Тема 12. Звітність бюджетних установ

План

1. Призначення та класифікація звітності бюджетних установ.

2. Фінансова звітність бюджетних установ.

3. Бюджетна звітність суб’єктів бухгалтерського обліку в державному секторі.

4. Податкова звітність бюджетних установ.

1. Призначення та класифікація звітності бюджетних установ

При організації складання та подання зовнішньої звітності бюджетних установ необхідно керуватися законодавчими та нормативними документами, які регламентують методологічні засади формування інформації в даних звітах. До основних з них належить Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ІV, статтею 11 якого визначено, що форми фінансової звітності бюджетних установ та фінансової звітності про виконання бюджетів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (Міністерством фінансів України).

Бюджетні установи та організації складають та подають значно більшу кількість форм звітності, ніж звичайні підприємства. Це пояснюється необхідністю контролю держави за витрачанням бюджетних коштів їх розпорядниками та контролю за збереженням державного майна.

Класифікують звітність за різними ознаками: за періодом часу; за ступнем узагальнення інформації; за змістом; за джерелом формування.

За періодом часу звітність поділяють на місячну, квартальну та річну. Строки подання форм звітності встановлюються відповідними нормативними документами та інструкціями з їх заповнення.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну та зведену.

Первинна звітність складається окремою бюджетною установою чи організацією. Зведена звітність утворюється шляхом об’єднання даних первинних звітів.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» крім власних фінансових звітів зведену фінансову звітність складають та подають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

За змістом і джерелами формування звітність бюджетних установ можна поділити на фінансову, бюджетну, податкову, до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, статистичну, управлінську та адміністративну.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності, надходження та використання грошових коштів бюджетної установи чи організації за звітний період. Її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Цей принцип покладений у структуру звітних форм, у внутрішній ув’язці та ув’язці показників між формами. Склад, форми, принципи підготовки та подання фінансової звітності в державному секторі, загальні вимоги до визнання і розкриття її елементів визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності».

Форми бюджетної звітності бюджетних установ встановлюються Міністерством фінансів України за участю Держказначейства України. Основне призначення цієї звітності – отримання інформації для контролю за станом виконання кошторису бюджетних установ.

Загальні засади формування податкової звітності визначені Податковим кодексом України, а її конкретні форми та порядок їх заповнення регулюються Міністерством фінансів України разом з Державною податковою службою України. Податкова звітність подається до органів Державної податкової служби за місцем реєстрації установи. Кількість форм звітності залежить від кількості податків і зборів, які визначені Податковим кодексом України. Проте, якщо бюджетна установа не є платником певного податку чи збору, то звітність з них не складає.

Звітність до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування регламентується рядом Законів України. Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначено Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 № 16/98-ВР (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/16/98-%D0%B2%D1%80#Text). Згідно з Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні прийняті Закони України: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text); «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-14 (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text); «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14#Text).

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text).

Згідно з цим законом адміністрування єдиного внеску здійснює Державна податкова служба України.

Відповідно до прийнятих законів створені Пенсійний фонд, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, до яких перераховується частина єдиного внеску для забезпечення виконання їх функцій та виплат за їх рахунок.

Статистична звітність містить інформацію, яка є необхідною для статистичного вивчення діяльності бюджетних установ чи організацій та побудови макроекономічних показників.

Управлінська звітність (внутрішня) – звітність, що подається внутрішнім користувачам, призначена для внутрішнього управління бюджетною установою. Її форми, кількість та періодичність подання встановлюються установою самостійно і закріплюються у внутрішньому нормативному документі.

Адміністративна (оперативна) звітність подається бюджетними установами на вимогу органів державної влади для виконання ними своїх адміністративних функцій.

