ТЕМА 8

ЛОГІСТИЧНІ УЧАСНИКИ КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ

 

8.1. Сутність та функції логістики розподілу

8.2. Логістичні стратегії

8.3. Логістика в системі обслуговування споживачів

8.4. Логістичні складські процеси в каналах розподілу

8.5. Транспортні процеси: види та способи

 

8.1. Сутність та функції логістики розподілу

Розподільча логістика є тією частиною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.

Розподільча логістика — це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін «розподільча логістика» як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.

Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х — на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння того, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготовленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності.

Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції.

Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб'єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших — закупівель. Це, з одного боку, спрощує, а з іншого боку — ускладнює процес управління матеріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконуються в обох  сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які виступають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником послуг — дуже специфічного товару. Основний прояв його специфічності виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції — товар-послуга.

Статус постачальника товару-послуги зобов'язує підприємство в першу чергу враховувати інтереси покупців, на чому грунтується формування розподільчої логістики.

Головна мета маркетингової логістики – організація товароруху відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний.

На рівні підприємства (мікрорівні) це:

- оптимізація формування портфеля замовлень;

- укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

- забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

- вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

- раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

- оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

- формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

- визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

Функції маркетингової логістики можна поєднати у три групи:

1) планування;

2) організації;

3) контролю та регулювання.

У свою чергу функції планування передбачають:

–  розроблення перспективних та оперативних планів продажу;

–  аналіз і оцінку кон’юнктури ринку;

–  визначення споживацького попиту;

–  формування асортиментного плану виробництва за замовленнями покупців;

–  вибір каналів та системи товароруху;

–  планування рекламних кампаній і розробку заходів стимулювання;

–  укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.

Серед функцій організації необхідно виокремити:

–  організацію складського і тарного господарства для готової продукції;

–  організацію продажу і доставки продукції споживачам;

–  організацію передпродажного і післяпродажного обслуговування;

–  організацію маркетингових каналів і розподільчих мереж;

–  організацію проведення рекламних кампаній та заходів стимулювання збуту;

–  організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;

–  організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.

До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:

–  оцінку результатів діяльності;

–  контроль за виконанням планів;

–  оперативне регулювання збутовою діяльністю підприємства з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

–  оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;

–  статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збуту.

Всі ці функції можна також укрупнити за такими блоками – функції обміну, пов’язані з придбанням-продажем матеріалів та готових товарів, необхідних для передавання власності; функції фізичного розподілу, основним змістом яких є доставка необхідних матеріалів і готових виробів у потрібний час та місце; підтримуючі або забезпечуючі функції передбачають стандартизацію, фінансування ринкових операцій, страхування ризиків, інформаційне та наукове забезпечення маркетингу.

 

8.2. Логістичні стратегії

Стратегічний рівень управління логістичною діяльністю встановлює систему цілей і напрямів розвитку логістики підприємства та принципи оцінювання бізнес-процесів. Враховуючи загальну корпоративну стратегію, підприємства формують портфель функціональних стратегій. Логістична, як одна з функціональних, відображає напрям реалізації загальної стратегії за допомогою інструментів логістичного управління.

Логістична стратегія визначає розвиток логістики, який торкається форм і засобів її реалізації на підприємстві міжфункціональної і міжорганізаційної координації і інтеграції.

Логістична стратегія – одна з функціональних стратегій підприємства (поряд з виробничою, фінансовою, маркетинговою, стратегією розвитку тощо), що ідентифікується у логістичних системах та ґрунтується на таких цілях: оптимізація рівня запасів, мінімізація часу переміщення матеріалів і виробів, забезпечення високого рівня логістичного обслуговування, забезпечення мінімального акцептованого рівня загальних витрат у логістичному каналі.

Підприємства розробляють логістичну стратегію на підставі власної корпоративної стратегії. У таблиці 8.1 наведено основні логістичні стратегії та шляхи їх реалізації

