ТЕМА 5.
РЕЗУЛЬТАТИ СТАТИСТИЧНОГО
АНАЛІЗУ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗРОБЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ.
1. Змістовна і фундаментальна складові
статистичного забезпечення управління.
2. Основні напрями використання статистичних
методів аналізу для обґрунтування управлінських рішень.
3. Основні напрями розроблення управлінських
рішень за результатами статистичного аналізу.
4. Прийняття рішень в
умовах ризику.
1. Змістовна і фундаментальна складові
статистичного забезпечення управління.
На основі результатів статистичного аналізу
визначають основні напрями удосконалення діючої системи управління з метою
підвищення рівня ефективності її подальшого функціонування.
Статистичне забезпечення управління
визначає зміст процесу розроблення управлінських рішень і контролю за їх
виконанням в умовах системного використання статистичних методів. При цьому
формується перелік завдань управління, встановлюється послідовність їх
виконання і визначаються методи вирішення цих завдань. Поряд з цим статистичне
забезпечення управління характеризує в певній мірі технологію обґрунтування
відповідних управлінських рішень.
У технології статистичного забезпечення
управління можна умовно виокремити його змістовну й фундаментальну складові.
До змістовної частини СЗУ належать:
• система завдань управління та їхній
взаємозв’язок;
• розподіл завдань за окремими підсистемами
з формуванням відповідних функцій їх виконання;
• побудова системи статистичних показників,
склад структурних елементів, що розкривають зміст функцій і завдань управління
в логічній послідовності їх виконання.
Таким чином, змістовна
складова статистичного забезпечення управління визначається сутністю, цілями й
завданнями управління у взаємозв’язку з особливостями діючого економічного
механізму. Отже, у цій частині СЗУ обґрунтовується необхідність і можливість
вирішення завдань управління на основі результатів статистичного аналізу.
Фундаментальна частина статистичного
забезпечення управління включає в собі власне статистичні методи, які
використовуються для обґрунтування й прийняття відповідних управлінських
рішень. Ця складова СЗУ відображається в конкретних методиках, відповідних
прийомах розрахунків і являє собою конкретну форму практичного здійснення
змістовної частини статистичного забезпечення управління. Фундаментальна
частина СЗУ має відносну самостійність, в межах якої визначається відповідними
вимогами до конкретного використання статистичних методів, що дає можливість
структурувати процес управління й вирішувати завдання управління на
формалізованій основі статистичними методами.
При цьому слід ураховувати, що у зв’язку з
об’єктивними (складність соціально-економічних процесів) і суб’єктивними (досягнутий
рівень розвитку статистичних методів та моделей) причинами в технології
прийняття управлінських рішень з притаманними їм процедурами, які не завжди
спроможні врахувати мотиваційно-цільову спрямованість тої чи іншої діяльності.
Дослідження такої спрямованості є важливим доповненням результатів кількісної
статистичної оцінки досліджуваних соціально-економічних явищ.
2. Основні напрями використання статистичних методів аналізу для
обґрунтування управлінських рішень.
Технологія статистичного забезпечення
управління являє собою в певній мірі єдність методичного, організаційного і
інформаційного аспектів. Вона охоплює сукупність і класифікацію відповідних
завдань управління, послідовність їх виконання і статистичні методи
обґрунтування управлінських рішень.
В зв’язку з цим статистична практика
засвідчила наступні основні напрями використання статистичних методів аналізу
для обґрунтування управлінських рішень:
• побудова системи показників статистичного
забезпечення управління;
• аналіз складу і структури
соціально-економічних явищ;
• оцінка пропорційності розподілу ресурсів і
результатів діяльності об’єктів управління;
• статистичне дослідження взаємозв’язків
елементів відтворення на основі використання балансового методу;
• структурно-функціональне моделювання;
• статистичний аналіз зміни
соціально-економічних явищ у часі на основі використання рядів динаміки;
• статистичне прогнозування
соціально-економічних явищ;
• дослідження сезонних коливань
соціально-економічних явищ;
• аналіз взаємозв’язків між
соціально-економічними явищами;
• факторний аналіз соціально-економічних
явищ;
• статистичне оцінювання ризику економічної
діяльності;
• комплексний аналіз ефективності
економічного розвитку;
• оцінка відповідності результатів
діяльності відповідним критеріям.
