8 МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ПЛОЩ

Розрахунок площ зон зберігання КТЗ. Склад і методи розрахунку площ складських, допоміжних, побутових, технічних і адміністративних приміщень виробничих корпусів.

 

До складу приміщень автотранспортного підприємства належать:

– виробничі зони ЩО, ТО-1, Д-1, ТО-2, Д-2, і ПР;

– виробничі відділення;

– складські приміщення;

– зони зберігання: відкрита стоянка автомобілів, намет або закрита стоянка автомобілів;

– обслуговуючі приміщення: адміністративні, побутові, КТП, диспетчерська, медичного обслуговування, громадського харчування, культурного обслуговування і громадських організацій.

Крім того, на АТП знаходяться технічні приміщення: трансформаторна, компресорна, насосні, вентиляційна, котельня і інші.

Площі зон зберігання, ТО і ПР рухомого складу визначаються за залежністю:

 

                                F₃ = F_А · П_З ·К_З ,                         (8.1)

 

де F_А – площа автомобіля в плані за габаритними розмірами;

П_З – число постів (автомобіле-місць) в даній зоні;

К_З – коефіцієнт щільності розміщення постів в зоні; К_З = 6...7 – для одностороннього розташування постів в зонах ТО і ПР, К_З = 4...5 – для двостороннього розташування постів в зонах ТО і ПР і на потокових лініях ЩО і ТО-1; К_З = 2,5...3,0 – для зон зберігання рухомого складу.

Остаточно розрахована площа виробничих зон уточнюється при плануванні виробничих корпусів і генерального плану АТП. На кресленнях виробничих зон у певному масштабі зображаються пости і потокові лінії з дотриманням ширини проїздів, нормативних віддалей між автомобілями, обладнанням і елементами будівель.

Перед початком конкретного планування зон зберігання рухомого складу і виробничих зон автотранспортного підприємства необхідно детально ознайомитись із нормативами проектування [10, 11, 12 та ін.].

Площі виробничих відділень і приміщень ВГМ можна розраховувати двома методами: за кількістю працюючих у найбільш завантажену зміну і за площею, яку займає обладнання, із врахуванням залежностей:

 

                           F_В = f₁ + f₂ (Р_Е – 1) ,                              (8.2)

 

                            F_В = F_ОБ·К_Щ ,                                         (8.3)

 

де f₁, f₂ – питома площа, що припадає відповідно на першого і кожного наступного робітника;

Р_Е – кількість робітників у найбільш завантажену зміну;

F_ОБ – площа обладнання, що розташоване у відповідному відділені;

К_Щ – коефіцієнт щільності розстановки обладнання, кількісне значення якого залежить від спеціалізації робіт відповідних відділень К_Щ =3,5…5,0.

Для організації спеціалізованих постів у зварювальному, столярно-кузовному, арматурно-кузовному і малярному відділеннях необхідно забезпечити заїзди в ці відділення автомобілів, що відповідно призведе до необхідності збільшення площ, розрахованих за залежностями (8.2) і (8.3). Додаткова площа спеціалізованих постів розраховується наступним чином:

 

            F_д = F_А· n· k_д                          (8.4)

 

де F_A – аналогічно з (8.1);

n – кількість спеціалізованих постів у відділенні; для зварювального, кузовного відділень у всіх АТП, а також малярного відділення у вантажних АТП значення n=1; для малярних відділень пасажирських АТП n = 2;

k_д = 2,5...3,0 – коефіцієнт щільності.

Для механізації робіт спеціалізованих постів у зварювальному і арматурно-кузовному відділеннях необхідно оснастити їх підйомно-оглядовим обладнанням - підйомником, перекидачем або оглядовою канавою.

З метою реалізації учбових цілей у курсових роботах (проектах) площі всіх виробничих відділень і приміщень ВГМ рекомендується визначати за залежністю (8.2). Крім того рекомендується забезпечити виконавців допоміжних електротехнічних, слюсарно-механічних, ковальських, зварювальних, бляхарських і мідницьких робіт виробничими площами у відповідних відділеннях основного виробництва.

При вирішенні цього питання кількість працюючих у найбільш завантажену зміну у перерахованих вище відділеннях основного виробництва, необхідно відповідно збільшити на число виконавців допоміжного персоналу, відповідної спеціалізації.

У цьому випадку площа приміщень ВГМ розраховується для залишкової частини допоміжного персоналу з урахуванням особливостей його роботи.

Остаточно площа виробничих відділень визначається при плануванні виробничих корпусів АТП. Допустиме відхилення прийнятих при плануванні площ приміщень від розрахункових не повинно перевищувати 20%.

Детально ознайомитись з методикою планування виробничих корпусів, розташуванням виробничих відділень відносно виробничих зон і особливостями компоновки приміщень можна за матеріалами, наведеними у роботах [10, 11, 12 та ін.].

При безпосередньому плануванні виробничих відділень особливу увагу необхідно звертати на відповідність приміщень тим технологічним процесам, які в них виконуються, і дотримання основних нормативів проектування.

Для цього перед початком розробки планувань виробничих відділень необхідно детально ознайомитись із організацією і технологією робіт, що виконуються в даному відділенні, обладнанням і матеріалами, які при цьому використовуються, методами контролю за якістю виконання робіт, особливостями організації робочих місць, нормативами розстановки обладнання.

При плануванні акумуляторного відділення необхідно передбачати його розташування у двох або трьох поєднаних між собою приміщеннях, що ізольовані від інших виробництв: одне – для ремонту, друге – для зарядки батарей, третє – для зберігання кислоти і приготування електроліту.

