ЗМІСТ

 

Вступ.....................................................................................

4

Тематичне планування самостійної роботи......................

Зміст теоретичного курсу…………………………………

Теми рефератів......................................................................

5

6

10

Питання для самостійної роботи………………………….

11

Питання для підготовки до заліку......................................

12

Тести.......................................................................................

13

Список рекомендованої літератури.....................................

37

 

 

Вступ

 

 

 

 

 

Постійне зростання кількості автомобілів у світі та в Україні загострило проблему виробництва та застосування високоякісних паливно-мастильних матеріалів.

Виходячи з реальної ситуації, що склалась в Україні, особливо актуальним є забезпечення сучасної техніки, зокрема автомобільної, вітчизняного та закордонного виробництва, високоякісними паливами, мастилами, присадками, а також створення інфраструктури сервісу заправки і технічного обслуговування та автомобільних доріг європейського рівня.

У методичних вказівках розглядаються питання щодо якості паливно-мастильних матеріалів, оцінки їх якості, нормативно-технічної бази, що регламентує виробництво та споживання  даних товарів тощо.

 

 

ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

 

Назва теми

Час на опрацювання, год.

 

Бібліо-графія

 

Форма контролю

 

денна форма навчання

 

1. Характеристика якості моторних палив і масел, що виробляються в Україні.

2. Методи аналізу паливно-мастильних матеріалів

3. Альтернативні палива: виробництво у світі та в Україні

4. Оцінка якості альтернативних палив

5. Зберігання, транспортування, маркування палив та масел.

6. Характеристика автозаправочних станцій в Україні

15

 

 

 

15

 

 

15

 

 

15

 

 

15

 

 

 

15

[1], с. 45-64

 

 

[9], с. 25-119,

 

[10], с. 56-99

 

[7], с. 44-62

 

[11], с. 114-125

 

[19], с. 23-67,

 

Контрольне опитування

 

 

Контрольне опитування

 

 

Контрольне опитування

 

Контрольне опитування

 

Контрольне опитування

 

Реферат

 

 

 

Всього:

90

 

 

ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОГО КУРСУ

 

Тема 1

Ринок моторних палив і масел в Україні

Серйозною проблемою розвитку виробництва нафтопродуктів є зношеність устаткування багатьох НПЗ. Початок удосконаленню виробництва на ряді заводів було покладено в 2001 р. – Одеський НПЗ почав випускати ДП, сертифіковане за стандартами EN – 590 Європейського комітету зі стандартизації, а ВААТ «Лисичанськнафтооргсинтез» розпочав виробництво ДП із вмістом сірки менш , ніж 0,05 %. 

Найбільшими переробниками нафти в Україні на сьогодні є Кременчуцькі НПЗ («Укртатнафта»), Лисичанський НПЗ («ТНК-Україна»), Одеський НПЗ («Лукойл-Україна») і «Херсоннафтапереробка» (російська група «Альянс»).

В Україні основними операторами ринку паливно-мастильних товарів є 7 виробничо-збутових об’єднань: «ТНК-Україна», СП «Західна нафтова група», ВАТ «Концерн Галнафтогаз», ВАТ «Група Альянс», ЗАТ «Укртатнафта», НАК «Нафтогаз України» і нафтова компанія «Лукойл - Україна».

 

Тема 2

Сучасний стан ринку присадок до моторних масел і палив в Україні

 

Знос різних агрегатів, вузлів, механізмів та деталей тракторів, автомобілів і сільськогосподарської техніки залежить відряду факторів. Так, різке підвищення хімічної активності масласприяє прояві корозійно-механічного і хімічного зносу. Недостатнє потрапляння масла в зону тертя призводить до інтенсифікації адгезійного зносу тощо. Конструктивні особливостівузла тертя також накладають свій відбиток на характер зносу.

На процес тертя і спрацювання контактних поверхонь умашинах і механізмах великий вплив оказують протиспрацювальні, протизадирні та антифрикційні експлуатаційні властивості масла. Змащувальна властивість масел є узагальненимпоняттям цих їх експлуатаційних властивостей. Масла повиннімати високу змащувальну властивість, щоб знижувати втрати натертя і запобігати або зменшувати їх спрацювання при робочихнавантаженнях та швидкостях. Якщо при рідинному мащеннівідповідно до гідродинамічної теорії змащувальна дія на поверхні тертьових деталей визначається в основному в’язкістю таіндексом в’язкості масла, то в умовах граничного мащення вирішальне значення мають поверхнево-активні властивості масла.

