Тема 1. Концептуальні засади кредитного менеджменту в банку

 

1.1. Сутність банківського кредитування. Кредитний договір

1.2. Поняття кредитного менеджменту банку

1.3. Принципи та умови банківського кредитування

1.4. Механізм реалізації кредитних відносин між банком і позичальником

 

1.1. Банківське кредитування – це складний кредитний процес, що охоплює механізми реалізації співпраці між банком як кредитором і його контрагентами – позичальниками.

В економічній літературі під банківським кредитом розуміють капітал банку у грошовій формі, який надається у тимчасове користування за умови дотримання принципів кредитування.

У тлумаченні Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Суб’єктами кредитних відносин у сфері банківського кредиту є господарюючі органи (підприємства, фірми), населення, держава та банки.

Ціль (мета) кредитування визначає об’єкт кредитування. Вона встановлює конкретні потреби в додаткових грошових коштах суб’єктів ринку, на задоволення яких може бути наданий банківський кредит, як от:

1) додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи;

2) сезонні та непередбачені (н-д, валютні) затрати виробництва й обігу;

3) потреба в додаткових коштах у зв’язку з тимчасовим їх замороженням;

4) потреба для здійснення інвестицій в основні фонди.

У господарській практиці підприємств об’єкти кредитування – це певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту. Тобто кредити підприємствам і організаціям реального сектора економіки надаються для фінансування оборотного та розширення основного капіталу.

Населенню кредит може надаватися на невідкладні потреби, придбання товарів тривалого користування, житла і на житлове будівництво, навчання.

Кредитним організаціям кредити надаються для регулювання ліквідності чи розширення ресурсної бази.

Фінансовим органам кредити можуть бути надані під касовий розрив між надходженнями доходів і здійсненням витрат і на фінансування інвестиційних проектів, що мають важливе соціальне та економічне значення.

Об’єкти кредитування встановлюються комерційними банками самостійно. Вони визначаються на основі статутних вимог банку, кола клієнтури, що обслуговується, стратегії розвитку банку, економічної ситуації та відображаються у кредитній політиці банку.

Залежно від об’єкта кредитування встановлюються певні параметри кредитної угоди – її термін та методи кредитування.

Наприклад, якщо об’єктом кредитування є елементи матеріальних затрат, то такі кредити є короткостроковими. Здійснюється кредитування обороту (кредитування поточного рахунку). Цей кредит призначений для задоволення потреби у поповненні оборотних коштів.

Якщо об’єктом кредитування виступає будівництво, реконструкція чи технічне переозброєння виробничих об’єктів, придбання техніки, обладнання і транспортних засобів, організація випуску нової продукції – то такі кредити є довгостроковими. Відповідно, здійснюється цільове кредитування (кредитування об’єкта). Такий кредит призначений для задоволення певної потреби чи проекту, а питання про надання кредиту розглядається індивідуально для кожної заявки.

Сучасна банківська практика використовує посуб’єктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника.

Крім того, свою кредитну діяльність комерційний банк може здійснювати лише в межах наявних вільних ресурсів. Їх обсяг можна визначити за формулою:

                   ,      (1.1)

де  – сума вільних кредитних ресурсів,

– сума коштів на кореспондентському рахунку,

– відрахування в обов’язковий резерв,

– сума коштів, необхідних для здійснення поточних платежів.

Природа кредитних відносин має не лише економічне (соціально-ринкове), а й правове підґрунтя, тому кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов’язково набувають договірного характеру.

Кредитний договір – цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов’язання та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.

Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України «Про банки і банківську діяльність».

 Кредитний договір укладається обов’язково у письмовій формі, шляхом складання одного документа, підписаного кредитодавцем та позичальником. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦПК України).

Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит).

