Самостійна робота 4. Обробка тканин

1.Обробка лляних тканин.

2.Обробка вовняних тканин.

3.Обробка шовкових тканин.

1. Обробка лляних тканин. Послідовність і зміст операцій обробки лляних тканин подібні до обробки бавовняних тканин, проте мають свої особливості. Наприклад, волокна льону мають темніше природне забарвлення і містять більше домішок, ніж бавовняні тканини, тому операції виварювання і вибілювання можуть повторюватися кілька разів. Під час обробки намагаються уникнути розпаду технічних волокон до елементарних, через що зменшується міцність тканини. Основні операції обробки лляних тканин: стриження або обпалювання, розшліхтування, відварювання, вибілювання, фарбування та вибивання, заключна обробка.

Залежно від характеру обробки лляні тканини можуть бути: сурові, сурововиварені (світліші, ніж сурові тканини за рахунок виварювання, кисловані (оброблені розчином сірчаної кислоти, світло-сірого кольору), вибілені, гладкофарбовані, пістрявоткані, з вибивним візерунком. Меланжеві лляні тканини виробляють з меланжевої пряжі, яка містить фарбовані синтетичні, штучні, штапельовані та сурові лляні волокна.

У процесі виварювання та вибілювання видаляють з тканин клейкі речовини, внаслідок чого тканини втрачають масу до 30%, зменшують свою щільність, ось чому здебільшого виварюють не тканини, а пряжу. Вибілювання пряжі передбачає лужне виварювання, вибілювання гіпохлоридом, кислування, вибілювання гідрогенпереоксидом. Вибілювання лляних тканин відбувається комбінованим способом в декілька етапів: зокрема кислування, обробкою гіпохлоридом, повторним кислуванням, обробкою гідроген переоксидом. Заключні та спеціальні операції обробки лляних тканин ідентичні операціям обробки бавовняних тканин.

2. Обробка вовняних тканин. Залежно від виду пряжі вовняні тканини поділяють на гребінні (камвольні) та апаратні (суконні).  Камвольні тканини тонші, легші, ніж суконні, з лицевого боку мають чіткий візерунок переплетення. Суконним тканинам властива ворсистість або повстеподібний характер поверхні. Обробка камвольних і суконних тканин має свої особливості, хоч деякі операції є загальними як для камвольних, так і для суконних.

Основні операції обробки камвольних тканин: обпалювання, заварювання, валяння  (для окремих тканин), промивання, мокре декатирування, карбонізація, фарбування, стриження, чищення, апретування, пресування, заключне декатирування.

Обробка суконних тканин передбачає: валяння, промивання, декатирування, карбонізацію, ворсування, фарбування, стриження і чищення, пресування, заключне декатирування.

Обпалювання – це процес, під час якого тканина проходить над полум’ям газових пальників зі швидкістю 90 м/хв, в наслідок чого згоряють приповерхневі кінці волокон камвольних тканин.

Термофіксація – обробка тканин, які містять синтетичні волокна (капрон, нітрон, лавсан), закріплення їх будови і забезпечення зсідання. З цією метою тканини просувають по металевій поверхні, нагрітій до 110….190 ⁰С. Відбувається теплове засідання синтетичних волокон, фіксуються розміри та будова тканини, ця операція запобігає подальшому збіганню готової тканини.

Промивання проводять для всіх вовняних тканин з метою видалення жиру, залишків шліхти, забруднень. Тканини промивають кілька разів холодною, гарячою водою, мильно-содовими розчинами або розчинами мильних засобів.

Заварюванню  підлягають тільки камвольні тканини, їх обробляють в натягнутому вигляді протягом 20….30хв киплячою водою, потім з метою охолодження – холодною водою в наслідок чого відбувається збігання і закріплення будови тканини. Заварювання запобігає появі в тканині заломів (не зникаючих складок).

Звалюванню - піддають усі суконні тканини та окремі камвольні. Перед валянням їх попередньо пропускають через мильно-содовий або мильний розчин. Валяння тканин проводять у валяльних апаратах: камвольних протягом 15….20 хв, суконних – протягом 2….6год. При цьому суконні тканини збігаються по основі на 20%, по пітканню – до 40%. Суконні тканини утворюють повстеподібний щільний застил. Після валяння тканини промивають.

Мокре декатирування – це обробка тканин парою та гарячою водою для забезпечення зсідання, виконують на декатирах протягом 5….10 хв. Декатир – це порожнистий циліндр з отворами, який міститься в центрі ванни і через який пропускають пару, гарячу та холодну воду в наслідок чого закріплюється будова тканини, збільшується її пружність.

Ворсування – це утворення ворсистої поверхні шляхом вичісування волокон із тканини за допомогою ворсувальної машини, яка має барабани, вкриті кардострічкою або рослинними ворсувальними шишками. Ворсують суконні тканини (драпи, пальтові), зволожуючи і пропускаючи їх через ворсувальні барабани.

Стриження і чищення  виконують на наждачних машинах з метою очищення поверхні матеріалу від волокон, а також забезпечення рівномірної висоти ворсу.

