Тема 5. Логістичний менеджмент в системі загального
менеджменту
1. Сутність логістичного менеджменту
Маркетинг і логістика
взаємодіють в основному в системі
збуту. Прямий взаємозв'язок має місце по таким складовим маркетингового комплексу, як продукт, місце і ціна (витрати). Маркетинг визначає стратегічні цілі, а логістика визначає оптимальні шляхи їх досягнення.
Тісно
взаємодіє логістика і з виробничим менеджментом. Ця взаємодія особливо чітко
проявляється в процесі управління запасами у процесі виробництва, організації
замовлень матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства, управлінні
внутрішньовиробничим транспортом, складським господарством, пошуці
шляхів скорочення тривалості виробничого циклу тощо.
Взаємодія
логістики і фінансового менеджменту проявляється у визначенні розміру
оборотного капіталу, який необхідно вкласти у запаси, прийняття обґрунтованих
управлінських рішень про закупівлю обладнання, необхідного для діяльності
підприємства, пошук шляхів оптимізації витрат підприємства, в т. ч. і
логістичних.
Призначення
логістичного менеджменту – підтримка корпоративної стратегії фірми з
оптимальними витратами ресурсів, а також забезпечення системної стійкості фірми
на ринку за рахунок згладжування внутрішньофірмових
протиріч між підрозділами закупівель, виробництва,
маркетингу, фінансів і продажів і оптимізації міжорганізаційних
відносин з постачальниками, споживачами і логістичними посередниками.
Логістична
місія повинна забезпечити фірмі систему бачення високої якості її продукції та
сервісу, конкурентоспроможності, інтеграції постачальницької, виробничої і
маркетингової діяльності, бути кредо фірми, позиціонуючим
її щодо ринку і конкурентів.
Критерієм ефективності
реалізації логістичних функцій є ступінь досягнення кінцевої мети логістичної
діяльності, вираженої сімома правилами логістики (логістичним мікс «7R»):
– продукт
(потрібний продукт);
– кількість
(у необхідній кількості);
– якість
(необхідної якості);
– місце
(у потрібне місце);
– час
(у визначений час);
– споживач
(необхідному споживачу);
– витрати
( з мінімальними витратами).
Суб'єктами
управління в логістиці є окремі співробітники, які виконують логістичні
функції, а також структурні одиниці, що займаються виконанням логістичних завдань.
Суб'єкти
логістики можуть виконувати свої функції наступними способами:
– централізовано (відокремлений
підрозділ);
– децентралізовано (менеджери в різних
підрозділах);
– за договором аутсорсингу
(стороння спеціалізована організація).
Для
ефективного функціонування логістики потрібно мати персонал, який керує
логістичними процесами. Фахівців з логістики по своїй ролі в управлінській
ієрархії логістичної системи можна поділити на:
– top management
– вищий управлінський
персонал, наприклад віце-президент компанії з логістики, директор з логістики
тощо;
–
middle management (supervisors) – середній управлінський персонал: керівники
структурних підрозділів відділу логістики компанії, логістичні менеджери
середньої ланки з великим досвідом роботи, супервайзери
(координатори) функціональних областей логістики компанії або ключових
логістичних функцій, провідні логістичні менеджери;
–
lower management –
управлінський персонал нижчої ланки служби логістики фірми: логістичні
менеджери з невеликим стажем роботи, інженери-логісти, аналітики-статистики,
допоміжний персонал.
Виділяють
наступні етапи розвитку організаційних структур управління логістикою на
підприємстві:
1. Фрагментаризації (1960-1970 рр.) – пов’язаний з
виділенням комплексних логістичних видів діяльності (транспортування,
управління запасами, складування, вантажопереробка) та необхідністю обліку і
контролю за супутніми їм витратами. Відбулося закріплення логістичних функцій
за відповідними підрозділами підприємства. При цьому традиційні організаційні
структури управління залишились без змін, а фрагментаризація
торкнулась об’єднання транспортної і складської інфраструктури.
2. Функціонального агрегування (1970-1990
рр.) – передбачає, що основні види логістичної діяльності стали інтегруватися в
базові сфери бізнесу – закупівлю, виробництво, збут. Інтеграція відповідних
видів діяльності і загальне управління логістичними бізнес-процесами привело до
формування відділів логістики, відособлених в постачанні, виробництві і збуті.
3. Процесної інтеграції (1990-2000 рр.)
характеризується формуванням в багатьох підприємствах дивізійних, матричних і провесно-орієнтованих організаційних структур управління.
При цьому рівень інтеграції логістичних бізнес-процесів став охоплювати весь
функціональний цикл виконання замовлення споживача (від подання замовлення до
його доставки), а також організацію після продажного сервісу, включаючи
управління матеріальними потоками, що повертаються.
Загальні
вимоги до організаційної структури:
– простота, невеликий штат управління;
– свобода і жорсткість одночасно, які
знаходять відображення в оптимальному поєднанні централізованого та
децентралізованого управління, прояві жорсткості відносно до дійсно важливих
справ та надання свободи відносно всього іншого;
– зміщення акцентів з функцій на процеси.
