Тема 5. Логістичний менеджмент в системі загального менеджменту

1. Сутність логістичного менеджменту

2. Формування організаційної структури управління логістикою на підприємстві

3. Логістичні стратегії

1. Сутність логістичного менеджменту

Для забезпечення належного управління підприємством застосовуються наступні види менеджменту: виробничий, маркетинговий, логістичний, фінансовий, інноваційний, кадровий тощо. Всі вони між собою взаємопов’язані і зорієнтовані на забезпечення належного функціонування підприємства.

Маркетинг і логістика взаємодіють в основному в системі збуту. Прямий взаємозв'язок має місце по таким складовим маркетингового комплексу, як продукт, місце і ціна (витрати). Маркетинг визначає стратегічні цілі, а логістика визначає оптимальні шляхи їх досягнення.

Тісно взаємодіє логістика і з виробничим менеджментом. Ця взаємодія особливо чітко проявляється в процесі управління запасами у процесі виробництва, організації замовлень матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства, управлінні внутрішньовиробничим транспортом, складським господарством, пошуці шляхів скорочення тривалості виробничого циклу тощо.

Взаємодія логістики і фінансового менеджменту проявляється у визначенні розміру оборотного капіталу, який необхідно вкласти у запаси, прийняття обґрунтованих управлінських рішень про закупівлю обладнання, необхідного для діяльності підприємства, пошук шляхів оптимізації витрат підприємства, в т. ч. і логістичних.

Логістичний менеджмент – це менеджмент у логістичних системах, який базується на теорії логістики.

Логістичний менеджмент – це процес адміністрування логістичної системи, тобто виконання основних управлінських функцій (переважно із застосуванням інформаційно - комп'ютерних технологій) для досягнення цілей логістичної системи.

Призначення логістичного менеджменту – підтримка корпоративної стратегії фірми з оптимальними витратами ресурсів, а також забезпечення системної стійкості фірми на ринку за рахунок згладжування внутрішньофірмових протиріч між підрозділами закупівель, виробництва, маркетингу, фінансів і продажів і оптимізації міжорганізаційних відносин з постачальниками, споживачами і логістичними посередниками.

Логістична місія повинна забезпечити фірмі систему бачення високої якості її продукції та сервісу, конкурентоспроможності, інтеграції постачальницької, виробничої і маркетингової діяльності, бути кредо фірми, позиціонуючим її щодо ринку і конкурентів.

Критерієм ефективності реалізації логістичних функцій є ступінь досягнення кінцевої мети логістичної діяльності, вираженої сімома правилами логістики (логістичним мікс «7R»):

– продукт (потрібний продукт);

– кількість (у необхідній кількості);

– якість (необхідної якості);

– місце (у потрібне місце);

– час (у визначений час);

– споживач (необхідному споживачу);

– витрати ( з мінімальними витратами).

Суб'єктами управління в логістиці є окремі співробітники, які виконують логістичні функції, а також структурні одиниці, що займаються виконанням логістичних завдань.

Суб'єкти логістики можуть виконувати свої функції наступними способами:

– централізовано (відокремлений підрозділ);

– децентралізовано (менеджери в різних підрозділах);

– за договором аутсорсингу (стороння спеціалізована організація).

Для ефективного функціонування логістики потрібно мати персонал, який керує логістичними процесами. Фахівців з логістики по своїй ролі в управлінській ієрархії логістичної системи можна поділити на:

– top management – вищий управлінський персонал, наприклад віце-президент компанії з логістики, директор з логістики тощо;

– middle management (supervisors) – середній управлінський персонал: керівники структурних підрозділів відділу логістики компанії, логістичні менеджери середньої ланки з великим досвідом роботи, супервайзери (координатори) функціональних областей логістики компанії або ключових логістичних функцій, провідні логістичні менеджери;

– lower management – управлінський персонал нижчої ланки служби логістики фірми: логістичні менеджери з невеликим стажем роботи, інженери-логісти, аналітики-статистики, допоміжний персонал.

