів тощо);

-оцінки якості управління;

-залучення інвесторів;

-отримання кредитів та позик;

-підтвердження фактичної можливості виконання тендерів та договірних зобов’язань;

-нарахування дивідендів тощо.

Виходячи з цього, фінансовий облік відіграє ключову роль в ефективному управлінні як на рівні окремого підприємства (макрорівні), так і на рівні національної економіки (макрорівні). Неправильна оцінка активів та зобов’язань підприємства, сформована системою фінансового обліку призводить до помилкових управлінських рішень та є безпосередньою причиною виникнення економічних криз.

Вибір методів фінансового обліку дозволяє управляти показниками фінансової звітності відповідно до поточних потреб та стратегії розвитку підприємства.

Висновок!

Фінансовий облік – це основне джерело інформації для прийняття управлінських рішень на підприємстві і щодо підприємства

2. Нормативне забезпечення фінансового обліку в Україні

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (Міністерство фінансів України), затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону про бухгалтерський облік та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий облік в Україні здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, які приймаються різними органами законодавчої (Верховна Рада України) та виконавчої влади (Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та інші) і можуть носити обов’язковий або рекомендаційний характер.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України (далі – Мін’юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 р. №468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Висновок!

Нормативний акт є обов’язковим для виконання, якщо він зареєстрований в Мін’юсті, в інакшому випадку він носить рекомендаційний характер

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон про бухгалтерський облік, який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Висновок!

Закон про бухгалтерський облік є обов’язковим для всіх підприємств, установ та організацій в Україні

Основні нормативні акти, які регламентують фінансовий облік в Україні наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні нормативні акти, які регламентують фінансовий облік в Україні

Назва нормативного акту	Затверджено	Статус
1	2	3
Закони України
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні	16.07.1999 р. № 996-XIV	обов’язковий
Постанови Кабінету Міністрів України
Порядок подання фінансової звітності	28.02.2000 р. №419	обов’язковий
Накази Міністерства фінансів України
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій	30.11.1999 р. № 291	обов’язковий
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій	30.11.1999 р. № 291	обов’язковий
Національне П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»	07.02.2013 р. №73	обов’язковий
Національне П(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність»	27.06.2013 р. №628	обов’язковий
П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»	28.05.1999 р. №137	обов’язковий
П(С)БО 7 «Основні засоби»	27.04.2000 р. №92	обов’язковий
П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»	18.10.1999 р. №242	обов’язковий
П(С)БО 9 «Запаси»	20.10.1999 р. №246	обов’язковий
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»	08.10.1999 р. №237	обов’язковий
П(С)БО 11 «Зобов’язання»	31.01.2000 р. №20	обов’язковий
П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»	26.04.2000 р. №91	обов’язковий
П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»	30.11.2001 р. №559	обов’язковий
П(С)БО 14 «Оренда»	28.07.2000 р. №181	обов’язковий
П(С)БО 15 «Дохід»	29.11.1999 р. №290	обов’язковий
П(С)БО 16 «Витрати»	31.12.1999 р. №318	обов’язковий
П(С)БО 17 «Податок на прибуток»	28.12.2000 р. №353	обов’язковий
П(С)БО 18 «Будівельні контракти»	28.04.2001 р. №205	обов’язковий
П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»	07.07.1999 р. №163	обов’язковий
П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»	10.08.2000 р. №193	обов’язковий
П(С)БО 22 «Вплив інфляції»	29.02.2002 р. №147	обов’язковий
П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін»	18.06.2001 р. №303	обов’язковий
П(С)БО 24 «Прибуток на акцію»	16.07.2001 р. №344	обов’язковий
П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»	25.02.2000 р. №39	обов’язковий
П(С)БО 26 «Виплати працівникам»	28.10.2003 р. №601	обов’язковий
П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»	07.11.2003 р. №617	обов’язковий
П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»	24.01.2005 р. №817	обов’язковий
П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами»	19.05.2005 р. №412	обов’язковий
П(С)БО 30 «Біологічні активи»	18.11.2005 р. №790	обов’язковий
П(С)БО 31 «Фінансові витрати»	28.04.2006 р. №415	обов’язковий
П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»	02.07.2007 р. №779	обов’язковий
П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»	26.08.2008 р. №1090	обов’язковий
П(С)БО 34 «Платіж на основі акцій»	30.12.2008 р. №1577	обов’язковий
Про примітки до річної фінансової звітності	29.11.2000 р. №302	обов’язковий
Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства	27.06.2013 р. № 635	рекомендаційний
Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності	28.03.2013 р. № 433	рекомендаційний
Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності	11.04.2013 р. № 476	рекомендаційний
Методичні рекомендації зі складання звіту про управління, затверджені наказом Міністерства фінансів України від	07.12.2018 р. № 982	рекомендаційний
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів	30.09.2003 р. №561	рекомендаційний
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів	16.11.2009 р. №1327	рекомендаційний
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів	10.01.2007 р. №2	рекомендаційний
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку фінансових витрат	01.11.2010 р. №1300	рекомендаційний
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів	29.12.2006 р. №1315	рекомендаційний
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи	30.12.2011 р. №1873	рекомендаційний
Положення Національного банку України
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті	21.01.2004 р. №22	обов’язковий
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні	29.12.2017 р. №148	обов’язковий