Таблиця 8.1. Логістичні стратегії

Стратегія	Шляхи реалізації /характеристика
1	2
Мінімізація загальних логістичних витрат	Скорочення (оптимізація) логістичних витрат в окремих логістичних функціях. Оптимізація рівнів запасів у логістичній системі. Вибір оптимальних варіантів «складування-транспортування» (перехід із однієї логістичної функції на альтернативну). Оптимізація рішень в окремих функціональних областях за критерієм мінімуму логістичних витрат. Використання логістичних провайдерів та ін.
Поліпшення якості логістичного сервісу	Покращення якості виконання логістичних операцій та функцій (транспортування, складування, вантажопереробка, пакування та ін.). Підтримка перед- та після продажного сервісу. Використання логістичних технологій підтримки життєвого циклу продукту. Створення системи керування якістю сервісу. Сертифікація фірмової системи керування якістю відповідно до національних та міжнародних стандартів Бенчмаркинг та ін.
Мінімізація інвестицій у логістичну інфраструктуру	Оптимізація конфігурації логістичної мережі. Пряма доставка товарів споживачам без проміжного складування та зберігання. Використання складів загального користування. Використання логістичних посередників у транспортуванні, експедируванні, складуванні, вантажопереробці. Використання логістичної технології «точно в термін». Оптимізація дислокації об’єктів логістичної інфраструктури та ін.
Продовж. табл. 8.1.
Логістичний аутсорсинг	Рішення «зробити чи придбати». Зосередження компаній на своїх ключових компетенціях, пошук логістичних посередників для виконання неключових функцій. Оптимізація вибору джерел зовнішніх ресурсів. Оптимальна дислокація виробничих потужностей та об’єктів логістичної інфраструктури. Використання інвестицій та інновацій постачальників. Оптимізація кількості та структури логістичних посередників і закріплення за ними функцій.
«Ощадлива» логістика	Базується на принципі управління витратами . Передбачає виробництво тих самих, або співставних продуктів, що і в конкурента, проте за менших витратах
Динамічна логістика	Передбачає забезпечення високої якості обслуговування споживачів, оперативне реагування на появу нових, або зміну інших умов.
Формування стратегічних союзів	Формування стратегічних союзів із постачальниками та замовниками. Забезпечення зростання ефективності функціонування ланцюга поставок за рахунок сумісної співпраці усіх його членів, які разом вирішують проблеми та отримують винагороду від кооперації

 

Стратегія мінімізації загальних логістичних витрат. Використання даної логістичної стратегії вимагає зосередження уваги підприємства на якості логістичного сервісу. Зростання вимог споживачів до рівня логістичного сервісу передбачає збільшення витрат для забезпечення даного сервісу. Саме тому зазначена стратегія потребує врахування обмеження на базовий рівень якості споживчого сервісу. Крім того, стратегія може бути трансформована в стратегію максимізації відношення: рівень якості сервісу/ загальні логістичні витрати.

Стратегія покращення якості логістичного сервісу. Використання підприємствами нових технологій підвищення якості логістичного сервісу потребує відповідних витрат. Отже, логістичні витрати виступають стримуючим фактором для здійснення всіх можливостей даної стратегії.

Стратегія мінімізації інвестицій у логістичну інфраструктуру.

Стратегія логістичного аутсорсингу. Існують два основні підходи здійснення та оптимізації логістичних процесів підприємства: власними силами (інсорсинг) або за допомогою логістичного оператора (аутсорсинг). Кожен із варіантів має як переваги, так і недоліки, які в більшості випадків є визначальними при прийнятті рішення щодо вибору логістичної стратегії. Логістика і пов’язані з нею функції транспортування, складування, зберігання та управління запасами можуть бути передані на аутсорсинг.

Як свідчать проведені дослідження, в багатьох випадках підприємства передають стороннім організаціям тільки частину логістичних функцій, а решту виконують самостійно, таким чином обираючи ефективне оптимальне співвідношення аутсорсингу та інсорсингу.

До складу найбільш загальних логістичних стратегій належать «ощадлива» логістика, динамічна логістика та стратегія, заснована на стратегічних союзах.

Стратегії формування союзів із постачальниками та замовниками призначені для зростання ефективності ланцюгів поставок за рахунок злагодженої роботи всіх учасників та отримання сумісної вигоди від довгострокової кооперації.

«Ощадлива» стратегія базується на принципі управління витратами, тобто виробництві продукції за менших, ніж у конкурентіввитратах.Зазначена стратегія зорієнтована на більш ефективне використання наявних ресурсів та капіталу, отже, не тільки не потребує додаткових інвестицій, але й скорочує витрати. Застосування стратегії дозволяє зменшити потребу в робочій силі та обладнанні, виробничих та складських площах, скоротити витрати на зберігання, уникнути витрат, пов’язаних із браком.

Динамічна стратегія забезпечує високу якість обслуговування споживачів на підставі оперативної реакції на прояв нових або зміну початкових умов.