2. Формування організаційної структури управління логістикою на підприємстві

Виділяють наступні етапи розвитку організаційних структур управління логістикою на підприємстві:

1. Фрагментаризації (1960-1970 рр.) – пов’язаний з виділенням комплексних логістичних видів діяльності (транспортування, управління запасами, складування, вантажопереробка) та необхідністю обліку і контролю за супутніми їм витратами. Відбулося закріплення логістичних функцій за відповідними підрозділами підприємства. При цьому традиційні організаційні структури управління залишились без змін, а фрагментаризація торкнулась об’єднання транспортної і складської інфраструктури.

2. Функціонального агрегування (1970-1990 рр.) – передбачає, що основні види логістичної діяльності стали інтегруватися в базові сфери бізнесу – закупівлю, виробництво, збут. Інтеграція відповідних видів діяльності і загальне управління логістичними бізнес-процесами привело до формування відділів логістики, відособлених в постачанні, виробництві і збуті.

3. Процесної інтеграції (1990-2000 рр.) характеризується формуванням в багатьох підприємствах дивізійних, матричних і провесно-орієнтованих організаційних структур управління. При цьому рівень інтеграції логістичних бізнес-процесів став охоплювати весь функціональний цикл виконання замовлення споживача (від подання замовлення до його доставки), а також організацію після продажного сервісу, включаючи управління матеріальними потоками, що повертаються.

Загальні вимоги до організаційної структури:

– простота, невеликий штат управління;

– свобода і жорсткість одночасно, які знаходять відображення в оптимальному поєднанні централізованого та децентралізованого управління, прояві жорсткості відносно до дійсно важливих справ та надання свободи відносно всього іншого;

– зміщення акцентів з функцій на процеси. Ключовим є питання не про те, як організувати виконання окремих функцій, а як краще керувати цілісним процесом виконання замовлень споживачів.

Основними завданнями логістичної служби є:

– формування, розвиток, реорганізація логістичної системи;

– розробка і реалізація логістичної стратегії підприємства;

– внутрішня і зовнішня логістична інтеграція;

– формування взаємодій, гармонійних і продуктивних робочих стосунків між співробітниками різних функціональних підрозділів, які б забезпечували досягнення цілі логістичної системи, організація їх спільної роботи;

– координація діяльності в функціональних сферах логістики на підприємстві і у логістичному ланцюзі;

– управління логістичними потоками, починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчуючи доставкою покупцю готової продукції.

Принципи організації в структурних підрозділах служби логістики:

– функціональний принцип;

– географічний принцип;

– продуктовий принцип;

– принцип «по постачальнику»;

– принцип «по споживачу»;

– комбінований.

Функціональний принцип передбачає виконання всього комплексу функцій в кожній окремій підсистемі логістики без поділу між співробітниками.

Географічний принцип передбачає поділ ринку, наприклад, по регіонам, по кожному з яких здійснюється весь комплекс логістичних функцій відповідними відділами чи групами служби логістики. Такий принцип організації характерний для підприємств, які мають головну структуру і філіали в регіонах, по яких виконуються всі роботи пов’язані з логістичними функціями.

Продуктовий принцип використовується на підприємствах у відділах закупок і продаж, а також на складах, на яких споживається значна номенклатура матеріально-технічних ресурсів і реалізується значний асортимент готової продукції. Даний принцип передбачає створення у відділах окремих груп, які займаються певною групою продуктів.

Принцип «по постачальнику» використовується на підприємствах і в організаціях, на яких значний асортимент матеріальних ресурсів купується в одного конкретного постачальника. В цьому випадку у відділі закупок служби логістики окремий співробітник займається лише цим постачальником і номенклатурою матеріальних ресурсів, які він постачає.

Принцип «по споживачу» застосовується на підприємствах і в організаціях, які мають тривалі виробничо-господарські зв’язки з крупними покупцями. В цьому випадку у відділі продаж служби логістики один співробітник займається лише даним споживачем і номенклатурою продукції, яку він купує.

Комбінований принцип представляє собою поєднання наведених вище принципів.

Організаційна структура логістичного управління залежить від загальної структури управління підприємством. Розрізняють такі її форми:

– логістика у функціональній структурі організації (з вирішальними або дорадчими функціями);

– логістика в дивізіональній структурі організації (централізована або децентралізована);

– логістика в матричній структурі організації.

Логістика у функціональній структурі організації – це окремий функціональний підрозділ, що виконує відповідний комплекс завдань, або підрозділ, що підпорядкований іншому основному функціональному відділу, наприклад, відділу маркетингу (рис. 1).