На практиці банки розробляють типові форми кредитних договорів, які за своєю структурою мають включати такі складові:

- преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

- предмет і суму договору (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

- умови забезпечення кредиту (вказуються конкретно: договір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами);

- порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням терміну);

- зобов’язання банку і позичальника (банк зобов’язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов’язується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків;

- права банку і позичальника (банк має право у разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу – вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички; позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

- санкції у разі невиконання умов договору;

- порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з чинним законодавством);

- особливі умови (наприклад, порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

- строк дії договору (встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

- юридичні адреси та реквізити сторін;

- підписи сторін.

За невиконання або неналежне виконання договірних кредитних зобов’язань винна сторона несе цивільно-правову відповідальність.

 

1.2. Особливістю кредитних відносин, учасником яких є банк, є та обставина, що в кредит надаються не лише його власні, а й залучені кошти. Тому, як частина загальної системи банківського менеджменту, кредитний менеджмент ставить за мету зберегти цей капітал, попередити використання коштів клієнтів у сумнівних операціях та зонах високого ризику.

Окремим завданням банківського кредитного менеджменту вбачається створення передумов, які змушують позичальника більш виважено подивитись на необхідність одержання кредитів, зважаючи на ринкові можливості та перспективи свого бізнесу, таким чином, кредитний менеджмент захищає не лише банк, а й клієнта.

 

 

Основні цілі кредитного менеджменту представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Цілі кредитного менеджменту

 

Об’єктом кредитного менеджменту банку виступає кредитний процес, який  супроводжується появою зовнішніх кредитних відносин із економічними агентами, а також внутрішніх відносин підрозділів та посадових осіб банку, що відповідають за кредитні операції.

Склад суб’єктів кредитного менеджменту представлено на рис. 1.2.

 

Рис. 1.2. Суб’єкти кредитного менеджменту

 

Ключовим завданням кредитного менеджменту в банківській діяльності є забезпечення ефективності кредитної діяльності, посилення конкурентної позиції банків на ринку кредитних послуг і задоволення потреб клієнтів у банківському кредиті.

Отже, кредитний менеджмент банку – це збалансована система стратегічних та тактичних методів управління процесом кредитування на всіх його етапах: від розробки стратегії на кредитному ринку до пошуку шляхів найбільш ефективного розміщення коштів та забезпечення їх повернення.

 

1.3. Під принципами кредитування розуміють комплекс взаємопов’язаних вихідних ідей, основних засад, що мають однаково важливе значення для усіх сторін кредитного процесу.

Принцип поворотності (поверненості) кредиту означає погашення позички шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитної установи, що надала кредит.

Принцип строковості означає, що повернення позички відбувається в обумовлені терміни. Строк кредитування є граничним терміном перебування позичених коштів у позичальника.

Термін кредиту залежить від багатьох факторів: цільового призначення кредиту; співвідношення попиту і пропозиції на кредити; суми кредиту; національного законодавства; кредитної політики банку; характеру виробничої діяльності позичальника та швидкості обігу оборотного капіталу.

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи, що не суперечать статутній діяльності фірми-позичальника. Цілі визначаються на підставі поданих позичальником господарських договорів (контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів і на практиці реалізуються через встановлення мети кредитування.

Диференційованість кредиту – це принцип, що означає зважений підхід з боку комерційного банку до різних категорій потенційних позичальників. Практична реалізація цього принципу залежить від особистих інтересів конкретного комерційного банку.

Принцип забезпеченості позичок передбачає правовий захист кредитора від неповернення боргу внаслідок порушення позичальником зобов’язань.

Принцип платності означає, що банки вимагають не лише повернення кредитних коштів, а й сплати відсотка за користування ними. Платність кредиту забезпечує кредитору дохід, з якого він покриває господарські витрати й витрати на залучення коштів, формує прибуток і ресурси. 

 

1.4. Для отримання кредиту позичальник звертається до банку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. У документах, що надаються позичальником, зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення.

Розмір процентних ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються у кредитному договорі. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди.

Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чин­ного законодавства за контрактами, угодами, подає до банку копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.

