Самостійна робота 7. Принципи конфекціонування матеріалів для різних видів одягу

1. Встановлення вимог до властивостей матеріалів для одягу.

1.Конференційний підбір пакета матеріалів полягає у взаємопов’язаному підборі компонентів для конкретної моделі швейного виробу, тобто в забезпеченні комплектації конкретного виробу  основним матеріалом, підкладкою, прикладом, фурнітурою і т. д., з урахуванням загальних взаємопов’язаних вимог до виробу і матеріалів відповідно до конфекційної карти моделей і замовлення торгових організацій чи відповідно до надходження одиничного замовлення.

Конфекціювання  слід розуміти  не тільки як процес взаємозалежного підбору пакета матеріалів для конкретного виробу, але і як можливість прогнозування властивостей, що визначають його якість. Цей процес передбачає врахування максимальної кількості факторів при пошуку оптимального рішення завдань у багатофункціональній системі «людина – одяг – навколишнє середовище».

Основні принципи конфекціювання матеріалів у пакет швейного виробу визначаються загальними вимогами до одягу. Вимоги до одягу та його основні властивості встановлюються залежно від виду виробу (пальта, костюми, сукні і т. д.) і його призначення (пальта чоловічі, жіночі чи дитячі, зимові чи літні; сукні жіночі чи дитячі та ін.).

При постійній взаємодії поверхні тіла й одягу в людини виникає відчуття тепла, прохолоди, холоду, м’язової напруги, зручності, комфорту та ін. При цьому одяг є не тільки засобом захисту людини від несприятливих кліматичних впливів, але і створює навколо тіла штучно регульований мікроклімат. Основні характеристики такого мікроклімату – температура, відносна вологість повітря і вміст вуглекислоти. Ці характеристики більшою мірою забезпечують фізіолого-гігієнічні вимоги одягу. Оптимальна температура повітря на поверхні тіла одягненої людини залежить від інтенсивності її фізичної діяльності. Вчені-гігієністи вважають, що для одягненої людини, яка перебуває в стані фізичного спокою (у положенні сидячи) температура поверхні тіла становить 30 – 33 ⁰С, відповідає відчуттю теплового комфорту, тобто гарного самопочуття (для людини, яка виконує важку фізичну роботу ця температура дорівнює 15 ⁰С). Така температура тіла встановлюється в результаті теплової рівноваги між організмом людини і навколишнім середовищем, коли кількість тепла, що виробляється в організмі людини – теплопродукція – дорівнює тепловіддачі.

Передача тепла через одяг у зовнішнє середовище здійснюється теплопровідністю, конвекцією, радіацією (випромінюванням), випаровуванням вологи. Співвідношення різних видів тепловіддачі мінливе і змінюється залежно від температури і рухливості повітря зовнішнього середовища, виду діяльності людини та ін. Так через матеріали одягу тепло передається головним чином шляхом теплопровідності, теплопередача конвекцією і випромінюванням відбувається в повітряних прошарках, а також у зовнішній поверхні одягу. При високих зовнішніх температурах, а також при виконанні важкої фізичної роботи збільшується тепловіддача випаровуванням.

Відносна вологість повітря під одягом (між поверхнею тіла людини і нижнім шаром пакета матеріалів) становить 35 – 60%. Волога постійно переноситься з поверхні шкіри в навколишнє середовище. В стані спокою й роботи людини в нормальних умовах, за відповідності одягу температурі зовнішнього повітря вся волога, що виділяється тілом, поглинається матеріалами одягу, а потім випаровується в навколишнє середовище і тіло залишається сухим. Матеріали і конструкція одягу мають бути підібрані так, щоб забезпечувати підтримку зазначеної вологості під одягом при різній температурі, вологості повітря навколишнього середовища і рівні потовиділення шкіри.

Вміст вуглекислоти в підодяговому шарі повітря не має перевищувати 0,8%, тому що перевищення несприятливо відображається на самопочутті людини.

