Самостійна робота 8.Збереження якості швейних матеріалів

1.   Пакування, маркування, транспортування швейних матеріалів.

2.   Зберігання швейних матеріалів і догляд за ними.

Важливе значення для збереження якості швейних матеріалів та їх  споживчих властивостей мають: повнота їх маркування, правильне складання й пакування, раціональні умови транспортування й зберігання, а також належний догляд за ними. Порядок й особливості складання, маркування, пакування, транспортуваня та зберігання окремих текстильних матеріалів  (тканин, нетканих матеріалів, трикотажних полотен тощо) регламентуються відповідними стандартами. Загальні вимоги пакування, маркування, транспортування та зберігання всіх видів текстильних полотен регламентуються ГОСТом 7000-80.                                                                    Складання швейних  матеріалів виконують у складальних цехах підприємств за допомогою спеціального обладнання  ( вимірювально – складальних, вимірювально – накопичувальних машин різних конструкцій). Тканини залежно від їх волокнистого складу та товщини складають різними способами: згортають рулоном (грубі вовняні тканини); намотують на шаблон ( тонкі вовняні, шовкові, бавовняні тканини); складають у розкладку, в згин та ін. текстильні полотна формують у куски та сувої одного артикулу, сорту, кольору, відтінку, візерунка. Кількість відрізків у сувоях залежить від волокнистого складу, ширини, будови полотна і регламентується стандартами. Наприклад, довжина сувою шовкових  гладких тканин з поверхневою густиною до 125г/м² повинна бути не меншою 70 м; з поверхневою густиною понад 175 г/м² - 30 м; ворсових тканин – до 300 г/м² - 25 м; оксамитових тканин – до 350 г/м² - 20 м. Маса цих тканин у сувої не повинна перевищувати 50 кг. Мінімальна довжина відрізку в куску чи сувої тканини для роздробної торгівлі повинна бути така: при ширині до 65 см включно – 3 м; при ширині від 66 до 80 см – 2,5 м; при ширині від 81 см і більше – 1,5 м; для простирадлових тканин – 2,25 м. Тканини згортаються у сувої щільно, рівномірно, без перекосів і складок, а потім упаковуються у папір чи поліетиленову плівку, відбувається так зване первинне пакування. Формування нетканих полотен у сувої та куски має деякі особливості. Наприклад, довжина  голкопробивного полотна з поверхневою густиною від 100 до 200 г/м² шириною до 100 см повинна бути 75 м, об’ємного клеєного полотна – відповідно 20 м, клеєного плоского полотна (флізеліну) – 100 м. Маса сувою повинна бути не більшою 15 кг. На відмінну від тканин  кількість відрізів має бути не більша двох – на умовну довжину 30 м для всіх  видів полотен, окрім плоских клеєних, та полотен під полімерні покриття; двох – на умовну довжину 40 м для полотен під полімерні покриття; одного – на умовну довжину 100 м полотна для плоских клеєних полотен. Мінімальна  довжина відрізу нетканого полотна в сувої може бути від 1,5 м (штучне хутро) до 2,8 м (полотна з вмістом вовняних волокон, інші види полотен шириною до 100см).

Під час складання текстильних полотен виконують маркування виробів, яке має інформаційно-довідковий та інструктивний характер. До кожного сувою прикріпляють ярлик з картону з даними про якість, кількість відрізів, назву підприємства-виробника, його місцезнаходження, номер стандарту, волокнистий склад у відсотковому відношенні, номінальну ширину, номер і вид візерунка, ступінь фарбування, ціну за 1 м, номер контролера відділу технічного контролю.

