Тема 4. Аналіз продуктивності праці
4.1. Система узагальнюючих,
індивідуальних і допоміжних показників продуктивності праці. Порядок їх
розрахунку.
4.2. Фактори зміни середньорічного,
середньоденного і середньогодинного виробітку. Методика розрахунку їхнього
впливу.
4.3.
Джерела і порядок розрахунку резервів зростання продуктивності праці.
4.1.
Система узагальнюючих, індивідуальних і допоміжних показників продуктивності
праці. Порядок їх розрахунку
Для оцінювання рівня інтенсивності
використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних
показників продуктивності праці.
До узагальнюючих показників належать
середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції на одного
робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у
вартісному вираженні (табл. 4.1).
Таблиця 4.1. Основні показники вимірювання
продуктивності праці
Показник |
Методика розрахунку |
Економічний зміст |
Середньорічний виробіток продукції на одного працівника |
Відношення річного обсягу виробленої продукції до середньооблікової
кількості працівників основної діяльності |
Характеризує середній обсяг про- дукції, виробленої одним працівником за
рік, величина якого залежить від виробітку продукції одним робітником і
частки робітників у кількості працівників |
Середньорічний виробіток продукції на одного робітника |
Відношення річного обсягу виробленої продукції до кількості робітників |
Характеризує середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за
рік, на величину якого впливає середня кількість відпрацьованих днів одним
робітником і середньоденний виробіток продукції одним робітником |
Середньоденний виробіток продукції на одного робітника |
Відношення річного обсягу виробленої продукції до загальної кількості
відпрацьованих днів усіма робітниками за рік |
Характеризує середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за
день, величина якого залежить від середньої тривалості робочого дня (зміни) і
середньогодинного виробітку продукції одним робітником |
Середньогодинний виробіток продукції на одного робітника |
Відношення річного обсягу виробленої продукції до загальної кількості
відпрацьованих годин усіма робітниками за рік |
Характеризує середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за
годину, на величину якого впливають фактори, пов'язані зі зниженням
трудомісткості продукції, зростанням обсягу виробленої продукції |
Індивідуальні показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції
певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в
натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.
Допоміжні показники характеризують
витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт
за одиницю часу.
Факторний аналіз виробітку продукції на
одного працівника. Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є
середньорічний виробіток продукції на одного працівника (РВП). Його
величина залежить не лише від виробітку робітників (ГВр), а й від
частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (Чр),
а також від кількості днів (Д), які вони відпрацювали, і від тривалості
робочого дня (Т).
Звідси середньорічний виробіток одного
працівника дорівнює добутку таких факторів:
РВП=Ч × Д
× Т × ГВ
4.2.
Фактори зміни середньорічного, середньоденного і середньогодинного виробітку.
Методика розрахунку їхнього впливу
Велику роль у вивченні впливу факторів
на рівень середньогодинного виробітку відіграють прийоми
кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель
середньогодинного виробітку можна включити такі фактори: фондоозброєність або
енергоозброєність праці; процент робітників, що мають вищу кваліфікацію або
середній тарифний розряд робітників; середній термін служби обладнання; частку
прогресивного обладнання у загальній його вартості і т. д. Коефіцієнти рівняння
множинної регресії покажуть, на скільки гривень змінюється середньогодинний
виробіток при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному
вираженні. Для того, щоб дізнатися, як за рахунок цих факторів змінився
середньорічний виробіток робітників, необхідно отримані прирости
середньогодинного виробітку (ΔГВхі) помножити на фактичну
кількість людино-годин, які відпрацював один робітник у звітному періоді:
де Дф – фактична кількість
днів відпрацьованих одним працівником
Тф – фактична тривалість
робочого дня, год.
Для визначення їхнього впливу на
середньорічний виробіток працівника (ΔРВпхі) треба
одержані прирости середньорічного виробітку робітників (ΔРВхі)
помножити на фактичну частку (Чрф) робітників у загальній
чисельності
виробничо-промислового персоналу у
звітному періоді:
Щоб розрахувати вплив цих факторів на
зміну обсягу випуску продукції (ΔВПхі), слід приріст
середньорічного виробітку працівника (ΔРВпхі) за
рахунок і-го фактора помножити на фактичну середньооблікову чисельність
промислово-виробничого персоналу (ЧПВПф):
або зміну середньогодинного виробітку за
рахунок і-го фактора (ΔГВхі) помножити на фактичну величину
тривалості робочого дня (Тф), кількості днів, які відпрацював один
робітник за рік (Дф), частки робітників у загальній чисельності
працівників (Чрф) і середньооблікової чисельності
працівників підприємства (ЧПВПф):
4.3.