В умовах тертя при граничному мащенні в результатіадсорбції поверхнево-активних компонентів масел утворюється

гранична плівка, яка розділяє тертьові поверхні та перешкоджає

їх контакту. Однак, плівки базових масел здатні захищати деталі

від тертя та спрацювання лише при помірних навантаженнях ітемпературах. При навантаженнях та температурах вище критичних значень, що перебільшують міру міцності плівки, адсорбційний шар руйнується. Для підвищення змащувальноївластивості масел, що застосовують в умовах високих навантажень і температур, до їх складу вводять присадки. Механізмдії присадок обумовлений двома основними факторами: адсорбцією присадок на металевих поверхнях і хімічною активністюмолекул присадки по відношенню до матеріалів тертьових пар.

Утворення адсорбційного шару на поверхні металу ведедо зменшення площі металевого контакту та зниження внаслідок цього спрацювання тертьових пар. Важливе значення прицьому має поведінка адсорбованих на поверхні металу молекулприсадок з підвищенням температури. Збільшення температуриповерхні може привести до часткової десорбції присадки увипадку її слабкого зв’язку з металом, що в свою чергу будесупроводжуватися підвищенням спрацювання пар тертя. Колиміцність зв’язку адсорбованих молекул присадки з металомдосить велика, то при підвищенні температури спостерігаєтьсяхімічна реакція між адсорбатом і адсорбентом, яка супрово-джується модифікацією поверхневих шарів металу.

 

 

Тема 3

Характеристика якості моторних палив і масел, що виробляються в Україні

Сучасні автомобільні і авіаційні бензини повинні задовольня­ти ряд вимог, що забезпечують економічну і надійну роботу двигу­на, і вимоги експлуатації: мати хорошу випаровуваність, що дозво­ляє отримати однорідну паливноповітряну суміш оптимального складу при будь-яких температурах; мати груповий вуглеводневий склад, що забезпечує стійкий, бездетонаційний процес згоряння на всіх режимах роботи двигуна; не змінювати свого складу і власти­востей при тривалому зберіганні і не чинити шкідливого впливу на деталі паливної системи, резервуари, гумотехнічні вироби і ін. Останніми роками екологічні властивості палива висуваються на перший план.

Охарактеризуємо основні показники якості нафтопродуктів. Густина (абсолютна) — маса речовини, що знаходиться в одиниці об’єму. Відносна густина виражається відношенням маси об’єму речовини до маси такого ж об’єму води, що має температуру 4°С (маса 1 л води за 4°С дорівнює 1 кг). Визначають густину нафтопродуктів за допомогою нафтоденсиметрі. Густина автомобільних бензинів за 20°С становить 690–810 кг/м3, дизельного палива — 820–860 кг/м3, мастильних матеріалів — 870–950 кг/м3. Колір і прозорість. Рідкі палива — прозорі рідини, мутність вказує на наявність води або забруднення. Поява забарвлення від жовтого до світло-коричневого свідчить про наявність смолистих речовин або ж про змішування з іншими нафтопродуктами. Неетильовані бензини й гаси — без кольору, дизельне паливо має забарвлення від світло-жовтого до світло-коричневого, збільшення інтенсивності забарвлення свідчить про вміст фактичних смол. Вода і механічні домішки. Вода і механічні домішки потрапляють у нафтопродукти під час виготовлення, транспортування, зберігання та видачі. Наявність води в нафтопродуктах небажана, тому що вона підсилює корозію металів, прискорює розкладання, спрацювання і вимивання присадок. Узимку вода, що наявна в нафтопродуктах, утворюючи кристалики льоду, може припинити їх подачу. Тому стандартами не допускається наявність води в рідких і газоподібних паливах, а в оливі її має бути не більше 0,03% (сліди). Механічні домішки (грунтовий пил, продукти корозії резервуарів, трубопроводів, продукти спрацювання елементів системи живлення тощо), потрапляючи в камери згоряння двигунів, спричиняють інтенсивне спрацювання деталей циліндро-поршневої групи. Тому стандартами не допускається наявність механічних домішок у рідких і газоподібних паливах, а в оливах суворо обмежується. Вода і механічні домішки не розчиняються в паливі, тому їх можна виявити, продивляючись середню пробу палива в посудині з прозорого скла. Якщо паливо каламутне, то воно містить воду. Інший спосіб полягає в тому, що в чисту суху пробірку наливають на 1/2 висоти добре перемішаного палива і додають до нього два-три кристали марганцевокислого (перманганату) калію. Вміст пробірки старанно перемішують. За наявності води кристалики марганцевокислого калію розчиняються в ній, утворюючи навколо кристаликів водяні підтікання. Крапля оливи, що містить воду, під час нанесення на скло виглядає також каламутною.