2. Фінансова звітність бюджетних установ

Загальні засади формування фінансової звітності та їх форми в державному секторі визначені такими НП(с)БОДС:

‒     НП(с)БОДС 101 «Подання фінансової звітності» від 28.12.2009 р. № 1541;

‒     НП(с)БОДС 102 «Консолідована фінансова звітність» від 24.12.2010 р. № 1629;

‒     НП(с)БОДС 103 «Фінансова звітність за сегментами» від 24.12.2010 р. № 1629;

‒     Наказ МФУ «Про затвердження типової форми № 5-дс «Примітки до річної фінансової звітності» від 29.11. 2017 р. № 977.

Порядок визнання та оцінки статей звітності визначені окремими НП(С)БОДС.

Перелік форм фінансової звітності бюджетних установ наведено в табл. 12.1.

Таблиця 12.1. – Форми фінансової звітності в державному секторі економіки

№ з/п	Форми фінансової звітності	Нормативний документ	Склад звітності
			Річна	Квартальна
1	Баланс (Форма № 1-дс)	НП(с)БОДС 101	+	+
2	Звіт про фінансові результати (Форма № 2-дс)	НП(с)БОДС 101	+	+
3	Звіт про рух грошових коштів (Форма № 3-дс)	НП(с)БОДС 101	+
4	Звіт про власний капітал (Форма № 4-дс)	НП(с)БОДС 101	+
5	Консолідований баланс (Форма № 1-кдс)	НП(с)БОДС 102	+	+
6	Консолідований звіт про фінансові результати (Форма № 2-кдс)	НП(с)БОДС 102	+	+
7	Консолідований звіт про рух грошових коштів (Форма № 3-кдс)	НП(с)БОДС 102	+	+
8	Консолідований звіт про власний капітал (Форма № 4-кдс)	НП(с)БОДС 102	+	+
9	Примітки до річної фінансової звітності (Форма № 5-дс)	Наказ № 977	+
10	Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (Форма № 6-дс)	НП(с)БОДС 103	+

Баланс (форма № 1-дс) як звіт про фінансовий стан відображає активи, зобов’язання і власний капітал суб’єкта державного сектору та/або бюджету на початок року та на кінець звітного періоду на підставі звірених даних бухгалтерського обліку. Звітні дані статей балансу на початок звітного періоду повинні бути тотожними даним відповідних статей балансу на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням на початок звітного періоду даних реорганізації (у разі коли реорганізація відбулася станом на початок року). Пояснювальна записка повинна містити інформацію про назву установи та її місцезнаходження; короткий опис основної діяльності установи; назву органу управління, у віданні якого перебуває установа; середню чисельність працівників.

Звіт про фінансові результати (форма № 2-дс) відображає інформацію про доходи, витрати, дефіцит/профіцит в результаті діяльності суб’єкта державного сектору та бюджету протягом звітного періоду. Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів: І. Фінансовий результат діяльності; ІІ. Видатки бюджету (кошторису) за функціональною класифікацією видатків та кредитування бюджету; ІІІ. Виконання бюджету (кошторису).

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3-дс) відображає рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про власний капітал (форма № 4-дс) містить інформацію про суми власного капіталу відповідно на початок і кінець звітного періоду, а також наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення залишку власного капіталу на початок року в результаті зміни облікової політики, виправлення помилок та інших змін у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі. У звіті про власний капітал розкривається також інформація про зміни у складі і сумі власного капіталу, пов’язані з наданням або вилученням активів за рішенням власника.

Примітки до річної фінансової звітності ‒ сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

Форма приміток до річної фінансової звітності затверджена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типової форми № 5-дс «Примітки до річної фінансової звітності» № 977 від 29.11.2017 р. Типова форма фінансової звітності № 5-дс «Примітки до річної фінансової звітності» застосовується суб’єктами бухгалтерського обліку в державному секторі, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

У примітках до річної фінансової звітності розкривається:

1. Інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансовій звітності, але є обов’язковою згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

2. Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

3. Інформація про зміст події, що відбулася після дати балансу, та оцінку її впливу на фінансовий результат або обґрунтування щодо неможливості проведення такої оцінки.