Заповнюється ярлик друкарським способом, для полотен I-го сорту ярлик виготовляють однотонного світлового кольору; для полотен II і III сорту – на нього наносять кольорову смугу по діагоналі, для шовкових тканин – синю й червону смуги. Маркування текстильних полотен (тканих, нетканих, трикотажних) виконують, наносячих тавро контрасною фарбою, що  змивається, на зворотний бік полотна так, щоб фарба не виходила на лицьовий бік. Тавро ставляють на відстані, не більшій 5 мм, від краю зрізу та від пруга, для шовкових тканин – не більшій 8…10 мм, для вовняних тканин і нетканих полотен – не більшій 10мм. Тавро наносять на обидва кінці куска, а також на стик відрізів, які входять до даного куска. На товарі чітко вказують назву підприємства – виробника, номер контролера відділу технічного контролю. У ворсових тканинах тавро ставлять на пруг, у плащових тканинах з плівковим покриттям – з лицьового боку. На таврі шовкових тканин позначається сорт тканини смугами по діагоналі: без смуги – I сорт, одна смуга – II сорт, дві  смуги – III сорт. На ватини, неткане штучне хутро, апретоване латексом, та інші полотна нещільної будови наклеюють паперову етикету з просталеним тавром. Маркують не тільки текстильні полотна та штучні ткані вироби, а й їх первинне та вторинне упакування. Для транспортування  швейних виробів і матеріалів використовують тверду, напівтверду та м'яку тару. У тверду тару (ящики дерев'яні та фанерні) пакують крепові та махрові текстильні полотна, які не повинні спресовуватись. У напівтверду тару (кіпи) пакують більшість тканин і матеріали, що  перебувають у спресованому стані. Всередині кіпи кожен сувій та кусок обмотані папером. Кіпу обтягують металевим дротом чи стрічкою. Кіпи можуть бути зроблені з тканини або поліетилену. М'які тара – це м'які кіпи (без планок) або тюки та рулони. Найчастіше м'яку тару застосовують для пакування поштучних  виробів із тканин, нетканих матеріалів і трикотажних полотен. Швейні матеріали в твердому, напівтвердому і  м'якому упакуванні транспортуються будь – якими видами транспорту, а тканини та поштучні вироби без додаткового пакування транспортуються лише в закритому транспорті або в контейнерах.

Рис. 8. Склад текстильного підприємства

Рис. 9. Перевірка якості тканини на розбракувальному станку

2.Швейні матеріали зберігають у сухих критих складських приміщеннях при температурі 15…18 ˚С і відносній вологості повітря 60…65 %. Складські приміщення мають бути обладнані дерев'яними настилами (піддонами) і стелажами. Текстильні полотна, упаковані в кіпи, ящики й коробки, зберігають окремо від неупакованих. Кіпи, ящики й коробки розміщують штабелями на піддонах у 4-5 рядів, не вище 2 м. Тканини, а також неткані та трикотажні полотна складають за групами, видами, різновидами. Під час зберігання швейних матеріалів та виробів їх  необхідно захищати від потрапляння прямого сонячного проміння й пилу, вовняні тканини слід оберігати від молі, використовуючи спеціальні препарати. Швейні матеріали розміщують у складському приміщенні на відстані 1 м від нагрівальних приладів та опалювальних систем, від стін і підлоги – на 20 см, від електричних приладів – 50 см, хутряні шкурки, зняті трубкою або панчохою, зв'язують разом по кілька штук і підвішують. Шкурки, зняті пластом, а також хутряні пластини, набори, коміри, манжети розкладають на стелажах, уникаючи великого тиску на волосяний покрив. Зберігаючи шкурки, що мають білий волосяний покрив (білий песець, норка) або білий остьовий волос (сріблясто – чорна, чорно – бура лисиця), їх обгортають темним папером чи тканиною, щоб захистити від дії світла. Якість натурального хутра краще зберігається при низьких температурах, тому великі партії шкурок і хутряних виробів зберігають у спеціально обладнаних приміщеннях – холодильниках при температурі 5 ˚С. Металеву фурнітуру слід оберігати від корозії, її зберігають у сухому приміщенні без різких коливань температури.

Належний догляд за швейними матеріалами й виробами, забезпечення оптимальних умов їх збереження дають змогу не тільки зберігати їх первинний зовнішній вигляд, а й продовжити термін їх використання. Тому невипадково правила догляду за текстильними полотнами й виробами регламентуються відповідними нормативами (стандартами, технічними умовами, інструкціями та пам'ятками за доглядом окремих видів полотен). У кожен рулон тестильного полотна, штучного хутра, призначеного для швейної промисловості та роздрібленої торгівлі, який містить хімічні волокна, вкладається пам'ятка із значенням способу догляду за виробами відповідно до ДСТУ 2122-93 «Матеріали для одягу. Символи та вимоги догляду».