1.Історія розвитку логістики
Термін
«логістика» має багатовікову історію. Існує два підходи щодо визначення походження
терміну «логістика»:
– термін «логістика» походить від
грецького logistikos – обчислювати, міркувати;
– від французького loger – постачати.
Взагалі слово логістика є у всіх
основних європейських мовах, але використовується у різних значеннях. Так,
стародавні греки розуміли під логістикою мистецтво виконання розрахунків. В
стародавньому Римі під логістикою розуміли діяльність із забезпечення військ
провіантом і житлом тощо.
Виділяють два основних напрямки розвитку
логістики:
– у військовій справі;
– у математиці (математична
логіка).
В цілому логістика, що була застосована
пізніше в економічній сфері, розвивалась як військова дисципліна і завдяки
військовій справі виросла в науку. У військовій справі логістика використовувалась
для характеристики навиків та практики розташування і переміщення військових
підрозділів та обозів. Саме з вдалим використанням логістики пов’язують
становлення сильної армії та розквіт військового мистецтва свого часу у
Візантійській імперії.
Перші наукові праці з логістики були
написані французьким військовим фахівцем А. Джоміні.
Саме він у 1812 році застосував логістику при плануванні забезпечення армії
Наполеона боєприпасами, продовольством тощо. Остаточне формування логістики як
науки у сфері військової справи відбувалося у 19 ст. В подальшому вона активно
використовувалась у Другій світовій війні США для узгодження дій
військово-промислового комплексу, транспортної системи, баз постачання, що
дозволило належним чином організувати забезпечення військ продовольством,
зброєю, боєприпасами, військовою технікою. Успішне її використання наштовхнуло
на думку про те, що проблеми матеріально-технічного забезпечення, які
вирішуються у промисловості, споріднені з аналогічними проблемами у військовій
логістиці. Тобто дійшли до думки, що логістика може використовуватися для
гарантування безперебійності процесу постачання, виробництва, збуту, розподілу
та доставки продукції до споживача у промисловості.
З
середини 50-х рр. 20 ст. поняття логістики увійшло в економічну термінологію
США як логістика підприємства. На початку 70-х років 20 ст. логістичний підхід
починає широко використовуватися в економіці різних країн.
Логістика
як нова, відокремлена і всеохоплююча теорія підприємницької діяльності почала
використовуватися на підприємствах з початку 80-х років 20 ст.
В
сучасній літературі виділяють чотири періоди розвитку логістики:
1. Дологістичний період (до 1950-х років). В цей період було
відсутнє комплексне управління матеріальними потоками, не було координації між
транспортом і матеріально-технічним постачанням. Логістика сконцентрувала
основну свою увагу на оптимізації перевезень.
2. Період
класичної логістики (розпочався в 1960-і роки). В цей час: відбулася зміна
пріоритетів в господарській діяльності підприємств, де центральне місце почало
займати управління матеріальним потоком; використовується комплексний підхід до
управління матеріальними потоками на підприємстві; застосовується теорія
компромісів.
3. Період
неокласичної логістики (логістика другого покоління) (розпочався у 1980-і
роки). Розширюється сфера дії теорії компромісів. Логістична система
створюється і управляється виходячи з критерію максимізації ефективності роботи
всієї системи
4. Період
концепції загальної відповідальності (розпочався в середині 1980-х років).
Логістична система виходить за межі економічного середовища і враховує соціальні, політичні та інші аспекти. Критерій
ефективності управління логістичною системою визначається як співвідношення вигод і витрат.
Логістика – галузь
економічної науки, що вивчає теорію оптимального управління матеріальними,
інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із
синергічними зв’язками.
Метою логістики є
отримання потрібних товарів або послуг у потрібному місці, у визначений час, за
базисних умов та одержання підприємством найбільшого доходу.
Мета
логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють
на три групи:
1. Глобальні
завдання:
– створення
комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних та інших потоків;
– стратегічне
узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей;
– постійне
вдосконалення логістичної концепції в межах обраної стратегії в ринковому
середовищі;
– досягнення
високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і
внутрішніх умов функціонування.
2. Загальні завдання:
– здійснення
наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;
– розробка
та удосконалення способів управління матеріальним та іншими потоками;
– прогнозування
обсягів виробництва, перевезень, запасі тощо;
– виявлення
незбалансованості між потребами виробництва і можливостями
матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах
під час збуту і можливостями логістичної системи;
– стандартизація
вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;
– раціональне
формування господарських зв’язків;
– виявлення
центрів виникнення витрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
– оптимізація
технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;
– визначення
стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів,
напівфабрикатів, готової продукції;
– формування
актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів
функціонування логістичної системи.
3. Часткові (локальні)
завдання:
– оптимізація
запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;
– максимальне
скорочення часу зберігання продукції;
– скорочення
часу перевезень;
– швидка
реакція на вимоги споживачів;
– підвищення
готовності до постачань;
– зниження
витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;
– раціональний
розподіл транспортних засобів;
– гарантування
якісного післяпродажного обслуговування;
– підтримка
постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;
– послідовність
і поетапність просування через трансформаційні об’єкти тощо.
Предметом логістики є логістичні
процеси, пов'язані зі зміною параметрів розміщення, часу, форми логістичних
потоків. Об’єктом логістики є логістичні потоки.
Основні функціональні сфери логістики:
– логістика
запасів.
– транспортна
логістика.
– закупівельна
логістика.
– збутова
(розподільча) логістика.
– логістика
виробничих процесів.
– складська
логістика.
– логістика
сервісного обслуговування.
3. Функції та
принципи логістики
Виділяють три функції логістики:
1. Інтегруюча – формування процесу
товароруху як єдиної цілісної системи. Логістика об’єднує стадії закупівлі,
виробництва і збуту в єдиний процес.
2. Організовуюча
– забезпечення взаємодії і узгодженості стадій і дій учасників товароруху.
3. Керуюча
– підтримання параметрів матеріалопровідної системи в
заданих межах.
Принципи
логістики:
1. Принцип системності. Передбачає
формування інтегрованої системи управління логістичними потоками.
2. Принцип зворотного зв’язку. У
відповідності з даним принципом цілі і завдання логістичної системи
визначаються вимогами ринку.
3. Принцип
оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості процесу товароруху і дій
його учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування
підприємства як виробничо-збутової системи.
4. Принцип
гнучкості передбачає високий рівень пристосовуваності логістичної системи до
умов її функціонування і специфічним потребам споживачів.
5. Надійність
поставок передбачає створення таких організаційно-економічних умов, які б
забезпечували б безперебійне постачання підприємства необхідними матеріальними
ресурсами і безумовне виконання графіка поставок готової продукції.
6. Принцип
комп’ютеризації полягає в тому, що всі логістичні функції і процес товароруху в
цілому повинен виконуватися з максимальним рівнем автоматизації.