ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС

Модуль І Педагогіка професійної освіти

ЛЕКЦІЯ 5. Характеристика методів навчання

 

          2. Характеристика методів навчання за джерелом знань

Словесні методи займають провідне місце в системі методів навчання. До оцінки цієї групи методів треба підходити об’єктивно. Словесні методи дозволяють у найкоротший термін передати велику за обсягом інформацію, поставити перед учнями проблеми і вказати шляхи їхнього вирішення. За допомогою слова вчитель може викликати у свідомості дітей яскраві картини минулого, сьогодення і майбутнього людства. Слово активізує уяву, пам’ять, почуття учнів.

Словесні методи підрозділяються на наступні види:

-     розповідь;

-     пояснення;

-     бесіда;

-     дискусія;

-     лекція;

-     робота з книгою.

Метод розповіді припускає усний оповідальний виклад змісту навчального матеріалу. Цей метод застосовується на всіх етапах шкільного навчання. Міняється лише характер розповіді, його обсяг, тривалість.

До розповіді, як методу викладу нових знань, звичайно пред'являється ряд педагогічних вимог:

-     розповідь повинна забезпечувати ідейно-моральну спрямованість викладання;

-     містити тільки достовірні і науково перевірені факти;

-     включати достатня кількість яскравих і переконливих прикладів, фактів, що доводять правильність висунутих положень;

-     мати чітку логіку викладу;

-     бути емоційним;

-     викладатися простою і доступною мовою;

-     відбивати елементи особистої оцінки і відносини вчителя до фактів, що викладаються, подіям.

Під поясненням варто розуміти словесне тлумачення закономірностей, істотних властивостей досліджуваного об’єкта, окремих понять, явищ.

Пояснення – це монологічна форма викладу. До пояснення найчастіше прибігають при вивченні теоретичного матеріалу різних наук, рішенні хімічних, фізичних, математичних задач, теорем; при розкритті корінних причин і наслідків у явищах природи і громадського життя.

Використання методу пояснення вимагає:

-     точного і чіткого формулювання задачі, суті проблеми, питання;

-     послідовного розкриття причинно-наслідкових зв’язків, аргументації і доказів;

-     використання порівняння, зіставлення, аналогії;

-     залучення яскравих прикладів;

-     бездоганної логіки викладу.

Пояснення як метод навчання широко використовується в роботі з дітьми різних вікових груп. Однак у середньому і старшому шкільному віці, у зв’язку з ускладненням навчального матеріалу і зростаючими інтелектуальними можливостями учнів, використання цього методу стає більш необхідним, чим у роботі з молодшими школярами.

Бесіда – діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом постановки ретельно продуманої системи питань підводить учнів до розуміння нового чи матеріалу перевіряє засвоєння ними уже вивченого.

У залежності від конкретних задач, зміст навчального матеріалу, рівня творчої пізнавальної діяльності учнів, місця бесіди в дидактичному процесі виділяють різні види бесід.

Широке поширення має евристична бесіда (від слова “еврика” ‒ знаходжу, відкриваю). У ході евристичної бесіди вчитель, спираючи на наявні в знання, що учиться, і практичний досвід, підводить їх до розуміння і засвоєння нових знань, формулюванню правил і висновків.

Успіх проведення бесід багато в чому залежить від правильності постановки питань. Питання задаються учителем усьому класу, щоб всі учні готувалися до відповіді.

Метод бесіди має наступна перевага:

-     активізує учнів;

-     розвиває їхня пам’ять і мова;

-     робить відкритими знання учнів;

-     має велику виховну силу;

-     є гарним діагностичним засобом.

Недоліки методу бесіди:

-     вимагає багато часу;

-     містить елемент ризику (школяр може дати неправильну відповідь, що сприймається іншими учнями і фіксується в їхнє пам’яті);

-     необхідний запас знань.

Дискусія ‒ це метод навчання, який ґрунтується на обміні поглядами з певної проблеми, де висловлені позиції відображають особисту думку учасників або спираються на погляди інших. Цей метод доцільно використовувати в тому випадку, коли учні мають значний ступінь зрілості і самостійності мислення, вміють аргументувати, доводити й обґрунтовувати свою точку зору. Добре проведена дискусія має велику навчальну і виховну цінність: учить більш глибокому розумінню проблеми, умінню захищати свою позицію, вважатися з думками інших.

Лекція – монологічний спосіб викладу об’ємного матеріалу. Використовується, як правило, у старших класах і займає весь чи майже весь урок. Перевага лекції полягає в можливості забезпечити закінченість і цілісність сприйняття школярами навчального матеріалу в його логічних опосередкуваннях і взаємозв’язках по темі в цілому. Актуальність використання лекції в сучасних умовах зростає в зв’язку в застосуванням блокового вивчення нового навчального матеріалу по чи темах великим розділам.

Шкільна лекція може застосовуватися також при повторенні пройденого матеріалу. Такі лекції називаються оглядовими. Проводяться вони по однієї чи декільком темам для узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Застосування лекції як методу навчання в умовах сучасної школи дозволяє значно активізувати пізнавальну діяльність учнів, утягувати їх у самостійні пошуки додаткової наукової інформації для рішення проблемних учбово-пізнавальних задач, виконання тематичних завдань, проведення самостійних досвідів і експериментів, що граничать з дослідницькою діяльністю. Саме цим порозумівається той факт, що в старших класах питома вага лекції останнім часом став зростати.

Робота з підручником і книгою – найважливіший метод навчання. У початкових класах робота з книгою здійснюється головним чином на уроках під керівництвом учителя. Надалі школярі усе більше вчаться працювати з книгою самостійно. Існує ряд прийомів самостійної роботи з друкованими джерелами. Основні з них:

-     конспектування;

-     складання плану тексту;

-     тезування;

-     цитування;

-     анотування;

-     рецензування;

-     складання довідки;

-     складання формально-логічної моделі;

-     складання тематичного тезауруса;

-     складання матриці ідей.

Практичні методи навчання основані на практичній діяльності учнів. Цими методами формують практичні уміння і навички. До практичних методів відносяться:

-     вправи;

-     лабораторні роботи;

-     практичні роботи.