Ключовим є питання не про те, як організувати виконання окремих функцій, а як
краще керувати цілісним процесом виконання замовлень споживачів.
Основними
завданнями логістичної служби є:
– формування, розвиток, реорганізація
логістичної системи;
– розробка і реалізація логістичної
стратегії підприємства;
– внутрішня і зовнішня логістична
інтеграція;
– формування взаємодій, гармонійних і
продуктивних робочих стосунків між співробітниками різних функціональних
підрозділів, які б забезпечували досягнення цілі логістичної системи,
організація їх спільної роботи;
– координація діяльності в функціональних
сферах логістики на підприємстві і у логістичному ланцюзі;
– управління логістичними потоками,
починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчуючи
доставкою покупцю готової продукції.
Принципи
організації в структурних підрозділах служби логістики:
– функціональний принцип;
– географічний принцип;
– продуктовий принцип;
– принцип «по постачальнику»;
– принцип «по споживачу»;
– комбінований.
Функціональний
принцип передбачає виконання всього комплексу функцій в кожній окремій
підсистемі логістики без поділу між співробітниками.
Географічний
принцип передбачає поділ ринку, наприклад, по регіонам, по кожному з яких
здійснюється весь комплекс логістичних функцій відповідними відділами чи
групами служби логістики. Такий принцип організації характерний для підприємств,
які мають головну структуру і філіали в регіонах, по яких виконуються всі
роботи пов’язані з логістичними функціями.
Продуктовий
принцип використовується на підприємствах у відділах закупок і продаж, а також
на складах, на яких споживається значна номенклатура матеріально-технічних
ресурсів і реалізується значний асортимент готової продукції. Даний принцип
передбачає створення у відділах окремих груп, які займаються певною групою
продуктів.
Принцип
«по постачальнику» використовується на підприємствах і в організаціях, на яких
значний асортимент матеріальних ресурсів купується в одного конкретного
постачальника. В цьому випадку у відділі закупок служби логістики окремий
співробітник займається лише цим постачальником і номенклатурою матеріальних
ресурсів, які він постачає.
Принцип
«по споживачу» застосовується на підприємствах і в організаціях, які мають
тривалі виробничо-господарські зв’язки з крупними покупцями. В цьому випадку у відділі продаж служби
логістики один співробітник займається лише даним споживачем і номенклатурою
продукції, яку він купує.
Комбінований
принцип представляє собою поєднання наведених вище принципів.
Організаційна структура логістичного управління залежить від загальної структури
управління підприємством. Розрізняють такі її форми:
– логістика у функціональній структурі організації (з вирішальними або дорадчими функціями);
– логістика в дивізіональній структурі організації (централізована або децентралізована);
– логістика в матричній структурі організації.
Логістика
у функціональній структурі організації – це окремий функціональний підрозділ,
що виконує відповідний комплекс завдань, або підрозділ, що підпорядкований
іншому основному функціональному відділу, наприклад, відділу маркетингу (рис.
1).
Рис.
1. Організаційна структура з вирішальними функціями логістики
Організація
логістичного управління в централізованій дивізіональній
структурі підприємства передбачає створення єдиного центрального відділ
логістики, за децентралізованої дивізіональної
структури – створюються відділи логістики в кожному дивізіоні.
Організація
логістичного управління в матричній і процесно- орієнтованій організаційних
структурах відрізняються від вертикальних лінійно-функціональних структур
організаційною побудовою навколо проекту (процесу).
2. Поліпшення якості логістичного сервісу.
Шляхи реалізації /характеристика: покращення якості виконання логістичних
операцій та функцій (транспортування, складування, вантажопереробка, пакування
та ін.); підтримка перед- та післяпродажного сервісу;
сервіс із доданою вартістю; Використання логістичних технологій підтримки
життєвого циклу продукту; створення системи керування якістю логістичного
сервісу; сертифікація фірмової системи керування якістю відповідно до
національних та міжнародних стандартів і процедур; бенчмаркінг.
3. Мінімізація інвестицій у логістичну інфраструктуру. Шляхи реалізації /характеристика: оптимізація
конфігурації логістичної мережі; пряма доставка товарів споживачам без
проміжного складування та зберігання; використання складів загального
користування; використання логістичних посередників у транспортуванні, експедируванні,
складуванні, вантажопереробці; використання логістичної технології «точно в
термін»; оптимізація дислокації об’єктів логістичної інфраструктури.
Фактори
|
«Ощадлива» логістична стратегія
|
Динамічна логістична стратегія
|
Ціль
|
Ефективні операції
|
Гнучкість, що забезпечує задоволення попиту
|
Метод
|
Усунення всіх непродуктивних ділянок
|
Задоволення споживачів
|
Обмеження
|
Обслуговування споживачів
|
Витрати
|
Динаміка змін
|
Довгострокова стабільність
|
Динамічне реагування на мінливі обставини
|
Параметри діяльності
|
Продуктивність, повнота використання
|
Час виконання замовлень, рівень обслуговування
|
Робота
|
Уніфікована, стандартизована
|
Змінна, контроль здійснюється
більш локально
|
Управління
|
У межах формалізованих
циклів планування
|
Менш структуроване, здійснюється персоналом, що має відповідні повноваження
|