4. 4.
Класифікація та властивості будівельних розчинів
Будівельним розчином називають
затверділу суміш, що складається з в'яжучої речовини, дрібного заповнювача
(піску) та води. Незатвердівший розчин називається
розчинною сумішшю.
Будівельні розчини застосовують
при кам'яній кладці, для оштукатурення поверхонь стін і стель, для нанесення
теплоізоляційних, звукоізоляційних, вогнезахисних, декоративних та інших штукатурок та виготовлення штучних невипалюваних матеріалів
на основі в'язких речовин.
За призначенням будівельні
розчини бувають наступних видів: для кладки; штукатурні; спеціальні
(декоративні, звукоізоляційні, теплоізоляційні, для захисту від радіоактивного
випромінювання) та ін.
За своїм складом розчини можуть бути прості
і складні. Прості складаються з одного виду в'яжучого та заповнювача, наприклад
цементний розчин
1:3 (цемент: пісок); складні – з декількох в'яжучих та
заповнювача, наприклад цементно-вапняний розчин 1:3:5 (цемент: вапно: пісок).
У відповідності з призначенням будівельні розчини відрізняються
фізико-механічними властивостями і видами в'яжучого. До найважливіших
фізико-механічних властивостей відносяться: середня щільність; межа міцності
зразка з розчину на стиск (марки розчину); теплопровідність; гарне зчеплення з
основою. Середня щільність розчинів залежить від маси заповнювача. Якщо в
якості заповнювача застосовані піски важких гірських порід (кварцу, вапняку та
ін. ), середня щільність розчинів буде більш 1500 кг/м3. Такі розчини називають
важкими. При використанні легких пісків (з пемзи, шлаку) розчини мають меншу
середню щільність – до 1500 кг/м3 і називаються легкими.
Для приготування розчинів застосовують різні в'яжучі: цемент, вапно,
гіпс. Добавка в складний розчин в'яжучого, наприклад, вапна в цементно-вапняний
розчин, заощаджує цемент та покращує пластичність розчинної суміші. При
використанні розчинів у будівництві враховують властивості в'язких речовин.
Розчини на гідравлічних в'яжучих застосовуються для підземних і надземних
частин будівель та споруд, що знаходяться у вологому або сухому середовищі.
Марка розчину визначається випробуванням на стиск зразків, виготовлених
з розчину у вигляді кубиків зі стороною
Для того щоб розчинна суміш була зручна в роботі і міцно зчіплювалась з
поверхнею, на яку наноситься, до неї ставляться такі вимоги:
1) вона повинна мати рухливість –
здатність без розривів розтікатися по поверхні каменю. Вона залежить від складу
суміші, розміру і форми зерен піску і від водоцементних відносин.
Відповідно до призначення розчину підбирається її рухливість, так як
вона впливає на продуктивність праці каменяра і якість кладки;
2) мати пластичність. Для того,
щоб підвищити пластичність, морозостійкість та водонепроникність цементних
розчинів, замість вапна або глини в них можна додавати поверхнево-активні
речовини – пластифікатори – сульфітно-спиртову барду, милонафт. Спеціальні
добавки в розчини застосовуються для уповільнення або прискорення схоплювання і
зниження температури замерзання розчину;
3) мати водостримуючу
здатність,оскільки в результаті відсмоктування води
пористим матеріалом може відбутися зневоднення розчинної суміші, що негативно
вплине на процес його твердіння і міцність. Низька водостримуюча
здатність розчинної суміші призводить до її розшаровування при транспортуванні.
Основною умовою, що забезпечує гарну водостримуючу
здатність розчинної суміші, є правильний підбір складу розчинної суміші;
4) в'яжучі, які застосовуються
для приготування розчинів, повинні відповідати вимогам Державних стандартів.
Якість в'язких матеріалів перевіряється в лабораторії. Пісок для розчинів може
бути природним і штучним, одержуваних при дробленні гірських порід, шлаку.
Запитання для самоконтролю:
1.
Як
класифікують будівельні розчини?
2.
Які
вимоги ставлять до будівельних розчинів?