При високих температурах зовнішнього повітря, інтенсивній роботі, занадто швидкій ходьбі чи бігу, а також при використанні занадто теплого одягу відбувається перегрівання тіла і з поверхні шкіри виділяється не тільки пароподібна, але і краплиннорідка волога у вигляді поту. Для видалення вологи з поверхні тіла матеріали одягу повинні мати високу гігроскопічність. Для попередження надмірного потовиділення при проектуванні одягу необхідно знати способи створення одягу з найкращими показниками мікроклімату для різних умов.

Зі сказаного випливає, що найважливіші вимоги до матеріалів спрямовані на забезпечення нормального тепло-, повітро- і газообміну організму людини з навколишнім середовищем, нормального рівня температури тіла, вологості шкіри і шкірного дихання. Ці вимоги можуть бути виконані при використанні для одягу матеріалів з оптимальними показниками таких властивостей, як повітропроникливість, паропроникливість, гігроскопічність, тепловий опір та ін.

Теплозахисні функції одягу спрямовані на захист людини як від холоду, так і від жари. При температурі більше +25 ⁰С в умовах сонячної радіації потрібен одяг, що захищає організм людини від перегрівання. За допомогою одягу можна регулювати приток ультрафіолетової радіації: оголенням певних ділянок тіла – шиї, рук, ніг та ін. – і обов’язково підбором тканин з відповідними властивостями. За даними гігієністів відомо, що найменшу здатність нагріватися мають лляні тканини, найменшою здатністю пропускати сонячне проміння – лляні і бавовняні тканини (6 – 8%), найбільшою – шовкові (до 30 – 35%).

При низьких температурах навколишнього середовища одяг має виконувати захисну функцію і затримувати втрати тепла в навколишнє середовище. При цьому, як правило, використовуються матеріали з  високими теплозахисними властивостями.

Тепловий опір тканин та інших матеріалів для одягу визначається перш за все кількістю нерухомого повітря, що міститься в їх порах і волокнах, що залежить від товщини, пористості й об’ємної маси матеріалів. Чим більша товщина, менша об’ємна маса і більша пористість, тим більше наближається тканина до ідеального теплоізолятора – нерухомого повітря.

При підборі пакетів одягу можна користуватися орієнтовними даними про тепловий опір окремих видів одягу, який коливається від 0,08 (літня сукня) до 0,95 м^3.С/Вт (утеплений арктичний одяг). Костюм і плащ мають тепловий опір, який у середньому дорівнює 0,23 – 0,25, демісезонне пальто – 0,3 – 0,4, зимове пальто 0,45 – 0,75 м^2.С/Вт (при   товщині пакета матеріалів пальто 9 – 17мм).

Особливе значення при задоволенні фізіологічних потреб людини і створенні комфортності одягу має маса виробу та його елементів. Значна маса одягу викликає додаткові витрати енергії людини, ускладнює її рухову активність. У такому одязі людина швидко втомлюється, особливо це стосується дітей і людей похилого віку. Збільшення маси одягу пов’язане головним чином з необхідністю забезпечити теплозахисні властивості (маса зимового одягу в помірних кліматичних умовах становить 8 – 10 кг, тобто 12 – 14% маси тіла людини,  в умовах Крайньої Півночі 15 – 16 кг, тобто до 18%). Маса одягу залежить від поверхневої щільності (маси 1 м²) матеріалу, кількості шарів пакета одягу та його розмірів. Поверхнева щільність метеріалів коливається в широких межах – від 20 до 750 г/м² і визначає призначення матеріалу, а відповідно, і швейного виробу.

Досить важливим показником якості текстильних матеріалів є показник зміни лінійних розмірів після мокрих обробок і хімічних чищень. Зміна лінійних розмірів при експлуатації призводить до погіршення зовнішнього вигляду одягу і форм його окремих елементів. Цей показник нормується.

Стійкість текстильних матеріалів до утворення пілей і стирання впливає не лише на зовнішній вигляд одягу, а також і на довговічність.