Тема 6. МІСТА ТА НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ

6.1. Основні визначення.

6.2. Класифікація населених пунктів за кількістю населення.

6.3. Класифікація території населених пунктів за функціональним призначенням і характером їх використання.

6.4. Основні планувально-структурні одиниці міських територій.

6.1. Основні визначення

Населений пункт (поселення) – первинна одиниця розселення людей в межах однієї забудованої земельної ділянки з постійним її використанням, як місця проживання з року в рік, чи хоча б сезонно.

Місто – населений пункт, що виконує переважно промислові, наукові, транспортні, курортні, торгові чи адміністративно-політичні функції і характеризується значними розмірами, чисельністю населення (табл. 5.1), підвищеною його щільністю, компактністю забудови і концентрацією виробництва.

Сільські поселення (села, селища міського типу) – населені пункти, основні ознаки яких не відповідають встановленим у даній країні критеріям до міських поселень [1] (раніше не мали Магдебурзького права). До них відносять населені пункти, жителі яких, головним чином, зайняті сільським чи лісовим господарством, мисливським промислом тощо.

Агломерації населених пунктів – скупчення поселень, об’єднаних у одне ціле інтенсивними господарськими, трудовими, культурно-побутовими зв’язками. Вони формуються навколо великих міст чи в густонаселених промислових районах (Київ, Донецьк, Дрогобич).

6.2. Класифікація населених пунктів за кількістю населення

Таблиця 6.1

Класифікація населених пунктів за кількістю населення [1]

Групи поселень	Населення, тис. осіб
	Міста	Сільські поселення
Найзначніші	Понад 1000	-
Значні	500…1000	Більше 5 3…5
Великі	250…500	1…3 0,5…1
Середні	100…250 50…100	0,2…0,5
Малі	20…50 10…20 До 10	0,05…0,2 До 0,05

Примітка: В групу малих міст входять селища міського типу.

6.3. Класифікація території населених пунктів за функціональним призначенням і характером їх використання

Території населених пунктів за функціональним призначенням і характером їх використання поділяють на [1] сельбищну (житлово-громадську), виробничо-промислову, ландшафтно-рекреаційну. Крім цих зон на територіях сучасних міст та в їх околицях виділяють зону зовнішнього транспорту (залізничного, повітряного, водного, автомобільного), складську (промислову, торгову, паливну, будівельну) та приміську зони, що безпосередньо пов’язані із життєдіяльністю міста.

Кожне місто має загальноміський центр, а великі, значні та найбільші – систему громадських центрів (житлових і планувальних районів, зон праці та відпочинку, лікувально-оздоровчих, навчальних, спортивних тощо). В змісті і структурі громадських центрів відображається функціональний профіль міста [10, с. 333-338].

Рис. 6.1. Приклад планової структури великого міста:

1 – промислові підприємства; 2 – сельбищна зона;

3 – границі районів міста; 4 – громадські центри районів;

5 – дорожньо-транспортна мережа; 6 – зона зовн. транспорту;

7 – зелені насадження; 8 – основні транспортні напрямки.

6.4. Основні планувально-структурні одиниці міських територій

Основними планувально-структурними одиницями міських територій є квартали, які поєднані мережею доріг та вулиць. Комплекс кварталів з єдиним громадським центром утворює житловий район (мікрорайон) чи масив (рис. 6.1). Основні елементи їх забудови – будівлі (житлові будинки, установи), зелені насадження (парки, сквери, сади), дорожньо-транспортна мережа (дороги, вулиці, провулки, під’їзди), спеціальні інженерні споруди (підпірні стінки, водостоки, башти), міські інженерні мережі (водопостачання, водовідведення, газопостачання тощо).

Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених пунктів і районів відповідно до демографічних, соціальних, економічних вимог та природно-екологічних умов, розвитку інженерної та транспортної інфраструктури, збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.

Як галузь архітектурної діяльності містобудування спрямоване на створення міських ансамблів, що поєднують споруди з природним оточенням. Масштаб та характер об'єктів визначають особливості архітектурної творчості в містобудуванні, яка заснована на принципах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об'єктивні умови безперервного процесу розвитку населених місць.