Як базові оливи використовують мінеральні (одержані в результаті переробки нафти), синтетичні (одержані шляхом органічного синтезу), а також напівсинтетичні (суміші мінеральних і синтетичних). Відповідно й моторні оливи поділяються на мінеральні (Mineral), синтетичні (Fully Synthetic) і частково синтетичні (Semi Synthetic), або, як їх частіше називають, напівсинтетичні. Мінеральні оливи мають порівняно невисоку вартість при задовільних експлуатаційних властивостях, але їх температурний діапазон застосування досить вузький. Синтетичні оливи мають кращі експлуатаційні властивості, але і значно вищу вартість, що зумовлено складністю технологічного процесу їх виготовлення. Якщо синтетична олива містить певну кількість мінеральної, то її називають напівсинтетичною. Оскільки назву продукції дає її виробник, а єдиної системи тут не існує, то визначити за назвою вміст мінеральної оливи, що міститься в продукті, неможливо. Основними показниками при виборі та застосуванні моторних олив є в’язкість і експлуатаційні властивості.

 

Тема 4

Методи аналізу паливно-мастильних матеріалів

Основним документом, який засвідчує якість нафтопродуктів, є паспорт (сертифікат). У ньому записуються дата виготовлення, номер партії, сорт і марка, склад присадок, значення основних фізико-хімічних показників якості. Паспорт дає змогу контролювати якість нафтопродукту під час їх зберігання і позитивно вирішувати суперечки з постачальниками. Контроль якості полягає у відбиранні проби, виконанні аналізу і в порівнянні одержаних показників якості з відповідними в паспорті. Пробу нафтопродукту для аналізу якості відбирають безпосередньо з місткості або ж із трубопроводу у безпосередній близькості від місткості під час її заповнення або спорожнення. Нафтопродукт перед відбором проби старанно перемішують. Пробу мазеподібного нафтопродукту відбирають щупом із поздовжнім вирізом.

Лабораторні випробування, залежно від їх призначення, розподіляють на приймально-здавальні, контрольні, повні та арбітражні. Приймально-здавальні аналізи проводять для встановлення відповідності марки нафтопродукту, що надійшов і вказаний у супровідних документах. Ці аналізи проводять за зразками, що відібрані з транспортних засобів або перед зливанням із них. Проведення аналізу слід закінчити до відправлення транспортних засобів. Контроль-аналіз проводять задля встановлення чи під час зливання або під час перекачування нафтопродукт не змішано з іншими марками нафтопродуктів, і періодично — під час зберігання нафтопродуктів для оперативної перевірки їх якості, щоб за найважливішими показниками визначити, чи відповідають вони вимогам стандартів, чи їх потрібно змінити на свіжі. Повний аналіз проводять під час сертифікації нафтопродуктів під час надходження нафтопродукту без паспорта якості, періодично — під час зберігання, а також у разі невідповідності результатів випробувань під час проведення контрольного аналізу вимогам нормативної документації на продукцію. Арбітражному аналізу підлягають зразки нафтопродуктів у разі виникнення розбіжностей в оцінці якості випробувальними лабораторіями відправника та отримувача нафтопродуктів. Арбітражні аналізи проводять, зазвичай, у “нейтральній” лабораторії за погодженням обох сторін. Аналізи під час приймання та видачі нафтопродуктів і контрольні (в господарствах) проводять в обсязі, передбаченому набором обладнання ручних і польових лабораторій. Повні аналізи потребують складнішого обладнання і їх, зазвичай, проводять у спеціалізованих лабораторіях.

 

