Запаси
– це активи, які утримуються для продажу за умов звичайної
господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого
продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва
продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Виробничі
запаси – це запаси, що використовуються у процесі виробничої
діяльності як предмет праці і споживаються цим виробництвом протягом одного
господарського (операційного) циклу, після завершення якого цілком переносять
свою вартість на вартість кінцевого продукту.
Згідно П(С)БО № 9 «Запаси»
запаси – активи, які:
· утримуються для
подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
· перебувають у процесі
виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
· утримуються для
споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а
також управління підприємством.
Класифікація
виробничих запасів.
Сировина
– добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні
оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової
обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний
компонент майбутнього продукту цього виробництва.
Матеріали –
придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному
виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або
для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом
включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні
та допоміжні.
Основні матеріали –
це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні
матеріали – матеріали, які використовуються для обслуговування процесу
виробництва та управління.
До групи допоміжних матеріалів, у
зв'язку з особливістю їх використання, відносяться паливо, тара і тарні
матеріали, запасні частини. Паливо виділяють в окрему групу запасів з
огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на
технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).
До тари і тарних матеріалів належать
предмети, які використовуються для пакування, транспортування. Запасні
частини – оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час
проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому
числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями
сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Будівельні матеріали -
матеріальні активи, призначені для використання у капітальному
будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали, передані у
переробку – оборотні матеріальні активи, тимчасово
передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам
для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником
у запланованих цілях.
Матеріали сільськогосподарського призначення –
виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що
займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної
діяльності.
Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображаються на
підприємстві за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю
реалізації.
Первісна вартість виробничих запасів напряму залежить від
способу їх надходження на підприємство. Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» виділяють
такі способи надходження запасів на підприємство:
-
придбані за плату,
-
виготовлені на підприємстві,
-
внесені до статутного фонду,
-
одержані безоплатно,
-
придбані в результаті обміну.
Найбільш поширеним методом надходження виробничих запасів на
підприємство є запаси, що придбані за плату. В такому випадку їхньою первісною
вартістю буде вважатися собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:
-
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю)
за вирахуванням непрямих податків;
-
суми ввізного мита;
-
суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не
відшкодовуються підприємством;
-
транспортно - заготівельні витрати;
-
інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів
і доведенням їх до стану, в якому вини
придатні для використання у запланованих цілях.
Транспортно-заготівельні
витрати (ТЗВ), що виникають у процесі придбання запасів,
можуть обліковуватися за двома варіантами:
1) прямо включатися до собівартості придбаних запасів;
2) відображатися на окремому субрахунку рахунків обліку запасів
і щомісячно розподілятись між залишками невикористаних і використаних за місяць
запасів.
Для визначення суми ТЗВ, яка підлягає списанню в кінці місяця,
визначається середній відсоток ТЗВ (%ТЗВ) за наступною формулою:
де: залишок
ТЗВ на початок місяця;
надходження
(дебетовий оборот) ТЗВ протягом місяця;
залишки
запасів на початок місяця.
У разі виготовлення виробничих запасів власними силами, первісна вартість дорівнює вартості на їх
виготовлення.
Первісною вартістю виробничих запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена
засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Якщо ж підприємство отримало виробничі запаси безкоштовно то первісною вартістю цих
запасів визнається їх справедлива вартість.
Вартістю поступлених виробничих запасів в разі обміну на подібні запаси, визнається балансова вартість
переданих запасів. У разі якщо балансова вартість переданих запасів перевищує
їх справедливу вартість, або запаси є неподібними, то первісною вартістю
отриманих запасів є їх справедлива вартість, збільшена (зменшена) на суму
грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.
Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до
складу витрат звітного періоду.
Не
включаються до первісної вартості запасів, а належать до
витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):
-
понаднормові витрати і нестачі запасів;
-
проценти за користування позиками;
-
витрати на збут;
-
загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо
не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в
якому вони придатні до використання.