Позичальник, що звертається до банку за отриманням кредиту на спорудження об’єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного спо­живання і т. ін., подає до банку проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт із будівельною організацією, техніко-еконо­мічне обґрунтування, графіки виконання робіт), необхідні для кредитування.

Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі позичальника. Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:

- матеріали з надання кредиту;

- фінансово-економічна інформація;

- матеріали про кредитоспроможність позичальника.

Забезпечення повернення кредиту – це цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів. Вони формують особливий механізм, який визначає засоби видачі кредитів, джерела, терміни і засоби їхнього погашення, а також документацію, що забезпечує їх повернення кредитів.

Форма забезпечення повернення банківської позички – це конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю цього джерела.

В Україні банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок:

- застава;

- гарантія, поручительство;

- переуступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;

- іпотека;

- страхова угода (поліс).

До усіх форм забезпечення пред’являються певні вимоги (див. рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. Основні вимоги до форм забезпечення банківських кредитів

 

Кредити надаються суб’єктам господарської діяльності  у безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунка як у національній, так і в іноземній валюті, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків зі здавачами сільськогосподарської продукції.

 

 

Погашення кредиту і нарахованих по ньому процентів (комісій) здійснюється позичальником із поточного (валютного) рахунка. У разі неможливості позичальником сплатити борг, він стягується з гарантів (поручителів).

Черговість погашення заборгованості передбачається кредитною угодою. Зазвичай, в першу чергу кошти направляються для сплати процентів, потім – простроченої  заборгованості; сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Відстрочення погашення кредиту має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати процентів (комісій), за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

 

Питання для самоперевірки знань

1. Які принципові відмінності існують між поняттями «кредит» та «позика»?

2. Що є ключовим завданням кредитного менеджменту в банку?

3. Як визначається обсяг вільних кредитних ресурсів банку?

4. Чи можливе відстрочення погашення кредиту? На яких умовах?

5. Коротко охарактеризуйте  зміст основних розділів кредитного договору.

6. У скількох екземплярах повинен укладатися кредитний договір?

7. У чому виражається практичне значення принципів кредитування?

 

Список рекомендованої літератури

1.     Владичин У.В. Банківське кредитування: навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. – К.: Атіка, 2008. – 648 с.

2.     Дмитренко М.Г. Кредитування і контроль: навч.-метод. посіб / М.Г. Дмитренко,  В.С. Потлатюк. – К.: Кондор, 2005. – 296 с.

3.     Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (зі змінами). – [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

4.     Кредитування та ризики: Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 480 с.

5.     Захорошко С.С. Кредитный менеджмент: пособие. В 5 ч. Ч. 1. / С.С. Захорошко, С.Е. Витун.– Гродно : ГрГУ, 2011. – 47 с.

6.      Єріс Л. М. Економічна сутність та зміст кредитного ризик-менеджменту [Текст] / Л. М. Єріс // Науковий вісник. – Одеса: Одеський Національний економічний університет, 2013. – №27. – С. 20–25.

7.      Коваленко В. В. Кредитний менеджмент в системній організації ефективної кредитної діяльності банків / В. В. Коваленко // Економічний форум. – 2014. – № 4. – С. 214-222.

8.      Новак А.В. Стратегический кредитный менеджмент и его взаимосвязь с кредитной культурой и кредитной политикой банка / А.В. Новак // Вестник НГУ, Серия: социально-экономические науки. – 2012. – Том 12. – Выпуск 4. – С.129-137.

9.    Мостовенко Н.А. Економічна сутність кредитного менеджменту  та особливості його застосування в банківській діяльності / Н.А. Мостовенко, Т.І. Коробчук // Зб. наук. пр. «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 12 (45). – Ч. 3. – Луцьк : Луцький НТУ, 2015. – 412 с. – С. 239–248.

10.       Мороз А.М. Кредитний менеджмент: навч. посіб./ А.М. Мороз, Р.І. Шевченко, І.В. Дубик. – К.: КНЕУ, 2009. – 399 с.