Тема 9. Облік власного капіталу та зобов’язань.

Запитання.

1.             Економічний зміст та класифікація власного капіталу.

2.             Документальне забезпечення і аналітичний облік господарських операцій з власним капіталом.

3.             Облік довгострокових і поточних зобов’язань.

4.             Облік розрахунків з бюджетом.

Основні поняття: власний капітал, зареєстрований капітал, додатковий капітал, капітал у дооцінках, резервний капітал, нерозподілений прибуток, непокритий збиток, вилучений капітал, статут, зобов’язання, строк погашення зобов’язання, сума погашення, поточні зобов’язання, вексель, облігація, доходи майбутніх періодів, поточні зобов’язання, довгострокові зоов’язання, забезпечення, податки, розрахунки з бюджетом, розрахунки за страхування..

1.                 Економічний зміст та класифікація власного капіталу.

На момент створення підприємства власний капітал дорівнює вартості внесених засновниками активів, оцінених за узгодженою ними справедливою вартістю. Використання вкладених активів дозволяє засновникам (власникам) розпочати свою діяльність. Надалі в ході господарської діяльності підприємства розмір власного капіталу постійно змінюється: 1) поповнюється за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, та отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні; 2) зменшується у випадку виходу з підприємства засновників, та при умовах передбачених чинним законодавством (наприклад, отримання збитків, зменшення вартості чистих активів).

Відповідно до НС(П)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Увласний капіталвключають:

-             зареєстрований (пайовий) капітал – внески засновників при реєстрації підприємства відображається у статутних документах;

-             капітал у дооцінках – дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу і розкриваються у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід);

-             додатковий капітал – суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу;

-             резервний капітал – капітал підприємства, створений відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку;

-             нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

-             неоплачений капітал – сума зобов'язань засновників за внесками до статутного капіталу;

-             вилучений капітал – собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників, та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

Власний капітал для цілей бухгалтерського обліку класифікують за формою та рівнем відповідальності (рисунок 1). Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – один із основних показників, що характеризує розміри та фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, пайових внесків, акцій за номінальною вартістю) засновників підприємства для забезпечення його діяльності. Сума, яка на дату реєстрації суб’єкта господарювання заявлена, але фактично не внесена засновниками, являє собою неоплачений капітал (рисунок 2).

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, командитного, повного товариства, товариства з додатковою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників та засновників. Не можуть бути внесені до статутного капіталу засоби, отримані під заставу, векселі, кошти, що

отримані в кредит та бюджетні кошти.

Рисунок 1. Класифікація власного капіталу

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання (операції з формування, зміни та використання власного капіталу, що виникають внаслідок господарської діяльності). А також встановлює умови і порядок випуску та придбання цінних паперів суб’єктами господарювання.

Цивільний кодекс України регулює взаємовідносини, що виникають під час діяльності суб’єктів (питання господарських зобов’язань та заборгованостей, що виникають в процесі управління), визначає поняття, види господарських товариств, а також склад їхнього майна.

Законом України «Про господарські товариства» №1576-12 регламентується створення резервного капіталу, який не повинен бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір щорічних відрахувань до нього має бути не менше 5% суми чистого прибутку звітного періоду. Кожний учасник ТОВ або ТДВ – зобов’язаний внести до моменту державної реєстрації не менше 50%

суми свого внеску.

Рисунок 2. Мінімальний розмір статутного капіталу

2.        Документальне забезпечення і аналітичний облік господарських операцій з власним капіталом.

Організація обліку статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та припиняється в день вибуття з цього регістру, банкрутства, реорганізації тощо.

Внески до статутного капіталу підприємства оформлюються засновницьким описом майна, який є первинним документом, що підтверджує внесення часток засновників (таблиця 1).

Таблиця 1. Документи, які підтверджують рух статутного та пайового капіталу

Рух капіталу	Документи, що підтверджують рух
Створення статутного, пайового капіталу	Статут, інвентаризаційні описи, накладні, прибуткові касові ордери, акти прийому-передачі, акти оцінки
Збільшення статутного, пайового капіталу	Рішення загальних зборів, розрахунок бухгалтерії
Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників	Статут, накладні, прибуткові касові ордери, акти прийому-передачі, акти оцінки
Повернення часток у випадку виходу членів із складу підприємства	Рішення загальних зборів, видаткові касові ордери, накладні, акти прийому- передачі
Покриття збитків за рахунок статутного, пайового капіталу	Рішення загальних зборів, розрахунок бухгалтерії
Збільшення пайового капіталу за рахунок прибутку	Рішення загальних зборів, розрахунок бухгалтерії
Зменшення статутного капіталу за рахунок збільшення пайового	Рішення загальних зборів пайовиків

Дані первинного обліку узагальнюються та систематизуються у зведенихрегістрах обліку.