Джерела і порядок розрахунку резервів зростання продуктивності праці
На завершення аналізу необхідно
розробити конкретні заходи для забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви
підвищення середньогодинного, середньоденного і середньорічного виробітку
робітників.
Основні напрями пошуку резервів зростання
продуктивності праці випливають із самої формули розрахунку її рівня:
ГВ = ВП : ФРЧ,
де ГВ – середньогодинний виробіток
робітника, грн/чол.;
ВП – випуск продукції, грн.;
ФРЧ – фонд робочого часу, год.
Згідно з якою можна домогтися підвищення
продуктивності праці шляхом:
а) збільшення випуску продукції за
рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства, оскільки
при нарощуванні обсягів виробництва продукції на тих же потужностях,
збільшується тільки змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається
без змін. Унаслідок цього витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються;
б) скорочення витрат праці на її
виробництво шляхом інтенсифікації виробництва, впровадження комплексної
механізації та автоматизації, досконалішої техніки і технологій виробництва,
скорочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації праці,
матеріально-технічного постачання та інших факторів відповідно до плану
організаційно-технічних та інноваційних заходів.
При цьому можливі такі варіанти
співвідношення змін обсягу випуску продукції і витрат праці, які треба
враховувати, обираючи управлінську стратегію для забезпечення зростання
продуктивності праці за існуючих у цей момент економічних умов:
а) збільшується обсяг випуску продукції
при зниженні витрат праці на її виробництво;
б) обсяг продукції зростає швидше, ніж
витрати праці;
в) обсяг продукції зростає при незмінних
витратах праці;
г) обсяг продукції залишається незмінним
при зниженні витрат праці;
д) обсяг продукції знижується повільнішими
темпами, ніж витрати праці.
Незалежно від обраного варіанта
стратегічної політики резерви збільшення середньогодинного виробітку визначають
так:
Р ГВ = ГВ
- ГВ
=
,
де Р ГВ – резерв збільшення
середньогодинного виробітку;
ГВ, ГВ
– відповідно
можливий і фактичний рівень середньогодинного виробітку;
Р ВП – резерв збільшення валової продукції за рахунок
інноваційних заходів; ФРЧ
– фактичний
фонд робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції у звітному періоді;
Р ФРЧ – резерв скорочення робочого часу за рахунок
механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці,
підвищення рівня кваліфікації працівників і т. ін.;
ФРЧ – додаткові витрати праці, пов’язані зі збільшенням
випуску продукції, які визначають за кожним джерелом резервів збільшення
виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, необхідного для
освоєння цього резерву, і норм виробітку.
Помноживши резерв зростання
середньогодинного виробітку на планову тривалість робочого дня, отримаємо
резерв зростання серденьоденного виробітку. Якщо ж цей резерв помножимо на
планований фонд робочого часу одного робітника, то визначимо резерв зростання
середньорічного виробітку робітника.
Для
визначення резерву збільшення випуску продукції необхідно можливий приріст середньогодинного виробітку
помножити на планований (можливий) фонд робочого часу усіх робітників:
Р ВП =
Р
ГВ • ФРЧ
.
Резерв відносного приросту
продуктивності праці за рахунок проведення певного заходу (Р т РВхі) можна розрахувати також за такою формулою:
Р РВ
=
де Р ФРЧхі — процент відносного скорочення фонду робочого часу за
рахунок проведення певного заходу.
Контрольні питання
1. Які основні показники вимірювання продуктивності праці вам
відомі?
2. Які фактори можна включити у багатофакторну кореляційну
модель середньогодинного виробітку?
3. Як визначити резерв зростання серденьоденного виробітку?
4. Як визначити резерв збільшення випуску продукції?
5. Як розрахувати резерв відносного приросту продуктивності
праці за рахунок проведення певного заходу?