Використання статистичних методів створює умови для
обґрунтування управлінських рішень у таких основних напрямах:
1. підвищення ефективності структурної політики щодо розподілу й
використання ресурсів;
2. підвищення ефективності соціального й економічного розвитку в
диференційованому розподілі населення за соціально-економічними ознаками,
підприємств за галузево-кількісними ознаками тощо;
3. підвищення ефективності на основі регулювання пропорційності
розподілу ресурсів і результатів діяльності; державне регулювання монополізму;
4. підвищення рівня задоволення потреб споживачів,
конкурентоспроможності на основі аналізу кон’юнктури ринку;
5. підвищення ефективності та інтенсифікації на основі
регулювання динаміки ефекту й витрат;
6. регулювання динаміки обсягу ефекту з урахуванням динаміки
ресурсів та ефективності їх використання;
7. підвищення ефективності діяльності на основі оцінки й
регулювання ризиків й кризових ситуацій;
8. підвищення ефективності на основі оцінки й регулювання
балансових зв’язків, у тому числі міжрегіональних, міжгалузевих, внутріфірмових
тощо;
9. підвищення ефективності діяльності на основі оцінки й
регулювання інвестиційної діяльності регіонів, галузей, видів діяльності,
підприємств тощо;
10.забезпечення умов додержання нормативів та критеріїв на
основі оцінки їх виконання;
11.підвищення ефективності діяльності на основі статистичного, у
тому числі превентивного прогнозування.
Обґрунтовуючи управлінські рішення слід ураховувати, що для
окремих функцій управління важко виробити чіткі й однозначні рекомендації та
правила тому, що вони нерідко формулюються в умовах недостатньої та викривленої
інформації.
3. Основні напрями розроблення управлінських рішень за
результатами статистичного аналізу.
За результатами статистичного аналізу
розробляються напрями управлінських рішень за такими важливими і різними за
змістом програмами СЗУ:
• сталим соціально-економічним розвитком
країни;
• економічним потенціалом розвитку об’єкта
управління;
• управлінські рішення
щодо доходів і витрат населення з метою підвищення його життєвого рівня.
СЗУ сталим
соціально-економічним розвитком країни
Одним з найважливішим завдань держави є забезпечення сталого
соціально-економічного розвитку на основі пропорційного співвідношення між
динамікою системи (загально-державної системи сталого економічного розвитку
країни) та її підсистемами (економічної, соціальної, екологічної,
природно-ресурсної).
Сталий розвиток економіки повинен відповідати наступним
критеріям:
• сталий розвиток системи формується у взаємозв’язку всіх її
компонентів (підсистем) за відсутності між ними суперечностей (несумісності).
Так, зростання виробництва не повинно супроводжуватися забрудненням довкілля;
• незмінність напрямів розвитку окремих підсистем, що стосується
тенденції зростання виробництва, життєвого рівня населення, обороноздатності та
ін.;
• збалансованість окремих компонентів сталого розвитку з метою
недопущення руйнації системи, збереження її як єдиного цілого;
• збереження сталості рівноваги системи за умови негативних
зовнішніх впливів;
• збалансованість усієї соціально-економічної системи, наявність
взаємозв’язаних і взаємоузгоджених пропорцій між економічною та соціальною
підсистемами в усіх сферах, галузях, на всіх ринках, які забезпечують
ефективний розвиток соціально-економічних макросистем;
• ефективна структурно-інвестиційна політика;
• переважний розвиток за рахунок інноваційних чинників,
обумовлений, головним чином, науково-технічним прогресом;
• відтворюваність економічних процесів як база поліпшення стану
навколишнього середовища, збереження людства.
Вирішення статистичних завдань зумовлює необхідність опанування
новими технологіями розроблення й підтримки управлінських рішень на основі
стратегічного аналізу, зокрема із застосуванням методології статистичного
дослідження. Склад відповідних критеріїв у наведеному вище якісному викладі в
процесі побудови СЗУ потребує їхнього кількісного вираження та якісного змісту
в поєднанні результатів й чинників, які обумовлюють ці результати.
Важливим етапом побудови СЗУ є конкретизація цілей на основі
аналізу фактичного стану соціального та економічного розвитку виявлення
диспропорції, кризових явищ тощо. Для економіки України – важливими моментами є
подання деформованих структур шляхом:
• формування економіки України як цілісної системи, параметри
якої визначаються внутрішніми і інтересами України;
• перебудови неефективної витратної структури економіки, де
основну частку становили матеріаломісткі, енергомісткі, паливомісткі,
екологічно небезпечні галузі із застарілими технологіями та надмірною потребою
в капіталовкладеннях за незначної частки соціально орієнтованих галузей;
• стимулювання розвитку структури ВВП у напрямку збільшення
доходів населення як чинника підвищення платоспроможного попиту;
• забезпечення прогресивних змін у структурі форм власності з
метою створення прошарку ефективних власників;
• забезпечення розвитку ринкової інфраструктури фінансових,
кредитних, страхових і фондових ринків;
• подолання негативних явищ у зовнішньому секторі економіки, у
тому числі в платіжному балансі, структурі експорту та імпорту, зокрема –
зниження частки енергетичного імпорту й підвищення частки імпорту сучасних
технологій та обладнання, що скоротить вплив зовнішніх чинників на економіку
України та ін.