«Ощадлива» та динамічна логістичні стратегії зорієнтовані на задоволення потреб споживачів і забезпечення низьких витрат, що є домінуючими напрямами для даних стратегій.

 

8.3. Логістика в системі обслуговування споживачів

Логістичне обслуговування споживачів у сучасних умовах  функціонування  логістичних систем має певні проблеми та недоліки. Пов’язано це передусім із відсутністю належної логістичної інфраструктури і техніки, браком кваліфікованих кадрів, відсутністю належного фінансування та, нарешті, недосконалим використанням  принципів  логістики  в  управлінні логістичним обслуговуванням.

Логістичне обслуговування – це важливий складник обслуговування споживача, який дає можливість  забезпечити  необхідний  рівень задоволення потреб клієнтів за якнайнижчих сукупних витрат та гарантованого отримання клієнтом відповідного товару відповідної кількості та асортименту в певному місці, певний час і певною ціною.

Основним споживачем логістичного сервісу є споживач матеріального або інформаційного потоку.  Логістичні  послуги  переважно  надаються постачальником, експедиторською фірмою або іншим логістичним посередником.

Головним  питанням,  яке  вирішує  логістика  у  процесі  надання  послуг  споживачам, є  визначення  оптимального  співвідношення між витратами на обслуговування і досягненням ефекту від нього.

Об'єктами  логістичного  обслуговування виступають  конкретні  споживачі  логістичних потоків на будь-якому етапі руху логістичних потоків  обслуговування  має  розглядатися  з точки зору кінцевого споживача потоку.

Усі різновиди послуг можна розподілити на три групи залежно від етапу, на якому вони надаються споживачу:

–   передпродажні, тобто роботи з формування системи логістичного обслуговування;

–   роботи з надання логістичних послуг, які виконуються в процесі продажу товарів;

–   післяпродажне обслуговування.

Послуги розподіляють традиційно на матеріальні  та  нематеріальні.

Матеріальними логістичними  послугами  є  транспортування, складування,  операції  з  вантажопереробки матеріальних  потоків.

До  нематеріальних логістичних  послуг  належать  інформаційні, фінансові, консультаційні тощо.

Дослідження  ринку  логістичних  послуг доцільно проводити за такими напрямами:

–   адміністративно-територіальна характеристика регіону як макрологістичної системи;

–   визначення суб'єктів логістичного ринку в системі забезпечення споживачів логістичними послугами;

–   вивчення попиту на логістичні послуги;

–   оцінка   логістичної   інфраструктури регіону;

–   характеристика пропозиції на логістичні послуги.

Послідовність  дій,  що  дають  змогу  сформувати систему логістичного обслуговування, така:

–   сегментація  ринку  споживачів  залежно від зору особливостей і потреб окремих споживачів логістичних послуг;

–   оцінка логістичного та ресурсного потенціалу підприємства;

–   визначення логістичної стратегії обслуговування споживачів;

–   визначення  переліку  найбільш  важливих для споживачів послуг;

–   організація кадрового забезпечення;

–   визначення стандартів послуг для окремих сегментів ринку;

–   визначення  рівня  сервісу,  необхідного для  забезпечення  конкурентоспроможності системи;

–   проведення вартісного аналізу елементів послуг;

–  організація  матеріально-технічного  та інформаційного забезпечення;

–  вибір  тактики  ефективного  обслуговування  з  урахуванням  загальних  витрат  на обслуговування;

–   корегування   елементів   логістичного сервісу залежно від попиту споживачів;

–   установлення зворотного зв`язку зі споживачами послуг.

Основним  завданням  служб  логістики  є оптимізація рівня послуг із позиції загальних витрат  та  оптимізація  з  позиції  користі  для потенційних споживачів. Необхідним є визначення переліку послуг, які обов’язково надаються різним групам клієнтів, і витрат на різні види послуг. Також необхідним є ранжування послуг за вартістю та попитом на них. Оптимальний  рівень  сервісу  прямо  залежить  від рівня  конкуренції  на  ринку  даних  товарів  та від його особливих характеристик.

 

 

8.4. Логістичні складські процеси в каналах розподілу

Склади є одним з найважливіших елементів логістичних систем.  Об'єктивна необхідність в спеціально обладнаних місцях для зберігання і обробки запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку ,  починаючи від джерела отримання сировини і матеріалів ,  і закінчуючи відвантаженням готової продукції споживачам. Цим пояснюється наявність великої кількості видів складів. У широкому діапазоні варіюються поняття складів відносно розмірів: від невеликих приміщень, загальною площею в декілька сотень квадратних метрів ,  до масштабних логістичних складських комплексів - гігантів,  що покривають площі в сотні тисяч квадратних метрів .

