Тема 15. Світова валютно-фінансова система

 

15.1. Еволюція валютних систем

15.2. Поняття валюти та її конвертованість

15.3. Поняття валютного курсу та його види

15.4. Валютне котирування і валюта котирування

 

15.1. Еволюція валютних систем

Міжнародні валютні відносини – сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система, що являє собою міжнародні грошові відносини; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

В економічній літературі виділяють національну, міжнародну (регіональну) і світову валютні системи.

Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна (регіональна) валютна система – це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн

Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку.

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Основні етапи створення світової валютної системи

1)        Становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв’язок з попередньою системою.

2)        Формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи.

3)        Створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічної зв’язки її елементів.

У XVI – XVIII ст. панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм – грошова система в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Виділяють наступні форми біметалізму:

1)     система паралельної валюти – це коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом; золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;

2)     система подвійної валюти – коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами; карбування золотих та срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.

Законодавче закріплення за обома металами ролі грошей суперечить природі грошей. Гроші – це єдиний особливий товар, який покликано виконувати функцію загального еквівалента.

Наступною формою функціонування національних валютних систем став монометалізм – грошова система, за якою один метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом та основою грошового обігу.

Срібний монометалізм існував у Росії (1843–1852), Індії (1852–1893) Нідерландах (1847–1875) Китаї (до 1935р.). У більшості країн в кінці XIX ст. срібний монометалізм і біметалізм було замінено золотим монометалізмом.

Різновиди золотого монометалізму:

1)     золотомонетний стандарт – як класична форма золотого монометалізму передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей;

2)     золотозлитковий стандарт – перехідна форма золотого стандарту. Національні валюти провідних західних країн (Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів та ін.) прирівнювалися до певної кількості золота, тобто мали золотий вміст, а отже, були розмінні на валютний метал , але вже не в будь-якій кількості, як це було за класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш ніж 12,4 кг. Кожний, таким чином, обмін національних грошових знаків на золото був обмежений певними, досить великими, сумами (у Франції, наприклад, один золотий зливок коштував 215 тис. франків);

3)     золотодевізний стандарт – базувався на золоті та провідних валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті призначені для міжнародних розрахунків, почали називати девізами.

Еволюція валютних систем та їх основні характеристики подані у табл. 15.1.

Таблиця 15.1

Еволюція валютних систем

Критерії

Паризька валютна система з 1867 р.

Генуезька валютна система з 1922 р.

Бреттон–Вудська валютна система з 1944 р.

Ямайська валютна система з 1976–1078рр.

Європейська валютна система з 1979 р. (регіональна)

1. База

Золотомо-нетний стандарт

Золото-девізний стандарт

Золото-девізний стандарт

Стандарт СДР

Стандарт ЄКЮ (1979-1998рр.); євро (з1999р.)

2.Вико-ристання золота як світових грошей

Золоті паритети

Золото як резервно-платіжний засіб Конвертованість валют в золото

Офіційна демонетизація золота

Об’єднання 20% офіційних золото-доларових резервів Використання золота для часткового

забезпечення емісії ЕКЮ, переоцінка золотих резервів по ринковій ціні

 

Конвертованість долара США в золото за офіційною ціною

3. Режим валют-ного курсу

Вільно коливаючи курси в межах золотих крапок

Вільно коливаючи курси без золотих крапок (з  30-х років)

Фіксовані паритети і курси (+0,75;+1%)

Вільний вибір режиму валютного курсу

Спільно плаваючий валютний курс в межах +2,25,+15% з серпня 1993р. (“європейська валютна змія) з 1999р. тільки для 4 країн, що не приєдналися до зони євро

4.Інсти- туціональна структура

Конференція

Конференція нарада

МВФ – орган міждержавного валютного регулюван ня

МВФ; нарада “у верхах”

Європейський фонд валютного співробітництва

(1979–1993рр.);–Європейський валютний інститут (1994–1998рр.); Європейський центральний банк (з 1липня 1998р.)

15.2. Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти

Світовий грошовий товар –

– носій міжнародних валютних відносин (обслуговує міжнародні економічні, політичні та культурні відносини);

– приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства(першим було золото; далі кредитні гроші (векселі, чеки, депозити).

Валюта (від іт. «valuta» – ціна, вартість) – грошова одиниця, яка використовується для замірювання величини вартості товарів. Поняття «валюта» застосовується в трьох значеннях :

перше – грошова одиниця даної країни (долар США, англійський фунт стерлінгів, японська ієна, українська гривня і т.п.) і її тип (золота, срібна, паперова);

друге – грошові знаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках (іноземна валюта);

третє – міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця, платіжний засіб (СДР, ЄВРО).

Класифікація видів валют в залежності від:

1)             емітента валютних коштів:

Національна валюта – грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова).

Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках..

Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999 року замінена на євро).

2) ступеню конвертування валют:

Вільно конвертована валюта – обмін здійснюється без обмежень на будь-які іноземні валюти, що використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках).

Частково конвертована валюта – це валюта, яка обмінюються тільки на деякі інші валюти і має валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів. Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована.

Неконвертована валюта – це замкнута валюта у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют.