Тема 5

Альтернативні палива: виробництво у світі та в Україні

Україна щорічно споживає біля 200 млн. т у.п. паливно-енергетичних ресурсів і відноситься до енергодефіцитних країн, бо покриває свої потреби в енергоспоживанні приблизно на 53 % і імпортує 75 % необхідного обсягу природного газу та 85 % сирої нафти і нафтопродуктів. Така структура ПЕР економічно недоцільна, породжує залежність економіки України від країн-експортерів нафти і газу і є загрозливою для її енергетичної і національної безпеки. У найближчій перспективі автотранспорт України, в основному, буде забезпечуватися імпортною нафтовою сировиною. Отже, в галузі виробництва і споживання сумішевого автомобільного палива проблема ресурсозбереження та пошуку альтернативних джерел сировини буде визначальною, звичайно, разом з вирішенням проблем впливу на навколишнє середовище. В той же час потреби автотранспорту складають в рік до 12 млн.т бензину і до 15 млн.т дизельного пального.
         Для збільшення в Україні власного виробництва моторних палив доцільно організувати адекватну заміну традиційного моторного палива на моторні суміші з різними видами паливних домішок, одною з яких є етанол, що може використовуватись як домішка до світлих нафтопродуктів. Традиційно, на поточний момент, етанол виробляється у спиртовій промисловості як один з продуктів переробки відходів бурякоцукрового виробництва - меляси.
     Іншим шляхом вирішення проблеми отримання достатньої кількості власних моторних палив в Україні є використання ріпакової олії для виробництва дизельного палива (біодизеля). Через значний вміст шкідливих для організму людини органічних сполук, використання олії в харчовій промисловості практично неможливе, але, завдяки тому що її середня теплотворна здатність (33,1 МДж/л ) є лише трохи меншою, ніж у дизельного палива (35,1 МДж/л ), використання цієї олії як палива є доцільним і має велике значення для паливно-енергетичної галузі. Однак, оскільки при безпосередньому її використанні двигун, через великі відкладення нагару в камері згоряння та в каналах впорскування паливної апаратури, може швидко вийти з ладу, необхідно здійснювати очищення ріпакової олії, проводити процес її етерифікації з метою отримання рапсометилового ефіру, а також заходи в напрямку підвищення ефективності його використання для отримання моторного палива.

     Останнім часом ведеться робочий діалог України з ЄС у питаннях виробництва біовідновлюваних енергоресурсів та поставок їх до країн ЄС, що сприятиме зміцненню економіки України. З метою розвитку цього діалогу та на виконання Закону України "Про альтернативні види рідкого та газового палива" Держкоменергозбереження України розробляє ряд нормативних актів, прийняття яких буде сприяти стимулюванню виробництва і застосування паливних оксигенатів з поновлюваної сировини. Зокрема розробляються пропозиції щодо економічного сприяння виробництву альтернативного палива.

     Тільки при умові зростання ціни на моторне паливо нафтового походження, природне біопаливо може бути комерційно життєздатним. Тому необхідно на законодавчому рівні передбачити підприємцям відповідні економічні стимули з виробництва та використання біопалива. Крім того, необхідно розробити відповідні ТЕО та проекти програми заходів щодо збільшення обсягів виробництва біодизельного палива.

 

Тема 6

Оцінка якості альтернативних палив

Визначення вимог щодо якості біодизельного палива дає змогу контролювати якість альтернативного виду палива згідно з європейськими стандартами на дизельне біопаливо, а також дає змогу застосовувати його у дизельних двигунах автомобілів на території України. Контроль якості біодизельного палива передбачає визначення відповідно фізико-хімічних показників встановленим вимогам, які зафіксовані у стандартах, технічних умовах, договорах на поставку, паспорті або інших документах.

Важливими якіснимипоказниками є вміст метилового спирту, гліцерину, фосфору та металів, які необхідно визначати під час контролю якості дизельного біопалива. Ці показники повинні бути мінімальними, оскільки вони погіршуютьстан роботи двигуна автомобіля. Наше завдання гармонізувати вимоги національних ТУ до біодизельного палива згідно з вимогами європейських стандартів, які б надавали можливість виготовляти і використовувати якісне дизельне біопаливо на території України.

Рекомендується використовувати дизельне біопаливо з густиноюс уміші 50:50 (50 % дизельного палива і 50 % біодизельного палива), як таке, що найповніше відповідає вимогам, встановленим в ТУ України та задовольняє вимоги європейських стандартів. Кінематична в’язкість біодизельного палива істотно вища від встановленої у ТУ України та європейських стандартах.Тому необхідно розробити методи зменшення кінематичної в’язкості біодизельного палива під час його виготовлення. Оскільки вміст золи є однієюіз основнихпричин, яка спричиняє нагароутворення та спрацювання деталей двигуна, то для його зменшення необхідно використовувати біодизельне паливо з найменшою зольністю, що є у варіанті 50:50. Для встановлення оптимального співвідношення компонентів біодизельного палива та дизельного палива доцільно виконати дослідження фізико-хімічних властивостей їхніх сумішей, які впливають на стабільність та схильність до утворення відкладень, а також на прокачувальну здатність біопалива.