П(С)БО 9 «Запаси» передбачено, що при відпуску виробничих
запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
-
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
-
середньозваженої собівартості;
-
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
-
нормативних затрат;
-
ціни продажу (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
Методи оцінки вибуття запасів
Назва методу вибуття запасів |
Характеристика методу вибуття запасів |
Ідентифікована собівартість одиниці
запасів |
Для запасів, які відпускаються та послуг, що
виконуються для спеціальних замовлень і проектів, також для запасів, які не замінюють одне
одного |
Середньозважена собівартість |
Оцінка проводиться по кожній одиниці запасів
діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і
вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на
початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. |
Оцінка
кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися діленням сумарної
вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату
операції |
|
ФІФО |
Оцінка
базується на припущенні, що запаси використовуються в тій
послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які
першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за
собівартістю перших за часом надходження запасів |
Нормативні затрати |
Оцінка
полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт,
послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів
використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для
забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм
затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і
переглядатися. |
Ціна продажу |
Заснована на застосуванні підприємствами роздрібної
торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть
застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані)
підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно
однаковим рівнем торговельної націнки. |
Первинні документи з
обліку виробничих запасів можна розділити на:
- документи з надходження та
оприбуткування запасів;
- документи із складського обліку і
внутрішнього переміщення запасів;
- документи з відпуску (списання)
сировини, матеріалів на виробництво і власні потреби ( таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
Документування операцій з руху виробничих запасів
Назва та форма документа |
Призначення документа |
||
І. Документи з надходження та оприбуткування запасів |
|||
1 |
Товарно-транспортна
накладна (ф.
№ 1 - ТН) |
комбінований
документ, що складається з трьох самостійних розділів: відомості про вантаж,
вантажно-розвантажувальні роботи, інша інформація |
|
2 |
Рахунок-фактура
(ф. № 63) |
розрахунковий
документ, що виписується постачальником на ім'я покупця на кожну партію відвантажених запасів |
|
3 |
Накладна
на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф.
№ М-20) |
документ
є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей, для оприбуткування
їх підприємством-одержувачем і для дозволу на вивіз із території підприємства
постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського
обліку |
|
4 |
Довіреність
(ф, № М-2) |
застосовуються
для одержання виробничих запасів від постачальника через довірену особу |
|
5 |
Акт закупки ТМЦ |
застосовується при закупівлі запасів підзвітними
особами підприємства |
|
6 |
Журнал обліку вантажів, що надійшли |
застосовується для реєстрації транспортних
документів, пов’язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад
підприємства |
|
7 |
Прибутковий
ордер (ф. № М-4) |
застосовуються
для обліку матеріалів, що надходять на підприємство від постачальників або з
переробки |
|
8 |
Акт
про приймання матеріалів (ф. № М-7) |
документ
складається у випадках розбіжностей по кількості і якості виробничих запасів,
що надійшли, із даними супровідних документів (пред'явлених до оплати) і є
підставою для пред'явлення претензій постачальнику й оприбуткування
виробничих запасів, що надійшли. Застосовується також у разі прий-мання
запасів, що надійшли без документів |
|
ІІ. Документи складського обліку запасів |
|||
9 |
Картка
складського обліку (ф. № М-12) |
застосовується
для оперативного обліку руху запасів по складу (коморі) |
|
10 |
Матеріальний
ярлик (ф. № М-16) |
астосовується
для характеристики матеріалів кожного номенклатурного номера за місцем
зберігання, слугує для матеріальних цінностей паспортом |
|
11 |
Реєстр
прийняття – здачі документів (ф. № М-13) |
використовується
для реєстрації прибуткових і видаткових документів, які здаються до
бухгалтерії |
|
12 |
Відомість
обліку залишків матеріалів на складі (ф. № М-14) |
використовується
для контролю взаємозв’язку складського та бухгалтерського обліку |
|
13 |
Сигнальна
довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм
запасу (ф.№ М-18) |
складається
завскладом (комірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку
виробничих запасів від встановлених норм |
|
14 |
Матеріальний
звіт (ф.№ М-19) |
складається
матеріально відповідальною особою і
передається в бухгалтерію; відображає рух запасів на складі за певний період |
|
ІІІ.
