2.2. Особливості організації національної системи стандартизації

Закон України [7] «Про стандартизацію» регламентує:

ü організацію робіт зі стандартизації;

ü маркування продукції знаком відповідності національним стандартам;

ü зміст і використання нормативних документів;

ü інформаційне забезпечення робіт зі стандартизації;

ü організацію та правила здійснення державного контролювання та наглядання за дотриманням обов'язкових вимог ДСТУ;

ü фінансування та стимулювання робіт зі стандартизації;

ü відповідальність за порушення закону та обов'язкових вимог ДСТУ.

На підставі законодавства України в галузі стандартизації постанов КМУ, рекомендацій міжнародних організацій зі стандартизації Центральним органом виконавчої влади прийняті такі правила та рекомендації напрямків розвитку:

Þ пріоритетним напрямком стандартизації в Україні є безпечність об'єктів стандартизації для людини та довкілля, забезпечення сумісності та взаємозамінності продукції;

Þ стандарти не мають гальмувати як національну торгівлю, так і міжнародну;

Þ розроблення стандарту має мати соціальне, економічне та технічне обґрунтування та бути погоджене (в консенсусі) зацікавленими сторонами та учасниками;

Þ розробники нормативних документів повинні дотримуватись законодавства, норм і правил контролювання та наглядання, взаємопов’язаності стандартизації з метрологією та іншими об'єктами стандартизації, оптимальності вимог стандартів;

Þ обов'язкові вимоги стандартів мають бути придатними для сертифікації відповідності;

Þ стандарти, використовувані на певних рівнях керування не дублюються.

Із перелічених правил випливають актуальні завдання зі стандартизації:

Þ забезпечення взаєморозуміння між зацікавленими сторонами;

Þ встановлення взаємодії між стандартизацією та сертифікацією продукції;

Þ встановлення оптимальних вимог до асортименту та якості об'єктів стандартизації в інтересах споживача та держави;

Þ встановлення оптимальних вимог до продукції;

Þ уніфікація виробів та окремих їх частин;

Þ розроблення метрологічного забезпечення якості продукції та її сертифікації;

Þ організація єдиних будівельних норм і правил;

Þ оптимізація технологічних процесів, економія матеріальних, енергетичних і людських ресурсів;

Þ створення, впровадження та гармонізація з міжнародними правилами систем класифікації та кодування техніко-економічної інформації, довідкових даних щодо властивостей речовин і матеріалів;

Þ системне забезпечення споживачів інформацією щодо асортименту, якості продукції та послуг;

Þ насичення ринку України безпечною продукцією та захищення його від неякісної імпортованої продукції.

В умовах нових ринкових відносин має виконувати економічну, соціальну та комунікативну функції.

Економічна функція полягає в тому, що дає змогу зацікавленим сторонам за допомогою стандартів отримувати достовірну інформацію щодо продукції. В процесі складання угод і договорів посилання на певні стандарти усуває необхідність детального описування та характеризування зобов'язань виробника щодо вимог до неї, методів випробувань, удосконалення її якості, ефективності виробництва тощо.

Соціальна функція стандартизації полягає в тому, що стандарти мають містити такі показники якості продукції, які сприяють охороні здоров'я, чистоті і довкілля, іншим нормам безпечності її виготовлення, використання, споживання і та утилізації.

Комунікативна функція пов'язана з досягненням взаєморозуміння в суспільстві за допомогою обміну інформацією, єдиних термінів, означень, понять, символів, правил діловодства тощо [3, 19].

Здійснення всіх перелічених функцій забезпечують служби стандартизації. Типове положення щодо яких наведено в рекомендаціях Р 50-063-96.