3) матеріально-речової форми:

Готівкова (банкноти).

Безготівкова (форекс).

4) відношення до курсів інших валют:

Сильна (тверда) – стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям.

Слабка (м’яка) – здатна до швидкого реагування на макроекономічні показники, що впливає на зміну валютних курсів.

5) принципу побудови :

Кошикового типу (СДР) складається з декількох валют.

Звичайна.

6) відношення до валютних запасів країни:

Резервна валюта.

Інші валюти.

7) видів валютних операцій:

Валюта ціни контракту.

Валюта платежу.

Валюта кредиту.

Валюта клірингу.

Валюта векселя.

Конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).

Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.

Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою).

Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами.

15.3. Поняття валютний курс та його види

Валютний курс

1)      Мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

2)      Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Функції валютного курсу

–  Інтернаціоналізація грошових відносин.

– Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

– Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах.

–  Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків.

–  Перерозподіл національного продукту між країнами.

Фактори, що впливають на валютний курс:

–  Темп інфляції.

–  Стан платіжного балансу.

–  Різниця процентних ставок в різних країнах.

–  Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції.

–  Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках.

–  Прискорення чи затримка міжнародних платежів.

–  Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках.

–  Валютна політика.

–  Продуктивність праці.

–  Довгострокові темпи зростання національної валюти.

– Місце і роль країни у світовій торгівлі.

–  Вивіз капіталу.

Фіксований валютний курс – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Фіксований валютний курс передбачає закріплення вмісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або в доларах США за жорсткого обмеження коливань ринкових курсів валют до 1%.

Курс, який коливається – це валютний курс, що вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції.

Плаваючий курс – різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання. Цей курс передбачає певну свободу вибору окремими країнами режиму валютного курсу.

Для оцінки темпів економічного розвитку використовують такі розрахункові види валютних курсів:

1) Номінальний валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

2) Реальний валютний курс:

Це номінальний валютний курс скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні до валюти якої котирується національна валюта

Sr=Sn * P1/Po,

P1– індекс цін зарубіжних країн;

P0 – індекс цін своєї країни

Sr – реальний валютний курс

Sn – номінальний валютний курс

3) Номінальний ефективний валютний курс – розраховується як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн зваженими у відповідності з питомою вагою цих країн у валютних операціях даної країни

Sn=сума показників по декількох країнах (Pns*Wi),

Pns– індекс номінального валютного курсу поточного року у порівнянні з базовим роком кожної країни торговельного партнера

Wi – питома вага кожної країни в торгівельному обігу даної країни з країнами, що є головними торгівельними партнерами

Pns =Sn1/Sno

4) реальний ефективний валютний курс – це номінальний ефективний валютний курс, скорегований на зміну рівня цін або інших показників, витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн основних торговельних партнерів.

Sre–= сума (Prs– * Wi),

Pns– індекс реального валютного курсу поточного року у порівнянні з базовим роком кожної країни торговельного партнера;

Wi – питома вага кожної країни в торгівельному обігу даної країни з країнами, що є головними торгівельними партнерами.

15.4. Валютне котирування і валюта котирування

Котирування валют – це процес встановлення курсу валют.

Базова валюта – це відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі , але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта ) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Валюта котирування – валюта, що котирується.

Повне котирування включає визначення курсу покупця (купівлі) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банки купують і продають валюту, яка котирується.

Основним видом котирування валют є пряме котирування, при якому курс валюти А, яка котирується, до котируючої валюти В виражається як вартість одиниці валюти А в одиницях валюти В. При визначенні співвідношення іноземної і національної валют при прямому котируванні іноземної валюти вартість її одиниці виражається в одиницях національної валюти.

При прямому котируванні валюти А до В сума Ра у валюті А буде еквівалентна сумі у валюті В:

Рв = Ра * R;

R – курс валюти А до валюти В ;

Сума Рв у валюті В буде еквівалентна сумі у валюті А:

Ра= Рв/R;

При прямому котируванні валюти курс її купівлі завжди менший курсу продажу.

Іншим видом котирування є непряме, при якому курс валюти А, яка котирується, до котируючої валюти В виражається як вартість одиниці валюти В в одиницях валюти А. При визначенні співвідношень іноземної і національної валют при непрямому котируванні іноземної валюти вартість одиниці національної валюти виражається в одиницях іноземної валюти. Наприклад співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів прийнято встановлювати як деяку кількість доларів за 1 фунт стерлінгів. Отже, для курсу долара США до фунта стерлінгів у Лондоні це означає непряме котирування іноземної валюти.

При непрямому котируванні валюти А до валюти В сума Ра у валюті А буде еквівалентна сумі у валюті В.