Документи з вибуття запасів |
|||
15 |
Лімітно-забірна
картка (ф. № М-8) |
для
багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один
місяць |
|
16 |
Лімітно-забірна
картка (ф. № М-9) |
для
чотириразового відпуску лімітованих матеріалів, що зараховуються на один вид
витрат (замовлення) на один місяць |
|
17 |
Акт-вимога
на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (ф. № М10) |
для
відпуску матеріалів, потреба в яких виникає періодично, заміни матеріалів, а
також для додаткового (понадлімітного) відпуску матеріалів |
|
18 |
Накладна-вимога
на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М11) |
для
відпуску матеріалів усередині підприємства, включаючи відпуск господарствам
свого підприємства, розташованим за межами його території |
|
Приймання
і оприбуткування запасів (матеріалів і тари під матеріали), що
надходять зі сторони від постачальників, оформляються відповідними складами
підприємства шляхом складання типової форми №М-4 Прибутковий ордер, який
виписується на підставі Рахунка-фактури постачальника та інших супровідних
документів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей із
документами. Прибутковий ордер повинен виписуватись на фактично прийняту
кількість цінностей. Прибуткові ордери нумеруються порядковими номерами.
ІІри встановленні невідповідності матеріальних
цінностей, що надійшли, їх асортименту, якості і кількості, вказаних у
Рахунках-фактурах та інших документам постачальника, складається типова форма №
7 «Акт про приймання матеріалів».
Прибутковий ордер використовується для
оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження
запасів. Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним
транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної
накладної, одержаної від вантажовідправника.
У разі надходження вантажу на склад без
документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без
документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими
ордерами.
Для одержання матеріалів від постачальника
покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання)
Довіреність ТФ № М-2, зареєстровану у Журналі реєстрації довіреностей.
При дрібних купівлях матеріалів готівкою
(наприклад, канцелярського приладдя) підзвітна особа зобов'язана здати матеріали
на склад, а комірник на Рахунку постачальника повинен поставити відмітку про
дату, номер прибуткового ордеру.
На
склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного
виготовлення і зайві одержані й невикористані матеріали, а також матеріали,
одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних
предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на
склади за допомогою накладної. Накладна складена матеріально відповідальною
особою складу (цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з яких слугує
складу (цеху), що здав матеріальні цінності
і підставою для списування цінностей, а другий - складу (цеху) для
оприбуткування цінностей.
Накладна на повернення із цеху на склад
матеріалів, не використаних на виробництві, виписується тільки в тому разі,
якщо ці матеріали були відпущені за лімітно-забірною карткою, оскільки у пій
передбачено облік матеріалів, відпущених
у виробництво.
Відпуск сировини і матеріалів у виробництво -
це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та
господарські потреби. Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно
до лімітів розрахованих на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу.
Основними
документами, що відображають відпуск матеріалів
зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є накладна-вимога (№М-11),
Лімітно-забірна картка (№М-8). Накладна-вимога являє собою єдність
розпорядчого і виправдного документів і використовується для одноразового
відпуску матеріалів.
Відпуск матеріалів, що повторюються, можна
оформлювати лімітно-забірними картками, які об'єднують у собі як розпорядчий
документ, який містить ліміт (обмежену кількість) відпуску, та накопичуваний
виправдний документ, який підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі
складу в рахунок ліміту, а також для поточного контролю за дотриманням
встановлених лімітів їх відпуску. Зазначається місячний ліміт даному цеху. Лімітно-забірні картки заповнюються
планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і
візуються відділом постачання.
Лімітно-забірні
картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається
цеху-споживачу, другий-складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору,
щоб чіткіше відрізняти примірник цеху від примірника складу.
Відпуск матеріалів на сторону виконується на
підставі договорів, і письмового розпорядження керівника підприємства.
Відпуск, як і надходження матеріалів,
оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).
До малоцінних та швидкозношуваних предметів
належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або
нормального операційного і циклу, якщо він більше одного року, зокрема:
інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг
тощо.
Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю
функціональною роллю в підприємстві є такими ж засобами праці, як і основні
засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і
поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.
За умови, якщо визначений підприємством термін
експлуатації активів не перевищує одного операційного циклу чи 12-ти місяців з
дати Балансу, то такі предмети є малоцінними швидкозношуваними предметами і
належать до рахунку №22. В момент передачі до експлуатації вартість МШП
списують на витрати звітного періоду з подальшим веденням оперативного
кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації та відповідальними
особами впродовж терміну їх фактичного використання.
