Тема 1. Логістика – інструмент ринкової економіки

1. Історія розвитку логістики

2. Поняття, мета та завдання логістики

3. Функції та принципи логістики.

1.Історія розвитку логістики

Термін «логістика» має багатовікову історію. Існує два підходи щодо визначення походження терміну «логістика»:

– термін «логістика» походить від грецького logistikos – обчислювати, міркувати;

– від французького loger – постачати.

Взагалі слово логістика є у всіх основних європейських мовах, але використовується у різних значеннях. Так, стародавні греки розуміли під логістикою мистецтво виконання розрахунків. В стародавньому Римі під логістикою розуміли діяльність із забезпечення військ провіантом і житлом тощо.

Виділяють два основних напрямки розвитку логістики:

– у військовій справі;

– у математиці (математична логіка).

В цілому логістика, що була застосована пізніше в економічній сфері, розвивалась як військова дисципліна і завдяки військовій справі виросла в науку. У військовій справі логістика використовувалась для характеристики навиків та практики розташування і переміщення військових підрозділів та обозів. Саме з вдалим використанням логістики пов’язують становлення сильної армії та розквіт військового мистецтва свого часу у Візантійській імперії.

Перші наукові праці з логістики були написані французьким військовим фахівцем А. Джоміні. Саме він у 1812 році застосував логістику при плануванні забезпечення армії Наполеона боєприпасами, продовольством тощо. Остаточне формування логістики як науки у сфері військової справи відбувалося у 19 ст. В подальшому вона активно використовувалась у Другій світовій війні США для узгодження дій військово-промислового комплексу, транспортної системи, баз постачання, що дозволило належним чином організувати забезпечення військ продовольством, зброєю, боєприпасами, військовою технікою. Успішне її використання наштовхнуло на думку про те, що проблеми матеріально-технічного забезпечення, які вирішуються у промисловості, споріднені з аналогічними проблемами у військовій логістиці. Тобто дійшли до думки, що логістика може використовуватися для гарантування безперебійності процесу постачання, виробництва, збуту, розподілу та доставки продукції до споживача у промисловості.

З середини 50-х рр. 20 ст. поняття логістики увійшло в економічну термінологію США як логістика підприємства. На початку 70-х років 20 ст. логістичний підхід починає широко використовуватися в економіці різних країн.

Логістика як нова, відокремлена і всеохоплююча теорія підприємницької діяльності почала використовуватися на підприємствах з початку 80-х років 20 ст.

В сучасній літературі виділяють чотири періоди розвитку логістики:

1. Дологістичний період (до 1950-х років). В цей період було відсутнє комплексне управління матеріальними потоками, не було координації між транспортом і матеріально-технічним постачанням. Логістика сконцентрувала основну свою увагу на оптимізації перевезень.

2. Період класичної логістики (розпочався в 1960-і роки). В цей час: відбулася зміна пріоритетів в господарській діяльності підприємств, де центральне місце почало займати управління матеріальним потоком; використовується комплексний підхід до управління матеріальними потоками на підприємстві; застосовується теорія компромісів.

3. Період неокласичної логістики (логістика другого покоління) (розпочався у 1980-і роки). Розширюється сфера дії теорії компромісів. Логістична система створюється і управляється виходячи з критерію максимізації ефективності роботи всієї системи

4. Період концепції загальної відповідальності (розпочався в середині 1980-х років). Логістична система виходить за межі економічного середовища і враховує соціальні, політичні та інші аспекти. Критерій ефективності управління логістичною системою визначається як співвідношення вигод і витрат.

2. Поняття, мета та завдання логістики

Логістика – галузь економічної науки, що вивчає теорію оптимального управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв’язками.

Метою логістики є отримання потрібних товарів або послуг у потрібному місці, у визначений час, за базисних умов та одержання підприємством найбільшого доходу.

Мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи:

1. Глобальні завдання:

– створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних та інших потоків;

– стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей;

– постійне вдосконалення логістичної концепції в межах обраної стратегії в ринковому середовищі;

– досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

2. Загальні завдання:

– здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

– розробка та удосконалення способів управління матеріальним та іншими потоками;

– прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасі тощо;

– виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

– стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

– раціональне формування господарських зв’язків;

– виявлення центрів виникнення витрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

– оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

– визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

– формування актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

3. Часткові (локальні) завдання:

– оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;

– максимальне скорочення часу зберігання продукції;

– скорочення часу перевезень;

– швидка реакція на вимоги споживачів;

– підвищення готовності до постачань;

– зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

– раціональний розподіл транспортних засобів;

– гарантування якісного післяпродажного обслуговування;

– підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;

– послідовність і поетапність просування через трансформаційні об’єкти тощо.

Предметом логістики є логістичні процеси, пов'язані зі зміною параметрів розміщення, часу, форми логістичних потоків. Об’єктом логістики є логістичні потоки.

Основні функціональні сфери логістики:

– логістика запасів.

– транспортна логістика.

– закупівельна логістика.

– збутова (розподільча) логістика.

– логістика виробничих процесів.

– складська логістика.

– логістика сервісного обслуговування.

3. Функції та принципи логістики

Виділяють три функції логістики:

1. Інтегруюча – формування процесу товароруху як єдиної цілісної системи. Логістика об’єднує стадії закупівлі, виробництва і збуту в єдиний процес.

2. Організовуюча – забезпечення взаємодії і узгодженості стадій і дій учасників товароруху.

3. Керуюча – підтримання параметрів матеріалопровідної системи в заданих межах.

Принципи логістики:

1. Принцип системності. Передбачає формування інтегрованої системи управління логістичними потоками.

2. Принцип зворотного зв’язку. У відповідності з даним принципом цілі і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку.

3. Принцип оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості процесу товароруху і дій його учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування підприємства як виробничо-збутової системи.

4. Принцип гнучкості передбачає високий рівень пристосовуваності логістичної системи до умов її функціонування і специфічним потребам споживачів.

5. Надійність поставок передбачає створення таких організаційно-економічних умов, які б забезпечували б безперебійне постачання підприємства необхідними матеріальними ресурсами і безумовне виконання графіка поставок готової продукції.

6. Принцип комп’ютеризації полягає в тому, що всі логістичні функції і процес товароруху в цілому повинен виконуватися з максимальним рівнем автоматизації.