Інженерні мережі

Методичні вказівки до виконання практичних занять

 

 

2. Планувальне вирішення приміщень і санвузлів будівель, споруд

 

Планування приміщень і особливо санітарно-побутових вузлів будівлі повинне відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, простоті монтажу і експлуатації, створюючи найбільш раціональні в техніко-економічному відношенні рішення.

Наприклад, у типових секціях житлової будівлі при усіх варіантах планування квартир повинно бути прийняте єдине взаємне розташування приміщень ванної кімнати, туалету і кухні, причому планування санітарно-технічних вузлів також повинно бути по можливості типовим.

Крім того, потрібно враховувати особливості функціонування конкретного типу будівлі чи споруди (житлові, громадські, промислові, сільськогосподарського призначення тощо), які відображаються у вимогах до проєктування відповідного нормативу, наприклад для житлових будинків – ДБН B.2.2-15:2019 Житлові будинки. Основні положення [56]; для громадських будівель – ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення [57] та інших, якщо такі передбачено для даного типу громадської будівлі.

Проєктування систем водопроводу та каналізації будівель та споруд виконується з урахуванням їх взаємного узгодження та відповідно до нормативних вимог, передусім ‑ ДБН В.2.5-64:2013 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проєктування. Частина ІІ. Будівництво [47]. Схеми типових планувальних рішень санвузлів, кухонь наведено у [1, 9-13, 15, 17 та ін.].

Найбільш доцільнішим рішенням для санітарно-побутових вузлів є лінійне планування, при якому прилади розташовуються на одній монтажній стіні. Раціональне планування виключає нестандартне виготовлення санітарно-технічних вузлів і деталей, яке спричиняє подорожчання будівництва.

При рішенні планування приміщень і санітарно-побутових вузлів потрібно враховувати, що:

- не допускається розміщувати кухні, туалети, душові і ванні приміщення над житловими кімнатами;

- вентиляцію кухонь і санвузлів треба передбачати через самостійні канали;

- між санітарними приладами повинні бути залишені мінімальні відстані, що забезпечують зручність експлуатації (користування і ремонту);

- небажано розташовувати туалетні кімнати поряд із житловими;

- не треба встановлювати прилади туалетної кімнати на стіні, близькій до житлової кімнати.

Санітарно-побутові вузли для типових житлових і громадських будівель за плануванням можуть бути:

- розділеними, з ізольованими приміщеннями для туалету (вбиральні) і ванни;

- суміщеними, в яких ванна або/та душ, умивальник та унітаз розташовані в одному приміщенні.

Проєктування суміщених санітарно-побутових вузлів допускається у однокімнатних квартирах, а також готелях.

Санітарні вузли у громадських будівлях проектуються виходячи з таких розмірів: ширина кабіни туалету 0,8-0,9 м, довжина її 1,1-1,2 м, ширина проходу вздовж кабін не менше 1,1 м при відкриванні дверей всередину і 1,4-1,5 м при відкриванні їх назовні. При груповому встановленні унітазів мінімальна висота перегородок, розташованих над підлогою на висоті 0,2-0,25 м, повинна бути 2 м. При груповому встановленні душових кабін розміром 0,9*0,9 м вздовж них передбачають проходи шириною 0,9-1,5 м.

Типізація проектів будівель дозволила використовувати на будівництві санітарно-технічні кабіни – об’ємно-просторові елементи з ванни і туалету.

У санітарно-технічній кабіні змонтовані трубопроводи санітарно-технічних систем, розташовані вентиляційні канали, зроблена електропроводка, встановлені санітарно-технічні прилади. Монтажні санітарно-технічні роботи на будівництві  зводяться до піднімання кабін, встановленні їх на місце і поповерховому з’єднанню усіх стояків.

За матеріалом конструкції стін розрізняють кабіни:

- масивні (з прокатних залізобетонних, керамзитобетонних, гіпсобетонних панелей);

- полегшені (з азбестоцементних листів на каркасі, ДСП, гіпсоволокняних листів, покритих пластмасовою плівкою чи іншими матеріалами).