Розроблення системи управлінських рішень з
урахуванням результатів статистичного аналізу здійснюється за окремими
напрямами розвитку, які наведені в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1
Напрями розроблення управлінських рішень щодо соціально-економічної
структурної політики на основі результатів статистичного дослідження
Результати статистичного дослідження |
Статистичні методи, при використанні яких отримують результати
дослідження |
Напрями розроблення управлінських рішень на основі результатів
статистичного дослідження |
1. Дослідження тенденцій у зміні макроекономічних структур,
періодичності структур них циклів і фаз |
Зведення та
обґрунтування статистичних даних, аналіз інтенсивності та тенденцій розвитку,
аналіз пропорційності розподілів |
Економічне обґрунтування необхідності
структурних змін у макросистемі |
2. Оцінка структури, динаміки та інтенсивності структурних змін, ефекту й
ефективності структурної політики |
Індекси середніх величин, факторний аналіз зміни ефекту й ефективності.
Вимірювання інтенсифікації розвитку, статистичне прогнозування |
Вибір можливих сценаріїв прогнозних структур ефективно орієнтованої
прогнозної структури економіки |
Вимірювання
взаємозв’язків, факторний аналіз зміни ефекту та ефективності, інтенсифікації
розвитку. Індексний аналіз інтенсивності та тенденцій розвитку, аналіз і
прогнозування розподілів, структурно-функціональне моделювання, статистичне
прогнозуванн |
||
4. Оцінка відхилень реальних макроструктур від орієнтованої
моделі відповідно до критеріїв |
Аналіз
інтенсивності та тенденцій розвитку, факторний аналіз зміни ефекту й
ефективності, вимірювання взаємозв’язків |
СЗУ економічним потенціалом об’єкта управління
Потенціал означає можливості, наявні сили,
засоби, які можуть бути використані. Економічний потенціал – це економічні
можливості, які можуть бути використані державою, галуззю, видом діяльності,
підприємством для забезпечення певних потреб.
Залежно від об'єкта управління вирізняються
такі категорії, як економічний потенціал, виробничий потенціал, ринковий
потенціал, експортний потенціал тощо. На рівні окремих суб'єктів управління ці
категорії взаємозв'язані. Так, потенціал підприємства охоплює виробничий,
експортний, ринковий потенціали, що дає можливість виокремити їхню сутність і
скласти програму статистичного дослідження. Ця програма змінюється залежно від
поставленої мети, визначається соціально-економічною ситуацією. Остання, у свою
чергу, визначає політику господарювання і відображається економічними нормами.
Результати статистичного дослідження
конкретного об'єкта управління дають можливість визначити відхилення фактичного
стану від визначеної політики і на цій основі – способи коригування діяльності
для досягнення мети обраною політикою.
Як приклад можна навести експортний
потенціал. Його актуальність визначається потребами ринкової трансформації
економіки України та її зовнішньоекономічної складової, входженням вітчизняного
господарського комплексу до глобального ринку з метою посідання гідного місця в
міжнародній системі. Вирішується завдання розвитку експорту як довгострокового
та динамічного процесу для зміцнення позицій на міжнародному рівні.
Пріоритети мають надаватися
конкурентноспроможним на зовнішньому ринку галузям економіки, підприємствам –
суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Експорт є стабілізуючим чинником,
який сприяє розв'язанню економічних і соціальних проблем.
СЗУ має сприяти розробці заходів щодо
розвитку експортного потенціалу.
На основі статистичного дослідження
експортного потенціалу дається характеристика:
• співвідношення між внутрішнім споживанням
та експортом продукції;
• особливостей товарної та регіональної
структури експорту;
• кон'юнктури світового ринку;
• протекціоністської політики в
країнах-експортерах;
• застосування антидемпінгових заходів;
• конкурентоспроможності експорту на рівні країни, регіонів,
підприємств, товарної структури;
• впливу на динаміку обсягу експорту фізичного обсягу та цін,
резервів підвищення ефективності експортного потенціалу.
Для цього використовується така система показників:
• структура виробленої та реалізованої продукції;
• структура зовнішнього та внутрішнього ринків;
• рівень собівартості продукції;
• ресурси виробництва;
• експортні квоти;
• ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках;
• склад зовнішнього ринку, у тому числі привабливого;
• ефективність використання експортного потенціалу;
• резерви використання виробничих потужностей;
• обсяг ресурсів, необхідний для завантаження невикористаних
виробничих потужностей;
• оборотність обігових коштів;
• життєвий цикл експортної продукції.
Результати статистичного дослідження є базою розроблення
управлінських заходів щодо експортного потенціалу за такими напрямами:
• визначення обсягу і структури виробництва й реалізації
продукції з урахуванням резерву виробничих потужностей підприємств за умови
впровадження у виробничий процес заходів щодо модернізації, реорганізації,
реконструкції;
• підвищення ефективності експортного потенціалу вдосконаленням
асортиментної структури виробництва та реалізації, зокрема завдяки підвищенню
частки продукції кінцевого споживання, диверсифікації зовнішніх ринків збуту,
зниженню собівартості продукції;
• оцінка та прогнозування кон'юнктури ринку, пов'язаного із
зовнішньоекономічною діяльністю по окремих країнах у взаємозв'язку з такими
чинниками, як структура економіки, рівень інфляції, зовнішній борг,
торговельний баланс, політична стабільність і соціальна рівновага, розвиток
інфраструктури, спрямованість у міжнародній політиці, точність у виконанні
платежів, гарантії, які надаються правовою системою тощо;
• урахування експортних квот та антидемпінгових заходів.