4. Інформація про події після дати балансу, які не потребують коригування статей фінансової звітності.

5. Інформація про виконання бюджету (кошторису) щодо:

‒      різниці між остаточно скоригованими показниками плану на звітний період з урахуванням змін і фактичними сумами виконання (касовими видатками) та причини їх виникнення;

‒      причини відхилення між затвердженими показниками плану на звітний період та остаточно скоригованими показниками плану на звітний період з урахуванням змін.

6. Інформація про виконання бюджету щодо наданих з бюджету кредитів, взаємних розрахунків бюджетів, цінних паперів, фінансування бюджету.

У примітках до фінансової звітності за наявності операцій пов’язаних сторін наводиться така інформація:

1. Види та обсяги операцій (сума або частка у загальному обсязі) пов’язаних сторін та характер відносин між такими пов’язаними сторонами.

2. Суми дебіторської та кредиторської заборгованостей за операціями пов’язаних сторін.

Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (Форма № 6-дс) складають суб’єкти бухгалтерського обліку в державному секторі, які складають консолідовану фінансову звітність та/або мають територіально відокремлені підрозділи. Інформацію у формі 5-дс наводять за звітними та допоміжними сегментами. Звітний сегмент – сегмент, інформація про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання якого підлягає окремому розкриттю у річній фінансовій звітності суб’єкта державного сектору. Звітні сегменти поділяють на географічні та сегменти діяльності.

Географічний сегмент – це відокремлювана частина діяльності суб’єкта державного сектору у певному географічному регіоні, яка відрізняється від інших: економічними і геополітичними умовами географічного регіону; особливістю діяльності в різних географічних регіонах; територіальним розташуванням підрозділів або споживачів послуг (робіт); характерними для географічного регіону ризиками діяльності; правилами валютного контролю і валютними ризиками в таких регіонах. Сегмент діяльності – це відокремлюваний вид (або група видів) діяльності суб’єкта державного сектору, який відрізняється від інших: видом послуг (робіт); способом отримання доходу (способом надання послуг, виконання робіт); характером діяльності; цілями діяльності; категорією споживачів послуг (робіт).

За звітними сегментами наводиться інформація про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання, капітальні інвестиції, сума амортизаційних відрахувань. За допоміжними сегментами наводять інформацію лише про бюджетні асигнування, доходи від надання послуг, балансову вартість активів звітних сегментів, капітальні інвестиції.

Консолідована фінансова звітність – фінансова звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів контролюючого суб’єкта та контрольованих ним суб’єктів як єдиної економічної групи. Контроль – повноваження суб’єкта державного сектору управляти фінансовою та операційною політикою іншого суб’єкта державного сектору з метою одержання вигід від його діяльності. Консолідована фінансова звітність складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності контрольованих суб’єктів державного сектору до аналогічних показників фінансової звітності контролюючого суб’єкта державного сектору. При складанні консолідованої фінансової звітності підлягають виключенню сальдо та операції між суб’єктами державного сектору в межах економічної групи та отримані в результаті нереалізовані доходи та нереалізовані втрати в результаті операцій в межах економічної групи, за винятком випадків, коли їх можна відшкодувати.

Більш детально питання складання даної звітності висвітлюються у НП(с)БОДС 102 «Консолідована фінансова звітність».

Терміни подання фінансової звітності за призначенням встановлені Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419. Квартальна фінансова звітність подається розпорядниками коштів державного і місцевих бюджетів не пізніше ніж 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше ніж 22 січня наступного за звітним року. Розпорядники коштів державного і місцевих бюджетів подають квартальну та річну фінансову звітність за встановленими графіками органам Казначейства за місцем обслуговування.

Бюджетні установи – платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають фінансову звітність також органу Державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації.