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей мають право розробляти на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі методичні рекомендації щодо їх застосування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Міністерство фінансів України та інші міністерства та відомства можуть видавати листи та різного роду роз’яснення, які носять рекомендаційний характер та пояснюють особливості здійснення господарських операцій, їх обліку чи оподаткування. Наприклад, Лист Міністерства фінансів України «Про суттєвість у бухгалтерському обліку та звітності» від 29.07.2003 р. №04230-108 (далі – Лист №04230-108) наводить методичні рекомендації щодо застосування суттєвості у бухгалтерському обліку та звітності.

Слід зазначити, що на сьогодні ще продовжують діяти та застосовуватись окремі акти, які були прийняті міністерствами Союзу РСР. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року №1545, можуть діяти акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Наприклад, при відображенні в фінансовому обліку природного убутку продовольчих товарів у торгівлі, застосовуються норми, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 02.04.1987 р. №88.

3. Застосування принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Принцип бухгалтерського обліку – правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Відповідно до статті 4 Закону про бухгалтерський облік, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципах, наведених у таблиці 1.2:

Таблиця 1.2

Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

№ з/п	Назва принципу	Визначення	Суть
1	2	3	4
1	Повне висвітлення	фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі	облік усіх господарських операцій, тобто дій або подій, які викликають зміни структурі активів, власного капіталу та зобов’язань
2	Автономність	кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства	активи, внесенні засновниками у статутний капітал підприємства стають його власністю. При застосуванні до засновника примусового стягнення об’єктом стягнення можуть бути лише його корпоративні права, а не майно підприємства
3	Послідовність	постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності	визначені в обліковій політиці альтернативні методи обліку та оцінки активів, власного капіталу та зобов’язань не можуть змінюватися без належного обґрунтування. Проведена зміна облікової політики вимагає розкриття її суті та причин, а також порівняльної інформації у примітках до фінансової звітності
4	Безперервність	оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі	інформація про наявності намірів чи обставин припинення усіх чи окремих діяльності підприємства повинна розриватися у фінансовій звітності
5	Нарахування	доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;	сплата авансових платежів за товари і послуги не є витратами, а отримані аванси за реалізацію продукцію не є доходами підприємства
6	Превалювання сутності над формою	операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми	при отриманні активу у фінансову оренду підприємство не набуває права власності на цей актив, але відображає його на балансі, оскільки несе усі вигоди та ризики, пов’язані з виростанням активу
7	Єдиний грошовий вимірник	вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці	підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України

Крім цього можуть застосовуватися інші принципи, визначені міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Важливим при складанні фінансової звітності є дотримання критерію суттєвості. Відповідно до Національного П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» суттєва інформація – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства.

Згідно з роз’ясненнями Міністерства фінансів України, наданими Листом від 29.07.2003 р. №04230-04108, суттєвість – це характеристики облікової інформації, які визначають її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності.

Об'єктами застосування суттєвості є:

- діяльність підприємства в цілому;

- окремі господарські операції та об'єкти обліку;

- статті фінансової звітності.

Суттєвість окремих господарських операцій та об'єктів обліку визначається керівництвом підприємства, якщо інше не передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для визначання суттєвості окремих об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, за орієнтовний поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов'язань і власного капіталу.

Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтовним порогом рекомендується величина, що дорівнює 2 відсоткам чистого прибутку (збитку) підприємства.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10 відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.

Кожну суттєву статтю слід наводити у фінансовій звітності окремо, а несуттєві статті об'єднувати зі статтями, подібними за характером або функціями. Суттєвість статті визначається її величиною і характером, що розглядається разом.

Висновок!

Поріг суттєвості непередбачений нормативними актами та визначається підприємством самостійно з відображенням в обліковій політиці

4. Види діяльності та їх вплив на побудову фінансового обліку

В сучасних умовах фінансовий облік як складова бухгалтерського обліку є не лише процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам, але й виступає ефективним інструментом управління господарськими процесами. При цьому спостерігається тісний взаємозв’язок обліку та господарської діяльності підприємства, що носить двосторонній характер (господарська діяльність є одночасно предметом обліку та фактором, що визначає його зміст).