На малоцінні та швидкозношувані предмети
(термін експлуатації до одного року), що відносяться до запасів, не
нараховується знос, а вартість переданих до експлуатації МШП списується на
витрати з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких МШП за
місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну їх фактичного
використання.
На дебеті рахунка №22 «Малоцінні
швидкозношувані предмети» відображаються придбані (одержані) або виготовлені
МШП за первісною вартістю, на кредиті - відпуск у експлуатацію за обліковою
вартістю зі списуванням на рахунки обліку витрат, а також описування нестач та
втрат від псування цінностей МШП.
Малоцінні та швидкозношувані предмети, термін
експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних
активів на субрахунку №112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», на які
нараховується знос. Інструмент, спецодяг; спецвзуття тощо, видані на руки
робітникам для тривалого користування, обліковуються за кожним робітником
окремо поза балансом на рахунку 07 «Списані активи».
Для синтетичного обліку запасів призначено
2-й клас Плану рахунків «Запаси», а для виробничих запасів рахунки 20
«Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».
Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність
і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі
сировина і матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів,
запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й
тарних матеріалів, відходів основного виробництва (рис. 2.1).
Рис.
2.1. Побудова рахунка 20 «Виробничі запаси»
Основні господарські
операції та кореспонденцію рахунків за ними, що відображають надходження та
витрачання виробничих запасів, наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3.
Типова кореспонденція рахунків з обліку виробничих запасів
Зміст господарської операції |
Дебет |
Кредит |
1. Придбання виробничих запасів від постачальників (первинний документ: прибутковий ордер) |
20, 22, 641 |
63 |
2. Придбання виробничих запасів підзвітними особами (первинний документ: прибутковий ордер) |
20, 22,641 |
372 |
3. Оприбуткування виробничих запасів власного
виробництва, що призначені для внутрішнього використання (первинний документ: прибутковий ордер) |
20, 22 |
23 |
4. Списання вартості виробничих запасів на підготовку
і освоєння виробництва (первинний
документ: лімітно-забірна картка) |
39 |
20, 22 |
5. Списання відпущених МШП, термін корисного
використання яких менше одного року, на витрати в момент передавання їх в
експлуатацію (первинний документ: акт
на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів) |
23, 91, 92, 941, 93, 15 |
22 |
6. Виробничі запаси відпущені у виробництво (первинний документ: лімітно-забірна
картка) |
23 |
20 |
7. Відображена вартість нестач і втрат виробничих
запасів при інвентаризації (первинний
документ: звіряльна відомість) |
375 |
20, 22 |
8. Відображена сума реалізованих виробничих запасів (первинний документ: накладна) |
36 |
712 |
Відображення інформації стосовно обліку виробничих запасів проводять у
графах 3-4 Розділу ІІІ Журналу 5,
а МШП – у графі 5 Розділу ІІІ даного журналу.
Аналітичний облік виробничих запасів ведеться за групами матеріалів, місцями зберігання,
матеріально відповідальними особами. Дані за аналітичними рахунками
узагальнюються в оборотних відомостях. Рахунки аналітичного обліку
використовують для контролю за зберіганням і рухом матеріальних цінностей, їх
оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для підведення
підсумків інвентаризації.
Кожне підприємство
відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в їх кількості,
необхідній для управління виробництвом:
по-перше – значною
їх кількістю;
по-друге – складною
організаційною та виробничою структурою підприємства;
по-третє – наявністю
складів для їх зберігання.
Дані аналітичного
обліку використовуються, переважно, в системі менеджменту, а його інформація
необхідна управлінцям різних рівнів.
Рис. 2.2. Побудова аналітичного обліку
за рахунком 20 «Виробничі запаси» в бухгалтерії
Для обліку виробничих
запасів, що не належать підприємству Планом рахунків передбачено використання
позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» призначено
для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його
власністю, прийняті на комісію, в переробку, до монтажу, в довірче управління.
Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах,
приймально-передавальних актах тощо. Всі товарно-матеріальні цінності, що
обліковуються на цьому рахунку, підлягають інвентаризації в порядку і в строки,
передбачені наказом про облікову політику, а також планом проведення інвентаризації.