 

Тема 7

Зберігання, транспортування, маркування палив та масел

Для зберігання палива використовують металеві чи залізобе­тонні резервуари, горизонтальні чи вертикальні, підземного чи надземного типу. Заповнення резервуару повинно бути максима­льним для зменшення витрат на випар. Заправлення повинно здійснюватись тільки закритим способом (через шланг). Гарантійні терміни зберігання для автомобільного бензину і ди­зельного палива — 5 років, авіаційного бензину — 2 роки з дня ви­готовлення, а після закінчення цього терміну варто знову перевіри­ти якість нафтопродукту на відповідність вимогам стандартів. Бензин, мазут та інші рідкі палива є вибухонебезпечними, легкозаймистими пальними рідинами, їхні пари отруйні для лю­дини. Тому в місцях їхнього зберігання потрібно суворе дотри­мання правил безпеки. До роботи з рідким паливом допускаються тільки особи, що пройшли інструктаж з техніки безпеки. Нафто­бази і склади повинні мати справну і безпечну електропроводку й бути обладнані необхідними засобами пожежогасіння, резервуа­ри для зберігання повинні бути заземлені. На їх території катего­рично забороняється палити, користуватися відкритим вогнем чи інструментом, що дає при ударі іскру. При низьких температурах в'язкість рідкого палива значно зростає, тому перекачування його з ємностей по трубопроводах вимагає підігріву.

Маркування дизельного палива виконують відповідно до ДСТУ 4454. Для продукції, що пройшла сертифікацію, в тексті маркування повинен бути вказаний знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 згідно з порядком сертифікації, встановленим у системі УкрСЕПРО.

Для пакування дизельного палива використовують наступну тару: металеві бочки   місткістю   200   дм3.   Для   транспортного   пакуваннявикористовують всі види тари, передбачені для продуктів групи 7 ДСТУ 4454:залізничні вагони-цистерни згідно з ДСТУ 3445, автотранспортні засоби відповідно до ГОСТ 27352. Допускається, за погодженням зі споживачем, використовувати аналогічну тару згідно з чинною нормативною документацією та яка дозволена до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

 

Тема 8

Характеристика автозаправочних станцій в Україні

Автозаправна станція призначена для заправки паливом автомобілівта інших видів транспорту. АЗС дозволяє розширити мережу автозаправних станцій у місцях великої інтенсивності руху і скупчення автотранспорту. АЗС виготовляється у виконанні п'ятої категорії за ГОСТом 15150-69 для роботи при температурах від -40 0 С до +40 0 С.

Склад обладнання: контейнер управління - 1 шт, контейнер зберігання палива - 1 шт. на 16 м 3 , паливороздавальні колонки; мірник зразковий М2р-20-01м ГОСТ 8.400-80, вогнегасник хімічний пінний ОХП-10 ГОСТ 16005-70 - 6 шт.

Потужність і пропускна здатність: максимальна пропускна спроможність - 500 автомобілів / добу, кількість резервуарів - 2 шт, місткість резервуарів - 8,6 м3 +0,025, кількість заправних посад - 2 шт, паливороздавальні обладнання - колонка «Нара-27» М1Е - 2 шт.

Інженерне забезпечення: водопостачання - не передбачено, вода привізна каналізація - не передбачено, вбиральня на вулиці, теплопостачання - електричне - від існуючої КПП 2х630 кВТ

Територія.При в'їзді на територію автозаправку встановлені: дорожні знаки «Обмеження максимальної швидкості» руху транспорту; розпорядчий знак «Обов'язкова висадка пасажирів» за ДСТ 12.4.026 та інші.

Майданчики АЗС покриті асфальтом і бетоном, і забезпечують зручний проїзд автомашин до колонок і зливним пристроям. Територія АЗС в темний час висвітлена у відповідності з існуючими нормами. Є міський телефон та радіозв'язок з органами місцевого управління та місцеву гучномовний зв'язок. АЗС має дві колонки АІ-92, по одній колонці А-76 і дизельного палива. На території заправка здійснюється дрібний ремонт транспортних засобів. 

Підготовка АЗС до експлуатації в осінньо-зимових та весняно-літніх умовах. Для забезпечення безперебійної експлуатації АЗС в осінньо-зимовій період необхідно: відремонтувати і підготувати до експлуатації системи опалення будинків та підігріву масел; утеплити колодязі водопровідної системи і пожежні гідранти; вогнегасники перенести в опалювальне приміщення і вивісити плакат з написом «Вогнегасник»; підготувати системи водостоків і очисних споруд; утеплити дверні та віконні прорізи будівель; законсервувати колонки «Повітря-Вода»; підготувати інвентар для прибирання територій під час ожеледиці; відкачати воду з резервуарів, заготовити і просушити пісок для протипожежних потреб і для посипання майданчиків під'їзних доріг при ожеледиці.

З настанням осінньо-зимового періоду необхідно:
пустити в експлуатацію систему підігріву масел та опалення будівель; своєчасно очищати від снігу споруди, обладнання та майданчики АЗС; посипати піском майданчики та під'їзні дороги при утворенні ожеледиці.