Склади – це  будівлі ,  споруди і спеціальні пристосування,  що бувають з різними режимами температури і повітря, призначені для приймання,  розміщення, обслуговування і зберігання товарів,  що поступають на них,  підготовки їх до споживання і доставки споживачеві.

Основними функціями складів є:

- тимчасове розміщення і зберігання матеріальних запасів;

- перетворення  матеріальних потоків;

- забезпечення логістичного сервісу в системі обслуговування.

В інших літературних джерелах виділяють інші функції, які є наступними:

- прийом матеріальних цінностей з їх кількісною і якісною перевіркою, включаючи оформлення відповідної документації, перевірку тари і упаковки, створення необхідних умов для зберігання вантажів, розвантаження, переміщення, і розміщення на складах;

- відправка за межі підприємства готової до транспортування продукції споживачеві;

- підготовка складських площ до прийняття вантажів;

- раціоналізація використання складських приміщень;

- облік по кількості, якості товарів і вантажів, що зберігаються на складі;

- розробка і реалізація заходів, за допомогою яких можна удосконалити складські процеси.

Відповідно до наведених вище функцій, функціонування будь-якого складу спрямоване на опрацювання логістичних потоків сировини і матеріалів, готової продукції.

При цьому складський процес формують три види матеріальних потоків:  вхідний,  вихідний і внутрішній.  Наявність вхідного потоку означає необхідність розвантаження транспорту,  перевірка кількості і якості вантажу,  що прибув, заповнення відповідної документації. Внутрішній потік характеризує переміщення вантажу усередині складу,  розвантаження його,  перенавантаження. Функціонування вихідного потоку забезпечує необхідність вантаження транспорту,  заповнення відповідної документації.  Таким чином стає можливою реалізація функції тимчасового зберігання та опрацювання матеріальних запасів та готової продукції.

В широкому діапазоні варіюються розміри складів: від невеликих приміщень загальною площею в кілька сотень квадратних метрів до складів-гігантів, що покривають площі в сотні тисяч квадратних метрів.

Розрізняються склади і по висоті укладання вантажів. В одних вантаж зберігається не вище людського зросту, в інших необхідні спеціальні пристрої, здатні підняти і точно укласти вантаж в клітинку на висоті 24 м і більше.

Склади можуть мати різні конструкції: розміщуватися в окремих приміщеннях (закриті), мати тільки дах або дах і одну, дві або три стіни (напівзакриті). Деякі вантажі зберігаються взагалі поза приміщеннями на спеціально обладнаних майданчиках, у так званих відкритих складах.

У складі може створюватися і підтримуватися спеціальний режим, наприклад, температура, вологість.

Склад може призначатися для зберігання товарів одного підприємства (склад індивідуального користування), а може на умовах лізингу здаватися в оренду фізичним чи юридичним особам (склад колективного користування або склад-готель).

Розрізняються склади і за ступенем механізації складських операцій: немеханізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані і автоматичні.

Суттєвою ознакою класифікації складів є можливість доставки і вивезення вантажу з допомогою залізничного або водного транспорту. Згідно з цією ознакою розрізняють пристанційні або портові склади (розташовані на території залізничної станції або порту), прирейкові (мають підведену залізничну гілку для подачі і прибирання вагонів) і глибинні. Для того, щоб доставити вантаж від станції, пристані або порту в глибинний склад, необхідно скористатися автомобільним транспортом.

Залежно від широти асортименту зберігається вантажу виділяють спеціалізовані склади, склади зі змішаним або універсальним асортиментом.

Більш докладно розглянемо класифікацію складів за ознакою місця в загальному процесі руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції 

За цією ознакою можна виділити дві основні групи складів:

1) склади на ділянці руху продукції виробничо-технічного призначення;

2) склади на ділянці руху товарів народного споживання.

У свою чергу, склади першої групи поділяється на склади готової продукції підприємств-виробників, склади сировини та вихідних матеріалів підприємств-споживачів продукції виробничо-технічного призначення і склади сфери обігу продукції виробничо-технічного призначення.

Склади другої групи поділяються на склади підприємств оптової торгівлі товарами народного споживання, які перебувають у місцях виробництва цих виробів, і склади, що знаходяться в місцях їх споживання. Склади торгівлі в місцях виробництва належать так званим вихідним оптовим базам, склади в місцях споживання - торговим оптовим базам.