Рв = Ра/R,

Сума Рв у валюті В буде еквівалентна сумі у валюті А:

Ра = Рв*R

При непрямому котируванні курс купівлі валюти, яка котирується більший від курсу її продажу. Для дотримання єдиного принципу „курс купівлі менший від курсу продажу” курс А/В при непрямому котируванні можна розглядати як курс В/А при прямому котируванні. Наприклад, співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів можна розглядати як курс фунта стерлінгів до долара

Співвідношення між валютами, торги по яких не проводяться, визначається розрахунковим шляхом на основі їхніх курсів до третьої валюти. Розрахункові курси валют, одержані таким чином, називаються їхніми крос – курсами. Наприклад, курс долара США до англійського фунта стерлінгів на біржі в Лондоні визначається в результаті торгів. Банк у Лондоні може на основі цього курсу визначити своє котирування курсу купівлі й продажу долара США для клієнтів. Банк же у Києві буде визначати для своїх клієнтів курс купівлі й продажу долара США до англійського фунта стерлінгів як розрахунковий крос – курс на основі біржових курсів купівлі й продажу долара США до англійського фунта стерлінгів і гривні.

Можна виділити наступні методи розрахунку крос – курсів:

1)    Визначення крос-курсу валют, які котируються, на основі їхніх курсів до однієї й тієї ж котируючої валюти, тобто А/С

А, С– це валюта, яка котирується;

В – котируючи валюта

 

Купівля

Продаж

А/В

Rав1

Rав2

С/В

Rсв1

Rсв2

Купівля = курс купівлі А/В /курс продажу С/В

Спочатку банк купує валюту А, за валюту В за курсом купівлі валюти А (Rав1), потім валюту С продаємо, за валюту В, за курсом продажу С/В (Rсв2)

Продаж = курс продажу А/В / курс купівлі С/В

Спочатку продає валюту А за валюту В, за курсом продажу А/В (Rав2), потім на отриману валюту В купує валюту С, за курсом С/В (Rсв1)

 

Купівля

Продаж

А/В

Rав1

Rав2

А/С

Rас1

Rас2

2) визначення крос-курсу котируючи валют на основі їхнього співвідношення з однією й тією ж валютою, яка котирується В/С

Купівля = курс купівлі А/С /курс продажу А/В

Спочатку купуємо валюту А, за валюту С, за курсом купівлі А/С (Rас1), потім валюту А продаємо за валюту В, за курсом продажі А/В (Rав2)

Продаж = курс продажу А/С / курс купівлі А/В

Спочатку продаємо валюту А, за валюту С, за курсом продажу А/С (Rас2), потім валюту А купуємо за валюту В, за курсом купівлі А/В (Rав1)

3) визначення крос-курсу валют, одна з яких – та, що котирується, а інша – відносно однієї і тієї ж третьої валюти А/С

 

Купівля

Продаж

А/В

Rав1

Rав2

В/С

Rвс1

Rвс2

Купівля = курс купівлі А/В * курс купівлі В/С

Спочатку купуємо валюту А, за валюту В, за курсом купівлі А/В (Rав1), потім валюту В повертаємо назад (купуємо) за валюту С, за курсом купівлі В/С (Rвс1)

Продаж = курс продажу А/В * курс продаж В/С

Спочатку продаємо валюту А, за валюту В, за курсом продажу А/В (Rав2), а потім продаємо валюту В за валюту С, за курсом продажу В/С (Rвс2).

 

Питання для самоперевірки знань

1. В економічній літературі розрізняють валютні системи:

 світову, регіональну;

 національну та світову;

 внутрішню та зовнішню;

 національну, світову, міжнародну;

 міжнаціональну, регіональну.

2. Функціями будь-якої валютної системи є:

 сприяння розвитку товарообмінних операцій ;

 встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами;

 здійснення платежів для покриття угод;

 забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів;

 всі відповіді правильні.

3. В залежності від принципу побудови валюта поділяється на:

 конвертовану, неконвертовану;

 сильну, слабку;

3) звичайну, кошикового типу;

 національну, іноземну;

 валюту платежу, валюту клірингу, валюту векселя.

4. Внутрішня конвертованість – це:

 право резидентів проводити операції як резидентами, так із нерезидентами в країні та за її межами із національною валютою;

 відсутність будь-яких обмежень щодо поточних та капітальних операцій з національною валютою як всередині країни, так і за її межами;

 здатність резидентів здійснювати операції з національною валютою в середині країни;

 відсутність обмежень на платежі та трансферти з поточними міжнародними операціями;

 відсутність обмежень по операціях, пов’язаних із капіталовкладенням в національній валюті.

5. Які із факторів впливають на валютний курс:

 темп інфляції;

 продуктивність праці в країні;

 роль і місце країни у світовій торгівлі;

 всі відповіді правильні;

 немає правильної відповіді.

6. Реальний ефективний валютний курс – це:

 валютний курс розрахований як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зважених відповідно до питомої ваги цих країн у валютних операціях даної країни;

 різновид валютного курсу, що коливається та вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання;

 номінальний валютний курс, скорегований на зміну рівня цін чи інших витрат виробництва, що показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн основних торгівельних партнерів;

 номінальний валютний курс, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта;

 офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах.

7. Що є об’єктивними умовами для здобуття статусу резервної валюти:

 домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золотовалютних резервах;

 розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном;

 вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах;

 активна зовнішня та валютно-кредитна політика);

 всі відповіді правильні.

8. Резервна валюта – це:

 валюта, що накопичується центральними банками;

 національна валюта провідних країн світу;

 національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків;

 всі відповіді правильні;

 немає правильної відповіді.