Входи у приміщення виконання акумуляторних робіт і ремонту паливної апаратури необхідно відокремлювати від інших приміщень і коридорів тамбур-шлюзами.

Не слід забувати, що ширина виробничих приміщень повинна бути не менше трьох метрів.

Площі складських приміщень АТП визначаються виходячи із питомих нормативів на 1млн. км пробігу рухомого складу залежно від його типу і коректуючих коефіцієнтів за залежністю:

 

F_c= L_p · F_n · К₆ · К₇ · К₈ · К₉                 (8.5)

 

де L_p – загальний річний пробіг автомобілів певного типу, млн. км;

F_n – питома площа складських приміщень на 1 млн. км пробігу певного типу рухомого складу;

К₆ – коефіцієнт коректування площ залежно від чисельності технологічно сумісного рухомого складу, К₆ =1,4…0,85;

К₇ – коефіцієнт коректування площ залежно від типу рухомого складу, (ЛА – К₇ =0,6…1,0; А, ВА – К₇ =0,4…1,4);

К₈ – коефіцієнт коректування площ залежно від висоти складування, К₈ =1,6…0,65;

К₉ – коефіцієнт коректування площ залежно від категорій умов експлуатації, значення якого наведені в таблиці К₈ =1,0…1,2.

Площі технічних приміщень визначають за нормативами, які наведені у [10–12]. Розміщуються технічні приміщення в основному у виробничих корпусах (компресорна, насосні, вентиляційна, а інколи і трансформаторна) і на території АТП (котельня, склад палива для котельні, інколи трансформаторна).

Розрахунок площ санітарно-побутових, адміністративно-громадських і допоміжних приміщень в загальному вигляді ведеться за залежністю:

 

F_cn=∑P·δ·F_p/(100·ρ),                    (8.6)

 

де ∑P – кількість працюючих, які користуються певним приміщенням;

δ – відсоток приміщень, що одночасно використовуються, або відсоток користувачів певної категорії працюючих;

F_p – питома норма площі на одного користувача;

ρ – пропускна здатність площі або одиниці устаткування.

Нормативи для розрахунку цих площ наведені у [10–12].

Для виконання учбових цілей курсового проекту рекомендується розміщувати побутові приміщення в окремому побутовому корпусі, який з’єднаний з виробничими корпусами теплими підземними або наземними коридорами.

При достатньому обґрунтуванні можливе об’єднання побутового корпусу з адміністративним.

Розрахунки площ побутових, адміністративних, технічних та допоміжних приміщень рекомендується проводити окремо за корпусами, в яких вони розташовані, а результати цих розрахунків зручно зводити в таблиці. При розрахунках площ побутових приміщень розподіл службовців за статтю враховується за співвідношенням : чоловіків – 75%, жінок – 25%. [10].

Розрахунок площ побутових, технічних, допоміжних і адміністративних приміщень головного виробничого корпусу, площ адміністративного і побутового корпусів, диспетчерської та КТП варто оформити у вигляді таблиці.

Площу приміщень побутового корпусу можна попередньо прийняти з розрахунку 1,5 м² на одного працюючого, де число користувачів – усі категорії працюючих на підприємстві.

Для об’ємно-планувального рішення адміністративного корпусу АТП попередньо необхідно визначити його загальну площу, а потім вже приймати рішення відносно кількості поверхів і архітектурній виразності цієї представницької будівлі автотранспортного підприємства. Після вирішення цих питань можна приймати рішення стосовно габаритів адміністративного корпусу для зображення його на генеральному плані АТП.

Орієнтуючись на вихідні нормативи чисельності адміністративного персоналу певної функції управління та прийняту загальну кількість службовців адміністративного корпусу, можна попередньо прийняти площу приміщень адміністративного корпусу, з розрахунку близько 15м² на кожного працюючого у цьому корпусі.

Площу приміщень диспетчерської можна попередньо прийняти з розрахунку 1 м² на одного працюючого, де число осіб для розрахунку визначиться як сумарна кількість працівників диспетчерської служби, водіїв та кондукторів.

Розраховані таким чином площі побутового, адміністративного корпусів та диспетчерської слід вважати попередніми значеннями необхідних площ, оскільки в додатково потрібно передбачити коридори для сполучення приміщень, сходові марші, проходи між обладнанням та інше.

Для остаточного вирішення цих питань у курсовому проекті розраховану площу побутового корпусу необхідно збільшити в 2,0...2,5 рази, а адміністративного корпусу та диспетчерської – в 1,5...2,0 рази відносно до попередньо розрахованих значень площ.

Розрахунок площі контрольно-технічного пункту АТП необхідно починати з визначення площі робочої зони перевірки технічного стану рухомого складу з урахуванням кількості постів.

Крім постів перевірки технічного стану на КТП необхідно передбачити криту стоянку (бокс) для автомобіля, що чергує в міжзмінний час, службові і побутові приміщення для персоналу. Площу приміщень для персоналу КТП можна попередньо прийняти з розрахунку 6 м² на одного працюючого КТП, де число осіб для розрахунку визначиться як сумарна кількість чергових працівників пожежно-сторожової служби, водія та механіка. Остаточно прийняті габарити КТП мають бути кратними шести метрам.

При планувальних рішеннях корпусів і визначенні їх розмірів слід враховувати такі особливості їх компоновки:

– габарити будівель повинні бути кратними шести метрам;

– кількість поверхів адміністративного корпусу – два-чотири.