4.1. Види та призначення вентиляційних систем
Вентиляція — це організований і регульований
повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і
подачу на його місце свіжого. Задачею вентиляції
є забезпечення чистоти повітря та заданих метеорологічних умов у виробничих
приміщеннях.
За способом переміщення
повітря розрізняють системи природної, механічної та змішаної вентиляції. Головним
параметром вентиляції є повітрообмін,
тобто обсяг повітря, що видаляється
(LВ) або надходить у приміщення (L П).
Для ефективної роботи вентиляції необхідно дотримувати
ряду вимог:
1. Обсяг припливу
повітря LП у приміщення
повинний відповідати обсягу витяжки повітря LВ. Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10 15%.
Можлива організація повітрообміну, коли обсяг припливного повітря більше обсягу
повітря, що видаляється. При цьому в приміщенні створюється надлишковий тиск у
порівнянні з атмосферним, що виключає інфільтрацію забруднюючих речовин у дане
приміщення. Така організація вентиляції здійснюється у виробництвах, що
пред'являють підвищені вимоги до чистоти повітряного середовища (наприклад,
виробництво електронного устаткування). Для виключення витоків із приміщень з
підвищеним рівнем забруднення, обсяг повітря, що видаляється з них, повинен
перевищувати обсяг повітря, що надходить. У такому приміщенні створюється
незначне зниження тиску в порівнянні із тиском у зовнішньому середовищі.
2. При організації повітрообміну
необхідно свіже повітря подавати в ті частини приміщення, де концентрація
шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш
забруднених зон. Якщо щільність шкідливих газів нижче щільності повітря, то
видалення забрудненого повітря виконується з верхньої частини приміщення, при
видаленні шкідливих речовин із щільністю більшою ніж у повітря – з нижньої зони.
3. Система вентиляції
не повинна створювати додаткових шкідливих і небезпечних факторів (переохолодження, перегріву, шуму,
вібрації).
4. Система вентиляції
повинна бути надійною в експлуатації та економічною.