3. Бюджетна звітність суб’єктів бухгалтерського обліку в державному секторі

Бюджетна звітність суб’єктів бухгалтерського обліку в державному секторі призначена для контролю за виконанням кошторису установ. Її кількість та форми затверджені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» від 24.01.2012 р. № 44.

Перелік форм бюджетної звітності наведено в табл. 12.2.

Таблиця 12.2. – Склад бюджетної звітності розпорядників бюджетних коштів (станом на 01.01.2025 року)

№ з/п	Форми бюджетної звітності	Суб’єкти державного сектору
		Розпорядники бюджетних коштів	Одержувачі бюджетних коштів
1	«Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» (форма № 2д, № 2м)	+	+
2	«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги» (форма № 4-1д, № 4-1м)	+	-
3	«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень» (форма № 4-2д, № 4-2м)	+	+
4	«Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» (форма № 4-3д, № 4-3м)	+	+
5	«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як окремі субвенції з місцевого бюджету» (форма № 4-4д)	+	-
6	«Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (кредити (позики) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій)» (форма № 4-3д.1, № 4-3м.1)	+	+
7	«Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (форма № 7д, № 7м)	+	+
8	«Звіт про заборгованість за окремими програмами» (форма № 7д.1, № 7м.1)	+	+

Розкриття елементів бюджетної звітності здійснюється у Пояснювальній записці та формах щодо розкриття елементів бюджетної звітності.

Форми розкриття елементів бюджетної звітності:

‒  Довідка про використання кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів;

‒  Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків;

‒  Довідка про залишки коштів на рахунках в установах банків;

‒  Довідка про депозитні операції;

‒  Довідка про спрямування фактичних обсягів власних надходжень з урахуванням залишків коштів на початок року, які перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

‒  Довідка про направлення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, які підпорядковані іншим головним розпорядникам бюджетних коштів;

‒  Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами»;

‒  Довідка про розподіл видатків Державного бюджету України на 20__ рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя;

‒  Довідка про надходження та використання окремих власних надходжень бюджетних установ, отриманих у натуральній формі.

4. Податкова звітність бюджетних установ

Бюджетні установи, як і господарюючі суб’єкти, сплачують податки, збори, внески визначені Податковим кодексом України та відповідними законами.

Проте, у зв’язку з тим, що бюджетні установи належать до неприбуткових організацій, існують певні особливості їх оподаткування.

Щоб мати статус неприбуткової установи (організації), необхідно дотримання нею одночасно таких вимог:

‒     утворено та зареєстровано в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

‒     установчі документи установи містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

‒     установчі документи установи передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

‒     внесено контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно з пп. 133.4.6 Податкового кодексу України до неприбуткових організацій, що відповідають вищезазначеним вимогам можуть бути віднесені бюджетні установи. Проте, щоб не позбутись ознаки неприбутковості, доходи (прибутки) неприбуткової організації повинні використовуватись винятково для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Оскільки бюджетні установи не є платниками податку на прибуток, то декларації з цього податку до органів доходів і зборів вони не подають, а подають Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій. Звіт, як податковий розрахунок, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, за своїм статусом прирівнюється до податкової декларації (п. 46.1 Податкового кодексу України).

Ключовим моментом при заповненні звіту є визначення ознаки неприбутковості бюджетної установи. Податковий кодекс України використовує саме поняття «неприбуткова організація», що є ширшим ніж поняття бюджетна «установа». Бюджетний кодекс України визначає бюджетну установу як орган, установу чи організацію, визначену Конституцією України, а також установу чи організацію, створену у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями подається навіть за відсутності операцій, що підлягають оподаткуванню. У звіті зазначаються усі передбачені в ньому показники наростаючим підсумком з початку календарного року. У разі не заповнення того чи іншого рядка через відсутність операції (суми) цей рядок прокреслюється. Дані, наведені у звіті, повинні ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку та відповідати правилам обліку податків. Достовірність даних підтверджується підписами керівника установи і головного бухгалтера, а за відсутності бухгалтерської служби – спеціаліста, який веде облік, та засвідчується печаткою. Оригінал звіту подається до податкового органу за місцезнаходженням установи.