Позабалансовий рахунок
02 «Активи на відповідальному зберіганні» має такі субрахунки, що
використовуються для обліку запасів:
022 «Матеріали, прийняті для переробки»;
023 «Матеріальні цінності на
відповідальному зберіганні»;
024 «Товари, прийняті на комісію»;
025 «Майно в довірчому управлінні».
На позабалансовому
субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки» ведеться облік руху
надходження сировини та матеріалів від замовників, які прийняті для переробки
(давальницька сировина) і не оплачується одержувачем, та їх вибуття (в тому
числі в іншому матеріальному вигляді). Облік витрат з переробки чи доробки
давальницької сировини здійснюється на рахунках обліку виробництва (за винятком
вартості давальницької сировини замовника). Аналітичний облік давальницької
сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів та за місцями їх
зберігання чи переробки.
На позабалансовому
субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» ведеться
облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з
приводу відмови від розрахункових документів постачальників; одержаних від
постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ),
заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чи у видаткових
документах постачальників; сплачених покупцями товарно-матеріальних цінностей,
які дозволено як виняток залишати на відповідальному зберіганні, оформлених
охоронними розписками та не вивезених з причин, незалежних від підприємства,
тощо.
Дані аналітичного обліку
використовуються, переважно, в системі менеджменту, а його інформація необхідна
управлінцям різних рівнів.
Аналітичний облік
товарно-матеріальних цінностей прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться
за видами, сортами та місцями зберігання. Цінності, що залишені на
відповідальне зберігання, зберігаються окремо від власних.
На позабалансовому
субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію» обліковуються одержані товари у
межах договорів комісії, поруки та інших цивільно-правових договорів, що
уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за
дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари. Аналітичний
облік товарів, прийнятих на комісію, ведеться за видами товарів та комітентами.
Отже, важливою умовою
для підприємства є правильна організація синтетичного і аналітичного обліку на
рахунках і в регістрах, для того, щоб користувачі отримували точну, достовірну
інформацію про діяльність підприємства з метою прийняття обґрунтованих рішень
щодо інвестування своїх обмежених ресурсів в обраний ними бізнес.
Складський облік – це сортовий, кількісний
оперативно – технічний облік, веденням якого займаються
матеріально-відповідальні особи складського господарства. Здійснюється облік на складі за допомогою книги складського обліку. Вона відкривається в бухгалтерії і
віддається під розписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток,
їх реєстраційні номери і підпис одержувача.
Облік виробничих
запасів на складі здійснюється завідуючим
складом (комірником), який є матеріально – відповідальною особою. З
комірником укладається типовий договір у встановленій формі про повну
матеріальну відповідальність.
Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що повторюється у всіх первинних документах.
Перші три цифри номера означають номер рахунку і субрахунку, наступні дві –
номер групи, а інші – порядковий номер матеріальних цінностей у групі.
Облік МШП на складах ведеться кількісний, за їх номенклатурними номерами.
У бухгалтерії підприємства складають групувальні відомості надходження МШП
таким же чином, як і групувальні відомості надходження матеріалів (рахунку №20
«Виробничі запаси»), а також ведуть сортову оборотну відомість аналітичного
обліку.
Інвентаризація виробничих
запасів – це перелік,
перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що
знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення з даними бухгалтерського обліку.
Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних методів контролю за
збереженням оборотних активів і роботою матеріально – відповідальних осіб.
Інвентаризація використовується також для виявлення фактичних витрат на
виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про
витрати матеріальних витрат не можуть бути використані.
Отримані фактичні результати інвентаризаційна комісія заносить до
інвентаризаційних описів. Потім вони здаються до бухгалтерії, для виявлення
кінцевих результатів в процесі чого бухгалтерія складає порівняльну відомість,
в якій здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування,
розрахунок природного убутку, визначаються кінцеві результати інвентаризації.
В обліку спочатку відображають пересортування, оскільки надлишки чи
нестачі можуть бути її наслідком, і лише потім виявляються кінцеві лишки і
нестачі.
Особливість відображення в обліку пересортування полягає в тому, що
кількісні і сумові дані в синтетичному обліку не змінюються, а зміни
відбуваються лише в даних аналітичного обліку. При цьому оформляється довідка бухгалтерії на відображення
пересортування в обліку. За результатами
проведеної інвентаризації складається протокол.