Формування складського господарства, з погляду логістики,  повинно бути спрямоване на досягнення цілей ведення підприємницької діяльності.

 

 

8.5. Транспортні процеси: види та способи

Завдання управління транспортом в процесі фізичного просування товарів від виробника до споживача після сформування логістичного каналу розподілу полягають у:

– виборі виду транспорту та визначенні видів транспортування;

– виборі виду вантажних перевезень і маршрутизації вантажопотоків;

– управлінні та контролі рухом транспорту в процесі доставки товарів у логістичному ланцюгу.

Вибір виду транспорту визначається взаємним розташуванням виробника, центрів консолідації та розподілу; кількістю посередників і специфікою їх діяльності; кількістю та розташуванням споживачів і їх поведінкою в процесі закупівель, технічними і технологічними особливостями виду транспорту, його тарифною політикою.

Залежно від кількості видів транспорту, які беруть участь в доставці товарів, транспортні системи бувають

1)юнімодальними – здійснюється одним видом транспорту (найчастіше автомобільним). Переважно застосовується, коли визначені початковий і кінцевий пункти транспортування без проміжних операцій складування і вантажопереробки;

2) змішаними або комбінованими – здійснюється кількома різними видами транспорту за умови оформлення кількох транспортних документів (на кожен вид транспорту окремо), відсутності єдиної ставки фрахту і послідовної схеми взаємодії учасників транспортного пронесу. Кожен перевізник несе відповідальність за вантаж на визначеній ділянці маршруту;

3) інтермодальними – система доставки вантажу кількома видами транспорту за єдиним перевізним документом (переважно міжнародного зразка) за єдиною ставкою фрахту з передачею вантажу в пунктах перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу. Відповідальність за перевезення несе перший перевізник (оператор).

Останнім часом технологія транспортування, особливо для інтермодальних перевезень, пов'язана з використанням в логістичних ланцюгах і каналах вантажних терміналів і термінальних комплексів. Такі перевезення отримали назву термінальних.

Термінальні підприємства є самостійним господарчим суб'єктом, створеним для надання складських і транспортно-експедиційних послуг з метою задоволення громадських потреб у них.

Основні завдання терміналів полягають у забезпеченні координації транспортного процесу, вантажопереробки і складування на короткий час при передачі вантажів з магістрально-транспортного, автотранспортного перевезень, підвозу-розвозу вантажів та ін. Діяльність терміналів заснована на договірних умовах. Серед послуг, які надають термінали, можна назвати:

- узгодження часу прибуття і відправки вантажів при перевалці з одного виду транспорту на інші;

– митні, вантажні операції;

– прийняття вантажу на відповідальне збереження;

– підсортування, підкомплектування, укрупнення і розукрупнення партій вантажу;

– переадресування вантажів, тарно-пакувальні операції;

– оформлення документів;

– різні види експедиційних, транспортних та інформаційних послуг.

Всі ці операції можуть виконуватись комплексно або частково, залежно віл спеціалізації терміналів.

За видами транспорту вантажні перевезення можуть бути таких видів: залізничний, автомобільний, річковий, морський.

В умовах багатоваріантності розподілу вантажопотоків особливо актуальним стає завдання їх маршрутизації. Це особливо характерно для автомобільного транспорту.

Маршрут – це шлях, яким рухається транспортний засіб при перевезенні вантажу. Маршрути автомобільного транспорту поділяють на лінійні, кільцеві та маятникові.

На лінійному маршруті автомобіль здійснює одноразове перевезення з одного пункту в інший, після чого використовується на інших роботах.

Маятниковий маршрут – це такий маршрут, при якому пробіг автомобіля між його кінцевими пунктами неодноразово повторюється. Маятникові маршрути бувають зі зворотнім холостим пробігом і зі зворотнім завантаженим пробігом.

Кільцевий маршрут – це пробіг автомобіля по замкнутому контуру, на якому розташовуються кілька послідовно відвідуваних пунктів. Існують такі види маятникових маршрутів:

– розвізний – продукція від одного постачальника доставляється кільком споживачам;

– збірний – продукція від кількох постачальників доставляється одному споживачеві;

– збірно-розвізний – продукція отримується в кількох постачальників і доставляється кільком споживачам.

Практичне управління перевезеннями здійснюється за допомогою правильно організованого документування та документообороту, а також інформатизації та комп'ютеризації усіх транспортних процесів.