Згідно з п. 120.1 Податкового кодексу України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Якщо неприбутковою установою самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданому звіті, то відповідно до ст. 50.1 Податкового кодексу України така неприбуткова установа має право подати уточнюючий звіт або зазначити уточнені показники у додатках до звіту (складених за формою уточнюючого звіту) за будь-який наступний податковий період, протягом якого були виявлені такі помилки. Якщо такий платник податку подає новий звіт з виправленими показниками до закінчення граничного терміну подання податкової звітності за такий звітний період, то сума податку до сплати за такий звітний період підлягає перерахуванню відповідно до виправлених показників, а штрафні санкції не застосовуються.

Бюджетні установи, за отриманими коштами з бюджетів всіх рівнів, податок на додану вартість не сплачують. Згідно із пп. 197.1.18 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування оплата вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов’язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

Згідно з пп. 196.1.8 ПКУ звільнено від оподаткування поставку позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

Звільняються від оподаткування також операції з: постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках (пп. 197.1.2 ПКУ); постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства (пп. 197.1.5 ПКУ).

Водночас, бюджетні установи в ряді випадків здійснюють і діяльність, яка є об’єктом оподаткування ПДВ, наприклад, надання офісів в оренду, продаж надлишкових основних засобів, продаж продукції навчально-виробничих майстерень, продукції підсобних сільськогосподарських виробництв тощо. Якщо обсяг таких операцій за останні 12 місяців не перевищує 1000 тис. грн без урахування ПДВ, то бюджетна установа не зобов’язана реєструватись платником цього податку, проте, вона може зареєструватись за власною ініціативою з вибором поквартального або помісячного розрахунку за цим податком. У разі перевищення зазначеного обсягу операцій бюджетна установа зобов’язана зареєструватись платником цього податку подавши заяву до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій 1000 тис. грн (п. 183.2 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що бюджетна установа, яка зареєстрована з причин, визначених законом, як платник ПДВ здійснює оподатковувані та неоподатковувані ПДВ операції, облік таких операцій слід організовувати окремо.

Згідно з п. 199.1 Податкового кодексу України, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (п. 199.2 Податкового кодексу України).

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції (п. 199.3 Податкового кодексу України).

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій(п. 199.4 Податкового кодексу України).

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом Міністерство фінансів України від 28.01.2016 р. № 21. Цим же наказом затверджені: уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок; розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України; Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сплата податку здійснюється не пізніше 10 днів після закінчення граничного строку подання декларації.

Щодо плати за землю, то згідно з пп. 282.1.4 Податкового кодексу України дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів звільняються від сплати цього податку.

Проте, вони зобов’язані подавати до органу Державної фіскальної служби розрахунок із визначення розміру земельного податку. Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 р. № 560.

Декларація містить Розрахунок суми земельного податку, Розрахунок суми орендної плати та Розрахунок податкового зобов’язання.

Якщо бюджетна установа здає у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини іншим суб’єктам господарювання, то плата за землю нараховується у встановлених розмірах на загальних підставах пропорційно частці таких будівель чи їх частин у загальній площі земельної ділянки орендодавця (п. 284.3 Податкового кодексу України). Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Якщо бюджетні установи є орендарями приміщень (тобто не є окремими власниками земельних ділянок або землекористувачами), то вони не будуть платниками земельного податку до бюджету. За таких умов платниками є орендодавці приміщень, яким орендарі відшкодовують суму цього податку, оскільки відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-XІІ бюджетні установи повинні дотримуватись нормативу робочих місць для інвалідів, і подають до відповідних відділень Фонду соціального захисту інвалідів Звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів не сплачують (ст. 20). Проте, згідно зі ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.