5.5. Константа дисоціації.

Для порівняння сили слабких електролітів частіше, ніж ступінь дисоціації, використовують константу дисоціації, оскільки вона, на відміну від ступеня дисоціації, не залежить від концентрації електроліту.

У водних розчинах слабкі електроліти дисоціюють частково. Між молекулами та йонами слабкого електроліту в розчині встановлюється хімічна рівновага, наприклад СН₃СООН ↔+ СН₃СОО‾, у загальному вигляді НА ⇆ + А‾.

Константа цієї рівноваги, тобто константа рівноваги дисоціації оцтової кислоти, або константа її дисоціації, згідно з законом діючих мас, описується визначальним рівнянням:

або в загальному вигляді:

Константадисоціаціїелектроліту – цефізичнавеличина, рівнавідношеннюдобуткурівноважнихконцентраціййонів, наякідисоціювавелектроліт, дорівноважноїконцентраціїнедисоційованихмолекулелектроліту. Цю константу називають ще константою йонізації

Константа дисоціації електроліту залежить від температури, природи електроліту та розчинника, але не залежить від їх концентрації. Вона є кількісною характеристикою сполук. Чим більша константа дисоціації, тим сильніше електроліт дисоціює (тим сильнішою є кислота або основа і менш стійкими – комплексні сполуки). Так, порівняння перших констант дисоціації вугільної ((Н₂СО₃) = 4, 5 · ) і ортофосфорної кислот ((Н₃РО₄) = 7,6 · ) свідчить, що вугільна кислота слабша, ніж ортофосфорна.

У таблиці наведено формули лише слабких кислот. Так, сірчана кислота слабка за другим ступенем, а гідроксид кальцію – слабка основа за другим ступенем. Перші константи багатоосновних кислот у разів більші за другі, а другі в разів більші за треті (Н₃РО₄: >>).

Питання для самоконтролю:

1. Як залежить розчинніть речовин від типу зв’язку?

2. Від яких факторів залежить ступінь дисоціації?

3. Дайте означення кислот, основ, солей з точки зору електролітичної дисоціації.