Результати статистичного аналізу
досліджуються за окремими параметрами діяльності. Так, результати аналізу
життєвого циклу продукції є базою заходів, деталізованих
за стадіями життєвого циклу (впровадження, зростання тощо) і спрямованих на проникнення
на ринок, закріплення на ньому, забезпечення лідерства, підвищення частки в
обігу в цілому; підвищення ефективності діяльності шляхом поліпшення якості
товарів і сервісу, цінового стимулювання, вивчення поведінки, попиту, залучення
нових споживачів, розширення мережі посередників, реклами, підвищення репутації
торгової марки, створення і використання інформації про конкурентів,
потенційних покупців тощо
Управлінські
рішення щодо доходів і витрат населення з метою підвищення його життєвого рівня
На основі результатів статистичного дослідження і аналізу
розробляються управлінські рішення щодо доходів і витрат населення. В таблиці
5.2 наведені результати статистичного дослідження і відповідно їм напрями
розроблення управлінських рішень щодо доходів і витрат населення з метою
підвищення його життєвого рівня.
Таблиця 5.2
Напрями розроблення управлінських рішень, щодо доходів і витрат населення
Результати статистичного дослідження |
Напрями розроблення управлінських рішень відповідно до результатів статистичного
дослідження |
Аналіз варіації доходів і витрат населення |
• Об'єктивна
оцінка рівня доходів і витрат за різними групами населення та районами дає
можливість розробити виважену систему заходів соціального захисту та
визначити загальний курс соціальноекономічного розвитку країни з акцентом на
виправленні соціальної нерівності в суспільстві; |
Аналіз динаміки доходів і витрат населення |
• На основі
оцінки інтенсивності та тенденцій зміни доходів і витрат населення,
урахування інфляційних процесів в економіці та чинників економічного
зростання розробка заходів державного регулювання кількісного та якісного
рівня задоволення потреб населення з метою підвищення його рівня життя; |
Аналіз
взаємозв'язків доходів і витрат населення між собою та сукупністю інших
чинників |
• Урахування
результатів аналізу взаємозв'язків обсягів доходів і витрат населення під час
розроблення заходів державного регулювання рівня життя населення та
досягнення державної мети - підвищення рівня життя населення на основі
зростання реальних доходів населення та поліпшення якості життя населення
через підвищення рівня задоволення потреб; |
Аналіз диференціації доходів і витрат населення |
• Урахування
результатів аналізу диференціації доходів і витрат населення у процесі
розроблення соціально-економічних програм розвитку країни та розроблення
заходів державного регулювання пропорційності розподілу доходів і витрат за
групами населення; розроблення заходів, спрямованих на зменшення соціальної
диференціації населення в суспільстві; |
Індексний аналіз рівня споживання населенням матеріальних благ і послуг |
• Інформація
про вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах населення
та в регіональному розподілі дасть можливість розробити заходи щодо
підвищення ефективності структурної соціально-економічної політики держави,
ефективності адресної допомоги регіонального спрямування бюджетних коштів на
соціальний захист населення; |
Факторний аналіз загального фонду споживання та середнього рівня споживання
населенням матеріальних благ і послуг на душу населення |
• Отримані
результати факторного аналізу дають змогу оцінити фактичний рівень і
розробити заходи щодо підвищення рівня інтенсифікації процесів, що формують
рівень життя населення, зокрема підвищення загального рівня задоволення
потреб населення через зростання середнього рівня споживання населенням
матеріальних благ і послуг на душу населення. |
Вирішення завдань щодо соціально-економічного розвитку країни
безпосередньо пов'язане зі створенням середовища здорової конкуренції,
зміцненням конкурентоспроможності суб'єктів економічної діяльності. Важливою
передумовою цього є формування і реалізація принципів стратегічного
підприємництва. Останнє можна визначити як діяльність, що ґрунтується на стратегічній
орієнтації, спрямованій на досягнення цільових орієнтирів у перспективі,
забезпеченні конкурентоспроможності, стійкості конкурентних позицій та
довгостроковому успіху. Застосування методології СЗУ є передумовою стратегічних
альтернатив і реалізованих стратегій у взаємозв'язку з якісним змістом,
формування аналітичної бази для прийняття стратегічних рішень і визначення
напрямів розвитку в умовах трансформації економіки.
Це дає можливість забезпечити суб'єктів економічної діяльності
перспективним з погляду методології статистичним інструментарієм управління
розвитком в умовах трансформаційної економіки України, що має вирішальне
значення для забезпечення конкурентоспроможності.
Передумовою цього є здійснення
статистичного аналізу для визначення структурних взаємозв'язків елементів
стратегічного управління, діагностики стану в конкурентному середовищі та
визначення відповідності можливостей встановлених стратегічним завданням;
реалізація прогнозно-стратегічного підходу до планування розвитку в умовах невизначеності
ринку.