Після закінчення зимового періоду необхідно: вжити заходів, що запобігають затоплення території АЗС та під'їзних доріг до них і спливання резервуарів;  забезпечити надійну герметизацію резервуарів, що виключає потрапляння в них води; очистити від сміття і льоду усі колодязі приямки виробничо-дощової каналізації; зняти утеплення колодязів водопровідної мережі та пожежних гідрантів; провести технічне обслуговування вогневих запобіжників і дихальних клапанів резервуарів АЗС; винести з приміщення вогнегасники;
при необхідності, пофарбувати обладнання.

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

 

1.      Методи переробки нафти.

2.      Високооктанові бензини.

3.      Асортимент дизельних палив.

4.      Порівняльна характеристика чинних ДСТУ та європейських стандартів на бензини..

5.      Сучасна нормативно-технічні документи, що регламентують галузь паливо-мастильних матеріалів.

6.      Асортимент присадок вітчизняного виробництва.

7.   Асортимент присадок закордонного виробництва.

8.      Мазути.

9.      Охолоджувальні рідини.

10.  Класифікація мастил.

11.  Авіаційні бензини.

12.  Сучасні АЗС.

13.  Маркування нафтопродуктів.

14.  Класифікація нафтопродуктів.

15.  Альтернативні палива.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

1. Характеристика якості моторних палив і масел, що виробляються в Україні.

2. Методи аналізу паливно-мастильних матеріалів.

3. Альтернативні палива: виробництво у світі та в Україні.

4. Оцінка якості альтернативних палив.

5. Зберігання, транспортування, маркування палив та масел.

6. Характеристика автозаправочних станцій в Україні.

7.Якість газоподібного палива.

8. Якість палива для реактивних двигунів.

9. Присадки до моторних мастил.

10. Присадки до моторних палив.

11. Гідравлічні мастила та рідини.

12. Індустріальні мастила.

13. Пластичні змащувальні матеріали.

14.Технічні рідини.

15. Стандарти на мастила.

16. Токсичність відпрацьованих газів двигуна.

17. Експлуатаційні властивості бензинів.

18. Експлуатаційні властивості дизельних палив.

19. Види альтернативних палив.

20.Законодавча база, що регламентує виробництво альтернативних палив в Україні.

 

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

1.        Мета та завдання вивчення дисципліни.

2.        Понятійний апарат, загальна класифікація нафтопродуктів.

3.        Тенденції сучасного ринку паливно-мастильних товарів.

4.        Динаміка імпорту-експорту паливно-мастильних товарів.

5.        Виробництво бензинів та дизельних палив.

6.        Сировина для виробництва нафтопродуктів.

7.        Основи виробництва нафтопродуктів.

8.        Класифікації паливно-мастильних матеріалів.

9.        Виробництво моторних масел.

10.    Хімічний склад нафти.

11.    Технологія виготовлення бензину.

12.    Якість автомобільних бензинів.

13.    Якість дизельних палив.

14.    Якість палив для реактивних двигунів.

15.    Сучасний стан виробництва авіаційних масел.

16.    Присадки та домішки до моторних масел.

17.    Присадки та домішки до моторних палив.

18.    Харакатеристика автозаправочних станцій.

19.    Роздрібна мережа АЗС.

20.    Методи аналізу якості палвино-мастильних матеріалів.

21.    Класифікація альтернативних палив.

22.    Біодизельні палива.

23.    Біогаз.

24.    Біоетанол.

25.    Експлуатаційні властивості біопалив.

26.    Методи одержання біопалив.

27.    Зберігання, транспортування, маркування палив.

28.    Нормативна документація на паливно-мастильні матеріали.

29.    Екологічні проблеми виробництва і застосування альтернативних палив.

30.    Хімічний склад палив.

 

ТЕСТИ

1. Нафта -

а) масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом, розчинна у воді;

б) масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом, не розчинна у воді;

в) складна суміш вуглеводнів різної молекулярної маси,переважно твердих.

2. За вмістом сірки нафту ділять на:

а) 3 класи;

б) 5 класів;

в) не поділяють.

3.Прямий відгін нафти -

а) первинна переробки нафти;

б) вторинна переробки нафти;

        в) метод отримання високооктанового бензину.

        4. Високооктанові бензини виробляють шляхом

       а) прямого відгону;

       б) каталітичного крекінгу та риформінгу;

       в) уповільненого коксування.

       5. Мірою детонаційної стійкості бензинів є

а) в’язкість;

б) ЦЧ;

 в) ОЧ.