Аналітичний облік власного капіталу за рахунками ведеться за видами капіталу. У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу відображаються в Журналі 7. Записи до цього журналу здійснюються на підставі відомостей аналітичного обліку чи безпосередньо на підставі первинних документів (рисунок 3).

Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку власного капіталу наведено у таблиці 2.

Рисунок 3. Аналітичний облік власного капіталу

Таблиця 2. Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку власного

капіталу

Зміст операцій		Дебет	Кредит
Облік статутного капіталу
1.	Оголошено статутний капітал	46	40
2.	Відображено внески до статутного капіталу:
	- грошовими коштами	30,31	46
	- виробничими запасами	20	46
	- малоцінними та швидкозношувальними предметами	22	46
	- основними засобами	10	46
3.	Відображено збільшення статутного капіталу в результаті продажу акцій за ціною, нижчою від їх номінальної вартості	421	40
4.	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестування доходів, нарахованих учасникам та засновникам товариства	671	40
5.	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок індексації балансової вартості основних засобів	423	40
6.	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестування прибутку	443	40
7.	Відображено зменшення статутного капіталу через викуп власних акцій у акціонерів з метою їх анулювання	40	451
Облік пайового капіталу
1.	Оприбутковано внески членів кооперативу	30,31	41
2.	Поповнено пайовий капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	443	41
3.	Направлено пайові внески на формування статутного капіталу при реорганізації підприємства в акціонерне	41	40
Облік додаткового капіталу
1.	Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу	42	40
2.	Відображено суму готівки, що надійшла до каси в обмін на первісно розміщені акції і перевищує номінальну вартість таких акцій	30	421
3.	Відображено суму первісної дооцінки основних засобів	10	423
4.	Відображено суму перевищення збитку від продажу акцій над залишком емісійного доходу	44	421
5.	Відображено вартість основних засобів, безоплатно одержаних підприємством	152	424
Облік резервного капіталу
1.	Відображено формування резервного капіталу відповідно до установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку	443	43
2.	Відображено використання резервного капіталу на покриття збитків підприємства	43	442
Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)
1.	Відображено використання прибутку на нарахування дивідендів власникам акцій	443	671
2.	Відображено списання непокритого збитку за рахунок пайового капіталу відповідно до статутних документів	41	442
3.	Відображено прибутки, отримані внаслідок діяльності підприємства	79	441
4.	Відображено збитки, отримані внаслідок діяльності підприємства	442	79

Інвентаризація власного капіталу проводиться перед складанням річної фінансової звітності. За необхідності відбуваються додаткові чи позапланові перевірки.

Відповідальність за організацію інвентаризації власного капіталу несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти, кількість і строки проведення інвентаризації. Головний бухгалтер відповідальний за ведення бухгалтерського обліку власного капіталу, має забезпечити дотримання норм законодавства та правил її проведення. Матеріали інвентаризації і рішення інвентаризаційної комісії щодо регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства із включенням результатів у звіт за період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт, та викладаються у примітках до фінансової звітності.

3.                  Облік довгострокових і поточних зобов’язань.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Облік зобов’язань регулюється НП(С)БО 11 «Зобов’язання».

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Погашення зобов’язання здійснюється шляхом:

-        сплати кредиторові грошових коштів;

-        відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунокодержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості;

-        переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору(елементи капіталу) тощо.

Є дві необхідні умови відображення заборгованості як зобов’язань певної балансової категорії: можливість достовірної оцінки і вірогідність зменшення економічних вигод, витрачання активів підприємства у майбутньому.

Строк погашення зобов’язання – термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:

-                      термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;

-                      термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

Сума погашення – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалент яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства – номінальна сума боргу, в угодах часто називається основною частиною боргу.

Поточні зобов‘язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Вексель – це безумовне письмове зобов’язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред’явника векселя.