Рис. 1. Організаційна структура з вирішальними функціями логістики

Організація логістичного управління в централізованій дивізіональній структурі підприємства передбачає створення єдиного центрального відділ логістики, за децентралізованої дивізіональної структури – створюються відділи логістики в кожному дивізіоні.

Організація логістичного управління в матричній і процесно- орієнтованій організаційних структурах відрізняються від вертикальних лінійно-функціональних структур організаційною побудовою навколо проекту (процесу).

3. Логістичні стратегії

Логістична стратегія – це довгостроковий, якісно визначений напрямок розвитку логістики, який стосується форм і засобів її реалізації в фірмі, міжфункціональній і міжорганізаційній координації та інтеграції, сформульований вищим менеджментом компанії у відповідності до корпоративних цілей.

Основні логістичні стратегії:

1. Мінімізація загальних логістичних витрат. Шляхи реалізації /характеристика: скорочення (оптимізація) логістичних витрат в окремих логістичних функція;оптимізація рівнів запасів у логістичній системі; вибір оптимальних варіантів «складування-транспортування» (перехід з однієї логістичної функції на альтернативну); оптимізація рішень в окремих функціональних областях та/або логістичних функціях за критерієм мінімуму логістичних витрат; використання логістичних провайдерів.

2. Поліпшення якості логістичного сервісу. Шляхи реалізації /характеристика: покращення якості виконання логістичних операцій та функцій (транспортування, складування, вантажопереробка, пакування та ін.); підтримка перед- та післяпродажного сервісу; сервіс із доданою вартістю; Використання логістичних технологій підтримки життєвого циклу продукту; створення системи керування якістю логістичного сервісу; сертифікація фірмової системи керування якістю відповідно до національних та міжнародних стандартів і процедур; бенчмаркінг.

3. Мінімізація інвестицій у логістичну інфраструктуру. Шляхи реалізації /характеристика: оптимізація конфігурації логістичної мережі; пряма доставка товарів споживачам без проміжного складування та зберігання; використання складів загального користування; використання логістичних посередників у транспортуванні, експедируванні, складуванні, вантажопереробці; використання логістичної технології «точно в термін»; оптимізація дислокації об’єктів логістичної інфраструктури.

4. Логістичний аутсорсинг. Шляхи реалізації /характеристика: рішення «зробити чи придбати»; зосередження компаній на своїх ключових компетенціях, пошук логістичних посередників для виконання неключових функцій; оптимізація вибору джерел зовнішніх ресурсів; оптимальна дислокація виробничих потужностей та об’єктів логістичної інфраструктури; використання інвестицій та інновацій постачальників; оптимізація кількості та структури логістичних посередників і закріплення за ними функцій.

5. «Ощадлива» логістика. Шляхи реалізації /характеристика: базується на принципі управління витратами; передбачає виробництво тих самих, або співставних продуктів, що і в конкурента, проте за менших витратах.

6. Динамічна логістика. Шляхи реалізації /характеристика: передбачає забезпечення високої якості обслуговування споживачів, оперативне реагування на появу нових, або зміну інших умов.

7. Формування стратегічних союзів. Шляхи реалізації /характеристика: формування стратегічних союзів із постачальниками та замовниками; забезпечення зростання ефективності функціонування ланцюга поставок за рахунок сумісної співпраці усіх його членів, які разом вирішують проблеми та отримують винагороду від кооперації.

Порівняльна характеристика «ощадливої» та динамічної логістичних стратегій представлена в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняння «ощадливої» та динамічної логістичних стратегій

Фактори	«Ощадлива» логістична стратегія	Динамічна логістична стратегія
Ціль	Ефективні операції	Гнучкість, що забезпечує задоволення попиту
Метод	Усунення всіх непродуктивних ділянок	Задоволення споживачів
Обмеження	Обслуговування споживачів	Витрати
Динаміка змін	Довгострокова стабільність	Динамічне реагування на мінливі обставини
Параметри діяльності	Продуктивність, повнота використання	Час виконання замовлень, рівень обслуговування
Робота	Уніфікована, стандартизована	Змінна, контроль здійснюється більш локально
Управління	У межах формалізованих циклів планування	Менш структуроване, здійснюється персоналом, що має відповідні повноваження