В економіці має місце різне трактування господарської діяльності підприємства.

Відповідно до Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. №222-VІІ визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню та встановлює уніфікований порядок їх ліцензування.

Висновок!

Перелік ліцензованих видів діяльності передбачений законодавчими актами України

При здійсненні господарської діяльності та її відображенні у фінансовій, статистичній та податковій звітності підприємства важливе значення має код виду економічної діяльності (далі – КВЕД), який обирається підприємством відповідно до Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності» (ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. №457 і зазначається в установчих документах.

В Податковому кодексі України господарська діяльність розглядається як діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Висновок!

Господарською є діяльність, яка спрямована на отримання доходу, а не лише прибутку

В основі системи фінансового обліку та звітності закладений поділ господарської діяльності на види, який враховується при вибору рахунків обліку (наприклад, для обліку доходів і витрат за різними видами діяльності призначені окремі синтетичні рахунки), побудові фінансової звітності (наприклад, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) послідовно розкриває інформацію про доходи, витрат та фінансові результати в розрізі операційної та звичайної діяльності; звіт про рух грошових коштів – відображає надходження і вибуття грошових коштів (грошей) протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності).

Висновок!

Поділ на види діяльності закладений в основу побудови рахунків обліку доходів та витрат, а також фінансової звітності

З облікової точки зору вид діяльності – це сукупність операцій, згрупованих за визначеною ознакою: участю у них певної групи активів чи необхідністю або частотою їх проведення на окремому підприємстві.

Види діяльності, що передбачені Національним П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», наведені на рисунку 1.1.

Звичайна діяльність
Операційна				Інша діяльність
Основна			Інша операційна	Інвестиційна	Фінансова
виробництво	управління	збут	операції, що супроводжують основну діяльність	вкладання коштів	залучення коштів

Рис. 1.1 – Класифікація видів господарської діяльності

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Вона включає в себе операційну та іншу діяльність.

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей).

Виходячи із змісту звичайної, операційної та основної діяльності під іншою операційною діяльністю варто розуміти діяльність, що супроводжує основну і нерозривно із нею пов’язана. До цього виду діяльності безпосередньо відносяться наступні операції:

- реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів;

- переоцінка запасів;

- отримання та виплата штрафів, пені та неустойок;

- операційна оренда активів;

- списання кредиторської заборгованості;

- нарахування та списання безнадійних боргів;

- безоплатне одержання активів;

- проведення досліджень та розробок та інше.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей).

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства. Вона пов'язана з формуванням, розміщенням і використанням власного капіталу, залученням і використанням коштів зі сторони, сплатою відсотків за позички, отриманням відсотків по депозитах, дивідендів тощо.

Зв’язок видів діяльності, рахунків обліку та статей Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Зв’язок видів діяльності, рахунків обліку та статей Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід)

Діяльність			Рахунок обліку	Стаття Звіту про фінансові результати	Код рядка
Звичайна	операційна	основна	70	Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	2000
			90	Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг)	2050
			92	Адміністративні витрати	2130
			93	Витрати на збут	2150
		інша операційна	71	Інші операційні доходи	2120
			94	Інші витрати операційної діяльності	2180
	інша діяльність	інвестиційна	72	Доход від участі в капіталі	2200
			74	Інші доходи	2240
			96	Втрати від участі в капіталі	2255
			97	Інші витрати	2270
		фінансова	73	Інші фінансові доходи	2220
			95	Фінансові витрати	2250

Висновок!	1. До якого виду діяльності відноситься будівництво будинку?
	а) будівельним підприємством-забудовником;	основна
	б) іншим підприємством	інвестиційна
	2. До якого виду діяльності відноситься продаж тканини?
	а) швейною фабрикою;	інша операційна
	б) магазином	основна

5. Впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності

Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі – міжнародні стандарти) – прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Відповідно до частини 1 статті 12^-1 Закону про бухгалтерський облік, для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені на веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Підприємства, що становлять суспільний інтерес, – підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до Закону про бухгалтерський облік належать до великих підприємств.

Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

-балансова вартість активів – понад 20 мільйонів євро;

-чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – понад 40 мільйонів євро;

-середня кількість працівників – понад 250 осіб.

Зазначені підприємства складають і подають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність органам державної влади та іншим користувачам на їх вимогу в порядку, визначеному Законом про бухгалтерський облік, на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (Міністерством фінансів України).

Висновок!

Фінансову звітність за міжнародними стандартами складають підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України

Інші підприємства самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.