1.1
Основні
терміни зі стандартизації та їх визначення. Значення стандартизації для
економічного розвитку України
Сучасний рівень розвитку економіки України, потреба в
докорінних змінах матеріальних і соціальних умов життя народу висувають на
перший план проблему якості. Поліпшення якості виробів (процесів, робіт,
послуг) можливе тільки на основі стандартизації та технічного регулювання.
Проблеми функціонування, розвитку й удосконалення
національної стандартизації та сертифікації слід розглядати лише в тісному
взаємозв'язку з політичними, економічними й соціальними перетвореннями, які
відбуваються в Україні. Розвиток технічного регулювання має відповідати рівню
національної економіки. Перехідний період до ринкової економіки потребує
поетапного вдосконалення національної системи технічного регулювання.
Використання зовнішніх атрибутів стандартизації та сертифікації розвинених
країн світу за умови відсутності ефективного ринкового конкурентного середовища
може призвести до фактичного знищення існуючої стандартизації та сертифікації.
Це залишить Україну без ключового елементу національного технічного
регулювання, тобто створить реальну загрозу для національної економічної
безпеки й державного суверенітету.
Організаційно-технічною основою
систем якості і є стандартизація. Стандартизація являє собою основу не тільки
сучасного, а й майбутнього розвитку господарсько-економічної діяльності
суспільства, тому вона повинна здійснюватися у повній відповідності з
науково-технічним прогресом. Щоб вдосконалити планування та керування процесами
стандартизації необхідно використовувати програмно-цільові та комплексні
методи. Це дає змогу виділяти з великого розмаїття завдань стандартизації
головні та зосереджувати на них основну увагу [1].
Зростає роль стандартизації як важливої ланки в системі
управління технічним рівнем якості продукції – від наукових розробок до
експлуатації та утилізації виробів. Характерною особливістю стандартизації є
те, що сфера її дії та застосування, рівень розвитку мають широкий діапазон.
Немає такої сфери діяльності людини, до якої б не була причетна стандартизація.
Стандартизація поєднує науку, техніку й виробництво, сприяє забезпеченню єдиної
технічної політики в різних галузях економіки, технічному переозброєнню
виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки та технологій, механізації
й автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості продукції. Усе це
створює умови для розвитку економіки країни та, як наслідок, розширює сфери
використання принципів стандартизації. Загальна структура стандартизації подана
на рис. 1.
Рис. 1. - Структура стандартизації як галузі науково-технічної
діяльності.
Відрізняють стандартизацію фактичну і
стандартизацію офіційну. Фактична стандартизація виникла в
глибокій давнині і зараз всебічно охоплює життєдіяльність людини. Щоб жити і
боротися із силами природи, люди повинні були розуміти один одного, створювати
правила і норми взаємовідносин. Поступово з’являлись правила поведінки у
суспільстві, так звані «правила пристойності». Будучи умовними, вони
мали характер неписаної домовленості, що у поведінці людини є
загальноприйнятим, а що ні. Висловлювання «це непристойно» або «пристойна
людина» зрозумілі всім. В історії людства склалось так, що стандарти
поведінки почали відносити до соціального та духовного життя суспільства. Так,
до сфери релігії та культури відійшли норми поведінки, які регулюють
взаємовідносини людей у процесі спілкування на основі понять моральності. Такі
норми стали називати заповідями, кодексами честі. Норми поведінки, що регулюють
взаємовідносини особистості і суспільства на основі понять права, відійшли до
сфери юриспруденції і отримали назву законів. Чималий внесок у стандартизацію
одягу робить мода. Слово «мода» прийшло до нас із французької мови, яка
запозичила із латинської мови термін modus, що
означає «міра, спосіб, правило, розпорядження». А за словарним
визначенням мода – це сукупність звичок і смаків, які панують у певному
громадському одязі у певний час. Отже, у вузькому значенні цього слова це міра
на форми та зразки одягу, що накладає свій відбиток на соціальний, технічний,
економічний та культурний розвиток суспільства.
До офіційної (переважно
промислової) стандартизації відноситься діяльність по встановленню певного порядку в галузі виробництва
та споживання матеріальних об’єктів. Вона завжди завершується створенням
стандартів, еталонів або інших нормативних документів, що мають встановлену
форму, систему індексації, порядок затвердження та внесення змін чи відміни
зовсім, обов’язковість, дотримання, термін дії тощо. Стандартизація
сприяє впровадженню раціональної організації виробництва, підвищенню якості
продукції, економії трудових витрат та матеріальних ресурсів. Рівень офіційної
стандартизації відображає науково-технічний і соціальний прогрес [1, 2].
