Тема 8. Відповідальність за порушення податкового законодавства,
порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Запитання.
1. Відповідальність за порушення податкового законодавства.
2. Умови притягнення до фінансової відповідальності за
вчинення порушень податкового законодавства.
3. Штрафні (фінансові) санкції.
4. Порядок нарахування та сплати пені.
5. Порядок оскарження дій посадових осіб органів ДПС.
Основні поняття: податкове правопорушення, вчинені умисно діяння, юридична
відповідальність, фінансова відповідальність, триваюче правопорушення, винна
особа, штрафна санкція, пеня, скарга.
1. Відповідальність за
порушення податкового законодавства.
Відповідальніст за порушення податкового законодавства визначає глава 11 «Відповідальність»
розділу 2 ПКУ.
Податковим правопорушенням є
протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи
бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього),
контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у
випадках, прямо передбачених ПКУ (п. 109.1 ПКУ).
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом
обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив
умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне
виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за
дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порушення податкового законодавства та
порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність,
передбачену ПКУ та іншими законами України.
Перелік суб’єктів, які притягаються до відповідальності за
вчинення податкових правопорушень визначені
статтею 110 ПКУ.
Платники податків, податкові агенти, а
також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених ПКУ, несуть фінансову відповідальність за
вчинення податкових правопорушень.
Фізична особа - платник податку несе
фінансову відповідальність за умови наявності на момент вчинення податкового
правопорушення повної цивільної дієздатності.
Контролюючі органи несуть відповідальність
у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинено податкове
правопорушення, відповідно до статті 114 ПКУ. Контролюючі органи несуть
відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими)
особами таких контролюючих органів.
Законні представники платників податків -
фізичних осіб у разі невиконання обов’язків, визначених ПКУ,
несуть фінансову відповідальність, встановлену для платників податків.
Юридична особа - платник податку несе
фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень її
відокремленими підрозділами.
Контролюючі органи несуть відповідальність
за вчинення податкових правопорушень незалежно від наявності вини.
Відповідальність за порушення законів з
питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого
покладено на контролюючі органи визначає стаття 11 ПКУ.
За порушення законів з питань оподаткування
та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі
органи, застосовуються такі види
юридичної відповідальності (п. 111.1 ПКУ):
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства
встановлюється та застосовується згідно з ПКУ та іншими законами. Фінансова
відповідальність, що встановлюється згідно з ПКУ, застосовується у вигляді штрафних
(фінансових) санкцій (штрафів) (п. 111.2 ПКУ).
Фінансова
відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за
дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у
вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Притягнення фізичної або юридичної особи до
фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну
особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом
випадках від юридичної відповідальності інших видів.
Притягнення фізичної або юридичної особи до
фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає
встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції
наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у
випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної
особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов’язку її
доведення в порядку, передбаченому законом.
Особа вважається такою, що вчинила
правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у
встановленому порядку ПКУ.
Триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм ПКУ платником податків, який вчинив певні дії
чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до
моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.
2. Умови
притягнення до фінансової відповідальності за вчинення порушень податкового законодавства.
Загальні умови притягнення до фінансової
відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначає стаття 112 ПКУ.
Особа може бути притягнута
до фінансової відповідальності за вчинення
податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або
бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 112.1 ПКУ).
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала
можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ
передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх
дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо
дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо
контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність,
за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно,
недобросовісно та без належної обачності.
Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення
інакше, як на підставах і в порядку, передбачених ПКУ (п. 12.4 ПКУ).
Особа не може бути притягнута двічі до
відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового
правопорушення.
Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та
стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам,
визначеним п. 58.1 ПКУ.
Притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від
виконання податкового обов’язку.
У разі якщо контролюючий орган не доведе,
що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення
яких ПКУ передбачена
відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник
податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.
Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення
до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини
платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа
може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове
правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним
законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за
яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового
законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на
контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та
порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи, є (п. 112.8 ПКУ):
- сплив
строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до
індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у
паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в
єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої
податкової консультації та/або до висновку об’єднаної палати, Великої Палати
Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було
відступлено;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових
висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду
зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою
Палатою Верховного Суду;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності
контролюючих органів;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське
обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи,
еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених ст. 124 і 125-1 ПКУ);
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв’язку, інформація
про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв’язку,
за умови виконання обов’язку, визначеного п. 49.6 ПКУ;
-
вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі
електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного
збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним
адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з
повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування
рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або
методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.
Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були
зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм
у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному
забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або
пені за порушення податкового законодавства;
- самостійне
виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень,
передбачених статтею 50 ПКУ, помилок, що містяться у раніше поданих
ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та
розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов’язань
та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених п. 50.1 ПКУ (щодо правопорушення, передбаченого п. 123.1 ПКУ).
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили
(форс-мажору);
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з
питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань
митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до
узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі
консультації були змінені або скасовані;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до
наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень
законодавства України з питань митної справи;
- інші
випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені ПКУ і Митном
кодексом України.
До обставин, що пом’якшують відповідальність особи за вчинення
правопорушень, належать (п. 112-1 ПКУ):
- вчинення
діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу
залежність;
- вчинення
діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
- самостійне
повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів
правопорушень, передбачених ст. 123 та 125-1 ПКУ).
Контролюючий орган може визнати
обставинами, що пом’якшують відповідальність особи, також і інші обставини, не
передбачені пунктом 112-1 ПКУ.
3. Штрафні (фінансові) санкції.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або
відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або
порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності (п.14.1.265 ПКУ).
Штрафні
(фінансові) санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства визначені
статею 113 та 123 ПКУ.
Граничні строки застосування
штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають
строкам давності для нарахування грошових
зобов’язань, визначеним ст. 102 ПКУ (п. 113.1 ПКУ).
Перебіг
строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафів)
зупиняється у випадках, визначених п. 102.3 ПКУ.
У разі вчинення платником податків двох або
більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено
на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за
кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.
Перебіг строку давності для застосування
штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відновлюється з дня, наступного за днем
усунення передбачених п. 102.3 ПКУ обставин, що були підставою для зупинення
його відліку (перебігу).
У разі наявності хоча б однієї обставини,
що пом’якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від
розміру, встановленого відповідною статтею ПКУ.
У разі застосування контролюючими органами
до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення
законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються
(вручаються) податкові повідомлення-рішення.
За одне податкове правопорушення
контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової)
санкції (штрафу), передбаченої ПКУ та іншими законами України.
Застосування
різних розмірів штрафних санкцій за порушення податкового законодавства
визначені статтями 114-125 ПКУ.
4. Порядок нарахування та
сплати пені.
Порядок нарахування та сплати пені визначено главою 12 розділу 2
ПКУ (ст. 129-132).
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми
податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не
сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших
випадках та порядку, передбачених ПКУ або іншим законодавством,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.14.1.162 ПКУ).
Нарахування пені
розпочинається (п. 129.1 ПКУ):
- при
нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання у встановлених ПКУ
випадках, не пов’язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні
контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами
перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем
граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в
податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ;
- при нарахуванні контролюючим органом за
результатами перевірки податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання,
контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення
його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня,
наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього
зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено
заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період
адміністративного та/або судового оскарження);
- при нарахуванні суми грошового
зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому
числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного
виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного
строку сплати податкового зобов’язання;
- при виявленні контролюючим органом за
результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов’язання
при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або
інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування)
податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати
оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків -
починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку
сплати податковим агентом суми податкового зобов’язання, визначеного ПКУ;
- у випадку несвоєчасного повернення
надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум
податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім
днем граничного строку повернення таких коштів.
У разі
скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його
частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня,
нарахована на таке грошове зобов’язання (його частину) або на виявлене
заниження податкового зобов’язання, скасовується.
Нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої п. 129.1.2 та 129.1.4 ПКУ):
- у день зарахування коштів на відповідний
рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на
відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення
податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
- у день проведення взаєморозрахунків
непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким
платником податків;
- у день
запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні
відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного
рішення Національним банком України);
- при
прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його
частини).
Пеня нараховується за кожний календарний день порушення податкового законодавства, з розрахунку у відсотках річних
облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ПКУ).
Розмір
пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших
грошових зобов’язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку
у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним
законодавством.
Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких
випадках (п. 129.9 ПКУ):
- закінчення
1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до ПКУ
виникло право нарахувати пеню платнику податків;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до
індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про
застосування норми права Верховного Суду України;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або
бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом
порядку;
- вчинення
діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське
обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи,
еквайрія;
- виявлення в
роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи
технічного збою і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом
електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику,
або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені
виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі
електронного кабінету;
- протягом
строку прийняття спадщини - на грошові зобов’язання та/або податковий борг
спадкодавців;
- вчинення
діяння (дії або бездіяльності) особою внаслідок введення воєнного,
надзвичайного стану;
- в інших випадках, передбачених ПКУ.
Зупинення строків
нарахування пені - уразі якщо в межах процедури
адміністративного оскарження було прийнято рішення про продовження строків розгляду
скарги платника податків понад строки, визначені ПКУ, пеня не нараховується протягом таких
додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження (п. 130.1 ПКУ).
Порядок сплати пені визначає ст. 131 ПКУ.
Нараховані
контролюючим органом суми пені
самостійно сплачуються платником податків.
При погашенні суми податкового боргу (його
частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються
в рахунок податкового зобов’язання. У разі повного погашення суми
податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу
зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в
рахунок пені (п. 131.2 ПКУ).
Якщо платник податків не виконує такої
черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з
порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий
розподіл такої суми у порядку, визначеному п. 131.2 ПКУ.
Суми пені зараховуються до бюджетів, до
яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Нараховані
суми пені на користь платника податку виплачуються йому в порядку,
передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну фінансову політику.
5. Порядок оскарження дій
посадових осіб органів ДПС.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначені
статтею 56 ПКУ та Законом України Про звернення громадян» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text)
Рішення, прийняті контролюючим органом,
можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що
контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв
будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі
повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, такий платник
має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого
органу вищого рівня.
Скарга подається до контролюючого органу вищого
рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за
потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що
настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення
або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ПКУ).
Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв’язку
здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі
та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті.
Протягом шести місяців з дати закінчення строку (10 робочих днів) платник
податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного
строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих
документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може
міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в
адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи
клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в
адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Платник
податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня
зобов’язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку повідомляти контролюючий орган, яким визначено
суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його
податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ПКУ).
У разі прийняття контролюючим органом вищого
рівня рішення про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на
подання скарги в адміністративному порядку або порушення платником податків
вимог п. 56.3 ПКУ (крім випадків, коли платником податків було подано клопотання про
поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку),
подані платником податків скарги не розглядаються та повертаються йому із
зазначенням причин повернення.
Контролюючий
орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний
прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів,
наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами
поштового зв’язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв’язку або надати
йому під розписку (п. 56.8 ПКУ).
Рішення центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом
скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому
адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Не підлягає оскарженню грошове зобов’язання, самостійно визначене платником податків.
Скарга, подана із дотриманням строків,
визначених п. 56.3 ПКУ зупиняє виконання платником податків
грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні),
на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення
процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги
з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що
оскаржується, вважається неузгодженою.
Днем подання скарги
вважається день
фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі
надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від
платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням
поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (п. 56.16 ПКУ).
Процедура адміністративного оскарження закінчується (п. 56.17 ПКУ):
- днем,
наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на
податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного
контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк,
передбачений п. 56.3 ПКУ;
- днем отримання платником податків рішення
відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
- днем
отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну податкову політику;
- днем
звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення,
відстрочення грошових зобов’язань, що оскаржувались.
З урахуванням строків давності, визначених ст. 102,
платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення
або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого
рішення (п.56.18 ПКУ).
Рішення контролюючого органу, оскаржене в
судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження
вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з
позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого
органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання
судовим рішенням законної сили.
Вимоги до оформлення
скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову
політику (п. 56.20
ПКУ).
Оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової
накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному ст. 56 ПКУ з урахуванням
таких особливостей (п. 56.23 ПКУ):
- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової
накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних
подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
податкову політику;
- скарга на рішення про відмову у реєстрації
податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових
накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,
комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову
політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- скарга на рішення про відмову у реєстрації
податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових
накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої
скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову
політику. Термін
розгляду скарги не може бути продовженим;
- якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про
відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі
податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного
строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника
податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