6. Бензин можна розглядати як суміш

а) легких та середніх фракцій нафти

б) важких фракцій нафти

в) лише легких фракцій.

7. На повноту згорання палива впливає

 а) ОЧ;

 б) в’язкість палива.

 в) температура помутніння.

8. Температурою застигання –

       а)  температура, за якої паливо після охолодження у визначених умовах ще здатне проходити через фільтр з встановленою швидкістю;

         б) температура від якої залежать прокачування палива по трубопровідних магістралях, легкість проведення зливо-наливних операцій, а, найголовніше, - надійність транспортних засобів у зимовий період;

         в) температура, за якої налите в пробірку дизельне паливо при охолодженні у визначених умовах не змінює положення меніска протягом однієї хвилини при нахилі пробірки на 45°.

         9. Корозійна активність палива оцінюється:

         а) оцінюється вмістом сірки, кислотністю, наявністю води;

         б) фракційним складом;

         в) ОЧ.

         10. Повноту згоряння, димність і токсичність відпрацьованих газів двигуна визначає

         а) фракційний склад;

         б) ОЧ;

         в) кислотність.

         11. ЦЧ ДП коливається в межах

а)50-100;

б) 40-51;

в) 20-50.

12. Нафтопереробною промисловістю виробляється дизельне па­ливо наступних марок:

а) Л і З;

б) Л;

в) Л, З, А.

13. Основна відмінність міського дизельного палива від екологіч­но чистого

а) понижена в’язкість;

б) різне ЦЧ;

в) використання присадок (влітку - антидимної, взимку - антидимної і депресорної).

14.  Мастило, згідно з ДСТУ 3437-96

а) масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом, не розчинна у воді;

б) суміш високомолекулярних нафтових вуглеводнів, що використовуються в техніці як мастильний, електроізоляційний, консерваційний матеріал та робоча рідина;

в) це охолоджуюча рідина.

15.Піноутворення  мастила

 а) призводить до порушення змащувальної здатності, а в кінцевому результаті – до явища граничної змазки;

б) призводить до забивання паливних фільтрів;

 в) ніяк не впливає на роботу двигуна.

16.Зола – це

а) органічні речовини, що залишилися після згоряння всіх органічних компонентів моторного мастила;

б) нагар;

в) неорганічні речовини, в основному оксиди і солі металів, що залишилися після згоряння всіх органічних компонентів моторного мастила.

17. Згідно з міжнародною класифікацією нафтопродуктів за  ISO 8681 їх поділяють на

а) 5 класів;

б) 3 класи;

в) 10 класів.

18. Густина – це

а) маса нетто;

б) властивість рідини чи газу здійснювати опір взаємному переміщенню частинок під дією зовнішніх сил;

в) маса речовини в одиниці об’єму.

19. Густина палива при температурі випробування визначається шляхом відліку по шкалі

а) ареометра;

б) рефрактометра;

в) електронного мікроскопа.

20. Гарантійні терміни зберігання для автомобільного бензину і ди­зельного палива —

а) 5 років;

б) 2 роки;

в) 3 роки.

21. При низьких температурах в'язкість рідкого палива значно

а) зростає;

б) зменшується;

в) не змінюється.

22. До низькотемпературних властивостей палив належать:

а) температура застигання та температура спалаху;

б)  лише температура застигання;

в) температура застигання, температура помутніння, гранична температура фільтрованості.

23. На екологічність палив найбільший вплив має

а) вміст сірки;

б) вміст води;

в) вміст механічних домішок.

24. Октанове число бензинів визначається

а)  моторним методом;

б) дослідницьким методом;

в) моторним методом і дослідницьким.

25. Які бензини фарбують?

а) високооктанові;

б) низькооктанові;

в) етильовані.

26. Посилена норма на масову частку сірки у бензині становить –

а) до 0,05 %;

б) до 0, 1%;

в) до 0,005%.

27.  Більш складними та великогабаритними є

  а) карбюраторні двигуни;

  б) інжекторні;

  в) дизельні.

 28. Умови безпеки застосуван­ня палива в дизелях визначає

 а) температура спалаху;

 б) температура застигання;

 в) температура помутніння.

29.  При якій температурі визначають в’язкість ДП відповідно до чинних ДСТУ?

 а) при 20 ◦С;

 б) при 40 ◦С;

 в) при 30 ◦С.

30. Протизносні властивості пального поліпшуються при

а) збільшенні в’язкості;

б) зменшенні в’язкості;

в) в’язкість ніяк не впливає.

31. Газоподібне паливо –

а) це суміш різних газів (водень, окис вуглецю, етан, метан);

б) масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом, не розчинна у воді;

в) продукти нафтопереробки.