Облігація – цінний борговий папір із визначеним терміном дії, власник якого має право на щорічне отримання відсотків та повернення номінальної вартості облігації емітентом у визначені терміни його погашення.

Доходи майбутніх періодів – це доходи, які отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнаються як особливий вид зобов’язань.

Класифікація зобов’язань подана в таблиці 3.

Таблиця 3. Класифікація зобов’язань

Критерії	Види зобов’язань
За тривалістю терміну погашення заборгованості	− поточні зобов’язання; − довгострокові зобов’язання.
За терміном та оцінкою зобов’язань	− зобов’язання з повністю визначеними умовами; − забезпечення; − непередбачені зобов’язання.
За платністю	− із виплатою відсотків позичальнику – відсоткові, фінансові зобов’язання; − безвідсоткові.
За видами господарської діяльності	− пов’язані з комерційною діяльністю підприємства зобов’язання; − непов’язані з комерційною діяльністю підприємства зобов’язання.
За видами кредиторів	− зовнішні та внутрішні зобов’язання; − заборгованість перед банками та інша (небанківська); − заборгованість перед пов’язаними та непов’язаними сторонами.
За умовами виникнення	− у зв’язку з одержанням товарів, робіт та послуг (аванси отримані); − у зв’язку з нарахуванням витрат; − у зв’язку з випуском цінних паперів (векселі, облігації).
За виконанням умов погашення	− прострочені зобов’язання; − непрострочені зобов’язання; − відстрочені зобов’язання.

Для обліку зобов’язань у Плані рахунків передбачені рахунки:

-                  класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань»;

-                  класу 5 «Довгострокові зобов’язання»;

-                  класу 6 «Поточні зобов’язання»;

Для обліку окремих видів зобов’язань використовуються позабалансові рахунки:

-                  03 «Контрактні зобов’язання»;

-                  04 «Непередбачені активи й зобов’язання»;

-                  05 «Гарантії та забезпечення надані».

Поточні зобов’язання відображаються у балансі за сумою погашення.

Якщо підприємство одержало довгостроковий кредит чи уклало угоду фінансової оренди, частина його довгострокових зобов’язань, або і вся сума зобов’язання, яку за умовами кредитної чи орендної угоди необхідно сплатити протягом 12 місяців з дати балансу, повинна бути перекласифікована у поточне зобов’язання.

У відповідності з НП(С)БО 11 «Зобов’язання», забезпечення – це зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати, або невідомий час їх погашення на дату складання балансу.

Кожне забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Саме тому аналітичній облік забезпечень слід вести у розрізі окремих забезпечень.

Для обліку забезпечень виплат персоналу застосовуються субрахунки 471 «Забезпечення виплат відпусток» та 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» (таблиця 4).

Підприємство встановлює певний щомісячний норматив відрахувань для створення відповідного забезпечення сплати відпускних.

Сума забезпечення = Фактично нарахована заробітна плата працівникам *

(Річна планова сума витрат на оплату відпусток / Загальний фонд заробітної плати)

Таблиця 4. Нарахування резерву відпусток

№	Зміст операції	Проводка
		Дебет	Кредит
1	Нарахована сума резерву для виплат відпусток працівникам підприємства	23,91-94	471
2	Нараховано відпускні працівникам підприємства	471	66,65

До інших забезпечень належать забезпечення гарантійних та інших зобов’язань. Облік забезпечень майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо, ведеться на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».

До інших забезпечень належать забезпечення гарантійних та інших зобов’язань. Облік забезпечень майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо, ведеться на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».

4. Облік розрахунків з бюджетом.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про розрахунки з бюджетом, правила та порядок нарахування та сплати податків регламентується багатьма нормативно-правовими актами. Основні з них є: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», НП(С)БО 11 «Зобов’язання», Податковий кодекс України.

Податки – це обов’язкові платежі платежі підприємств та окремих осіб в державний або місцевий бюджети. Податок – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний у порядку і на умовах, що визначаються законами України.

Податки класифікують:

1)       за рівнем державних структур:

-                  загальнодержавні;

-                  місцеві.

2)            за формою оподаткування:

-                  прямі – встановлюються безпосередньо щодо платників, розмір податків залежить від масштабів оподаткування (податок на доходи фізичних та юридичних осіб, податок на прибуток підприємства);

-                  непрямі – встановлюються у цінах продукції, товарів, послуг. Їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акциз, мито).

