Самостійна робота 5. Естетичні властивості тканин

1.   Характеристика естетичних властивостей.

1.Естетичні властивості тканин забезпечують їх гарний зовнішній вигляд і привабливість – колір, колорит, блиск, прозорість, фактору, туше тощо. Колір тканини – це зорове відчуття світла певного спектрального складу. Серед основних спектральних кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій фіолетовий. Перші три кольори називають теплими, вони яскраві, добре виявляють фактуру тканини, сприяють поглинанню теплових променів. Зелений колір є нейтральним. Останні три кольори називають холодним, вони менш яскраві, приховують фактуру тканини, відбивають теплові промені. Ось чому у районах зі спекотним кліматом доцільно використовувати для одягу тканини холодних кольорів.

Колір тканини залежить від її здатності відбивати або поглинати світлові промені. Якщо тканина відбиває всі промені, які падають на неї, то вона – біла, якщо поглинає – чорна. Часткове відбивання всіх променів від тканини дає сірий колір. Тканини, які повністю відбивають або поглинають світлові промені, забезпечують відчуття ахроматичного кольору (білого та чорного). Якщо тканина вибірково відбиває  світлові промені, виникає відчуття хроматичного кольору (всі кольори,  окрім ахроматичних). Хроматичним кольорам властива світлість, тональність,  яскравість, насиченість; ахроматичним – тільки світлість. Наприклад, білизняні тканини виробляють різного ступеня світлості. Тональністю кольору називають його різні відтінки, розміщені від спектральних, то менш вони насичені. Ефект оптичного зміщення кольорів  застосовують при виготовленні багатоколірного вибивного візерунка або  при виробництві тканин пістрявотканим способом (шотландка).

Колорит – це співвідношення усіх кольорів, які створюють забарвлення тканини. Колорит залежить не тільки від тональності, світлості, насиченості кольору, але й від кількісного співвідношення кольорів.  Залежно від напрямів моди одяг можна виготовляти з тканин одного візерунка, але різного колориту властивості кольорів, їх гармонійне поєднання в тканині беруть до уваги під час моделювання та пошиття одягу. Розробляючи асортимент швейних матеріалів, велику увагу приділяють їх колористичному оформленню, добирають гаму модних кольорів і візерунків.

Залежно від змісту візерунки на тканинах бувають:

·        сюжетні – портрет, картина тощо, в більшості використовуються для оформлення скатертин, хусток, декоративних тканин;

·        тематичні – ті, які характеризуються будь – якими поняттями (горох, смужка, клітинка тощо);

·        безпредметні – абстрактні візерунки, різнокольорові плями або невизначені контури.

Основні групи візерунків на тканинах: горох, смужка, клітинка, квітковий, візерунок з каймою тощо. Розкроюючи тканину, враховують характер візерунка, його напрямок. Найскладніші в розкрої тканини у клітинку, смужку; вони вимагають добору візерунка, що збільшує розхід тканини.

Блиск – це властивість поверхні текстильних матеріалів дзеркально відбивати світло. Блиск залежить від ступеня гладкості поверхні волокон та розташування їх у пряжі, будови й характеру обробки тканини. Чим гладкішими є  волокна, пряжа, нитки або сама тканина, тим більшим буде блиск. Блиск тканин викликає переважно негативні емоції, приємнішими вважають тканини з м’яким, нерізким блиском.

Прозорість текстильних матеріалів характеризує їх здатність пропускати відбиті різними тілами промені і бути сприйнятими візуально з протилежного боку. Прозорість залежить від будови нитки,  щільності текстильного матеріалу. Найбільшою прозорістю характеризуються малощільні тканини зі синтетичних волокон і натурального шовку.

Фактура характеризує загальний зовнішній вигляд тканини та готового виробу і залежить від будови пряжі й ниток, ткацького переплетення, способу обробки. Фактура буває рівна матова, рівна блискуча, дрібнорельєфна, рельєфно-візерунчаста, ворсова тощо. Фактура – це важлива властивість тканини, яка залежить від моди, її беруть до уваги під час розкрою і пошиття одягу.

Туше – це враження, яке складається в людини внаслідок дотику пучками пальців до тканини, завдяки якому визначають її  жорсткість, м’якість тощо. Оцінюючи тканину, фахівці використовують термінологію: м’яка, жорстка, слизька, пружна, шовковиста, тепла, холоднувата тощо.