Наприклад, на результатах статистичного
аналізу базуються виявлення й оцінка кризових ситуацій. Для розроблення
управлінських рішень щодо подолання кризових ситуацій останні класифікують за
такими ознаками:
• рівень виникнення (світові, державні,
регіональні, галузеві, підприємств);
• сфера виникнення (соціально-політичні,
адміністративно-законодавчі, виробничі, комерційні, фінансові,
природно-екологічні, демографічні тощо);
• причини виникнення (можливості прогнозування,
ступінь реалізації (ті, що реалізовані, або не реалізовані), вплив на
діяльність суб'єкта управління (руйнує повністю, частково або не впливає),
наявність рішень щодо антикризового управління).
Всебічний і глибокий статистичний аналіз
дає змогу обґрунтувати оцінку стану діяльності підприємств та їх об'єднань, у
тому числі сутності та динаміки кризових ситуацій, здійснити аналіз причин
кризового стану та зв’язків між ними, розробити й обґрунтувати відповідні
управлінські рішення щодо нейтралізації негативного впливу
фінансово-економічних чинників і досягнення фінансової стабілізації діяльності
суб’єктів господарювання.
4. Прийняття рішень в умовах ризику.
В багатьох
випадках при прийнятті рішень існує непевність у їх реальному досягненні, тобто
існує певний ризик, який необхідно враховувати. Відхилення майбутнього
результату може бути пов'язане не тільки із втратами, але й додатковими
позитивними результатами, наприклад, додатковим високим прибутком. Власне, тому
йдуть на ризик при прийнятті рішень керівники підприємств.
Рішення
приймаються в різних обставинах по відношенню до ризику, які можна
класифікувати як умови певності, ризику і невизначеності.
Рішення
приймаються в умовах певності, якщо
відносно кожної альтернативи відомо, що вона неодмінно приведе до деякого
конкретного результату. Наприклад, вкладення вільних коштів в облігації
внутрішньої державної позики. Організація, за винятком надзвичайних обставин,
завжди одержить відповідний відсоток на вкладені кошти. Зазначимо, що в умовах
певності приймаються порівняно небагато управлінських рішень.
Рішення
приймаються в умовах ризику, якщо
результати не є певними, але відома ймовірність кожного результату. Ймовірність
– це ступінь можливості настання певної події, яка вимірюється числом від 0 до
1. Сума ймовірностей усіх альтернативних результатів рівна 1. Ймовірність може
розраховуватися на основі статистичної інформації. Така ймовірність називається
об’єктивною. Вона показує частоту, з якою відбувається даний процес або явище.
Якщо ж інформація відсутня, то досвід особи, що приймає рішення, підкаже з
досить високою ймовірністю, що може статися. Така ймовірність називається
суб’єктивною.
Рішення
приймаються в умовах невизначеності,
коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів. Це має місце тоді,
коли фактори, які треба враховувати, настільки нові і складні, що про них
неможливо одержати інформацію. Невизначеність властива рішенням, які
приймаються в умовах, що швидко змінюються.
Отже, ризик – це оцінена будь-яким способом
ймовірність, а невизначеність – це те, що не піддається оцінці.
Який рівень
ризику прийнятний при прийнятті управлінських рішень? Економісти вважають, що
розумна межа ризику визначається такими параметрами, як розмір основних
засобів, обсяги виробництва, рівень рентабельності, фінансовий стан.
Підприємство, що має великий капітал і виробляє багатономенклатурну продукцію,
менш чутливе до ризику.
Управління
ризиком здійснюється шляхом створення відповідного страхового фонду, з якого
покриваються можливі втрати внаслідок ризику при прийнятті рішення. Керівництво
підприємством може йти на ризик, що не перевищує розмірів резервного фонду.
Можливе і страхування ризику в страхових компаніях.
Розглянемо кількісні методи оцінки ризику.
Методи кількісної оцінки
ризику дають змогу виявити чисельне визначення
розмірів окремих ризиків і ризику конкретного виду діяльності в цілому. При
кількісній оцінці ризиків підприємства застосовують різноманітні методи.
Обирання того чи іншого з них буде залежати від виду і джерел ризику, характеристик
сфери і виду діяльності, фінансового стану, величини підприємства тощо.
Загалом такі методи поділяються на:
1) об’єктивні (ті, що використовують
характеристики випадкових процесів, отримані на основі даних, що не залежать
від думки конкретно особи);
2) суб’єктивні (які ґрунтуються на
експертних оцінках ризику).
Основними методами кількісної оцінки
ступеню ризику є: статистичний метод, метод експертних оцінок, метод
використання аналогів, метод критичних значень, метод оцінки ризику за
допомогою «дерева рішень», аналіз чутливості, аналіз сценаріїв, імітаційне
моделювання.
В таблиці 5.3 зведено переваги й недоліки основних
методів кількісної оцінки ступеню ризику.