Апретуванню підлягають камвольні, напіввовняні костюмні, платтяні тканини. Для забезпечення еластичності, пружності, м’якості використовують крохмальні або стійкі апрети, які містять амід і карбамол. Після апретування тканину пропускають через сушильні машини, в яких вона вирівнюється за шириною.

Пресування відбувається на циліндричному пресі з метою ущільнення, вирівнювання тканини, забезпечення її блиску; призначене для тканин з щільною будовою і гладкою поверхнею. Драпи, букле, тканини з рельєфною поверхнею пересуванню не підлягають.

Заключне декатирування – це обробка тканини гарячою парою під тиском для забезпечення її збігання, закріплення будови, усунення лас (блискучих ділянок, які виникають під час пересування).

Окремі вовняні тканини зазнають  спеціальної обробки: водовідштовхувальної (шинельні, пальтові), брудотривковії, протизсідальної, антистатичної (застосовують алкамон ОС-2, препарат ОС-20 та ін.), обробки  проти молі  (застосовують дихлорбензол, гексахлор-етан).

3.Обробка шовкових тканин.

Основні опереції обробки тканин з натурального шовку: обпалювання, виварювання, вибілювання, фарбування або вибілювання, апретування, вирівнювання тканини за шиною, сушіння, каландрування.

Обпалюванню піддають тільки тканини з шовкової пряжі або ті, які містять бавовняну пряжу в пітканні.

Виварювання виконують з метою видалення з серицину фарбувальних, жирових і мінеральних речовин. Тканини обробляють мильним  розчином при 92…95 ⁰С протягом 1,5…3 год.

Вибілюванню  підлягають  тканини із шовкової пряжі, які в готовому вигляді повинні бути білими, вибілюють їх переоксидом водню в лужному середовищі, при 70…75 ⁰С протягом 8….12 год з подальшим  промиванням гарячою і холодною водою.

Фарбування відбувається прямими, кубовими, активними барвниками. Активні барвники забезпечують яскраве, міцне, стійке до вологи і тертя забарвлення. Вибивання тканин з натурального шовку виконують з допомогою сітчастих шаблонів на спеціальних машинах. Сітчастий  шаблон  містить рамку натягнуту капроновою або мідною сіткою. Окремі ділянки сітки закриті плівкою і не пропускають барвник. Ділянки не закриті плівкою, забезпечують тканині певний  візерунок. Для отримання  багатокольорового візерунка використовують декілька шаблонів. Вибивні машини  мають різні шаблони – як плоскі, так і циліндричні.

Оживлення – це обробка  тканин з  натурального шовку розчином оцтової кислоти протягом 15….30 хв при 30….35 ⁰С для забезпечення блиску, яскравості забарвлення.

Деякі операції обробки  шовкових  тканин  залежать від їх будови. Наприклад, крепові тканини після обробки розчином оцтової кислоти висушують на голчастій розширювально-зсідальній машині (операція крепування); полотно з натурального шовку, напівшовкові тканини з бавовняним пітканням піддають повторному обпалюванню, каландруванню, апретуванню і знову каландруванню. Для підняття ворсу ворсові тканини пропускають через спеціальну машину (піднімається ворс), їх стрижуть, наносять апрет з виворотнього боку тканини і пропускають через голкорозширювальну машину.

Залежно волокнистого складу та будови, тканини з хімічних волокон зазнають різних операцій обробки, які здебільшого аналогічні операціям обробки тканин з натурального шовку. Обробка тканин з хімічними волокнами передбачає обпалювання, крепування (обробка на креповому каландрі), виварювання, вибілювання, фарбування та заключну обробку. Під час обробки тканин зі штучних волокон необхідно брати до уваги втрату ними міцності у мокрому стані, тому обробка цих тканин відбувається при мінімальному натягу.

Тканини з хімічних волокон мають менший відсоток домішок, ніж натуральні, тому виварювання відбувається в мильному розчині слабкої концентрації протягом 30….45 хв.

Штучні та синтетичні тканини виробляють здебільшого з вибілених, фарбованих волокон, вибілювання гіпохлоридом проводять дуже рідко.

Для закріплення будови тканини з синтетичних ниток виконують термофіксацію. Це обробка тканин гарячою парою при 130….135 ⁰С протягом 15….20 хв або обробка з допомогою інфрачервоних променів при 190⁰ С протягом 12….15с.

Заключна обробка тканин з хімічних волокон передбачає: стриження, чищення, апретування, вирівнювання тканини за шириною, сушіння, дикатирування, каландрування. Окрім цього для поліпшення товарного вигляду тканин в сучасних умовах застосовують різні види спеціальних обробок, зокрема стійке тиснення, малозминальну, протисідальну, антистатичну обробки. Для отримання ворсових візерунків виконують флокірування – наклеюють на лицьову поверхню тканини короткі волокна розміром 0,5….2 мм в електростатичному полі. Для отримання ажурних візерунків на гладких і ворсистих тканинах здійснюють витравлювання, тобто руйнування віскозних волокон кислотою через трафарет.

Перелічені й описані спеціальні види обробок тканини не вичерпують можливої їх безлічі. Текстильне виробництво постійно розвивається, технології виробництва текстильних матеріалів вдосконалюються.