32. Критична температура газоподібного палива –

а) температура, за якої паливо після охолодження у визначених умовах ще здатне проходити через фільтр з встановленою швидкістю;

б) температура, за якої налите в пробірку паливо при охолодженні у визначених умовах не змінює положення меніска протягом однієї хвилини при нахилі пробірки на 45°;

в) найбільша температура, при якій можливе існування рідини в стані рівноваги з паром.

        33. Основним компонентом зрідженого газу є

         а) пропан

б) етан

в) метан

34. Розрізнють 2 види твердості води:

а) критичну і не критичну;

б) та що усувається і не усувається;

        в) тимчасову і постійну.

       35. Яке паливо утворює вибухові суміші з повітрям?

а) бензин;

б) газоподібне паливо;

        в)ДП.

        36. Найбільш м’якою є вода

а) озерна;

б) з колодязя;

        в)дощова.

         37. Антифриз - це

а) сумішшю етиленгликоля з водою;

б) суміш газоподібних речовин;

в)суміш води та мийних речовин.

        38. Пускові рідини містять компоненти:

а) етиловий спирт, суміш низькотемпературних вуглеводнів, ізопропілнітрат, масла з протиспрацьовувальними і протизадирними присадками;

б) антифриз, воду

в) суміші води, спирту та миючі речовини.

        39. Скломиючі рідини представляють собою

а) лише воду;

б) воду та спирт;

          в) суміші води, спирту та миючі речовини.

        40. Обов’язковий компонент більшості пускових рідин -

       а) етиловий ефір

       б) спирт

        в) вода.

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Товарознавство непродовольчих товарів / Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закп. ] / М. П. Зрезарцев. В. М. Зрезарцев, В. П. Параніч — К.: Центр учбової літератури. 2009. — 328 с.

2. А.Д. Кустовська, С.В. Іванов Альтернативні палива. – К.. 2007.

3. Товарознавство непродовольчих товарів. Частина ІІ. / Л.Г.Войнаш, І.О.Дудла, Д.І .Козьмич, Н.В.Павловськата ін. Підручник. - К.: Укоопосвіта, 2004. - 532 с.

4. Товароведение непродовольственных товаров: [Учеб. для вузов] / Л. И. Байдакова, И. А. Дудла, М. М. Дианич и др.; Под общ. ред. Л. И. Байдаковой, Киев: Вища шк. –  1987.

5. Інфраструктура товарного ринку: непродовольчі товари: підручник / за ред. О.О. Шубіна . – К.: Знання, 2009. – С. 364-382.

6. Новікова В.Ф., Іванов С.В. Аналіз нафтопродуктів: навчально-методичний посібник. – К., 2005.

7. Ринок непродовольчих товарів України: реалії та перспективи: монографія: в 3 т. / кол. авт.: О.О. Шубін. – Донецького національного університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. – Донецьк, 2010. – Т. 1. – С. 293-314.

8. Товарознавство. Непродовольчі товари: підручник / Д.П. Лойко; за ред.. проф.. Д.П. Лойко. – К., 2007. – С. 434-475

Товароведение и экспертиза непродовольственных товаров: Учебные пособие / под общ. ред. С.И. Балаевой. – М., 2009. – 552 с.

9. Войнаш Л. Г. Товарознавство непродовольчих товарів. — К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2004. — 436с.

10. С.В. Бойченко, С.В. Иванов Моторные топлива и масла для современной техники: монографія. – К., 2005.

11. Ткачук В.В. Товарознавчий аспект виробництва та споживання біодизельного палива : монографія / В.В. Ткачук. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2011. – 137 с.

12. Товарознавство: Терміни та визначення. — Введ. 2001.01.01.- Офіц. вид. — К.: Держстандарт України, 2000. — 24 с.

13.Основи товарознавства непродовольчих товарів/ Т. Г. Глушкова. — К.: КНТЕУ, 2003. — 214 с.

14. Жук Ю. Т., Жук В. А., Кисляк Н. К., Кушнір М. К., Орлова Н. Я. Теоретичні основи товарознавства. – К., 2000. — 336 с.

15. Михайлов В.І. Непродовольчі товари / В.І. Михайлов, Т.Г. Глушкова, О.І. Зільниченко. – Київ: Книга, 2005. – 556 с.

16. Інфраструктура товарного ринку: [навчальний посібник] / О.В. Прокопенко, В.Ю. Школа, О.О. Дегтяренко, С.М. Махнуша – К.: ЦНЛ, 2007. – 296 с.

17. Сучасні проблеми товарознавства. — К.: КНТЕУ, 2004. — 264 с