Таблиця 5.3
Кількісні методи оцінки ризику
Метод |
Переваги |
Недоліки |
Статистичний |
Можливість моделювання сценаріїв, висока точність розрахунків, часткова
стандартизація, нескладність математичних розрахунків |
Необхідність великої кількості спостережень; ризик відповідності обраної
моделі; високі витрати на інформатизацію та аналіз інформації |
Розрахунково-аналітичний |
Широке застосування, можливість об’єктивної оцінки за невисоких витрат |
Суб’єктивізм оцінок, відсутність стандартів |
Метод експертних оцінок |
Невисока вартість; відсутність необхідності в точних початкових даних і
дорогих програмних засобах, можливість здійснювати оцінку до розрахунку
ефективності проекту, простота розрахунку |
Складність з отриманням фінансової оцінки ризику, висока залежність від
суб’єктивної думки експертів; складність залучення незалежних експертів |
«Дерево рішень» |
Висока точність оцінки; детальний облік факторів ризику; можливість
різних сценаріїв розвитку подій |
Потребує багато часу на дослідження; високі витрати при великій кількості
варіантів |
Аналіз чутливості |
Можливість за його допомогою вирішити проблему зіставлення впливу різних
(натуральних, вартісних) характеристик проекту, що варіюються. |
Врахування одного чинника проекту, що приводить до нестачі можливостей
зв’язків між окремими чинниками або недообліку їхньої кореляції. |
Аналіз сценаріїв |
Можливий для різноманітних варіантів реалізації проекту; застосування
програмних засобів (можливість збільшити кількість можливих сценаріїв і таким
чином значно підвищиться ефективність оцінки ризику) |
Для високої цінності сценарію з метою прогнозування необхідний великий об’єм
вихідної інформації; низька можливість реалізації точного прогнозування при
кожному сценарію; потребує масштабних підготовчих робіт |
Метод Монте-Карло |
Дозволяє реалізувати моделі складних систем; можливість використання
будь-яких розподілів; моделювання складної поведінки ринку. |
Складність методу; необхідна велика кількість експериментальних даних
необхідність потужних розрахунків; складність презентації. |
Метод аналогій |
Невисока вартість; простота розрахунку. |
Невисока точність; проблематичність підбору аналогів; не враховується
розвиток певного виду діяльності. |
Статистичний метод оцінки ризику ґрунтується на принципі екстраполяції на
майбутнє тенденцій зміни деякого досліджуваного показника за певний проміжок
часу в минулому. Застосовується для оцінки економічних ризиків у тих випадках,
коли підприємство має значний обсяг аналітико-статистичної інформації за певний
час щодо результативності здійснення господарських угод та ін. Сутність
статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії ймовірностей
розподілу випадкових величин. Це означає, що, маючи достатню інформацію про
реалізацію певних ризиків у минулих періодах конкретних видів господарської
діяльності, будь-який суб’єкт господарювання може оцінити ймовірність їх
реалізації у майбутньому. За допомогою статистичного методу можна оцінити ризик
не тільки конкретної угоди, але й підприємства в цілому, коли проаналізувати
динаміку його прибутків за певний час.
Розрахунково-аналітичний метод базується на методології дисконтування
грошових потоків.
Норма дисконтування – норма складного відсотка, яка
застосовується при перерахунку вартості грошових потоків на визначений проміжок
часу
Передбачає використання традиційних
показників, які частіше за все застосовуються при оцінці ефективності
інвестиційних та інноваційних проектів:
− чиста теперішня вартість (NPV – net
present value);
− індекс дохідності (PI – profitability index);
− період окупності інвестицій (PP – payback period);
− внутрішня норма рентабельності (IRR – internal rate of return).
Про рівень ризику судять за величиною
відхилення розрахункових величин цих показників від граничних або
рекомендованих значень, а також від значень цих показників за
альтернативними проектами.
Чиста теперішня вартість – це сума дисконтованих фінансових підсумків за всі
роки реалізації проекту, починаючи з дати початку інвестування.
(5.1)
де СFt
– грошові надходження від інвестицій у період t;
It – грошові інвестиційні потоки в період t;
r – норма дисконту (необхідна ставка
прибутковості інвестицій);
t – період часу;
n – тривалість інвестиційного проекту.
Чим ближче до нуля значення чистої теперішньої вартості проекту, тим вищий ризик проекту.
Індекс дохідності – це співвідношення дисконтованих
доходів до дисконтованих інвестиційних витрат:
(5.2)
Чим менше різниця між значенням індексу
рентабельності і одиницею (за умови, що індекс рентабельності перевищує
одиницю), тим вищий ризик проекту.
Період окупності визначає кількість періодів часу, протягом
яких буде повернуто вкладені інвестиції.
(5.3)
Але цей показник має один істотний недолік
– він не може слугувати в якості міри прибутковості, оскільки не враховує
грошові потоки, які надходять після строку окупності, а також вартість капіталу
проекту, тому при використанні цього показника перевага надається
короткостроковим проектам.