Стандартизація сьогодні розвивається за основними напрямками:
традиційна
(організовується і здійснюється в Україні за Конституцією, законами та наказами
Президента);
освітянська
(організовується і здійснюється згідно з Конституцією ї законами про освіту);
медична (організовується і здійснюється згідно законів про
охорону здоров’я);
соціальна (організовується
згідно законів про соціальні стандарти для визначення фінансових нормативів
формування бюджетів різних рівнів). Ми будемо розглядати основні терміни і поняття
стандартизації стосовно до традиційного
напрямку стандартизації продукції, послуг і робіт (виробничих процесів) в
цілому і їх компонентів.
Стандартизація –
діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового
застосування щодо наявних чи потенційних завдань з метою досягнення
оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є
підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх
функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню
науково-технічному співробітництву. Згідно визначення ISO/IEC (Міжнародна
організація зі стандартизації / Міжнародна електротехнічна комісія),
стандартизація встановлює і використовує правила з метою впорядкування
діяльності в конкретній галузі на користь і при участі усіх зацікавлених сторін
для досягнення загальної оптимальної економії при додержанні умов експлуатації
і безпеки.
Стандартизація встановлює єдині, найбільш раціональні для
економіки норми, параметри, розміри продукції (процесів, робіт, послуг), вимоги
до якості та технології виготовлення, методи контролю й випробувань, правила
пакування, маркування, транспортування та зберігання. Прогресивні вимоги до
розробки, виробництва й застосування продукції (процесів, робіт, послуг)
встановлюються на основі останніх досягнень науково-технічного прогресу та
мають стати підґрунтям не тільки для сучасного, а й майбутнього розвитку
економіки.
Сертифікація (англ. Certification) – процедура, за допомогою якої визнаний в
установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції,
систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу
встановленим законодавчим вимогам. Сертифікацією є процедура обов'язкового
підтвердження відповідності якості продукції, встановлена відносно товарів, які
можуть завдати шкоди життю і здоров'ю людини, а так само навколишньому
середовищу.
Сертифікацію
проводять уповноважені органи з підтвердження відповідності товару (діяльності, послуги) не
обов'язковим (ЗУ "Про стандартизацію" Розд.
1 ст.1) вимогам стандарту і
видачі документа
відповідності. Для сертифікації продукції використовуються різні
нормативно-технічні документи, стандарти, а щодо експортної продукції, крім
перерахованих, міжнародні і національні стандарти
інших країн.
Основні
положення щодо сертифікації визначено Міжнародною організацією по
стандартизації (англ. International
Organization for Standardization, ISO) в постанові «Управління системою знаків відповідності стандарту і їх
значення для споживачів» (13-1977), «Кодекс принципів по системах сертифікації
третьої сторони і відповідних стандартів» (16-1978), а також у рекомендаціях по
сертифікації, підготовлених ISO
разом з багатьма міжнародними торговельними організаціями й опублікованими в
1980р.
Міжнародна
стандартизація – стандартизація, що
проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних
органів усіх країн. Вона здійснюється у
рамках не тільки таких організацій, як ISО i IEC, але і в багатьох інших (неурядових,
міжурядових), наприклад: Всесвітньої організації охорони здоров’я при ООН;
Продовольчої і сільськогосподарської Організації Об’єднаних націй; Міжнародної
організації цивільної авіації, Міжнародного агентства атомної енергії (МАГАТЕ); Європейської економічної комісії ООН та ін.
Регіональна стандартизація – стандартизація, що
проводиться на відповідному рівні та участь у якій відкрита для відповідних
органів країн повного географічного та економічного простору.
Національна стандартизація – стандартизація, що
проводиться на рівні однієї країни.
Об’єкт стандартизації – предмет (продукція, процес,
послуга), який підлягає стандартизації і для якого розробляються ті чи інші
вимоги, характеристики, параметри, правила тощо. Стандартизація може
стосуватися об’єкта взагалі, або його окремих складових. Причому названий
термін однаково стосується будь-якого обладнання, матеріалу, компонента або
системи, а також правила, процедури, функції, методу чи діяльності (рис. 2).
Рис. 2. – Об’єкти
традиційної стандартизації
Орган
стандартизації – орган,
що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи
міжнародному рівнях, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи
затвердження стандартів [3].