3)          за економічним змістом об’єкта оподаткування:

-                  податки на доходи – стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб(податок на прибуток підприємства);

-                  податок на майно – встановлюється щодо рухомого та нерухомого майна (податок на землю, з власників транспортних засобів); податок на споживання – стягується у вигляді прямих та непрямих податків (акциз, мито). Порядок нарахування і сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними законами України, місцевих податків і зборів – регламентується рішеннями органів місцевого самоврядування.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами».

По кредиту рахунка відображають нараховані платежі до бюджету, по дебету – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Відображення операцій по нарахуванню і сплаті податку на додану вартість в бухгалтерському обліку наведено в таблиці 5.

В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на прибуток відображаються наступним чином:

Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» має такі субрахунки:

641 «Розрахунки за податками»;

642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»; 643 «Податкове зобов’язання»;

644 «Податковий кредит».

Для обліку розрахунків за податками на рахунку 641 «Розрахунки за податками» відкривають окремі субрахунки: 641/1 «Податок на прибуток», 641/2 «ПДВ», 641/3 «Акциз» тощо (ведуть за видами податків) (таблиця 5).

1.             Нараховано податок на прибуток підприємства:

-                  Д-т 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»;

-                  К-т 641 «Розрахунки за податками»;

2.             Списано суму нарахованого податку на прибуток на фінансові результати:

-                  Д-т 79 «Фінансові результати»;

-                  К-т 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»;

3.             Сплачено податок на прибуток:

-                  Д-т 641 «Розрахунки за податками»;

-                  К-т 31 «Рахунки в банках».

Для обліку розрахунків ха страхуванням (ЄСВ) використовують рахунок рахунок 65 «Розрахунки за страхування».

Обліковим регістром по рахунку 64 є журнал №3 та відомість 3.6 аналітичного обліку розрахунків з бюджетом. З цього облікового регістру можна отримати інформацію про залишки нарахування та сплату всіх податківі зборів по кожному субрахунку рахунка 64.

Таблиця 5.Відображення розрахунків з ПДВ на рахунках бухгалтерського обліку

Зміст господарської операції	Д-т	К-т	Сума, грн.
Реалізація продукції на умовах подальшої оплати, коли спочатку продавець відвантажує продукцію, а потім за неї надходять платежі
1. Відвантажено готову продукцію покупцям на суму 54000грн.	361	701	54000
2. Відображено ПДВ в складі доходу від реалізації (54000/6=9000)	701	641	9000
3. Надійшла оплата за реалізовану покупцям продукцію	311	361	54000
Операції з реалізації продукції на умовах попередньої оплати
1. Отримано передоплату (аванс) від покупців на суму 36000грн.	311	685	36000
2. Відображено податкове зобов’язання з ПДВ (36000/6=6000)	643	641	6000
3. Відвантажено і реалізовано продукцію покупцям, які перерахували гроші в порядку попередньої оплати на суму 36000 грн.	361	701	36000
4. Нараховано зобов’язань з ПДВ	701	643	6000
5. Зараховано отриманий аванс від покупця	685	361	36000
Купівля сировини, матеріалів з оплатою після їх надходження
1.            Отримано від постачальників матеріалів на суму 18000 грн. (в тому числі ПДВ). Тобто ми отримали матеріалів на суму 15000 грн., і в нас виникає ПДВ на 3000 грн., яке відшкодовується з бюджету: 18000/6=3000 (сума ПДВ в ціні отриманих матеріалів) 18000-3000=15000 (вартість матеріалів без ПДВ) 1.1.       оприбутковано матеріали; 1.2.       відображено податковий кредит з ПДВ.	20 641	631 631	15000 3000
2. Оплачено отримані матеріали	631	311	18000
Купівля сировини, матеріалів з передоплатою (оплатою перед надходженням матеріалів)
1. Перераховано аванс постачальнику на суму 24000 грн. (вартість матеріалів з ПДВ)	371	311	24000
2. відображено податковий кредит на суму ПДВ (24000/6000=4000)	641	644	4000
3.              Отримано матеріалів від постачальника на суму 24000 грн. 3.1.        20000 – вартість матеріалів; 3.2.        4000 – сума податкового кредиту.	20 644	631 631	20000 4000
4. Взаємозалік заборгованості	631	371	24000

В звітності дебетові залишки по рахунку 64 відображаються в Балансі. Сума нарахованих податків за звітний період відображається в Звіті про фінансові результати.