Внутрішня норма рентабельності – це розрахункова ставка відсотка, за якої проект є безризиковим і безприбутковим:
(5.4)
Чим менша різниця між значенням внутрішньої
норми рентабельності і ставкою дисконту (середньозваженою ціною капіталу, необхідною нормою
прибутковості), тим ризик проекту вищий/
Метод експертних оцінок дає
можливість використовувати досвід експертів для аналізу маркетингової
діяльності та обліку впливу різноманітних якісних чинників. Частіше за все
використовуються наступні експертні методики:
1) SWOT-аналіз;
2) «зірка (троянда) ризиків»
(зіставляння різних чинників, побудова «спіралі ризиків», що відображає
ранжування чинників ризику);
3) метод Дельфі (виключення взаємного
впливу експертів один на одного, отже, знімається можливість психологічного
дискомфорту, пов’язаного з персоніфікацією кожної оцінки).
Метод оцінки ризику за допомогою «дерева
рішень» передбачає побудування гілок, слідуючи вздовж яких оцінюють
кожен шлях і обирають менш ризикований з них, використовуючи спеціальні
методики розрахунку ймовірності.
Відстежити варіацію ключових припущень під
час прогнозування грошових потоків з метою визначення впливу, який вони можуть
чинити на проектовану вигоду дає змогу аналіз чутливості. При застосуванні аналізу
чутливості розраховується еластичність (відносна величина, яка відображає зміну
величини критерального показника при одиничній зміні ризик-змінної).
Результатом проведення розрахунків за даного методу є виявлення найчутливіших
змінних, які потребують додаткових досліджень.
Проведення аналізу чутливості передбачає
наступну послідовність операцій:
1. Визначається математичний
взаємозв’язок між вихідними і результуючим показниками.
2. Визначаються найбільш імовірні значення
для вихідних показників і можливі діапазони їх змін.
3. Розраховується найбільш ймовірне
значення результуючого показника.
4. Кожен з досліджуваних вихідних
параметрів змінюється на певну величину в допустимому діапазоні, в результаті
чого визначається нове значення результуючого критерію (для коректності
обчислень рекомендують змінювати вихідні параметри на один і той же відсоток).
5. Всі вихідні параметри ранжуються залежно
від впливу на зміну величини зміни результуючого критерію, що дозволяє
згрупувати їх залежно від ступеня ризику.
За результатами проведених розрахунків
здійснюється експертне ранжування змінних за ступенем їх важливості та
прогнозованості.
Далі будується матриця чутливості, яка
дозволяє виділити найменш та найбільш ризикові для проекту змінні (рис. 5.1).
Передбачуваність змін |
Чутливість змін |
||
Висока |
Середня |
Низька |
|
Низька |
І |
І |
ІІ |
Середня |
І |
ІІ |
ІІІ |
Висока |
ІІ |
ІІІ |
ІІІ |
Рис. 5.1. Матриця чутливості
Перша зона – лівий верхній кут матриці –
зона подальшого аналізу чинників, що потрапили в неї, оскільки до їх зміни
найбільш чутлива NPV проекту, і вони мають найменшу прогнозованість.
Друга зона співпадає з елементами головної
діагоналі матриці і вимагає пильної уваги до змін розташованих в ній чинників
(для цього робився розрахунок критичних значень кожного чинника).
Третя зона – зона “найбільшого
благополуччя”: ті чинники, які при усіх інших зроблених нами припущеннях і
розрахунках потрапили в правий нижній кут таблиці, є найменш ризикованими і не
підлягають подальшому розгляду.
При використанні аналізу сценаріїв
відхилення параметрів розраховуються з урахуванням їхніх взаємозалежностей
(кореляції), що є перевагою методу. За цим методом найчастіше розраховуються
три можливі сценарії – песимістичний, оптимістичний і найімовірніший.
Для кожного сценарію розвитку
розраховуються середні значення результативних показників (з урахуванням
ймовірності здійснення кожного сценарію) та визначається розмах їх варіації або
середньоквадратичне відхилення. Із двох порівнюваних проектів більш ризиковим є
той, в якого розмах варіації критеріального показника більший або більше
значення середньоквадратичного відхилення.
Практичне застосування даного методу досить
розповсюджене, найбільш яскравим прикладом сценарного аналізу є
стрес-тестування.
Стрес-тестування широко використовується для оцінки
кредитного ризику, ризику ліквідності, валютного ризику, ризику зміни
процентної ставки та вартості активів. Метою стрес-тестування є оцінка ризиків
та визначення спроможності протистояти потрясінням на фінансовому та інших
ринках.
Найбільш поширеними об’єктами
стрес-тестування банку є: різка зміна відсоткових ставок за внутрішніми чи
зовнішніми запозиченнями, кредитами, цінними паперами тощо; суттєві коливання
валютних курсів; кредитний ризик у кредитних портфелях; різкі зміни в обсягах і
структурі капіталу фінансової установи, вартості застави при іпотеці; зниження
ліквідності та можливість дефолту банку; ймовірність виникнення системного
ризику на основі різкого зниження ліквідності чи втрати капіталу тощо.
Метод Монте-Карло (метод статистичних випробувань, метод
імітаційного моделювання) використовується в тих випадках, коли виникає
необхідність в обліку великої сукупності факторів ризику, що проявляються в
різних областях підприємницької діяльності.
Для здійснення процесу моделювання
заздалегідь фіксується сукупність врахованих параметрів, визначаються діапазони
зміни їх значень і кожному параметру присвоюється певна ймовірність. Потім із
заданого діапазону довільним чином вибираються значення параметрів і
розраховується інтегральний показник ризику.
Імітаційне моделювання уможливлює створення
випадкових сценаріїв. Результат виражається у вигляді імовірнісного розподілу
всіх можливих передбачуваних значень результативних показників. Цей метод
використовується в найбільш складних для прогнозування випадках. Багато
аналітиків відзначають, що він часто дає більш оптимістичні оцінки, ніж
сценарний метод, що пояснюється перебором більшого числа проміжних варіантів.
В межах методу Монте-Карло аналіз ризику
виконується за допомогою моделей можливих результатів. При створенні таких
моделей будь-який фактор, якому властива невизначеність, замінюється діапазоном
значень – розподілом ймовірностей. Потім виконуються багаторазові розрахунки
результатів, причому кожен раз використовується інший набір випадкових значень
функцій ймовірності. Часом для завершення моделювання буває необхідно провести
тисячі і навіть десятки тисяч розрахункових операцій – залежно від кількості
невизначеностей і встановлених для них діапазонів. Моделювання за методом
Монте-Карло дозволяє отримати розподіл значень можливих наслідків.
При використанні розподілів ймовірностей
змінні можуть мати різні ймовірності настання різних наслідків. Розподіл ймовірностей являє собою більш
реалістичний спосіб опису невизначеності змінних в процесі аналізу ризику.
Нижче наведено найбільш розповсюджені типи розподілу ймовірностей.
Нормальний розподіл (або
«крива Гауса»). Щоб
описати відхилення від середнього значення, дослідник визначає середнє або
очікуване значення та стандартне відхилення. Значення, розташовані посередині,
поруч із середнім, характеризуються найбільш високою ймовірністю. Нормальний
розподіл симетричний і описує безліч звичайних явищ – наприклад, розподіл населення
певного віку за розміром взуття, одягу, масою тіла, тощо. До прикладів змінних,
які описуються нормальними розподілами, належать темпи інфляції та ціни на
енергоносії.
Логнормальний розподіл. Значення мають позитивну асиметрію і на
відміну від нормального розподілу несиметричні. Такий розподіл використовується
для відображення величин, які не опускаються нижче нуля, але можуть мати
необмежені додатні значення. Приклади змінних, що описуються логнормальним
розподілом, включають вартість нерухомого майна, ціни на акції та нафтові
запаси.
Рівномірний розподіл. Всі величини можуть з однаковою
ймовірністю приймати ті чи інші значення, аналітик просто визначає мінімум і
максимум. До прикладів змінних, які можуть мати рівномірний розподіл, належать
виробничі витрати або доходи від майбутніх продажів нового продукту.
Трикутний розподіл. Аналітик визначає мінімальне, найбільш
ймовірне і максимальне значення. Найбільшу імовірність мають значення,
розташовані біля точки максимальної ймовірності. В число змінних, які можуть
бути описані трикутним розподілом, входять обсяги продажу за минулий період в
одиницю часу і рівні запасів матеріальних оборотних коштів.
PERT-розподіл. Аналітик визначає мінімальне, найбільш
ймовірне і максимальне значення – так само, як при трикутному розподілі.
Найбільшу ймовірність мають значення, розташовані біля точки максимальної
ймовірності. Однак величини в діапазоні між найбільш ймовірним і граничними
значеннями проявляються з більшою ймовірністю, ніж при трикутному розподілі, тобто
відсутній акцент на граничних значеннях. Приклад використання PERTрозподілу –
опис тривалості виконання завдання в рамках моделі управління проектом.
Дискретний розподіл. Користувач визначає конкретні значення з
числа можливих, а також ймовірність отримання кожного з них.
Таким чином, моделювання за методом
Монте-Карло дає більш повне уявлення про можливі події. Воно дозволяє судити не
тільки про те, що може статися, але і про те, яка ймовірність такого
результату.
Метод аналогій дає можливість побудувати так звану криву
ризику за допомогою зіставлення даних, що були раніше, тобто застосовуються
бази даних та знань про ризик аналогічних об’єктів або угод. Даний метод
доцільний у випадку, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Часто аналогом
виступають підприємства іншої потужності і необхідно перерахувати вартість
підприємства однієї потужності на вартість підприємства іншої потужності. Те
саме стосується і характеристик ризиків. При перерахунку з однієї потужності на
іншу слід враховувати ефект концентрації виробництва, тобто вплив потужності
підприємства на його питому капіталомісткість.